Постанова № 21492664, 17.01.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2012 року 2а-376/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В.,

при секретарі судового засідання Короташ О.Б.,

за участю:

представника позивача - Дубовик В.В.,

представника відповідача - Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Євро-Альянс" - Шевченко М.В.,

представника відповідача - Приватного підприємства "Тандем-Екстра" - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції в Київській області

до Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Євро-Альянс" та Приватного підприємства "Тандем-Екстра"

про стягнення коштів отриманих за нікчемними договорами,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція у Київській області з позовом до Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Євро-Альянс" та Приватного підприємства "Тандем-Екстра" про стягнення коштів отриманих за нікчемними договорами.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що в ході перевірки встановлено, що за перевірений період Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Євро-Альянс" уклало усний договір купівлі-проджау з Приватним підприємством "Тандем-Екстра" з ознаками фіктивності. Зазначив, що Білоцерківським міськрайоним судом Київської області винесено вирок відносно засновників та посадових осіб Приватного підприємства "Тандем-Екстра", яким визнано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво). Згідно ч.1 ст.207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Положення статтей 207 та 208 ГК України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Таким чином, у результаті порушення відповідачами своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), договір, укладений між ними має протиправний характер. А такий правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства та вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемним. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача - Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Євро-Альянс" в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що основною підставою для звернення до суду про сягнення коштів було те, що при проведенні перевірки позивач дійшов висновку про те, що укладений усний договір купівлі-продажу між Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма "Євро-Альянс" та Приватним підприємством "Тандем-Екстра" мітить ознаки фіктивності, а тому відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним та в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Зазначив, що позивачем в акті перевірки зроблений помилковий висновок про нікчемність договорів укладених з контрагентами, виходячи з наступного. Статтею 240 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочинну, зокрема будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. В ч.5 ст.216 ЦК України встановлено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути предявлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Таким чином, застосування наслідків нікчемного правочину (застосування того факту, що останнім не встановлено юридичних наслідків, в тому числі з формування податкового кредиту та валових витрат) може бути здійснено не актом перевірки, а відповідним компетентним органом судом. І тільки після встановлення судом такого факту можна говорити про незаконність операцій та посилатися в акті перевірки на нікчемність правочину, як на безспірний факт. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача - Приватне підприємство "Тандем-Екстра" в судове засідання не з'явився.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши думку представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

В період з 19.10.2010 року по 25.11.2010 року позивачем проведене перевірка Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Євро-Альянс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.05.2003 року по 30.06.2010 року. За результатами даної перевірки складено акт №3937/23-2/32456418/243 від 30.11.2010 року (т.1, а. с. 190-238). З даного акта вбачається, що в ході проведення перевірки було досліджено питання товарності проведених фінансово-господарських операцій Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Євро-Альянс" з покупцями, а саме: спосіб транспортування придбаних та реалізованих товарів, передача останніх між матеріально відповідальними особами, відповідність обсягів перевезення товару технічним характеристикам транспортних засобів, наявність ліцензій на здійснення траспортних перевезень, ціноутворення. При дослідженні даного питання встановлено проведення Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма "Євро-Альянс" безтоварної операції, а саме: згідно податкової накладної №18 від 27.06.2008 року та видаткової накладної №12 від 27.06.2008 року Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Євро-Альянс" реалізувало Приватному підприємству "Тандем-Екстра" органічну речовину толуілендіїзоціанат марки TDI 80/20 в кількості 10, 988 по ціні 21000, 00 грн. за 1т., всього на суму 230748, 00 грн., вікна ПВХ в кількості 16 шт. по ціні 1042, 00 грн. за 1 шт., всього на суму 16672, 00 грн., автошини 195/15БЦ15 в кількості 82 шт. по ціні 291, 60 грн. за 1 шт., всього на суму 23328, 00 грн. на загальну суму 324897, 60 грн. в т.ч. ПДВ 54149, 60 грн.; згідно податкової накладної №16 від 24.07.2008 року та видаткової накладної №16 від 24.07.2008 року Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма "Євро-Альянс" реалізовано Приватному підприємств "Тандем-Екстра" полеол марки пентол 48-3М8 гідроксильним числом 48, 6 мг КОН/г в кількості 0, 25 т. по ціні 11700, 00 грн. за 1 т. на загальну суму 3510, 00 грн. в т. ч. ПДВ - 585, 00 грн. Відповідно до кореспонденції бухгалтерських рахунків Дт 311 "Поточні рахунки в національній валюті", Кт 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", Кт 703 "Дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)", Дт 791 "Результат основної діяльності", Кт 643 "Податкові зобов'язання" згідно журналів - ордерів по вищевказаних рахунках, що підтверджено первинними документами встановлено проведення розрахунків з ПП "Тандем-Екстра" на загальну суму 328412 грн., в т. ч. ПДВ 54735, 03 грн. Розрахунки проведені через розрахунковий рахунок згідно платіжних доручень за 2 та 3 квартал 2008 року в сумі 328412, 00 грн., а саме: платіжне доучення №132 від 19.06.2008 року на суму 199900, 00 грн., платіжне доручення №133 від 20.06.2008 року на суму 40000, 00 грн., платіжне доручення №139 від 24.06.2008 року на суму 85000, 00 грн., платіжне доручення №125 від 10.07.2008 року на суму 3512, 00. Крім цього, в акті перевірки зазначено, що Білоцерківським міськрайоним судом Київської області винесено вирок відносно засновників та посадових осіб Приватного підприємства "Тандем-Екстра", яким визнано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво). Також в акті зроблено висновок про те, що правочин між Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма "Євро-Альянс" та Приватним підприємством "Тандем-Екстра" відповідно до ст. 203 та п.1, 2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і в силу ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (т. 1 а. с. 5-7).

Факти викладені в акті перевірки щодо оформлення відповідачами господарської операції первинними документами та проведення розрахунків підтверджено дослідженими в судовому засіданні податковими накладними №18 від 27.06.2008 року, № 16 від 24.07.2008 року, видатковими накладними №12 від 27.06.2008 року, №16 від 24.07.2008 року та виписками з особового рахунку Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Євро-Альянс" (т.1 а. с. 170-173, 175-176).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які докумети (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операії.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З письмових пояснень директора Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Євро-Альянс", судом встановлено, що транспортування товару в червні-липні 2008 року відбувалося покупцем, а саме Приватним підприємством "Тандем-Екстра" (т.2, а. с. 231).

Проте, із листа Білоцерківського МРЕВ ДАІ №849 від 20.08.2011 року вбачається, що згідно бази даних "РПС" та бази даних ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Біла Церква, Білоцерківського району, м. Сквира та Сквирського району за Приватним підприємством "Тандем-Екстра" транспортних засобів не значиться (т.3, а. с. 56).

Також, листом Комунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації" №424 від 18.02.2009 року повідомлено, що по комп'ютерним даним МБТІ в м. Біла Церква за Приватним підприємством "Тандем-Екстра" права власності на нерухоме майно не зареєстровано (т. 3, а. с. 52).

Крім цього, судом встановлено, що Білоцерківським міськрайоним судом Київської області винесено вирок відносно засновників та посадових осіб Приватного підприємства "Тандем-Екстра", яким визнано ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво). З даного вироку вбачається, що створивши з корисливих мотивів мережу фіктивних підприємств, до якої ввійшли, зокрема, ПП "Тандем-Екстра" та ПП "Альянс-БСВ", ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, займалися за винагороду фіктивним підприємництвом, підробленням документів та їх використання. Діючи з єдиним умислом, не займаючись господарською діяльністю підсудні використовували вказані підприємства для оформлення по них господарських операцій, які були безтоварними, чим надали можливість іншим суб'єктам підприємництва в порушення п.3. 1 ст.3 п.п.7.1.1 п.7.1, п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7, п. 10.1-10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.ст.3, 8, 9, 11, 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" здійснювати незаконну діяльність пов'язану з відображенням в бухгалтерському та податковому обліку фіктивних операцій з поставок товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт та надання послуг (т.1 а. с.179-188).

Таким чином, суд вважає, що фактичного здійснення господарської операції між відповідачами щодо поставки товарно-матеріальних цінностей не відбулось, а тому первинні документи, які складені на виконання вищезазначеного правочину, судом до уваги не беруться.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. А відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Наведене дає підстави для висновку суду про те, що нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

Наведену норму суд застосовує з врахуванням положень статті 228 Цивільного кодексу України: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Як зазначено у частині другій статті 215 цього ж Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №982/13/13-09 від 06.07.2009 року та постанові Верховного Суду України від 25.09.2007 року за позовом ДПА до ВАТ «Луцький автомобільний завод», ПП «Стар-Трейд».

Крім того, пунктом 23 статті 2 Бюджетного кодексу визначено, що доходи бюджету - це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ). Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти (стаття 9 Бюджетного кодексу).

За змістом частини 2 статті 9 цього ж Кодексу податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі). Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Системний аналіз вищенаведених законодавчих норм дає підстави для висновку суду про те, що не сплачені підприємством податок на прибуток і податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно, є дохідною частиною держбюджету, власністю держави.

Таким чином, суд вважає, що у випадку перерахування підприємством коштів контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження обєкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Тобто, укладенений усний правочин між Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма "Євро-Альянс" та Приватним підприємством "Тандем-Екстра" суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до статті 228 Цивільного кодексу порушує публічний порядок, оскільки спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемними.

Проте, суд вважає, що в задоволенні позову про стягнення коштів отриманих за нікчемним правочином слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В ч.2 ст.215 ЦК України зазначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частиною першою статті 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскацію майна може бути застосовано виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені частиною першою статті 208 ГК України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 ГК України та можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього кодексу. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

Відповідно до ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що усний правочин який укладений між відповідачами був формально виконаний Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма "Євро-Альянс" 19.06.2008 року, 20.06.2008 року, 24.06.2008 року та 10.07.2008 року шляхом перерахування коштів Приватному підприємству "Тандем-Екстра", що підтверджується актом перевірки №3937/23-2/32456418/243 від 30.11.2010 року та виписками з особового рахунку (т.1 а. с. 170-171, 190-238).

Із відбитку штампу Відділу документального забезпечення та контролю Київського окружного адміністративного суду вбачається, що позивачем подано позовну заяву 12.01.2011 року тобто, позов про застосування адміністративно-господарських санкцій предявлено позивачем з порушенням річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, встановленого ст. 250 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.02.2010 року за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до Приватно фірми "Росток" та Приватно виробничо-комерційної фірми "Дімон і Ко" про визнання недійсними господарських зобов'язань та стягнення в доход держави всього одержаного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя /підпис/Басай О.В.

Постанова в повному обсязі виготовлена 23.01.12. у зв'язку із використанням суддею дня відпочинку за роботу у вихідних день.