Постанова № 21492686, 26.01.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2012 року 2а-5813/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача Мацюк М.М.,

від відповідача не зявились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Стандарт»

простягнення податкової заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Стандарт»про стягнення податкової заборгованості у сумі 180430,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно даних податкового обліку у відповідача наявний податковий борг з податку на додану вартість у сумі 180430,90 грн. Проте, оскільки вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення даної заборгованості наявні підстави для стягнення цього боргу у судовому порядку.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23.12.2011.

У судове засідання 23.12.2011 зявився представник позивача, у свою чергу уповноважені представники відповідача у судове засідання не зявились.

Відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час та місце судового засідання.

До суду повернуто конверт з довідкою поштового відділення ф. 20 «за зазначеною адресою не проживає».

Керуючись приписами пункту третього частини першої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 26.01.2012.

У судове засідання 26.01.2012 зявився представник позивача, який підтримав позовні вимоги.

У свою чергу представники відповідача у судове засідання 26.01.2012 не зявились.

Відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час та місце судового засідання за адресою, яка зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 1.

До суду повернуто конверт з довідкою поштового відділення «організація не існує».

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Згідно з частиною одинадцятою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про отримання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається що така повістка вручена належним чином.

Від відповідача відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Стандарт»є юридичною особою, що зареєстрована 23.12.2008 виконавчим комітетом Запорізької міської ради.

У грудні 2010 року посадовими особами ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт від 08.12.2010 № 2488/16-120/36320734.

Перевіркою встановлено, що згідно даних програми «Автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»наявні розбіжності між податковими зобовязаннями ТОВ «Бізнес Стандарт»і податковим кредитом контрагента відповідача - ПП «ВРГ і К»на суму 134417,65 грн.

За результатами перевірки перевіряючі дійшли висновку про порушення відповідачем приписів підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпункту 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі даного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.12.2010 № 0002751502/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 141138,53 грн., з них 134417,65 грн. за основним платежем та 6720,88 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення вручено відповідачу, про що свідчить підпис уповноваженої особи підприємства на копії податкового повідомлення-рішення.

Згодом, у січні 2011 року відповідачем до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, в якій відповідач самостійно визначив суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 150,00 грн.

У подальшому, у квітні 2011 року відповідачем до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року, в якій відповідач самостійно визначив суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 24504,00 грн.

Крім того, у травні 2011 року ТОВ «Бізнес Стандарт»до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року, в якій відповідач самостійно визначив суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 13535,00 грн.

У червні 20111 року відповідачем до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року, в якій відповідач самостійно визначив суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 71755,00 грн.

Також, у червні 2011 року відповідачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2010 року в якому відповідач самостійно визначив суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 8345,00 грн. та штраф у сумі 250,00 грн.

При цьому, у травні 2011 року посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області проведено тематичну перевірку ТОВ «Бізнес Стандарт»з питань своєчасної сплати до бюджету податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт від 17.05.2011 № 349.

Перевіркою встановлено, що відповідачем несвоєчасно сплачувались узгоджені податкові зобовязання з податку на додану вартість, чим порушено пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі даного Акта перевірки та приписів статті 126 Податкового кодексу України, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 № 0008711502, згідно з яким відповідачу визначено суму штрафу у розмірі 4900,80 грн.

Крім того, у червні 2011 року посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області проведено тематичну перевірку ТОВ «Бізнес Стандарт»з питань своєчасної сплати до бюджету податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт від 07.06.2011 № 508.

Перевіркою встановлено, що відповідачем невчасно сплачувались узгоджені податкові зобовязання з податку на додану вартість, чим порушено пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі даного Акта перевірки та приписів статті 126 Податкового кодексу України, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2011 № 0011271502, згідно з яким відповідачу визначено суму штрафу у розмірі 2707,00 грн.

У липні 2011 року посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області проведено тематичну перевірку ТОВ «Бізнес Стандарт»з питань своєчасної сплати до бюджету податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт від 04.07.2011 № 442.

Перевіркою встановлено, що відповідачем порушено терміни подання свідоцтва про сплату податку на додану вартість, чим порушено пункт 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

На підставі даного Акта перевірки, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2011 № 0012061502, згідно з яким відповідачу визначено суму штрафу у розмірі 170,00 грн.

Також, у липні 2011 року посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області проведено тематичну перевірку ТОВ «Бізнес Стандарт» з питань своєчасної сплати до бюджету податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт від 26.07.2011 № 618.

Слід зазначити що Акти перевірок № 349, № 508 та № 442 надіслані відповідачу, що підтверджується даними копії поштового конверту та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, які наявні у матеріалах справи.

Перевіркою від 26.07.2011 встановлено, що відповідачем несвоєчасно сплачувались узгоджені податкові зобовязання з податку на додану вартість, чим порушено пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі даного акта перевірки, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2011 № 0013311502, згідно з яким відповідачу визначено суму штрафу у розмірі 13700,00 грн.

Згідно з поясненнями позивача, вказані суми податкових зобовязань та штрафних (фінансових) санкцій відповідачем у добровільному порядку сплачені не були, проте, у відповідача була наявна переплата у сумі 106539,00 грн.

Таким чином, станом на день звернення до суду у відповідача наявна заборгованість з податку на додану вартість у сумі 180430,90 грн.

Оскільки сума податкового зобовязання не була сплачена відповідачем у добровільному порядку, позивач враховуючи приписи пункту 59.1 статі 59 податкового кодексу України надіслав на адресу відповідача податкову вимогу від 04.01.2011 № 4/16, копія даної податкової вимоги, а також докази надіслання її на адресу відповідача наявні в матеріалах справи.

Надаючи правову оцінки відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, що виникли до 01.01.2011 (далі Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР), платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обовязковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Обєкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями 3, 4 цього Закону.

Згідно з підпунктом 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР обєкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється задоговірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно зпідпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, що виникли до 01.01.2011, є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).

Згідно з підпунктом 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання (підпункт 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ встановлено, що податкові декларації подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункт 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.2 статті 57 Податкового кодексу України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 54.2 статті 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, оскільки податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались в адміністративному або судовому порядку, визначені у них суми податкових зобовязань є узгодженим податковим боргом.

Крім того, суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, які самостійно визначені відповідачем у податкових деклараціях за грудень 2010 року, березень-травень та уточнюючому розрахунку за грудень 2010 року також є узгодженим податковим боргом.

Згідно з пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.3 статі 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення

Згідно з пунктом 59.1 статі 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Таким чином, позивач вжив усіх передбачених чинним законодавством заходів щодо погашення заборгованості відповідача, проте, оскільки вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення узгодженого податкового боргу, і станом на день розгляду справи податковий борг відповідачем не сплачено, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, враховуючи викладене, та з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 180430,90 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Стандарт» (код ЄДРПОУ - 36320734) до Державного бюджету України податкову заборгованість в сумі 180430 (сто вісімдесят тисяч чотириста тридцять) грн. 90 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 31 січня 2012 р.