Постанова № 21491897, 22.09.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2011 року <год:хв >Справа № 2а/0370/2422/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Войтовича В.А.,

представника відповідача Гордійчук О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбанкмеблі» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання нечинною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбанкмеблі» (далі позивач, ТзОВ «Спецбанкмеблі») звернулося з позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі відповідач, Ківерцівська МДПІ), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2011 року №0000323301 про збільшення суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 486153,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що висновки податкового органу, зроблені в ході проведення позапланової невиїзної перевірки товариства, не відповідають фактичним обставинам справи. Так, 01 жовтня 2010 року між ПП «Екоенергобуд» та позивачем був укладений договір №134/10 про надання послуг, відповідно до якого сторони виконали свої зобовязання, що підтверджується відповідними первинним документами бухгалтерського та податкового обліку. Позивач вважає що в його діях відсутні порушення Закону України «Про податок на додану вартість» в частині формування податкового кредиту, що сформований за наслідками господарських операцій із ПП «Екоенергобуд», оскільки податковий кредит підтверджений виписаними на адресу ТзОВ «Спецбанкмеблі» податковими накладними. Відповідач в акті перевірки зазначає, що в ході проведення позапланової невиїзної документальної перевірки встановлено укладання нікчемних правочинів із ПП «Екоенергобуд», в результаті чого позивачем завищено податковий кредит. Однак товариство вказує, що не повинно нести відповідальність за свого конрагента в разі порушення останнім приписів податкового законодавства. Крім того, посилається на відсутність підстав стверджувати про нікчемність укладеного правочину із ПП «Екоенергобуд», оскільки договір в судовому порядку недійсним не визнавався.

До судового розгляду справи по суті позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив також визнати нечинною та скасувати податкову вимогу Ківерцівської МДПІ від 25 серпня 2011 року №115 з тих підстав, що остання винесена в період адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, та просив позов задовольнити.

В поданих суду запереченнях відповідач позов не визнав, зазначивши, що відповідно до акту позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Спецбанкмеблі» встановлено придбання позивачем у ПП «Екоенергобуд» послуг на загальну суму 1944614 грн., в тому числі ПДВ 324 102 грн., згідно договору від 01.10.2010 року №134/10. Відповідно до акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва зроблено висновки про те, що правочини, укладені ПП «Екоенергобуд», мають протиправний характер та відповідно до закону є нікчемними, оскільки не створюють юридичних наслідків. Оскільки відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, то відповідно було здійснено корегування показників декларацій з податку на додану вартість за операціями, проведеними на підставі таких нікчемних правочинів, а саме: правочинів ПП «Екоенергобуд» з ТзОВ «Спецбанкмеблі» за грудень 2010 року. Враховуючи вказані обставини, Ківерцівська МДПІ вважає, що в ході перевірки правомірно зроблено висновок про завищення ТзОВ «Спецбанкмеблі» податкового кредиту по операціях із ПП «Екоенергобуд», а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Спецбанкмеблі». Додатково суду пояснила, що податкова вимога була надіслана позивачу після спливу строків адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, а тому відсутні правові підстави також для задоволення вимог товариства про визнання нечинною та скасування податкової вимоги.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту №379/2301/35055341 від 05.07.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Спецбанкмеблі» з питання правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту при взаєморозрахунках з ПП «Екоенергобуд» за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року було встановлено порушення позивачем п.1.4 ст.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 324102,00 грн. (Т.1, а.с.7-22).

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2011 року №0000232301 про збільшення суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 486153,00 грн. (в тому числі: за основним платежем 324102,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 162051,00 грн.) (Т.1, а.с.23).

Висновок податкового органу про завищення товариством податкового кредиту за грудень 2010 року базується на тому, що правочин, укладений між позивачем та ПП «Екоенергобуд» на придбання послуг, Ківерцівською МДПІ визнаний нікчемним внаслідок того, що господарські операції ПП «Екоенергобуд» не спричиняють реального настання правових наслідків у звязку з відсутністю трудових ресурсів (відповідно до Податкового розрахунку комунального податку за 4 квартал 2010 року кількість працюючих на підприємстві склала 1 особа), що в свою чергу встановлено актом позапланової перевірки ПП «Екоенергобуд».

Однак, суд не погоджується з такими висновками Ківерцівської МДПІ з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 01 жовтня 2010 року між ПП «Екоенергобуд» (виконавцем) та ТзОВ «Спецбанкмеблі» (замовником) було укладено договір №134/10 про надання послуг, відповідно до якого виконавець зобовязувався надати, а замовник оплатити та прийняти у відповідності з умовами даного договору, послуги в асортименті та за ціною, що вказуються в актах виконаних робіт, що є невідємною частиною договору. Згідно додатку №1 від 01 жовтня 2010 року до договору про надання послуг №134/10 між сторонами були узгоджені ціни на послуги завантаження, розвантаження, встановлення та монтажу обладнання (Т.1, а.с.24-25).

На виконання вказаного договору ПП «Екоенергобуд» надало протягом грудня 2010 року позивачу послуги по розвантаженню, демонтажу і монтажу конструкцій відгороджувальних кулетривких, матеріалів, нанесення антикорозійного покриття на метал тощо, що підтверджується відповідними податковими накладними (Т.1, а.с.26-109), актами приймання-передачі виконаних робіт, до яких додано кошториси витрат на послуги (Т.1, а.с.110-266). Розрахунки за надані послуги позивач здійснював шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ПП «Екоенергобуд», що в свою чергу підтверджується відповідними платіжними дорученнями (Т.1, а.с.267-271). Загальна сума поставок за грудень 2010 року становить 1944614 грн., в тому числі ПДВ в сумі 324 102 грн..

Сума ПДВ, сплачена позивачем в ціні отриманих від ПП «Екоенергобуд» послуг, включена товариством до податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» під поставкою товарів розуміють будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, аналізуючи вищевказані норми Закону, ТзОВ «Спецбанкмеблі» правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені товариством у звязку з придбанням послуг у ПП «Екоенергобуд», оскільки факт сплати податку підтверджується відповідними податковими накладними та розрахунковими документами.

Суд вважає, що Ківерцівською МДПІ не доведено нікчемність правочину, згідно якого ТзОВ «Спецбанкмеблі» придбавало у ПП «Екоенергобуд» послуги.

Згідно з частиною другою ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Частиною першою ст.216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як вбачається з акту №1423/2308/35009599 від 15.06.2010 року про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Екоенергобуд» з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобовязань за листопад-грудень 2010 року, що була проведена ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, податковий орган встановив порушення даним підприємством п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188 ст.188, п.п.187а п.187 ст.187 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення податкового зобовязання за листопад-грудень 2010 року в сумі 27856775 грн. та завищення податкового кредиту за цей же період в сумі 27159349 грн. (Т.2, а.с.17-26). До таких висновків податковий орган прийшов з огляду на те, що субєкт господарювання відсутній за місцем знаходження, за даними декларації з податку на прибуток за 2010 рік Додаток К1/1 до неї не подавався, основні засоби та залишки ТМЦ не задекларовано, амортизація не нараховувалась, відповідно до даних 1-ДФ кількість працюючих на підприємстві 1 особа, у ПП «Екоенергобуд» відсутні трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності. Крім того, при перевірці не було надано первинних документів, які мали вплив на формування показників декларацій з податку на додану вартість.

Однак, актом перевірки ПП «Екоенергобуд» не конкретизовано, які саме операції здійснювало дане підприємство, як і не наведено жодних доказів того, що вчинені даним підприємством господарські операції не мають реального характеру. Поряд з цим суд враховує і ту обставину, що податковий орган встановив порушення ПП «Екоенергобуд» вимог Податкового кодексу України, норми якого не поширюються на правовідносини даного платника податку в періоді, що перевірявся, а саме: листопад-грудень 2010 року, оскільки даний Кодекс набув чинності з 01.01.2011 року.

При цьому, судом встановлено, що ПП «Екоенергобуд» на момент здійснення господарської операції із позивачем було зареєстроване як платник ПДВ, що підтверджується актом перевірки даного підприємства, відтак мало право виписувати податкові накладні. Податковим органом не надано доказів того, що виписані в адресу ТзОВ «Спецбанкмеблі» податкові накладні вказаним контрагентом фіктивні чи підроблені.

Отже, доводи податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача із ПП «Екоенергобуд» базуються лише на припущеннях. Крім того, в ході проведення перевірки позивача не встановлювався звязок між фактом придбання послуг і господарською діяльністю товариства, не встановлено наявність господарської мети при здійсненні даної господарської операції.

Як встановлено судом, основними видами діяльності ТзОВ «Спецбанкмеблі» є виготовлення інших готових металевих виробів, виробництво меблів для офісів та підприємств торгівлі. З актів приймання-передачі виконаних робіт вбачається, що ПП «Екоенергобуд» надавало позивачу послуги по встановленню в приміщеннях банківських установ конструкцій відгороджувальних кулетривких, що в свою чергу свідчить про придбання позивачем послуг для безпосереднього здійснення своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Жодних доказів, які б свідчили, що позивач знав про можливі порушення ПП «Екоенергобуд» правил здійснення господарської діяльності, приписів податкового та іншого законодавства, як податковим органом, так і судом не зібрано, отже твердження Ківерцівської МДПІ про вчинення позивачем нікчемних правочинів безпідставні. При цьому суд враховує і ту обставину, що при здійсненні перевірки податковим органом не зясовувалось фактичне виконання робіт контрагентом позивача.

Разом з тим, суд вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відтак, не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань визнання нікчемними правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Ківерцівською МДПІ в ході перевірки не доведено нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ПП «Екоенергобуд», не встановлено всіх обставин реальності здійснення господарської операції, оскільки висновки податкового органу базуються лише на акті перевірки ПП «Екоенергобуд», в якому ДПІ у Шевченківському районі м.Києва прийшла до висновку про нікчемність правочинів, укладених зазначеним контрагентом позивача.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд дійшов висновку про безпідставність висновків Ківерцівської МДПІ, викладених у акті позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Спецбанкмеблі», з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобовязання з ПДВ в сумі 486153,00 грн. слід скасувати як протиправне.

Разом з тим, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог товариства в частині визнання нечинною та скасування податкової вимоги Ківерцівської МДПІ від 25 серпня 2011 року №115 (Т.2, а.с.28).

Відповідно до п.п.59.1, 59.3 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення Ківерцівської МДПІ прийняте 20 липня 2011 року та отримане товариством 25 липня 2011 року (Т.1, а.с.23).

Згідно п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Судом встановлено, що позивач оскаржував в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення до ДПА у Волинській області, яка рішенням від 19.08.2011 року №3621/10/25-006 залишила первинну скаргу товариства без розгляду у звязку з пропуском строку подання первинної скарги (Т,2, а.с.29-31).

Таким чином, визначене Ківерцівською МДПІ грошове зобовязання вважалось узгодженим з 05.08.2011 року, отже надіслання ТзОВ «Спецбанкмеблі» 25.08.2011 року податкової вимоги є правомірним, з огляду на що в задоволенні цієї частини позовних вимог товариства слід відмовити.

При цьому суд враховує і ту обставину, що відповідно до п.п.60.1.4 п.60.1, п.60.5 ст.60 Податкового кодексу України в разі набрання законної сили даним рішенням суду оскаржувана позивачем податкова вимога Ківерцівської МДПІ буде вважатись відкликаною.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції від 20 липня 2011 року №0000232301.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 27 вересня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій