Постанова № 21492804, 22.03.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2011 року 9834/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю представників сторін

від позивача: Кривошеї О.Г.,

від відповідача : Тесленко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Київській області

доспоживчого товариства «ПРОДТОРГ»

простягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Київській області (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до споживчого товариства «ПРОДТОРГ»(надалі - відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати фінансових санкцій у розмірі 9500, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має заборгованість зі сплати фінансових санкцій за порушення законодавства, що регулює відносини у сфері обігу алкогольних напоїв, що підтверджується актом перевірки та рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18 жовтня 2010 року № 101381-32-206/0378. Оскільки, станом на день подання адміністративного позову вказана заборгованість відповідачем не сплачена, Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Київській області звернулось до суду про її стягнення у судовому порядку.

Повноваження та компетенція позивача визначена постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.2001 № 940 «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору»та Положенням про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.02.2007 № 71 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12.02.2007 за № 116/13383. Відповідно до цього Положення, Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів має, серед іншого, право застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів господарювання за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також звертатись з позовами до суду про стягнення з суб'єктів господарювання сум фінансових санкцій у вигляді штрафів.

У судовому засіданні 22.03.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі. Просив суд у задоволені позову відмовити з огляду на те, що позивачем при проведені перевірки були порушені положення постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року», оскільки приписами вказаної постанови органи і посадових осіб, уповноважених законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, було зобовязано до 31.12.2010 тимчасово припинити проведення планових перевірок суб'єктів господарювання.

У судовому засіданні 22.03.2011 представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на таке.

Судом встановлено, що споживче товариство «ПРОДТОРГ»зареєстроване Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області 14.12.1999, про що зроблено відповідний реєстраційний запис за № 1338120 0000 000330.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 30 вересня 2010 року посадовими особами Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів на підставі направлення на перевірку від 30.09.2010 № 349 з метою перевірки стану дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності, повязаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів була проведена позапланова виїзна перевірка господарської одиниці позивача, яка розташована за адресою: Київська область, с. Стави, вул. Леніна, 49-А.

За результатами перевірки складений Акт від 30.09.2010 № 384/32-2/30668996 (надалі Акт перевірки), який підписаний особою уповноваженою на здійснення розрахункових операцій (продавцем) без зауважень.

Згідно даних Акту перевірки перевіряючими встановлені порушення відповідачем вимог статей 15-3, 11 та 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (надалі Закон України № 481/95).

Так, продавцем магазину-бару ОСОБА_3 було здійснено продаж пляшки вина «Кокур», місткістю 0,7 л., за ціною 32 грн. 00 коп. та пачки сигарет «Кемел» за ціною 10 грн. 00 коп. неповнолітній особі ОСОБА_4, що підтверджується фіскальними чеками від 30.09.2010 № 0120 та №0121 (а.с.13), копією пояснення ОСОБА_4 (а.с.15), копією пояснення ОСОБА_3 (а.с.19) та протоколом огляду місця події від 30.09.2010 (а.с.22).

Крім того, відповідачем продано пляшку вина червоного «Портвейн 333»(місткістю 0,7 л., міцністю 17,5%) за ціною 10 грн. 00 коп., яка є нижчою від встановлених мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої, та зберігалась без марки акцизного збору пляшка горілки «Хлібний дар»Пшенична»(місткістю 1,0 л., міцністю 40,0%) вартістю 50, 00 грн.

На підставі Акта перевірки, враховуючи приписи абзаців 8, 12 та 14 частини другої статті 17 Закону України № 481/95, позивачем до відповідача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу за: продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів особі, яка не досягла вісімнадцяти років - у розмірі 6800, 00 грн.; роздрібну торгівлю вином за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на вино - у розмірі 1000, 00 грн.; за зберігання з метою реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка - у розмірі 1700, 00 грн., про що прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 18.10. 2010 № 101381-32-206/0378.

Зазначене рішення було отримане відповідачем 30.10.2010, про що свідчить підпис його уповноваженої особи на копії повідомлення про вручення поштового відправлення (наявне в матеріалах справи).

Доказів щодо оскарження вказаного рішення позивача суду не надано.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон України №481/95.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, повинні дотримуватися законодавчо встановлених правил здійснення зазначеної діяльності, а у разі їх порушення, нести відповідальність передбачену Законом України № 481/95.

Приписами статті 15-3 Закону України №481/95 встановлено обмеження щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Так, зокрема, забороняється продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

В силу положень абзацу восьмого частини другої статті 17 вказаного Закону України до суб'єктів господарювання у разі порушення ними вимог статті 15-3 Закону України № 481/95 застосовується відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 гривень.

Як встановлено у ході розгляду справи та не заперечувалось сторонами, 30.09.2010 відповідачем було продано неповнолітній особі ОСОБА_4 (1994 року народження) пляшку вина «Кокур», місткістю 0,7 л. та пачку сигарет «Кемел».

Судом не приймаються до уваги пояснення представника відповідача, що при візуальному огляді ОСОБА_4 було більш ніж 18 років, оскільки законодавцем чітко і безальтернативно встановлена відповідальність саме за факт продажу алкогольних чи тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років.

З огляду на ту обставину, що продавцем магазину відповідача визнано факт продажу алкогольних і тютюнових виробів неповнолітній особі (а.с. 14, 19), відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів щодо примусу продавця здійснити такий продаж, суд дійшов висновку, що Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Київській області обґрунтовано застосувало до відповідача за вказане правопорушення фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 6800, 00 грн.

Щодо правомірності застосування до відповідача фінансових санкцій у звязку з продажем останнім вина за ціною, нижчою від встановлених мінімальних роздрібних цін на вино, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 4 Закону України від 03.12.1990 № 507 - ХІІ "Про ціни і ціноутворення" встановлено, що Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Поряд з цим, відповідно до статті 18 Закону України № 481/95 Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

У додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва»встановлено, що мінімальна роздрібна ціна вина вітчизняного виробника у скляній тарі місткістю 0,7 л. складає 12,00 гривень.

Проте, відповідачем було реалізовано пляшку вина червоного «Портвейн 333», місткістю 0,7 л. (міцність 17,5%) за ціною 10, 00 грн.

Вказана обставина не заперечувалась сторонами та підтверджена належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи (копія пояснень продавця відповідача та касовий чек № 0122 від 30.09.2010).

Положеннями частини другої статті 17 Закону України № 481/95 у редакції, чинній на дату проведення перевірки, за оптову або роздрібну торгівлю коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни, передбачена відповідальність субєктів господарювання у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 1000 грн.

Відповідно до Державного стандарту України 3993-2000 «Товарознавство. Термін та визначення», партія товару - визначена кількість товарів одного або кількох найменувань, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом.

Відповідно до пояснень представника позивача, оскільки, встановити розмір та вартість отриманої партії товару, яка реалізовувалась відповідачем за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни, не вбачалося за можливе, суд дійшов висновку, що до відповідача було правомірно застосовано мінімальний розмір штрафу за порушення державної дисципліни цін у розмірі 1000,00 грн.

Щодо правомірності застосування до відповідача фінансових санкцій у звязку із зберіганням алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка, суд зазначає наступне.

Абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України № 481/95 встановлено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»від 15.09.1995 № 329/95-ВР, марка акцизного збору - це спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби. Її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 7 цього Закону, наявність марки акцизного збору на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових виробів є однією з умов для ввезення на митну територію України і реалізації їх споживачам.

Ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка, забороняється (абзац другий частини другої статті 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»від 15.09.1995 № 329/95-ВР).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 затверджено Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, які визначають основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим (далі - алкогольні напої) і спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торгівельного обслуговування.

Відповідно до пункту 12 зазначених Правил, зберігання та реалізація алкогольних напоїв, крім алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка обємних одиниць, вироблених в Україні, дозволяється тільки за наявності марки акцизного збору встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході проведення перевірки встановлений факт наявності у магазині відповідача пляшки горілки «Хлібний Дар»Пшенична», місткістю 1 л., міцністю 40% з метою продажу за ціною 50,00 грн. без марки акцизного збору, що не заперечувався відповідачем (пояснення відповідача (а.с.14).

Приписами частини другої статті 17 Закону України № 481/95 встановлена відповідальність субєктів господарювання за зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору, у розмірі 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень, а відтак, до відповідача було правомірно застосовано за вказане порушення мінімальний розмір штрафу, який становить 1700,00 грн.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, як на доказ неправомірності застосування до нього фінансових санкцій, на ту обставину, що положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року»від 21.05.2009 № 502, встановлені обмеження щодо проведення перевірки, у звязку з чим, перевіряючі не мали права проводити перевірку відповідача, з огляду на наступне.

Встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, положення статті 11-2 Закону «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) одночасно встановлює наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Згідно з частиною другою цієї статті, ненадання контролюючим органом державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в частині першій, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

Суду не надано належних та достатніх доказів порушення позивачем вимог Закону України "Про державну податкову службу в України" при організації та проведенні перевірки, як і доказів використання свого права відповідачем щодо недопущення посадових осіб позивача до проведення перевірки.

Оцінюючи фактичні дані, наявні матеріали справи у їх сукупності (наявність наказу про проведення позапланової перевірки відповідача, направлення на перевірку, докази їх предявлення), а також факт допуску працівників позивача до проведення перевірки, суд дійшов висновку, що недотримання порядку проведення перевірки суб'єкта господарської діяльності є підставою виключно для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Водночас, наявність такого порушення за своїми правовими наслідками жодним чином не спростовує висновків Акту перевірки, що складений за результатами її проведення.

Поряд з цим, як вже було зазначено вище, правові підстави і порядок проведення перевірок, повноваження податкових органів на їх проведення, визначаються, зокрема, Законом України "Про державну податкову службу в України".

А відтак, в силу положень частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні даного спору норми постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 № 502 застосуванню судом не підлягають, а спір має вирішуватися на підставі відповідних положень Закону України.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону № 481/95, рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 цього Закону, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Таким чином, Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Київській області, встановивши при проведенні перевірки порушення відповідачем вимог Закону України № 481/95, обґрунтовано застосувало до відповідача фінансові санкції на загальну суму 9500,00 грн.

У звязку з чим, загальна сума заборгованості по фінансових санкціях, що підлягають сплаті відповідачем до Державного бюджету України, становить 9500 грн. 00 коп.

Частиною п`ятою статті 17 Закону України № 481/95 передбачено, що у разі невиконання субєктом господарювання рішення про застосування фінансових санкцій, сума штрафу стягується на підставі рішення суду. Дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, можуть бути оскаржені в місячний термін у судовому порядку.

На день прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог заборгованість по фінансових санкціях відповідачем не погашена, доказів оскарження в судовому порядку рішення про застосування фінансових санкцій суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не надано.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи те, що позивач при прийнятті рішення діяв правомірно, у спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства, беручи до уваги ту обставину, що рішення про застосування фінансових санкцій відповідачем добровільно не виконано і не оскаржено, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути зі споживчого товариства «ПРОДТОРГ» (ідентифікаційний номер 30668996, Київська область, м. Кагарлик, вул. Чапаєва, 38) до бюджету фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 9500 (девять тисяч пятсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанова у повному обсязі виготовлена 25 березня 2011 року.