Постанова № 21492353, 25.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2012 р. справа № 2а/0570/22206/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Хохленкова О.В.

при секретаріПроніні Д. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Маріуполі Донецької області, третя особа ОСОБА_1, про передачу особової справи інваліда 1 групи ОСОБА_1 на облік до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м.Маріуполі Донецької області і подальші виплати страхового забезпечення і надання соціальних послуг,

за участю:

представника позивача: Ніколаєва О.С.,

представника відповідача: Гузенко Р.О.,

третьої особи: не зявилася, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецька залізниця» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Маріуполі Донецької області про передачу особової справи інваліда 1 групи ОСОБА_1 на облік до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м.Маріуполі Донецької області і подальші виплати страхового забезпечення і надання соціальних послуг.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року була залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 працювала офіціанткою рознощицею вагону ресторану № 5035 Госпрозрахункового підприємства вагонів ресторанів м.Жданова. 27.01.1982 року, ОСОБА_1 перетинаючи залізничну колію при виконанні своїх обовязків, була тяжко травмована у звязку з чим була визнана інвалідом 1 групи. Підприємство 29.01.1982 року склало Акт по формі Н-1 про отримання травми на виробництві.

Рішенням народного суду Іллічівського району м.Жданова, Жданівське відділення Донецької залізниці було визнано володільцем джерела підвішеної небезпеки та на нього була покладена відповідальність за шкоду спричинену здоровю потерпілий ОСОБА_1, а госпрозрахункове підприємство вагонів ресторанів м.Жданова від відповідальності було звільнено.

З прийняттям Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили страту працездатності» від 23.09.1999 року № 1105 (далі по тексту Закон 1105) та тією обставиною що травма ОСОБА_1 була оформлена Актом Н-1 як нещасний випадок на виробництві, позивач зібрав пакет документів для передачі їх відповідачу. Але відповідач відмовляється прийняти ці документи на свій облік, вказуючи що документів які надав позивач недостатньо.

Позивач вважає вищевказані дії посадових осіб відповідача протиправними та просить суд зобовязати відповідача прийняти особову справу ОСОБА_1 як постраждалої внаслідок нещасного випадку на виробництві, на облік.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання зявився. Проти позову заперечував та надав до суду письмові заперечення в яких вказує, що цей спір виник з трудових правовідносин та непідсудний адміністративному суду. Окрім того, відповідач зазначає в своїх запереченнях що відповідно до Закону 1105 передбачений принцип особового звернення потерпілого для призначення виплат Фондом, а якщо немає такого звернення потерпілого то роботодавець продовжує виплачувати призначені раніше виплати.

Третя особа - ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, була повідомлена належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач Державне підприємство «Донецька залізниця» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 01074957.

Відповідач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Маріуполі Донецької області є юридичною особою, код ЄДРПОУ 23988688.

Третя особа - ОСОБА_1 фізична особа.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Цивільного Кодексу УРСР (в редакції 1963 року), нормами Цивільного Кодексу України та Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили страту працездатності» № 1105.

Відповідно до запису в трудовий книжки наказом № 61-к від 01.09.1981 року ОСОБА_1 була прийнята офіціанткою рознощицею вагону ресторану госпрозрахункового підприємства вагонів ресторанів м.Жданова (а.с.77).

Наказом № 29-к від 27.04.1982 року вона була звільнена на підставі п.2 ст.40 КЗпП УРСР у звязку з переходом на інвалідність (а.с. 77).

Згідно з Акту по формі Н-1 від 29.01.1982 року ОСОБА_1 27.01.1982 року, перетинаючи залізничну колію, при виконанні своїх обовязків, була тяжко травмована (а.с.41-42).

Витягом аз акту освідчення № 91 від 13.06.1984 року ОСОБА_1 був встановлений діагноз ампутаційна культя в/3 правого стегна та с/3 лівої голені із різким порушенням функції, визнана втрата працездатності на 100% та встановлена 2 група інвалідності (а.с.47).

Довідкою МСЕК ВТЭ-15 № 094684 від 10.01.1991 року ОСОБА_1 була встановлена 1 група інвалідності (а.с.49).

Рішенням народного суду Іллічівського району м.Жданова від 02.02.1984 року, Жданівське відділення Донецької залізниці було визнано володільцем джерела підвішеної небезпеки та на нього була покладена відповідальність за шкоду спричинену здоровю потерпілий ОСОБА_1 на підставі ст..450 ЦК УРСР (в редакції ЦК УРСР 1963 року) та госпрозрахункове підприємство вагонів ресторанів м.Жданова від відповідальності було звільнено (а.с.45-46).

Ухвалою судової колегії з цивільних справ Донецького обласного суду вказане рішення суду першої інстанції було залишено без змін (а.с.43-44).

Виходячи з наведеного, потерпілій ОСОБА_1 було встановлено відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок втрати здоровя з Донецькій залізниці як з володільця джерела підвішеної небезпеки.

Наказом міністра шляхів сполучення СРСР № 45-Ц від 15.09.1986 року була передбачена передача з відання Міністерства торгівлі СРСР у відання Міністерства шляхів сполучення СРСР підприємств харчування пасажирів на залізничному транспорті (а.с.59-62)

Згідно із наказом Донецької залізниці № 180/Н від 10.09.1997 року госпрозрахункове підприємство вагонів ресторанів м.Жданова було введено в склад Донецької залізниці в якості обєднання (а.с. 63-64).

Тобто, після передачі до складу залізниці ліквідованого підприємства вагонів ресторанів, Донецька залізниця отримала від нього всі права та обовязки.

Таким чином, в ході судового розгляду справи, було встановлено, що Державне підприємство «Донецька залізниця» має нести відповідальність перед ОСОБА_1 за втрату її здоровя з двох підстав як володілець джерела підвищеної небезпеки згідно з рішенням суду, та як роботодавець за нещасний випадок на виробництві згідно із Законом 1105.

На підставі рішення народного суду Іллічівського району м.Жданова від 02.02.1984 року, ОСОБА_1 своєю заявою від 13.08.1984 року вимагає від начальника станції Жданов Донецької залізної дороги, відшкодування матеріальних збитків, спричинених внаслідок втрати здоровя шляхом сплати певних сум втраченого заробітку (а.с.40).

Позивач направив пакет документів, які підтверджує факт отримання каліцтва ОСОБА_1 на виробництві, відповідачу.

Листом № 04/03-331 від 12.06.202 року відповідач фактично відмовив позивачу у прийомі документів та вказує що перш за все необхідна заява потерпілої про взяття на облік на нарахування страхових виплат (а.с.23).

Натомість, згідно п.5 ч.1 ст.43 Закону України 1105 застрахований має право у разі настання страхового випадку одержувати від Фонду соціального страхування від нещасних випадків виплати та соціальні послуги, передбачені статтею 21 цього Закону

Отже, відповідно до Закону одержувати від Фонду соціального страхування від нещасних випадків виплати та соціальні послуги є правом застрахованої особи, а не її обовязком.

Як встановлено в судовому засіданні, та ця обставина вказувалася в позовної заяві та була підтверджена представником позивача, ОСОБА_1 не має бажання на отримання страхових виплат від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Маріуполі Донецької області та не бажає писати заяву про одержання страхових виплат від Фонду.

Що стосується заперечень відповідача щодо непідвідомчості цієї справи адміністративному суду.

Згідно із частиною 2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктами владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Маріуполі Донецької області утримується за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, є юридичною особою та виступає як субєкт владних повноважень.

Отже, відповідач є субєктом владних повноважень і його дії повязані з відмовою прийняти особову справу ОСОБА_1 на облік та в подальшому сплачувати страхове забезпечення, оскаржує позивач. Думка відповідача що ці правовідносини, повязані зі спором про право на страхове відшкодування, що виникає з трудових правовідносин, помилкова, тому що право ОСОБА_1 на страхове відшкодування ніхто зі сторін не оспорює, а предметом спору є непорозуміння між юридичною особою із субєктом владних повноважень щодо обовязку відшкодовувати шкоду.

Таким чином, ця справа підвідомча адміністративному суду, так як є публічно правовим спором із субєктом владних повноважень з приводу його дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом 1105, а тому в позові слід відмовити.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Державного підприємства «Донецька залізниця» до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Маріуполі Донецької області, третя особа ОСОБА_1, про передачу особової справи інваліда 1 групи ОСОБА_1 на облік до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м.Маріуполі Донецької області і подальші виплати страхового забезпечення і надання соціальних послуг, відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Хохленков О.В.