Постанова № 21492440, 30.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2012 р. справа № 2а/0570/742/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд», м. Донецьк

про стягнення коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» з рахунків у банках в сумі 1197958,93 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 12 грудня 2011 року

від відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» про стягнення коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» з рахунків у банках в сумі 1197958,93 грн.

Правовою підставою стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках представник позивача під час розгляду справи вважає норми ст. 67 Конституції України, ст.ст. 16, 20, 57, 59, 95 Податкового кодексу України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ. Зазначає, що податковий борг в сумі 183530,61 грн. у відповідача виник на підставі наданих податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток. Відповідачу була направлена податкова вимога, але податковий борг на день звернення до суду з даним позовом не сплачений.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 04.12.1998р., включене до ЄДРПОУ за номером 13529021, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з 07.12.1998р. (арк. справи 6, 56 70).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Підпунктом 20.1.28. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пп. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків прямо передбачено законом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Згідно із пунктами 203.1., 203.2. ст. 203 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідачем до податкового органу були подані податкові декларації з податку на додану вартість: від 17.06.2011р. № 9004042387, в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1311 396,00 грн., від 19.07.2011р. № 9004937042, в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26 291,00 грн., від 18.08.2011р. № 9006863705, в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 52 392,00 грн., від 19.09.2011р. № 9007786542, в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19 328,00 грн., від 18.10.2011р. № 9008799970, в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 39 760,00 грн., від 21.11.2011р. № 9011756725, в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16 216,00 грн., від 16.12.2011р. № 9012388995, в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23070,00 грн. (арк. справи 9 28).

Внаслідок несплати податкових зобовязань за наведеними деклараціями у повному обсязі утворилась заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 690486,63 грн., яка підтверджується позивачем зворотнім боком облікової картки платника податків (арк. справи 7, 35 43, 83).

Згідно із п. 152.1. ст. 152 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПК України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Відповідачем до податкового органу була подана податкова декларація з податку на прибуток за ІІ кв. 2011р. № 9005883869 від 05.08.2011р., якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 550376,00 грн. (арк. справи 29 31).

Внаслідок несплати податкового зобовязання за наведеною декларацією у повному обсязі утворилась заборгованість з податку на прибуток у розмірі 507472,30 грн., яка підтверджується позивачем зворотнім боком облікової картки платника податків (арк. справи 7, 44 48, 83).

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідачу податковим органом була направлена податкова вимога від 03.08.2011р. № 1088, яка отримана відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (арк. справи 8). Відповідно до п. 58.3. ст. 58 Податкового кодексу України податкові вимоги надсилаються у такому самому порядку як і податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарг. В свою чергу, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

Крім того, матеріали справи містять заяву відповідача, із змісту якої вбачається, що він визнає позовні вимоги у повному обсязі (арк. справи 71).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідачем надана заява про розстрочення виконання судового рішення на 48 місяців з відстроченням на 12 місяців, в обґрунтування якої він зазначив, що виконання рішення суду буде ускладнене тяжким фінансово - економічним становищем. Зазначив, що ТОВ «Цивільбуд» будує житлові будинки. За 10 років прийнято на обслуговування 12 будинків етажністю від 9 до 21 поверхів. У звязку із тяжким фінансовим станом підприємством у 2008р. взято кредит в сумі 6 000,0 тис. грн., який повернути своєчасно не має можливості, тому банком здійснюється погашення боргу за рахунок продажу майна, що знаходиться у банківській заставі. У звязку з цим у підприємства виникають податкові зобовязання з ПДВ та податку на прибуток, сплата яких може призвести до банкрутства. У звязку з повною відсутністю попиту на первинне житло і наявністю заборгованості власників квартир за комунальні послуги, підприємство було вимушене в жовтні-грудні 2011 року надати робітникам безоплатну відпустку, а також провести у 2011р. скорочення штату на 24 робітники. Заборгованість по заробітній платі складала 85,5 тис. грн., заборгованість перед постачальниками - 627,8 тис. грн.

Представник позивача не заперечував проти надання розстрочення виконання рішення суду на 48 місяців з відстроченням на 12 місяців.

Як вбачається з фінансового звіту станом на 30.09.2011р., підприємство має збиток в сумі 7567,0 тис грн. (арк. справи 73, 74). Згідно довідок станом на 01.10.2011р. дебіторська заборгованість складає 171,8 тис. грн., кредиторська - 628,8 тис. грн. (арк. справи 75).

Відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

При розгляді наданої відповідачем заяви суд виходив з того, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, ця стаття не вимагає, і суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочення виконання рішення.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розстрочення виконання рішення суду на 48 місяців з відстроченням на 12 місяців, шляхом сплати по 24957,45 грн., починаючи з лютого 2013р. по грудень 2016р. та 24958,78 грн. в січні 2017р., з огляду на наявні обставини, що ускладнюють виконання постанови.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» про стягнення коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» з рахунків у банках в сумі 1197958,93 грн. задовольнити.

Стягнути кошти з рахунків у банках Товариства з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» в сумі 1197958,93 грн.

Відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Розстрочити виконання рішення суду на 48 місяців шляхом сплати по 24957,45 грн., починаючи з лютого 2013р. по грудень 2016р. та 24958,78 грн. в січні 2017р.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та її повний текст проголошений у судовому засіданні 30 січня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.