Постанова № 21492639, 22.09.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2011 року           2а-2803/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом           Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

до          Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Д»

про          стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Білоцерківська об’єднана державна податкова інспекція Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Д»про стягнення заборгованості у розмірі 2862384,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявний податковий борг з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 2862384,96 грн. Проте, оскільки вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення даної заборгованості наявні підстави для стягнення цього боргу у судовому порядку.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.07.2011.

У судове засідання 05.07.2011 з’явився представник позивача.

Представники відповідача у судове засідання 05.07.2011 не з’явились.

Відповідач був повідомлений судом про дату, час ста місце судового засідання, про що свідчать дані наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0113311248650..

Керуючись приписами пункту першого частини першої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 02.08.2011.

У судове засідання 02.08.2011 з’явився представник позивача.

Представники відповідача у судове засідання 02.08.2011 не з’явились.

Відповідач був повідомлений судом належним чином про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать дані наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0113311315608.

Керуючись приписами пункту третього частини першої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 22.09.2011.

У судове засідання 22.09.2011 представники позивача не з’явились, у свою чергу уповноважені представники відповідача у судове засідання 22.09.2011 втретє не з’явились.

Від позивача до суду надійшло клопотання від 22.09.2011, в якому позивач просив суд здійснювати розгляд справи без участі представника податкового органу.

Від відповідача відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відкрите акціонерне товариство «Терра-Д»є юридичною особою, що зареєстрована 17.04.2001 Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку з 08.05.2001 за № 854.

Податкова заборгованість з податку на додану вартість виникла з таких підстав.

У грудні 2009 року на підставі направлень від 22.12.2009 № 367, від 23.12.2009 № 369, від 29.12.2009 № 374 посадовими особами Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київською області позивачем було проведено позапланову документальну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства з окремих питань за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, за результатами якої складено Акт від 12.01.2010 № 5/23-2/31414686/1.

Перевіркою встановлено, що згідно розшифровок податкового зобов’язання та податкового кредиту за період з 01.03.2008 по 30.09.2009 посадовою особою ТОВ «Терра-Д»до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість по операціях з контрагентами державна реєстрація, яких скасована та які зареєстровані на прохання третіх осіб за винагороду або не є платниками податку на додану вартість, а саме: ТОВ «Компанія «Магур»- свідоцтво реєстрації платника податку на додану вартість анульовано 27.08.2007, при цьому, сума податкового кредиту по операціях із вказаним підприємством становить 43792,20 грн. у тому числі 8464,00 грн. за березень 2008 року та 35328,20 грн. –за квітень 2008 року; ТОВ «ВПФ Метапродакшн»- Свідоцтво та Статут товариства визнано недійсними з 21.05.2007 згідно рішення Святошинського районного суду від 03.09.2008 у справі № 2а-184, при цьому, сума податкового кредиту по операціях із вказаним підприємством становить 57264,40 грн. у тому числі за травень 2008 року –23395,20 грн. та 33869,20 грн. –за червень 2008 року; ТОВ «ТК «Геніус»- згідно листа Білоцерківського МВ СБУ в Київській області податковим органом встановлено, що директор ТОВ «ТК «Геніус»являється громадянкою Білорусії та зареєструвала товариство за винагороду, без мети здійснення господарської діяльності, ніяких первинних документів та договорів не підписувала, при цьому сума податкового кредиту по операціях із вказаним підприємством становить 282100,20 грн. у тому числі за липень 2008 року –282100,20 грн.; ПП «Натіс»- свідоцтво реєстрації платника податку на додану вартість анульовано 03.11.2006, при цьому, сума податкового кредиту по операціях із вказаним підприємством становить 327109,80 грн. утому числі за серпень 2008 року –127500,00 грн., вересень 2008 року –123756,80 грн. та жовтень 2008 року 75853,00 грн.

За результатами перевірки виявлено порушення ТОВ «Терра-Д»підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 1908509,00 грн.

На підставі Акта перевірки від 12.01.2010 № 5/23-2/31414686/1 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2010 № 94/0000010232/0, згідно з яким відповідачу донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2862384,96 грн., з них: 1908509,00 грн. – за основним платежем та 954255,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Непогоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням відповідач оскаржив його в судовому порядку.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 у справі 2а-2973/10/1070 у задоволенні позову ТОВ «Терра-Д»до Білоцерківської ОДПІ Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2010 № 94/0000010232/0 відмовлено. Згідно відмітки Відділу документального забезпечення та контролю Київського окружного адміністративного суду наявної на копії даної постанови, вона набрала законної сили 10.08.2010.

Таким чином, сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість, визначена в податковому повідомленні-рішенні від 19.01.2010 № 94/0000010232/0 набула статусу податкового боргу.

Керуючись приписами статті 59 Податкового кодексу України, позивач надіслав відповідачу податкову вимогу форми «»№ 55 від 21.03.2011, яка отримана уповноваженою особою відповідача 23.03.2011, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи копії повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0911700763318.

Оскільки сума податкового боргу відповідачем у добровільному порядку не була сплачена, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який підлягав застосуванню до спірних правовідносин (далі –Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Об’єкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями статями 3, 4 цього Закону.

Згідно з підпунктом 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР об’єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, що виникли до 01.01.2011, був Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).

Згідно з підпунктом 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ, у разі коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов’язань, сума податку чи збору (обов’язкового платежу), належного до сплати та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов’язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Як убачається з пункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III податкове зобов’язання, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, з винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту.

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з підпунктом 5.2.2. пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі.

Підпунктом 5.2.5. статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ визначено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Відповідно до пункту 6.2.1 статті 6 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з підпунктом 6.2.4 пунктом 6.2 статтею 6 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, враховуючи, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 у справі № 2а-2973/10/1070, яка набрала законної сили, встановлено правомірність прийнятого Білоцерківською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області податкового повідомлення-рішення від 19.01.2010 № 940000010232/0, визначена у ньому сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість є узгодженим податковим боргом та підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу, і станом на день розгляду справи податковий борг відповідачем не сплачено, податковий орган звернувся до суду із відповідним позовом.

Право органів державної податкової служби здійснює звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, враховуючи викладене, та з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 2862384,96 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Д» (код ЄДРПОУ - 31414686) на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 2862384 (два мільйони вісімсот шістдесят дві тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 96 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                     Панова Г. В.