Постанова № 21493019, 26.01.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 січня 2012 року Справа № 2а-8483/11/1270 < Текст >

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Островської О.П.,

при секретарі Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2011 року Луганський міський центр зайнятості звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в обґрунтування якого посилається на наступне. ОСОБА_1 звернувся до Луганського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. 09.11.2004 в звязку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи йому було надано статус безробітного. У заяві від 09.11.2004 відповідач вказав, що трудовою діяльністю не займається, доходів не має. У Луганському центру зайнятості ОСОБА_1. перебував на обліку як безробітний з 09.11.2004 по 15.07.2005 та отримав допомогу по безробіттю з 09.11.2004 по 12.07.2005 у розмірі 3038 грн. 59 коп. 15.07.2005 ОСОБА_1 було знято з обліку у звязку з поданням письмової заяви про відмову від послуг ДСЗ без поважних причин. 29.06.2011 відбулося засідання комісії по розслідуванню страхових випадків Луганського міського центру зайнятості, було виявлено, що за даними державного реєстратора від 27.04.2011 вих. 01/10-693/0/39-11 ОСОБА_1 з 23.10.1997 року по 19.06.2006 перебував у статусі фізичної особи підприємця. Таким чином, в період перебування на обліку як безробітний ОСОБА_1 був зайнятою особою, не мав права на виплату допомоги по безробіттю та незаконно отримав матеріальне забезпечення у розмірі 3038,59 грн. Виходячи з вищевикладеного, данні послуги відповідач отримав незаконно, чим наніс шкоду Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття у розмірі 3038 грн. 59 коп. 29.06.2011 директором Луганського міського центру зайнятості був виданий наказ про повернення коштів ОСОБА_1 протягом пятнадцяти календарних днів з моменту отримання листа повідомлення. Даний лист-повідомлення повернувся до позивача, у звязку із закінченням терміну зберігання. Підставою звернення до суду є порушення інтересів держави, а саме нанесення шкоди неправомірними діями відповідача Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Отже, відповідач повинен повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 3038,59 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 3038,59 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав, однак послався на тяжке матеріальне становище, на те, що він є інвалідом третьої групи, у звязку з чим просив розстрочити суму заборгованості на 30 місяців з щомісячною платою 100 грн.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються законами України від 22.03.1991 року № 803-XII “Про зайнятість населення”та від 02.03.2000 року № 1533-III “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII “Про зайнятість населення”зайнятість визначено як діяльність громадян, що пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Пунктом “б”частини третьої статті 1 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII “Про зайнятість населення”визначено, що громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України “Про особисте селянське господарство”, належать до зайнятого населення.

Згідно із статтею 2 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII “Про зайнятість населення”безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до положень Закону України від 22.03.1991 № 803-XII “Про зайнятість населення”порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України “Про зайнятість населення”, і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Статтею 25 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII “Про зайнятість населення”передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій, зокрема, виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Судом встановлено, що 09.11.2004 року ОСОБА_1. звернувся до Луганського міського центру зайнятості з заявою про вирішення питання щодо його працевлаштування та надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с.12).

09.11.2004 року службою зайнятості відповідачу був наданий статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю (а.с.13).

Згідно до п.5 ст.12 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”№ 1533-ІІІ від 02.03.2000 року виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звірення даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Судом встановлено, що з метою забезпечення реалізації Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 №7-1 та Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” позивачем було проведено перевірку достовірності даних, які є підставою для надання відповідачу статусу безробітного та виплати йому матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих ОСОБА_1 до державної служби зайнятості. У результаті проведеного розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, позивачем було складено акт № 619/09 від 29.06.2011 року (а.с.16).

Відповідно до акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” встановлено, що ОСОБА_1 став на облік в Луганський міський центр зайнятості - 09.11.2004 року, статус безробітного отримав - 09.11.2004 року, за даними державного реєстратора ОСОБА_1 перебував у статусі фізичної особи-підприємця з 23.10.1997 року по 19.06.2006 року, допомогу по безробіттю відповідач отримав за період з 09.11.2004 року по 12.07.2005 року у сумі 3038,59 грн. Таким чином, в період перебування на обліку в позивача, як безробітний ОСОБА_1 був зайнятою особою і незаконно отримав допомогу по безробіттю у сумі 3038,59 грн.

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, перевірка даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, проводиться центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

29.06.2011 року Луганським міським центром зайнятості був складений наказ № 110-б про повернення відповідачем ОСОБА_1 незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 09.11.2004 року по 12.07.2005 року в сумі 3038,59 грн. (а.с.19).

Також, з матеріалів справи вбачається, що на адресу ОСОБА_1 Луганським міським центром зайнятості було направлено повідомлення № 1/09-2390 від 29.06.2011 року, в якому вказано про необхідність повернення до центру зайнятості протягом 15 календарних днів з дня отримання цього повідомлення незаконно отриманих коштів в сумі 3038,59 грн. (а.с.20).

Відповідно до п.2,3 ст. 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 "Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних" громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата видачі та номер реєстраційного свідоцтва, дата укладення цивільно-правового договору.

Відповідно до пунктів 6, 7 вищевказаного Порядку, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Розмір матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю), незаконно отриманого відповідачем з 09.11.2004 року по 12.07.2005 року підтверджується довідкою Луганського міського центру зайнятості (а.с.14).

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судом встановлено, що відповідач у добровільному порядку суму незаконно отриманої ним допомоги по безробіттю в розмірі 3038,59 грн. не сплатив.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Зважаючи на важке фінансове становище відповідача, що він є інвалідом третьої групи, суд вважає за можливе розстрочити стягнення заборгованості з незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 3038,59 грн. строком на 30 місяців шляхом сплати заборгованості рівними частинами по 100 грн. щомісячно з 01.01.2012 року по 31.05.2014 року та у червні 2014 року шляхом сплати заборгованості в розмірі 138,59 грн.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 18, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луганського міського центру зайнятості (р/р 37170971900003, код платежу 50040100, УДК в м. Луганську, код 24046582, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 3038,59 грн. (три тисячі тридцять вісім грн. 59 коп.).

Розстрочити виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Луганського міського центру зайнятості незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3038,59 грн. (три тисячі тридцять вісім грн. 59 коп.) строком на 30 місяців шляхом сплати заборгованості рівними частинами по 100 грн. щомісячно з 01.01.2012 року по 31.05.2014 року та у червні 2014 року шляхом сплати заборгованості в розмірі 138,59 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову складено в повному обсязі та підписано 26 січня 2012 року.

<Текст >

СуддяО.П. Островська