Постанова № 21492287, 24.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2012 р.                                                             справа № 2а/0570/22790/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: об 11 год. 37 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучко В.М.

при секретарі          Піскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 07.09.2010 року № б/н), відповідача – не з’явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Тепломережа» до державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21.07.2010 року за №№ 0002111500/0, 0002101500/0, 0002091500/0, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Тепломережа» (далі – КП «Тепломережа», позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька (далі –ДПІ у Петровському районі м. Донецька, відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21.07.2010 року за №№ 0002111500/0, 0002101500/0, 0002091500/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до платіжних доручень позивач сплачував грошові кошти за земельний податок, проте відповідачем, без наявних правових підстав, платежі частково направлялися у погашення податкового боргу за минулі податкові періоди, у зв’язку з чим податковим органом нараховано штрафні санкції відповідно до податкових повідомлень-рішень від 21.07.2010 року №№ 0002111500/0 на суму 2908,75 грн., 0002101500/0 на суму 5906,35 грн., 0002091500/0 на суму 23350,40 грн. З огляду на наведене, позивач вважає дії ДПІ у Петровському районі з безпідставної зміни призначення платежу за платіжними документами та направлення коштів у рахунок погашення недоїмки за минулі періоди неправомірними, і тому позивач у судовому порядку просить визнати зазначені податкові повідомлення-рішення недійсним та зобов’язати відповідача внести зміни до облікового рахунку позивача шляхом виключення нарахованих штрафних санкцій.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Про дату, місце та час проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, заперечень не надав. Через канцелярію суду 20.01.2012 року (вхід. № 1928) представник відповідача надав заяву про розгляд даної справи без його участі.

Відповідно до ст. 128 КАС України, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та на підставі наявних в ній доказів.

Разом з цим, відповідачем, незважаючи на вимоги суду, не надана картка облікового рахунку, у зв’язку з чим справа розглянута без вказаного документу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 304266 Комунальне підприємство «Тепломережа» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 31.01.2001 року за № 1266120 0000 004281, ідентифікаційний код 05473192, місцезнаходження – 83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 109.

З матеріалів справи судом встановлено, що ДПІ у Петровському районі м. Донецька проведено документальну невиїзну перевірку КП «Тепломережа за період з 30.04.2009 року по 26.02.2010 року з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання податку на землю, про що складений акт від 14.07.2010 року №858/15/05473192. За результатами цього акту перевірки встановлено, що КП «Тепломережа» за квітень-грудень 2009 року несвоєчасно сплачена узгоджена сума податкового зобов’язання податку на землю, чим порушено п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України № 2181-ІІІ).

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги факт не сплати самостійно визначеної суми земельного податку, на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ ДПІ у Петровському районі м. Донецька підприємству нараховані штрафні (фінансові) санкції та винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 21 липня 2010 року № 0002111500/0 на суму 2908,75 грн., що становить 10 % від суми узгодженого податкового зобов’язання в розмірі 29087,54 грн. за затримку граничного строку сплати на 30 календарних днів;

- від 21 липня 2010 року № 0002101500/0 на суму 5906,35 грн., що становить 20 % від суми узгодженого податкового зобов’язання в розмірі 29531,75 грн. за затримку граничного строку сплати на 63 календарних дня;

- від 21 липня 2010 року № 0002091500/0 на суму 23350,40 грн., що становить 50 % від суми узгодженого податкового зобов’язання в розмірі 46700,80 грн. за затримку граничного строку сплати на 183 календарних дня.

Відповідачем не надано суду пояснень та документального підтвердження (зокрема, картки особового рахунку позивача з податку на землю) щодо обґрунтування нарахування позивачу наведених штрафних (фінансових) санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що КП «Тепломережа» 26.01.2009 року подало до ДПІ у Петровському районі м. Донецька податковий розрахунок земельного податку, яким визначено суму податкового зобов’язання за землі населених пунктів на 2009 рік в сумі 140102,44 грн. з розбивкою сплати податку рівними частками щомісяця за період з січня по листопад 2009 року по 11675,20 грн. та у грудні 2009 року – 11675,24 грн.

Через Донецьку обласну філію АКБ «Укрсоцбанк», яка обслуговує КП «Тепломережа», здійснена сплата земельного податку за 2009 рік, про що свідчать наступні платіжні доручення:

- від 26 березня 2009 року № 2053 на суму 20000,00 грн., призначення платежу – податок на землю за вересень 2009 року;

- від 27 березня 2009 року № 2108 на суму 15000,00, призначення платежу – податок на землю за серпень 2009 року – 2426,40 грн., вересень 2009 року – 11675,20 грн., жовтень 2009 року – 898,40 грн.

- від 30 березня 2009 року № 2175 на суму 14304,16 грн., призначення платежу – податок на землю за жовтень 2009 року – 10776,80 грн., листопад 2009 року – 3527,36 грн.;

- від 15 травня 2009 року № 84 на суму 5000,00 грн., призначення платежу – податок на землю за грудень 2009 року;

- від 19 травня 2009 року № 70 на суму 300,00 грн., призначення платежу – податок на землю за грудень 2009 року;

- від 20 травня 2009 року № 09 на суму 2 000,00 грн., призначення платежу – податок на землю за грудень 2009 року;

- від 21 травня 2009 року № 47 на суму 2 000,00 грн., призначення платежу – податок на землю за грудень 2009 року;

- від 22 травня 2009 року № 89 на суму 1000,00 грн., призначення платежу – податок на землю за грудень 2009 року;

- від 24 березня 2009 року № 1953 на суму 20000,00 грн., призначення платежу – податок на землю за березень 2009 року;

- від 25 березня 2009 року № 1981 на суму 20000,00 грн., призначення платежу – податок на землю за березень 2009 року;

- від 16 лютого 2009 року № 1033 на суму 2510,00 грн., призначення платежу – податок на землю за січень 2009 року;

- від 23 березня 2009 року № 1916 на суму 20000,00 грн., призначення платежу – податок на землю за березень 2009 року;

- від 15 червня 2009 року № 67 на суму 920,65 грн., призначення платежу – податок на землю за червень 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Тепломережа» звернулась до банківської установи для зміни призначення платежів у наступних платіжних дорученнях: від 23.03.2009 року № 1916, від 24.03.2009 року № 1953, від 25.03.2009 року № 1981 та від 26.03.2009 року № 2053 на суми по 20000,00 грн. кожне (лист від 27.03.2009 року № 545), що прийнято до уваги та задоволено.

З урахуванням зазначеного судом встановлено, що сплата КП «Тепломережа» земельного податку за період березень – грудень 2009 року (спірний період по якому нараховано штрафні санкції) за своїм призначенням розподілена наступним чином:

- за березень 2009 року по строку сплати на 30.04.2009 року оплачено 11675,20 грн. згідно платіжним дорученням від 23.03.2009 року № 1916 в сумі 10324,80 грн. та від 24.03.2009 року № 1953 в сумі 1350,40 грн.;

- за квітень 2009 року по строку сплати на 01.06.2009 року оплачено 11675,20 грн. згідно платіжному дорученню від 24.03.2009 року № 1953;

- за травень 2009 року по строку сплаті на 30.06.2009 року оплачено 14375,20 грн. згідно платіжним дорученням від 24.03.2009 року № 1953 на суму 6974,40 грн. та від 25.03.2009 року № 1981 на суму 7400,80 грн.;

- за червень 2009 року по строку сплати на 30.07.2009 року оплачено 12595,85 грн. згідно платіжним дорученням від 25.03.2009 року № 1981 на суму 11675,20 грн. та від 15.06.2009 року № 67 на суму 920,65 грн.;

- за липень 2009 року по строку сплати на 30.08.2009 року оплачено 11675,20 грн. згідно платіжним дорученням від 25.03.2009 року № 1981 на суму 924,00 грн. та від 26.03.2009 року на суму 10751,20 грн.;

- за серпень 2009 року по строку сплати на 30.09.2009 року оплачено 11675,20 грн. згідно платіжним дорученням від 26.03.2009 року № 2053 на суму 9248,80 грн. та від 27.03.2009 року № 2108 на суму 2426,40 грн.;

- за вересень 2009 року по строку сплати на 30.10.2009 року оплачено 11675,20 згідно платіжному дорученню від 27.03.2009 року № 2108;

- за жовтень 2009 року по строку сплати на 30.11.2009 року оплачено 11675,20 грн. згідно платіжному дорученню від 27.03.2009 року № 2108 на суму 898,40 грн. та від 30.03.2009 року № 2175 на суму 10776,80 грн.;

- за листопад 2009 року по строку сплати на 30.12.2009 року оплачено 3527,36 грн. згідно платіжному дорученню від 30.03.2009 року № 2175;

- за грудень 2009 року по строку сплати на 30.01.2010 року оплачено 13000,00 грн. згідно платіжним дорученням від 15.05.2009 року № 84 на суму 5000,00 грн., від 19.05.2009 року № 70 на суму 3000,00 грн., від 20.05.2009 року № 9 на суму 2000,00 грн., від 21.05.2009 року № 47 на суму 2000,00 грн. та від 22.05.2009 року № 89 на суму 1000,00 грн.

Судом також встановлено, що наведені платежі за земельний податок ДПІ у Петровському районі м. Донецька спрямувала на погашення цього податку за 2008 рік. Про це, зокрема, зазначено у постанові Донецького окружного адміністративного суду (ДОАС) від 04.08.2009 року № 2а-7501/09/0570 за позовом КП «Тепломережа» до ДПІ у Петровському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14.04.2009 року, 06.02.2009 року, 09.02.2009 року, 10.02.2009 року, 16.02.2009 року, 11.03.2009 року, 23.03.2009 року, 24.03.2009 року, 25.03.2009 року, 26.03.2009 року, 27.03.2009 року та 30.03.2009 року. Так, зі змісту постанови ДОАС від 04.08.2009 року вбачається, що ДПІ у Петровському районі м. Донецька розподілила суми згідно платіжним дорученням від 24.03.2009 року № 1953, від 23.03.2009 року № 1916, від 26.03.2009 року № 2053, від 25.03.2009 року № 1981, від 27.03.2009 року № 2108, від 30.03.2009 року № 2175 та іншим, за 2008 рік. Судом у зазначеній постанові встановлено, що платіжні доручення на суми, сплачені позивачем у 2009 році, були безпідставно враховані відповідачем (ДПІ у Петровському районі м. Донецька) в рахунок погашення зобов’язань інших звітних періодів: лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року. Отже, постановою ДОАС від 04.08.2009 року позовні вимоги КП «Тепломережа» до ДПІ у Петровському районі м. Донецька про визнання недійсними зазначених податкових повідомлень-рішень задоволені повністю. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009 року постанова ДОАС від 04.08.2009 року в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень залишена без змін.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що ДПІ у Петровському районі м. Донецька не направлено перераховані КП «Тепломережа» суми податку на землю за їх прямим призначенням згідно наведеним платіжним дорученням за 2009 рік, які були також письмовими доказами в адміністративній справі № 2а-7501/09/0570, що знову призвело до невірного відображення сплати цього податку у картці облікового рахунку КП «Тепломережа» та відповідно, винесенню спірних податкових повідомлень-рішень від 21.07.2010 року № 0002111500/0 на суму 2908,75 грн., від 21.07. 2010 року № 0002101500/0 на суму 5906,35 грн. та від 21.07.2010 року № 0002091500/0 на суму 23350,40 грн.

Таким чином, відповідач самостійно використав зазначені вище платежі, сплачені у погашення поточних податкових зобов’язань за березень – грудень 2009 року як джерело погашення податкового боргу за інший період - 2008 року (змінив призначення платежу) та нарахував позивачу відповідну суму штрафних санкцій.

Правовою підставою для прийняття ДПІ у Петровському районі м. Донецька оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 21.07.2009 року визначена норма підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинний на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень).

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і підпункту 6.1.7. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованої Мін'юстом України 23.03.2001р. за № 268/5459 (далі – Інструкція, чинний на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

З огляду на наведене слідує, що однією з умов застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є юридичний факт сплати податкового боргу з порушенням встановлених строків, а кількість днів затримки розраховується з дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по день його сплати.

З огляду на зазначене, вбачається, що позивачем у призначенні платежу чітко вказаний період за який сплачується земельний податок, проте ДПІ у Петровському районі м. Донецьку самостійно змінено призначення платежу та грошові кошти направлені на сплату податку на землю за 2008 рік.

У відповідності до абзацу першого преамбули та п. 19.6 ст. 19 Закону України №2181-ІІІ цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платника податків контролюючими органами, закони та інші нормативні акти діють у частині, що не суперечить нормам цього закону.

Строки сплати узгодженого податкового зобов’язання встановлені зазначеним законом у п. 5.3.1 ст. 5 та передбачають обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього закону для подання податкової декларації.

В силу п. 1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

На підставі п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976) реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

У відповідності до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами)— у рівних пропорціях.

Виходячи з аналізу даного пункту статті суд вважає за необхідне зазначити, що приписи наведеної вище норми Закону не визначають коло осіб на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

При цьому норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 зазначеного вище Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків, в тому числі і на складення та надіслання платнику податків повідомлення про зміну напрямку платежу, але у випадку, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (тобто податкового зобов’язання, несплаченого у встановлений строк – п. 1.3 ст.1 цього ж Закону), а не поточного податкового зобов’язання.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним. У відповідності до норм ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Цією ж статтею передбачено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.

Позивач, сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок його сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд дійшов висновку, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Також, суд дійшов висновку про те, що жодною нормою Закону (які були чинними до прийняття Податкового кодексу України – 01.01.2011 року) не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податку за інший період. При цьому відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу – виключно за рішенням суду.

З огляду на зазначені норми діючого законодавства, суд дійшов до висновку щодо відсутності у податкового органу повноважень змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на сплату податку за інший податковий період.

Таким чином, дії ДПІ у Петровському районі м. Донецька зі зміни призначення платежів та направлення грошових коштів з земельного податку на інші періоди є протиправними.

З огляду на наведене, нарахування відповідачем позивачу штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним, а тому податкові повідомлення-рішення від 21.07.2010 року № 0002111500/0 на суму 2908,75 грн., від 21.07. 2010 року № 0002101500/0 на суму 5906,35 грн. та від 21.07.2010 року № 0002091500/0 на суму 23350,40 грн. підлягають визнанню недійсними.

Додатково до наведеного суд також вважає за необхідне відмітити наступне.

Облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів (пункт 1.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 18.07.2005 року № 276, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123). Відповідно до пунктів 3.1, 3.6 розділу 3 зазначеної Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. У картках особових рахунків відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків, стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Згідно з підпунктом 9.1 пункту 9 зазначеної Інструкції в особових рахунках платника податків не менше ніж раз на квартал підводяться підсумки та виводиться сальдо розрахунків платника з бюджетом (суми податкового боргу та надміру сплачені). На підставі облікових даних карток особових рахунків платника податків засобами програмного забезпечення формуються податкові вимоги (пункт 11.3 розділу 11 Інструкції), тобто письмові вимоги податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу, включаючи пеню. За даними карток особових рахунків здійснюється звірення стану розрахунків платника податків з бюджетами за податками, зборами (обов'язковими платежами) за відповідний звітний період, підсумки яких відображаються у книзі обліку звірення стану розрахунків платників з бюджетами (пункт 9.3 розділу 9 Інструкції).

Наведені положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Таким чином, зважаючи на те, що при дослідженні судом матеріалів справи встановлено, що нараховані позивачу штрафних (фінансових) санкцій у зв’язку із здійсненням Державною податковою інспекцією у Петровському районі м. Донецька перерозподілу платежів, міститься в обліковій картці Комунального підприємства «Тепломережа», що є суттєвим порушенням прав та законних інтересів останнього. Отже, сума штрафних (фінансових) санкцій (2908,75 грн., 5906,35 грн. та 23350,40 грн.) підлягають виключенню з картки особового рахунку позивача.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а тому порушене право позивача підлягає захисту у встановлений ним спосіб.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судовий збір у розмірі 29 гривні 55 коп.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов Комунального підприємства «Тепломережа» до державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21.07.2010 року за №№ 0002111500/0, 0002101500/0, 0002091500/0 – задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька від 21.07.2010 року № 0002111500/0 про застосування до Комунального підприємства «Тепломережа» штрафних санкцій у розмірі 2908,75 грн. та зобов’язати державну податкову інспекцію у Петровському районі м. Донецька виключити наведену суму з картки облікового рахунку Комунального підприємства «Тепломережа» з платежу податку на землю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька від 21.07.2010 року № 0002101500/0 про застосування до Комунального підприємства «Тепломережа» штрафних санкцій у розмірі 5906,35 грн. та зобов’язати державну податкову інспекцію у Петровському районі м. Донецька виключити наведену суму з картки облікового рахунку Комунального підприємства «Тепломережа» з платежу податку на землю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька від 21.07.2010 року № 0002091500/0 про застосування до Комунального підприємства «Тепломережа» штрафних санкцій у розмірі 23350,40 грн. та зобов’язати державну податкову інспекцію у Петровському районі м. Донецька виключити наведену суму з картки облікового рахунку Комунального підприємства «Тепломережа» з платежу податку на землю.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31213206700005 – Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ – 34687090, МФО – 834016, Банк – Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Комунального підприємства «Тепломережа» (ідентифікаційний код 05473192, місцезнаходження – 83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 109; р/р 26002305801826 у філії «Головне управління Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» в Донецькій області», МФО 334635, ЄДРПОУ 05473192) 29,55 грн. (двадцять дев’ять грн.. 55 коп.) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представника Комунального підприємства «Тепломережа» 24 січня 2012 року. Повний текст постанови виготовлений 27 січня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя                                                                       Чучко В.М.