Постанова № 21492628, 21.09.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2011 року 2а-2788/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від прокуратури не зявились,

від позивача Шаповалова Т.О.,

від відповідача Пац В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПрипятського спеціального прокурора в інтересах держави, в особі Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області

доДержавного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обовязкового) відселення «Чорнобильсервіс»

простягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Припятський спеціальний прокурор в інтересах держави, в особі Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області з позовом до Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обовязкового) відселення «Чорнобильсервіс»про (з урахуванням уточнення позовних вимог) стягнення заборгованості за страховими внесками на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 529084,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663, прокурор в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

У судове засідання 21.09.2011 зявились представник позивача та відповідача.

Представники прокуратури у судове засідання 21.09.2011 не зявились.

Прокурор повідомлений судом належним чином про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи розписки від 02.08.2011.

У судовому засіданні 21.09.2011 представник відповідача визнав позовні вимоги, про що надав суду письмову заяву від 21.09.2011.

Відповідно до частини першої та третьої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, заява приєднується до справи.

Судове рішення у звязку з відмовою від адміністративного позову, визнання адміністративного позову чи примирення сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з таких підстав.

Державне підприємство по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обовязкового) відчуження «Чорнобильсервіс»є юридичною особою. Як платник внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області.

У відповідача утворилася заборгованість перед Пенсійним фондом України з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2011 по 01.05.2011, що підтверджується даними розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень 2011 року травень 2011 року.

При цьому, суд звертає увагу, що Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області складено розрахунок заборгованості Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обовязкового) відчуження «Чорнобильсервіс»по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»в частині пенсій призначених відповідно до пунктів а статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 26.05.2011 № 2751/07.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»(далі Закон України від 09.07.2003 №1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески, згідно зі статтею першою вказаного Закону це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема підпунктом «а»частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», а саме: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення»(статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1.

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно із пунктом 1 статті 1 та пунктом 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»для субєктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»зобовязаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Крім того, згідно з абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, зазначеною нормою абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV безпосередньо визначено обов'язок відповідача стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Статтями 14, 15 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 17 та частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Абзацом восьмим пункту 3 статті 106 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявність у відповідача заборгованості за внесками на загальнообовязкове державне пенсійне страхування підтверджується доказами, наданими позивачем.

Доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, а також доказів про погашення відповідачем заборгованості суду не надано.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, який не надав суду доказів понесення ним судових витрат, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 136, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обовязкового) відселення «Чорнобильсервіс»(код ЄДРПОУ 24547720) на користь Управління Пенсійного фонду в Іванківському районі Київської області заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах у розмірі 529084 (пятсот двадцять девять тисяч вісімдесят чотири) грн. 09 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови - 26 вересня 2011 року.