Постанова № 21492718, 02.02.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2011 року 2а-1879/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю представників сторін

від позивача: Нор А.Г.,

від відповідача: Шепіло І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Центрально-Українське виробничо-комплектовочне підприємство «Атомпромкомплекс»

доБориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

проскасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Центрально-Українське виробничо-комплектовочне підприємство «Атомпромкомплекс»(надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі відповідач або Бориспільська ОДПІ), з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 26.10.2009 № 0017612320/3 та № 0017602320/3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки від 23.03.2009 №164/23-2/14308150 (надалі Акт перевірки) про заниження публічним акціонерним товариством «Центрально-Українське виробничо-комплектовочне підприємство «Атомпромкомплекс» у перевіряємому періоді валових витрат на суму 1395628,00 грн. та завищення суми податкового кредиту у розмірі 1309336,00 грн. є безпідставними, оскільки купівля малоцінних матеріалів та здійснення операцій з надання послуг зі сторони ТОВ «Петрус»та ТОВ «Петрус Інвесткомпанія»за договорами № 01-07 від 20.07.2005, б\н від 01.12.2005, № 27/04-07 від 27.04.2007 та 02-08\07 від 01.08.2007 підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку актами виконаних робіт, актами отриманих і списаних розхідних матеріалів, звітами про результати наданих послуг, платіжними дорученнями, банківськими виписками, податковими накладними, які згідно абзацу третьому підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим. Поряд з цим, позивач зазначив, що твердження перевіряючих про відсутність у первинних документах, інформації про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру, обсяг господарських операцій та відсутність звязку із господарською діяльністю позивача є лише їх припущенням, оскільки грошові кошти постачальнику за надані послуги позивачем перераховано безготівковим шляхом у повному обсязі, факт надання послуг підтверджується актами приймання наданих послуг, податковими накладними, виписаними постачальником, а також копією продукту наданих послуг - звіту постачальника.

Представник позивача у судовому засіданні 02.02.2010 підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Тому, позивачеві правомірно донараховані податкові зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 1964004,00 грн. (в тому числі, за основним платежем 1309336,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 654668,00 грн.) та по податку на прибуток у розмірі 2093442,00 грн. (в тому числі за основним платежем 1395628,00 грн., за штрафними( фінансовими) санкціями 697814,00 грн.).

Представник відповідача у судовому засіданні 01.02.2010 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що публічне акціонерне товариство «Центрально-Українське виробничо-комплектовочне підприємство «Атомпромкомплекс» (код за ЄДРПОУ 14308150) є юридичною особою, зареєстрованою Голосіївською районною державною адміністрацією у місті Києві 09.02.1995 та знаходиться на податковому обліку у Бориспільській обєднаній державній податковій інспекції Київської області з 03.02.2005 за № 2540-40.

7 лютого 2005 року Бориспільською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області позивачеві оформлене Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 13585612 у звязку анулюванням Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18.04.2002 за № 37033420, виданого Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва.

В період з 16.02.2009 по 16.03.2009 Бориспільською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області на підставі направлення на перевірку від 16.02.2009 № 69 була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008.

За результатами перевірки складений акт перевірки від 23.03.2009 № 164/23 2/14308150 в якому зафіксовані порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 за № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині віднесення до складу валових витрат витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей у сумі 3143,81 грн., (витрати невиробничого характеру (постільна білизна, піна для ванн, рушники, салатники, пательні), витрат на придбання маркетингових та інформаційно-консультаційних послуг на загальну суму 5748533, 00 грн. та підпунктів 7.4.1, 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 за № 168/97-ВР, в частині віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості товарів, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності.

На підставі Акта перевірки позивачеві, враховуючи приписи підпункту (б) підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181, нараховані податкові зобовязання по податку на прибуток в сумі 2875838,00 грн. у т.ч. за основним платежем - 1437919,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1437919,00 грн., та податку на додану вартість в сумі 2882464,00 грн. у т.ч. за основним платежем - 1441232,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1441232,00 грн., про що прийняті податкові повідомлення рішення, відповідно, № 0017612320/0 та № 0017602320/0 від 02.04.2009.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач у порядку, визначеному статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181, звертався до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області, Державної податкової адміністрації у Київській області та до Державної податкової адміністрації України з відповідними скаргами.

За наслідками адміністративного оскарження, скарга позивача, яка була подана до Бориспільської ОДПІ задоволена частково, податкове повідомлення - рішення Бориспільської ОДПІ від 02.04.2009 № 0017602320/0 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 2882464,00 грн. скасовано в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 720616,00 грн., а податкове повідомлення рішення № 0017612320/0 про донарахування податку на прибуток залишене без змін, про що були прийняті податкові повідомлення рішення від 05.06.2009 №0017602320/1 на суму 2161848,00 грн. (за основним платежем 1441232, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 720616, 00 грн.) та № 0017612320/1 на суму 2875838, 00 грн. (за основним платежем 1437919, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1437919, 00).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач звернувся зі скаргою від 15.06.2009 № 110 (вхідний № 909/10 від 15.06.2009) до Державної податкової адміністрації у Київській області. ДПА в Київські області рішенням від 11.08.2009 № 1700/10/25-017/206-840, прийнятим за розглядом повторної скарги, скасувала податкове повідомлення рішення Бориспільської ОДПІ від 05.06.2009 №0017612320/1 в частині донарахованої суми податку на прибуток в розмірі 42291, 00 грн., в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 74010, 00 грн. та податкове повідомлення рішення від 05.06.2009 № 0017602320/1 в частині донарахованої суми податку на додану вартість в розмірі 131896,00 грн. та в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 65948, 00 грн., про що прийняті відповідні податкові повідомлення рішення від 12.08.2009, а саме по податку на прибуток в сумі 2093442, 00 грн. у т.ч. за основним платежем - 1395628,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 697814,00 грн., та по податку на додану вартість в сумі 1964004,00 грн. у т.ч. за основним платежем -1309336,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 654668,00 грн.

В подальшому позивач звернувся зі скаргою на податкові повідомлення рішення Бориспільської ОДПІ від 12.08.2009 до Державної податкової адміністрації України. За наслідками розгляду скарги податкові повідомлення рішення Бориспільської ОДПІ від 02.04.2009 № 0017612320/0, № 0017602320/0 з урахуванням рішення Бориспільської ОДПІ від 05.06.2009 № 4788/10/23-21, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкові повідомлення рішення від 05.06.2009 № 0017602320/1 та № 0017612320/1) та рішення ДПА в Київській області від 11.08.2009 № 1700/10/25-017/206-840, прийнятого за розглядом повторної скарги, залишено без змін, а скаргу без задоволення, про що прийняті повідомлення - рішення від 26.10.2009 № 0017612320/3 про нарахування позивачеві податкових зобовязань по податку на прибуток в сумі 2093442,00 грн. у т.ч. за основним платежем - 1395006,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 697814,00 грн., та від 26.10.2009 № 0017602320/3 з податку на додану вартість в сумі 1964004,00 грн. у т.ч. за основним платежем - 1309336,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 654668,00 грн.

Правова позиція відповідача мотивована тим, що відсутність у первинних документах за результатами виконання договорів про надання послуг інформації про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартості, одиниці виміру, обсягів господарських операцій, відсутність змістової інформації у звітах, позбавляє можливості дійти висновку про фактичне надання послуг та їх звязок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання підприємством у власній господарській діяльності даного продукту. Разом з цим, повязаність посадових осіб контрагентів та відсутність практичного застосування результатів отриманих послуг, дає підстави вважати укладені договори нікчемними. Крім цього, при прийняті рішення про результати розгляду повторної скарги Державною податковою адміністрацією України також зазначено, що наданий платником податків договори, акти прийому-передачі наданих послуг за цими договорами, які будучи первинними документами та підставою формування валових витрат у звязку із здійсненням господарської діяльності, не відповідають вимогам п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», складені з порушенням приписів п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, оскільки не містять даних щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, в них відсутня інформація про фактично понесені витрати на виконання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи та даних Акта перевірки, 20.07.2005 за № 01-07 між позивачем та ТОВ «Петрус»був укладений договір про надання маркетингових послуг. Предметом вказаного договору є проведення маркетингових досліджень, що полягають у зборі, обробці і аналізі даних та інформації про ринки сільськогосподарської продукції України, алкогольних напоїв, конкурентів, споживачів, цін та фінансово господарських можливостей замовника на вказаних ринках, виявлення сприятливих можливостей, повязаних реалізацією цілей замовника з метою зниження підприємницького ризику в процесі прийняття ним управлінських рішень в умовах розгортання конкуренції.

За результатами виконання умов вказаного договору, 31.07.2007 між сторонами був підписаний Акт здачі-приймання результатів досліджень відповідно до якого виконавець здав, а замовник прийняв інформаційно-консультаційну інформацію, яка включає в себе цілеспрямований збір, статистичну обробку і усесторонній аналіз отриманих даних з приводу вивчення сегменту ринку складських послуг, здійснення маркетингових заходів щодо конюнктури ринку складських послуг; проаналізовано порівняльні пріоритети організації та роботи складських терміналів тощо.

27 квітня 2007 року між позивачем та ТОВ «Петрус - Інвесткомпанія»був укладений договір про надання маркетингових послуг. Предметом вказаного договору було проведення маркетингових досліджень, що полягало у вивчені ринку митно-брокерських та складських послуг.

28 лютого 2009 року між зазначеними сторонами був підписаний акт здачі приймання результатів досліджень, відповідно до якого з метою зменшення ризиків, що супроводжує ухвалення важливих управлінських рішень виконавець здав а замовник прийняв послуги з проведення і надання останньому спеціалізованої інформаційно-консультаційної інформації, яка включає в себе: цілеспрямований збір, статистичну обробку і усесторонній аналіз отриманих даних з приводу вчинення дій спрямованих на аналіз організації будівництва вантажно-митного терміналу за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Промислова, 9); здійснення консультативних заходів щодо організації дій по розробці Генерального плану будівництва обєкту з урахуванням розвитку комерційної інфраструктури; сприяння підготовці та проведенню переддоговірних переговорів з представниками підприємств, установ, організацій з питань підготовки виготовлення проектної документації та технічних умов; обробку інформації стосовно залучення потенційних учасників проекту (підприємств, установ, організацій, фахівців та інше); цілісний аналіз сегменту ринку спеціалізованого будівництва (будівництво капітальних та некапітальних споруд, системи водопостачання та водовідведення, електропостачання, зв'язок та інше); проведення аналізу ступеню ризику сегменту ринкової інфраструктури Києва та Київської області (транспорт, транспортні розвязки, склади, звязки, тощо); проаналізовано відомості про потенційних споживачів, користувачів, які потребують послуги відповідних товарно-митних терміналів. Розмір винагороди виконавця за надані послуги складає 3711281,52 грн.

Поряд з цим, 01.12.2005 між позивачем та ТОВ «Петрус»був укладений б/н договір про надання інформаційно-консультаційних послуг та виконання робіт з обслуговування та використання компютерних технологій та програмного забезпечення, консультації у сфері бухгалтерського обліку з метою зниження підприємницького ризику в процесі прийняття управлінських рішень.

В силу пункту 2 вказаного договору виконавець зобовязується надавати замовникові наступні послуги: діагностика компютерів та периферійного обладнання, належних замовнику, налаштування Інтернет серверу та локальних компютерних мереж, встановлення та настроювання компютерів та периферійного устаткування; настроювання програмного забезпечення; консультації у сфері бухгалтерського обліку, з організації та здійснення контролю за дотриманням замовником встановленого чинним законодавством порядку продажу та приймання продукції та товарів за кількістю та якістю; консультування працівників замовника, що відають направленням та прийманням товарно-матеріальних цінностей, про порядок оформлення таких операцій; перевірка на відповідність всіх локальних актів, які видаються органами (підрозділами) замовника, тощо.

31 липня 2007 року між сторонами договору був підписаний акт здачі приймання результатів досліджень зі змісту якого вбачаться, що на виконання умов договору виконавець провів консультаційні послуги з метою зменшення ризику, що супроводжує ухвалення важливих управлінських рішень. При цьому, повна інформація про проведені консультаційні послуги додається в Звіті про надання консультаційних послуг. Розмір винагороди за надані послуги складає 1092000, 00 грн.

01 серпня 2008 року між позивачем та ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія»був укладений договір б/н про надання консультаційних послуг, відповідно до якого виконавець зобовязується надавати замовникові консультаційні послуги з ведення бухгалтерського обліку, а саме: відображення господарських операцій, проведених замовником за звітний місяць у реєстрах бухгалтерського обліку; складання фінансової та іншої звітності, передбаченої відповідним чинним законодавством; подання фінансової та іншої звітності до уповноважених органів у встановлені законодавством строки; розрахунок податків (зборів, внесків), що сплачуються замовником; надання усних та письмових консультацій, правових висновків, довідок з правових питань, що виникають у діяльності замовника; інформування замовника про зміни в законодавстві, організація спільно з органами (підрозділами) замовника вивчення керівними працівниками та спеціалістами замовника нормативних актів, що стосуються їх діяльності.

28 лютого 2009 року між сторонами був підписаний акт здачі приймання результатів досліджень. Розмір винагороди за надані послуги складає 1932000,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Під господарською діяльністю відповідно до положень Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша статті 3 Господарського кодексу України).

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій № 144596, яка видана Головним управлінням статистики у Бориспільському районі, позивач здійснює такий вид економічної діяльності, як складське господарство та організація перевезення вантажів.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Витрати по оплаті послуг Публічне акціонерне товариство «Центрально-Українське виробничо-комплектовочне підприємство «Атомпромкомплекс»відносило до складу валових витрат керуючись пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який дозволяє платникам податку включати до валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті, оскільки, замовлення та отримання результатів маркетингових досліджень щодо збору, статистичної обробки та усестороннього аналізу сегменту ринку складських послуг, з огляду на основний вид діяльності позивача, безпосередньо пов'язаний з його господарською діяльністю.

Згідно абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Правила ведення податкового обліку) не встановлено вимог до форми, змісту чи виду документів, які б визнавалися належними, або не належними, для цілей ведення податкового обліку.

Аналіз змісту положень пунктів 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дає підстави зробити висновок, що неправомірним включення витрат до складу валових витрат, вважається лише тоді, коли у пунктах 5.3 - 5.7 вищевказаного Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат.

В пунктах 5.3 - 5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не зазначено про неможливість віднесення до складу валових витрат вартості маркетингових та інформаційно - консультаційних послуг.

Преамбулою Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В силу положень пункту 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не дозволяється установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

При цьому, існуючі нормативи не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (стаття 901 Цивільного кодексу України). Тобто, результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Як встановлено судом, сторони угод на придбання маркетингових та інформаційно-консультаційних послуг від 20.07.2005 №01-07 та від 01.12.2005 б/н, а також за договорами 27.04.2007 №27/04-07 та від 01.08.2007 №02-08/07 мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Більш того, згідно з частиною першою статті 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно з частиною першою статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи у ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що на виконання зазначених вище договорів між сторонами були проведені розрахунки у безготівковій формі, результати наданих послуг оформлені у вигляді звітів та передані згідно відповідних актів приймання передачі, які містять дані щодо обсягів наданих послуг, їх змісту, в них наявна інформація про вартість наданих послуг. За цими господарськими операціями виписані податкові накладні, які оформлені відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а отже ці операції є товарними.

Крім цього, на підтвердження звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) позивачем надані суду пропозиції до співробітництва від ТОВ «Вітасвіт»(06.07.2005), ТОВ «Транс Вест - Експедиція»(05.04.2007), що і стало підставою для прийняття рішення для більш поглибленого вивчення сегменту ринку складських послуг шляхом здійснення маркетингових досліджень.

Як пояснив представник позивача, що також підтверджується протоколами спостережної ради ВАТ «ЦУВКП «Атомпромкомплекс»від 20.08.2007 та від 28.03.2009 результати проведених маркетингових досліджень дали можливість підприємству визначити основні стратегічні напрямки подальшого розвитку підприємства, зокрема уникнути збиткової діяльності за наданими комерційними пропозиціями.

Потреба в запровадженні компютерних систем обліку господарських операцій, надання консультаційних послуг та послуг правового характеру була зумовлена неефективним веденням бухгалтерського обліку (лист голови ревізійної комісії від 03.11.2005 № 123, протокол засідання правління товариства від 15.11.2005).

За поясненнями представника ВАТ «ЦУВКП «Атомпромкомплекс»результати наданих послуг дозволили підвищити ефективність здійснення господарської діяльності та оптимізувати витрати.

Вказані обставини з огляду на приписи частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не були спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи податковим органом надано лише оцінку змісту звітів за результатами наданих послуг. Водночас, не надано доказів на підтвердження відсутності їх звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) або неможливістю їх використання в господарській діяльності позивача, а також не надано беззаперечних доказів про відсутність у позивача мети використання у своїй господарській діяльності товарів та послуг, що ним придбані.

Разом з цим, суд звертає увагу на ту обставину, що при прийнятті рішення податковим органом надавалася оцінка звітам та актам приймання - передачі датованим 28.02.2009. Водночас, перевіркою охоплювався лише період з 01.10.2005 по 30.09.2008.

Щодо твердження відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат витрат позивача на придбання товарно-матеріальних цінностей у сумі 3143,81 грн., (витрати невиробничого характеру (постільна білизна, піна для ванн, рушники, салатники, пательні) суд зазначає наступне.

Відповідно до Свідоцтва № 8 про право власності на цілісний майновий комплекс позивач є власником цілісного майнового комплексу № 9, що знаходиться за адресою: вул. Промислова в с. Проліски. У звязку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення дотримання вимог санітарно-епідемічного законодавства наказом № 4 від 15.01.2007 прийнято рішення про проведення господарським способом поточного ремонту четвертого поверху та господарських приміщень головного корпусу підприємства та належного забезпечення працівників, зайнятих на ремонтних роботах, засобами гігієни та іншими товарно матеріальними цінностями (за необхідністю) відповідно до санітарних норм.

У ході судового розгляду справи відповідачем не заперечувався факт проведення у межах господарської діяльності позивача вказаних ремонтних робіт, відсутності порушень щодо придбання та подальшого списання позивачем товарно-матеріальних цінностей (постільна білизна, піна для ванн, рушники, салатники, пательні) на суму 3143,81 грн.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей у сумі 3143,81 грн., (витрати невиробничого характеру (постільна білизна, піна для ванн, рушники, салатники, пательні тощо), витрати на придбання маркетингових та інформаційно-консультаційних послуг, згідно з договорами від 20.07.2005 №01-07, від 01.12.2005 б/н, від 27.04.2007 №27/04-07 та від 01.08.2007 №02-08/07, які підтверджені належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

Суд не приймає до уваги припущення відповідача про те, що договори укладені між позивачем та ТОВ «Петрус», ТОВ «Петрус Інвесткомпанія»є нікчемними, оскільки ними не переслідувалась мета фактичного отримання результатів досліджень, зменшено обєкт оподаткування та вони підписані повязаними особами, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та направлений на незаконне заволодіння державним майном водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, незаконне заволодіння державним майном має бути доведений умисел субєктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобовязання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України в України діє презумпція правомірності правочину. Суду не надано доказів визнання недійними у судовому порядку правочинів, що досліджуються.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Посилання позивача на порушення відповідачами публічного порядку не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до розяснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, жодних рішень із зазначеного приводу відповідачем суду не надано.

Крім цього, суд звертає увагу сторін на ту обставину, що а ні норми Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», а ні інші нормативно - правові акти не повязують нікчемність правочинів лише з фактом їх укладання між повязаними особами. Положення пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлюють лише особливості оподаткування таких операцій.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту суд зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований пунктами 7.4, 7.5, 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Як встановлено судом і не заперечується відповідачем, ВАТ «ЦУВКП «Атомпромкомплекс» виконало вимоги п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сплативши податок на додану вартість в ціні послуг придбаних у ТОВ «Петрус», ТОВ «Петрус Інвесткомпанія»згідно з договорами від 20.07.2005 №01-07, від 01.12.2005 б/н, від 27.04.2007 №27/04-07, від 01.08.2007 №02-08/07 та інших товарно-матеріальних цінностей (постільна білизна, піна для ванн, рушники, салатники, пательні тощо).

ТОВ «Петрус», ТОВ «Петрус Інвесткомпанія», в свою чергу, виконало вимоги п.7.2 вищевказаного Закону та видало покупцеві, яким є ВАТ «ЦУВКП «Атомпромкомплекс», належним чином оформлені податкові накладні, що містять інформацію про сплачені покупцем суми податку.

Факт отримання ВАТ «ЦУВКП «Атомпромкомплекс»від ТОВ «Петрус», ТОВ «Петрус Інвесткомпанія» податкових накладних належним чином оформлених та складених особою, яка мала на це право, відповідачем не оспорюється.

Згідно п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Разом з цим, в силу положень підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту

Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

З огляду на ту обставину, що судом встановлено правомірність формування позивачем валових витрат за досліджуваними господарськими операціями, суд дійшов висновку, що твердження відповідача на те, що до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість, які сплачені у складі вартості товарів, що не призначаються для їх використання в подальшій господарській діяльності є безпідставними та необґрунтованими.

В силу положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами того, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними, а відтак є реальними; відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, відсутність ділової мети у діях позивача; не надав суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат, доказів про намір позивача в одержанні сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у звязку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69 - 71, 94, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 26.10.2009 № 0017612320/3 та № 0017602320/3.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 04.02.2011