Постанова № 21491726, 07.09.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2011 року <год:хв >Справа № 2а/0370/2294/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Литвинюка Ю.В.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Край ЛЦ» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш Край ЛЦ» (далі позивач, ТзОВ «Наш Край ЛЦ») звернулося з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач, Луцька ОДПІ), в якому просить визнати протиправними дії відповідача по проведенню позапланової перевірки та складанню акта №2163/23-3/33537597 від 06 квітня 2011 року, визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2011 року №0000822302 про збільшення суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 376900,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що висновки податкового органу, зроблені в ході проведення позапланової виїзної перевірки товариства, не відповідають фактичним обставинам справи. Так, 26 жовтня 2009 року між ПП «Віста Плюс» (продавець) та позивачем (покупець) був укладений договір №08/2610-09, згідно якого продавець зобовязувався передати у власність позивача товари. На виконання даного договору ПП «Віста Плюс» було передано у власність позивача згідно накладних від 26-30 жовтня 2009 року товари на загальну суму 1809120 грн. та виписано податкові накладні. Позивач за придбаний товар розрахувався шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. В подальшому придбаний у ПП «Віста Плюс» товар був реалізований ТзОВ «Арго-Р» в межах його господарської діяльності. Відповідач в акті перевірки зазначає, що в ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки встановлено укладання нікчемних правочинів із ПП «Віста Плюс», в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2009 року в розмірі 301520,00 грн. Однак позивач вказує, що відповідач в ході перевірки не зясовував рух активів в процесі здійснення господарської діяльності, не встановлював спеціальної правосубєктності її учасників та звязку між фактом придбання товарів і господарською дііяльністю позивача, відтак відсутні правові підстави для визнання такого правочину нікчемним. Крім того, посилається на відсутність у податкового органу правових підстав для проведення позапланової виїзної перевірки, оскільки товариство у 10-денний термін надавало пояснення та їх документальне підтвердження на запит Луцької ОДПІ.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, та просив позов задовольнити.

В поданих суду запереченнях відповідач позов не визнав, зазначивши, що відповідно до акту позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Наш Край ЛЦ» встановлено придбання позивачем у ПП «Віста Плюс» продуктів харчування на загальну суму 1809120 грн. згідно договору від 26.10.2009 року №09/2610-09. Відповідно до акту перевірки ДПІ у Франківському районі м.Львова зроблено висновки про те, що правочини, укладені ПП «Віста Плюс», мають протиправний характер та відповідно до закону є нікчемними, оскільки не створюють юридичних наслідків. ПП «Віста Плюс» за юридичною адресою не знаходиться, для здійснення господарської діяльності не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, за даними 1-ДФ чисельність працюючих на підприємстві становить 1 людина. Крім того, актом перевірки встановлено проведення ПП «Віста Плюс» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту через посередників, по яких неможливо провести перевірку з питань правових відносин та підтвердження сплати ПДВ до бюджету по ланцюгу постачання. Господарські операції ПП «Віста Плюс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для їх здійснення. Враховуючи вказані обставини, Луцька ОДПІ вважає, що в ході перевірки правомірно зроблено висновок про завищення ТзОВ «Наш Край ЛЦ» податкового кредиту по операціях із ПП «Віста Плюс», а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Наш Край ЛЦ».

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту №2163/23-3/33537597 від 06.04.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Наш Край ЛЦ» у звязку з виникненням потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТзОВ «Наш Край ЛЦ» та ненаданням повного документального підтвердження на запит Луцької ОДПІ за жовтень 2009 року було встановлено порушення позивачем ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ТзОВ «Наш Край ЛЦ» завищено податковий кредит на суму 301520,00 грн. по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року та в порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено суму податку, що підлагяє сплаті до бюджету за жовтень 2009 року на суму ПДВ 301520,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2011 року №0000822302 про збільшення суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 376900,00 грн. (в тому числі: за основним платежем 301520,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 75380,00 грн.).

Висновок податкового органу про завищення товариством податкового кредиту за жовтень 2009 року базується на тому, що правочин, укладений між позивачем та ПП «Віста Плюс» на придбання товарів, Луцькою ОДПІ визнаний нікчемним внаслідок того, що господарські операції ПП «Віста Плюс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення таких операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання задекларованих обсягів постачання, що в свою чергу встановлено актом позапланової перевірки ПП «Віста Плюс».

Однак, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 26 жовтня 2009 року між ПП «Віста Плюс» (продавцем) та ТзОВ «Наш Край ЛЦ» (покупцем) було укладено договір №08/2610-09 купівлі-продажу товарів (а.с.36-37).

На виконання вказаного договору ПП «Віста Плюс» здійснило протягом жовтня 2009 року поставку позивачу товарів, а саме: продуктів харчування, що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними (а.с.38-54), розрахунки за товар позивач здійснював шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ПП «Віста Плюс», що в свою чергу підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.55-61). Загальна сума поставок за жовтень 2009 року становить 1809 120 грн., в тому числі ПДВ в сумі 301520,00 грн.

Вартість отриманих від ПП «Віста Плюс» ТМЦ включено позивачем до складу валових витрат та відображено в декларації з податку на прибуток за четвертий квартал 2009 року. Сума ПДВ включена товариством до податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2009.

Згідно п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до п.5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, обовязковою умовою для віднесення витрат платника податку у звязку з придбанням товарів до валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності.

Разом з тим, в силу пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 вищевказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З пояснень представника позивача вбачається, що придбаний у ПП «Віста Плюс» товар в подальшому використовувався товариством в межах своєї господарської діяльності, що підтверджується наступним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ «Наш Край ЛЦ» (правоволодільцем) та ТзОВ «Арго-Р» (користувачем) 01 вересня 2005 року укладено договір комерційної концесії, згідно якого позивач надав користувачу за плату право користування комплексом належних йому прав з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу, продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торговельної марки «Наш Край» (а.с.208-213).

Відповідно до договору №7вп від 01 листопада 2005 року, укладеного між ТзОВ «Наш Край ЛЦ» (продавцем) та ТзОВ «Арго-Р» (покупцем) (а.с.214-215), предметом якого є реалізація позивачем товарів, останній протягом жовтня 2009 року здійснював поставку продуктів харчування, що підтверджується податковими та видатковими накладними (а.с.62-151). Асортимент продукції, що поставлялась на ТзОВ «Арго-Р», ідентичний асортименту продукції, придбаної позивачем у ПП «Віста Плюс».

Таким чином, факт понесених витрат позивача у звязку з придбанням товарів у ПП «Віста Плюс» та правомірність віднесення таких витрат до валових витрат товариства підтверджений придбанням товарів для подальшого їх використання у власній господарській діяльності, а також відповідними розрахунковими документами.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» під поставкою товарів розуміють будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, аналізуючи вищевказані норми Закону, ТзОВ «Наш Край ЛЦ» правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені товариством у звязку з придбанням ТМЦ у ПП «Віста Плюс», оскільки факт сплати податку підтверджується відповідними податковими накладними та розрахунковими документами.

Суд вважає, що Луцькою ОДПІ не доведено нікчемність правочину, згідно якого ТзОВ «Наш Край ЛЦ» придбавало у ПП «Віста Плюс» товар.

Згідно з частиною другою ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Частиною першою ст.216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як вбачається з акту №5521/23-4/36610119 від 08 листопада 2010 року про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Віста Плюс» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.10.2009 року по 28.02.2010 року, що була проведена ДПІ у Франківському районі м.Львова, податковий орган встановив відсутність обєктів оподаткування внаслідок непідтвердження господарських операцій. Крім того, даним актом встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту за рахунок придбання товарів, послуг у платників податків, по яких неможливо провести зустрічні перевірки.

Однак, актом перевірки ПП «Віста Плюс» не конкретизовано, який саме товар придбавався у постачальників, по яких неможливо провести зустрічні перевірки, як і не було встановлено, що саме цей товар в подальшому був реалізований ТзОВ «Наш Край ЛЦ».

ПП «Віста Плюс» на момент здійснення господарської операції із позивачем було зареєстроване як платник ПДВ, що підтверджується актом перевірки даного підприємства, відтак мало право виписувати податкові накладні. Податковим органом не надано доказів того, що виписані в адресу ТзОВ «Наш Край ЛЦ» податкові накладні вказаним контрагентом фіктивні чи підроблені.

Отже, доводи податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача із ПП «Віста Плюс» базуються лише на припущеннях. Крім того, в ході проведення перевірки позивача подальший рух придбаного товару податковим органом не досліджувався, не встановлювався звязок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю товариства, не встановлено наявність господарської мети при здійсненні даної господарської операції.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відсутність у позивача товаросупровідних документів щодо поставки товару від ПП «Віста Плюс» з врахуванням того, що згідно договору купівлі-продажу поставка здійснювалась за рахунок продавця, обєми поставок не були значними, самі поставки здійснювались в межах недалеко віддалених одне від одного населених пунктів, а саме: з м.Львова до м.Луцька, де знаходиться орендоване позивачем складське приміщення, що підтверджується договором найму від 01 квітня 2009 року, укладеного із ПП «Продінвестфонд» (а.с.160-165).

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що порушення, допущені ПП «Віста Плюс» у відображенні в податковому обліку своїх господарських операцій, не можуть впливати на права та обов'язки іншого платника податків, в даному випадку, ТзОВ «Наш Край ЛЦ», за відсутності будь-яких даних, що свідчать про вчинення останнім нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Жодних доказів, які б свідчили, що позивач знав про можливі порушення ПП «Віста Плюс» правил здійснення господарської діяльності, приписів податкового та іншого законодавства, як податковим органом, так і судом не зібрано, отже твердження Луцької ОДПІ про вчинення позивачем нікчемних правочинів безпідставні.

Разом з тим, суд вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відтак, не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань визнання нікчемними правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Луцькою ОДПІ в ході перевірки не доведено нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ПП «Віста Плюс», не встановлено всіх обставин реальності здійснення господарської операції, оскільки висновки податкового органу базуються лише на акті перевірки ПП «Віста Плюс», в якому ДПІ у Франківському районі м.Львова прийшла до висновку про нікчемність правочинів, укладених зазначеним контрагентом позивача.

Крім того, суд враховує і те, що відповідачем не було з'ясовано наявність економічної вигоди у позивача внаслідок придбання товарів, яка виражається в отриманому прибутку, що в свою чергу підтверджується даними податкових декларацій з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року та за 2009 рік (а.с.176-185). Разом з тим, Луцькою ОДПІ не встановлено порушення в частині правомірності формування валових витрат позивача за наслідками господарської операції із ПП «Віста Плюс».

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд дійшов висновку про безпідставність висновків Луцької ОДПІ, викладених у акті позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Наш Край ЛЦ», з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобовязання з ПДВ в сумі 376900,00 грн. слід скасувати як протиправне.

Разом з тим, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог товариства в частині визнання неправомірними дії Луцької ОДПІ по проведенню позапланової перевірки товариства та складанню акта перевірки.

Судом встановлено, що позапланова виїзна перевірка позивача проведена відповідно до наказу Луцької ОДПІ від 11.03.2011 року №671, у якому, як на підставу прийняття, зазначено п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Порядок та підстави проведення перевірок платників податків органами державної податкової служби закріплені у главі 8 ПК України.

Так, згідно п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Отже, при прийнятті рішення про проведення документальної виїзної перевірки податковий орган повинен зазначити обставини, за яких ця перевірка проводиться.

Згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як встановлено судом, 12.01.2011 року Луцькою ОДПІ за вих.№144/10/26-313 було нправлено керівнику ТзОВ «Наш Край ЛЦ» письмовий запит з вимогою надати письмові пояснення та копії документів фінансово-господарської діяльності, що свідчать про проведені операції у жовтні 2009 року та січні 2010 року між ТзОВ «Наш Край ЛЦ» та ПП «Віста Плюс».

На виконання вимоги податкового органу ТзОВ «Наш Край ЛЦ» листом від 21.01.2011 року №96 надало відповідні письмові пояснення, до яких додавались копії документів, тобто позивач дотримався вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України в частині надання пояснень у 10-денний термін з дня отримання письмового запиту Луцької ОДПІ.

Разом з тим, податкове законодавство не містить обмеження у проведенні позапланової перевірки платника податків в разі неповного (часткового) надання останнім відповідних документів. В наказі на проведення перевірки Луцькою ОДПІ зазначено про ненадання ТзОВ «Наш Край ЛЦ» повного документального підтвердження, вказаний наказ позивачем не оскаржувався, податковий орган був допущений до проведення перевірки, а тому відсутні правові підстави для визнання незаконними дій відповідача по проведенню перевірки товариства і, як наслідок, складення акту перевірки, з огляду на що в цій частині позовних вимог ТзОВ «Наш Край ЛЦ» слід відмовити.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Частиною 3 цієї статті визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З врахуванням викладеного, на користь позивача слід присудити суму сплаченого судового збору в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 20 квітня 2011 року №0000822302.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Край ЛЦ» судові витрати в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 12 вересня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій