Постанова № 21491662, 02.09.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2011 року <год:хв >Справа № 2а/0370/2162/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Миселюка О.В.,

представників відповідача Копка О.В., Монець О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Володимир-Волинський цукровий завод» до Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Володимир-Волинський цукровий завод» (далі позивач, ВАТ «Володимирцукор») звернулося з позовом до Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач, Володимир-Волинська ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 травня 2011 року №0000162302/23-6093 про збільшення суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) з податку на прибуток підприємств в розмірі 1849 011,75 грн. та №0000172302/23-6094 про збільшення суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) з податку на додану вартість в розмірі 5089 710,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність у діях товариства порушень податкового законодавства, викладених у акті планової виїзної перевірки ВАТ «Володимирцукор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року (акт №370/23-00372664 від 22.04.2011 року) щодо не проведення коригування валових витрат в частині списаних на витрати виробництва виробничих запасів (мішків, вугілля, вапнякового каменю), які не були використані в господарській діяльності, а також неправомірного віднесення до валових витрат понесених витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, використаних на ремонт основних фондів. Позивач вказує, що використання у переробці цукру-сирцю виробничих запасів в більшій кількості, ніж передбачено калькуляцією, зумовлено обєктивними причинами, що не були передбачені у калькуляції, зокрема, перебоями у поставці цукросировини на завод, та посилається на те, що податковий орган безпідставно вирахував виробничі затрати товариства лише на основі калькуляції без врахування інших обставин. Крім того, позивач зазначає, що придбані товариством товарно-матеріальні цінності не використовувались на поліпшення основних фондів, оскільки останні відносяться до основного виробичого устаткування та включаються до витрат виробничого процесу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково суду пояснив, що виробництво і переробка сировини це безперервний процес, завод працює цілодобово і не залежно від наявності чи відсутності сировини вугілля та вапняковий камінь використовуються постійно для підтримання відповідної температури печей. По закінченню циклу переробки до замовників товариство предявляло претензії на відшкодування понаднормових витрат, понесених у звязку з несвоєчасною поставкою сировини. Є відповідні рішення суду, якими стягнуто з поручителей вартість понаднормових витрат, понесених ВАТ «Володимирцукор» внаслідок неналежного виконання зобовязання за договорами на переробку цукру-сирцю. Крім того, зауважив, що калькуляцією встановлювались орієнтовні витрати на переробку сировини, у яких не передбачались та не враховувались інші обставини, зокрема, щодо понаднормових витрат в разі несвоєчасної поставки сировини. Загальна вартість понесених витрат відображена в актах виконаних робіт, які податковим органом не взяті до уваги. Просив позов задовольнити.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву позовні вимоги не визнав, зазначаючи, що при проведенні перевірки ВАТ «Володимирцукор» було встановлено, що основним видом діяльності товариства протягом квітня-вересня 2010 року була переробка цукру-сирцю в цукор-пісок білий першої категорії. Протягом 2010 року позивач заключив договори на переробку із ТзОВ КФ «Українські ласощі», ТзОВ «Інвесттрейд», ТзОВ «Агрокапітал-7», до яких додавались калькуляції витрат на переробку 1 тонни сировини. Згідно проведеного Володимир-Волинською ОДПІ аналізу понесених відповідно до калькуляцій витрат на загальну кількість переробленої у 2010 році сировини встановлено, що товариством не проведено коригування валових витрат в ІІІ кварталі 2010 року по закінченню циклу переробки в частині списаних на витрати виробництва вартості вугілля, вапнякового каменю та мішків поліпропіленових, які не були передбачені в калькуляції, отже не використовувались в господарській діяльності товариства. Крім того, в ході перевірки встановлено, що позивач в перевіряємому періоді відніс до валових витрат товариства витрати на придбані товарно-матеріальні цінності, призначені для будівництва, реконструкції, модернізації, ремонту та інших поліпшень основних фондів в сумі, яка перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду, що є порушенням вимог п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Порушення законодавства про ПДВ виникло внаслідок не проведення ВАТ «Володимирцукор» коригування податкового кредиту з ПДВ в частині зайво списаних в 2010 році витрат на виробництво, а саме: вугілля, вапнякового каменю та мішків поліпропіленових, які не використані в господарській діяльності позивача. Просить у задоволенні адміністративного позові відмовити повністю.

У судовому засіданні представники відповідача, кожен зокрема, підтримали доводи, наведені у запереченнях. Додатково суду пояснили, що в ході перевірки будь-яких доказів понесення товариством додаткових витрат на переробку цукру-сирцю, що не включені до калькуляцій, товариством не було надано. Разом з тим, в ході перевірки встановлено також і заниження валових витрат, яке за заявою товариства було враховано при розрахунку зобовязань. Просили позов задовольнити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Володимир-Волинською ОДПІ з 04 по 15 квітня 2010 року проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Володимирцукор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої складено акт від 22.04.2010 року №370/23-00372664. В ході перевірки податковою інспекцією встановлено порушення позивачем, зокрема, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, п.п.8.1.1 п.8.1, п.п.8.2.2 п.8.2, п.8.3, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.11.2 ст.11, п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму заниження 935 351 грн., в тому числі: за ІІІ квартал 2010 року занижено на суму 3654 643 грн., за IV квартал 2010 року завищено на суму 2719 292 грн.; п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4071 768 грн. за вересень 2010 року.

За результатами перевірки Володимир-Волинською ОДПІ 11.05.2011 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000162302/23-6093 про збільшення ВАТ «Володимирцукор» суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) з податку на прибуток підприємств в розмірі 1849 011,75 грн. (в тому числі: за основним платежем 935 351 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 913 660,75 грн.) та №0000172302/23-6094 про збільшення позивачу суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) з податку на додану вартість в розмірі 5089 710 грн. (в тому числі: за основним платежем 4071 768 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1017 942 грн.).

Як вбачається з акту перевірки, протягом 2010 року ВАТ «Володимирцукор» заключило договори на переробку цукру-сирцю з наступними замовниками: ТзОВ КФ «Українські ласощі» (договір №14/05-10 від 14.05.2010 року), ТзОВ «Інвесттрейд» (договори №22/02-10 від 22.02.2010 року та №30/07-10 від 30.07.2010 року), ТзОВ «Агрокапітал-7» (договір №26/02-10 від 22.01.2010 року), відповідно до умов яких Замовник передає, а Виконавець (ВАТ «Володимирцукор») бере на себе зобов'язання по переробці цукру-сирцю у відповідності до актів прийому-передачі, в кількості та на умовах у відповідності до договору, а цукор-пісок білий першої категорії високої очистки повишеної колірності ДСТУ 4623.2006 (надалі готова продукція), у відповідності до рознарядок Замовника (письмових/усних), без переходу права власності чи інших прав до Виконавця. Кількість сировини встановлюється по факту її передачі Замовником, кількість виготовленої готової продукції встановлюється в актах виконаних робіт та прийому передачі.

Всього протягом перевіряємого періоду ВАТ «Володимирцукор» згідно актів виконаних робіт було перероблено 104283,839 т цукру-сирцю, з якого вироблено 98494,442 т цукру білого. Переробка цукрової сировини здійснювалась з квітня 2010 року по вересень 2010 року.

Згідно наданих для перевірки калькуляцій переробки цукру-сирцю у цукор-пісок білий ВАТ «Володимирцукор» визначено норми витрат мішків поліпропіленових (п/п) на 1 тону переробки сировини у розмірі 20 шт., норми витрат вугілля у розмірі 0,113 тони на 1 тону переробки сировини, норми витрат вапнякового камню у розмірі 0,260 тони на 1 тону переробки сировини. Перевіркою встановлено, що протягом періоду переробки ВАТ «Володимирцукор» згідно документів, наданих для перевірки, придбано 2 220 000 шт. мішків п/п місткістю 25 кг (що еквівалентно 1 110 000 шт. мішків місткістю 50 кг) та 2 500 000 шт. мішків п/п місткістю 50 кг згідно додатку 6 до акта перевірки. Середньозважена вартість 1 придбаного мішка п/п склала 3,41 грн. без ПДВ.

Розрахунково за період переробки згідно норм, затверджених в калькуляціях до договорів переробки, ВАТ «Володимирцукор» використано мішків в кількості 1 969 889 шт. (98494,442 т ? 20 шт. ( мішки місткістю 50 кг) = 1 969 889 шт.).

Також протягом періоду переробки ВАТ «Володимирцукор» згідно документів, наданих для перевірки, придбано в періоді квітень-вересень 2010 року 20314,141 т вугілля згідно додатку 7 до акта перевірки. Середньозважена вартість 1 т вугілля склала 1245,48 грн. без ПДВ.

За період переробки згідно норм, затверджених в калькуляціях до договорів переробки, ВАТ «Володимирцукор» використано вугілля в кількості 11784,074 т (104283,839 т ? 0,113 т = 11784,074 т). Станом на 31.12.2010 року згідно даних складського обліку по Д-ту рах.20 «Виробничі запаси» рахується вугілля на залишку в кількості 476,138 тонн.

Одночасно протягом періоду переробки ВАТ «Володимирцукор» згідно документів, наданих для перевірки, придбано 68810,685 т вапнякового каменю згідно додатку 8 до акта перевірки. Середнозважена вартість 1 т вапнякового каменю склала 114,77 грн. без ПДВ. За період переробки згідно норм, затверджених в калькуляціях до договорів переробки, ВАТ «Володимирцукор» використано вапняковий камінь в кількості 27113,798 т (104283,839 т ? 0,260 т = 27113,798 т). Станом на 31.12.2010 року згідно даних складського обліку по Д-ту рах.20 «Виробничі запаси» рахується вапняковий камінь на залишку в кількості 440 тонн.

Податковою інспекцією зроблено висновок про те, що на порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ВАТ «Володимирцукор» не проведено коригування валових витрат в ІІІ кварталі 2010 року (по закінченню циклу переробки цукру-сирцю) та на порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не відкориговано податковий кредит в частині списаних на витрати виробництва:

- вартості мішків п/п в кількості 1640 111 шт. на суму 5 592 779 грн. (1640 111 шт. ? 3,41 грн.), ПДВ - 1 118 556 грн.;

- вартості вугілля в кількості 8053,929 т (8530,067 т - 476,138 т) на суму 10 031 007 грн. (8053,929 т ? 1245,48 грн.), ПДВ - 2006 201 грн.;

- вартості вапнякового каменю в кількості 41256,887 т (41696,887 т - 440 т) на суму 4 735 053 грн. (41256,887 т ? 114,77 грн.), ПДВ - 947 011 грн., які не використані у господарській діяльності товариства та віднесені до складу валових витрат без підтвердження відповідними документами бухгалтерського обліку.

Однак, суд не погоджується з таким висновком Володимир-Волинської ОДПІ, враховуючи наступне.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина 1 даної статті Закону).

Частина 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і

-правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до ч.3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Як встановлено в судовому засіданні та не оспорюється учасниками судового розгляду, за наслідками наданих ВАТ «Володимирцукор» послуг по переробці цукру-сирцю згідно укладених договорів були складені акти виконаних робіт, які підписані сторонами. ВАТ «Володимирцукор» виписано податкові та видаткові накладні в адресу замовників, у яких зазначено вартість наданих послуг за кількістю переробленої сировини та суму ПДВ, що включена у вартість таких послуг (стор.8-10 акту перевірки).

З договорів на переробку, укладених між позивачем та ТзОВ КФ «Українські ласощі», ТзОВ «Інвесттрейд», ТзОВ «Агрокапітал-7», вбачається, що вихід готової продукції з одиниці сировини встановлюється в актах виконаних робіт на підставі формули, вказаної в п.1.4 договору з врахуванням фактичних даних якості сировини, підтвердженої відповідними документами (п.4.1). За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцю винагороду за переробку однієї тони сировини, у відповідності до калькуляції, що є невідємною частиною даного договору (п.5.1). У випадку виникнення у Виконавця додаткових витрат по переробці, такі витрати встановлюються в актах виконаних робіт і є підставою для проведення розрахунків між сторонами (п.5.3). Остаточне встановлення вартості переробки здійснюється згідно актів виконаних робіт (п.5.5).

Отже, договорами чітко передбачено, що лише актами виконаних робіт встановлюється остаточна вартість наданих ВАТ «Володимирцукор» послуг по переробці цукру-сирцю.

За таких обставин, суд вважає, що посилання Володимир-Волинської ОДПІ на розрахунки вартості послуг переробленої сировини згідно калькуляцій до договорів та, як наслідок, висновки про не проведення товариством коригування валових витрат та податкового кредиту в частині вартості придбаного вугілля, вапнякового каменю та мішків поліпропіленових, які на думку податкового органу не використовувались в господарській діяльності позивача, є безпідставними.

На думку суду, калькулювання витрат на переробку це примірний, орієнтовний розрахунок витрат підприємства, яке останнє несе при переробці одиниці сировини. Разом з тим, калькуляція не є тим первинним документом бухгалтерського обліку, на підставі якого формуються показники рахунків бухгалтерського обліку. В даному випадку розроблена калькуляція є обліковим документом, який містить розрахунок планових (передбачуваних) витрат у грошовому виразі на переробку сировини, та не передбачає додаткові витрати, які може понести підприємство внаслідок несвоєчасної поставки сировини.

Разом з тим, судом встановлено, що в період переробки ВАТ «Володимирцукор» цукру-сирцю ТзОВ «Агрокапітал-7» та ТзОВ «Інвесттрейд» несвоєчасно здійснювали поставку сировини, внаслідок чого позивач поніс додаткові витрати на енергоносії та тару. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи актами про нерегулярне постачання сировини, актами виконаних робіт, якими встановлено розмір додаткових витрат позивача, претензіями та вимогами, які товариство скеровувало в адресу своїх замовників ТзОВ «Агрокапітал-7» та ТзОВ «Інвесттрейд» з вимогою провести розрахунки по додатково понесених витратах, а також рішеннями Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 01.06.2011 року та 26.05.2011 року, якими стягнуто з поручителей за зобовязаннями по договорах на переробку цукру-сирцю суму додаткових витрат, понесених ВАТ «Володимирцукор» внаслідок нерегулярної поставки сировини, в загальному розмірі 23259874,98 грн.

З врахуванням вищевикладеного, суд не вбачає в діях товариства порушення в частині не проведення коригування валових витрат за ІІІ квартал 2010 року в загальній сумі 20358839 грн. вартості вугілля, вапнякового каменю та мішків поліпропіленових, а також податкового кредиту на суму ПДВ в розмірі 4071768 грн., що сплачена в ціні придбаного вугілля, вапнякового каменю та мішків поліпропіленових, оскільки в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про те, що зазначені енергоносії, тара не були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Разом з тим, в ході перевірки встановлено, що ВАТ «Володимирцукор», згідно документів наданих для перевірки (накладні на внутрішнє переміщення ТМЦ за січень-грудень 2010 року), в бухгалтерському обліку в перевіряємому періоді списувало придбані товарно-матеріальні цінності, призначені для будівництва, реконструкції, модернізації, ремонту та інших поліпшень основних фондів на витрати виробництва в 2010 році всього на суму 42660 859 грн. Перелік придбаних товарно-матеріальних цінностей наведено в Додатку №9.

Проведеною перевіркою встановлено, що балансова вартість основних засобів ВАТ «Володимирцукор» станом на 01.01.2010 року склала 164 656 728 грн., 10 % - 16 465 673 грн., на дану суму надається право на включення до складу валових витрат ВАТ «Володимирцукор» витрат по придбанню ТМЦ, використаних для поліпшення основних фондів. Володимир-Волинською ОДПІ зроблено висновок, що на порушення п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товариством зайво включено до складу валових витрат витрати в сумі 26195166 грн.

Суд вважає такий висновок податкового органу правомірним, оскільки згідно п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

На думку суду, доводи ВАТ «Володимирцукор» про те, що придбані товарно-матеріальні цінності, зокрема, електричні кабелі та металеві труби, відносяться до основного виробничого устаткування і є однією із складових виробничого процесу, не відповідають фактичним обставинам справи, так як згідно довідки про загальну інформацію щодо ВАТ «Володимирцукор», позивач у своїй діяльності використовує трубопроводи, що відносяться до основних фондів І групи, відтак їх заміна є не що інше, як поліпшення.

Таким чином, висновок Володимир-Волинської ОДПІ про завищення товариством валових витрат на суму 26195166 грн. в частині зайво включених витрат по придбанню ТМЦ, використаних на поліпшення основних фондів, знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.

Достовірність та повнота нарахування суми податкового зобовязання з податку на прибуток визначаються через перевірку контролюючим органом правильності обчислення валових витрат як в частині їх завищення, що має наслідком збільшення податкового зобовязання, так і фактів заниження валових витрат, що призводять до зменшення податкового зобовязання.

Так, одночасно перевіркою встановлено, що на порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ВАТ «Володимирцукор» по р.04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» Декларацій з податку на прибуток занижено валові витрати всього в сумі 12109343 грн., в тому числі: у І кварталі 2010 року завищено в сумі 30426 грн., у ІІ кварталі 2010 року занижено в сумі 37085 грн., у ІІІ кварталі 2010 року занижено в сумі 8936890 грн., у IV кварталі 2010 року занижено в сумі 3165798 грн. по придбаних товарно-матеріальних цінностях згідно накладних на придбання та рахунків.

ВАТ «Володимирцукор» в ході перевірки було надано лист з проханням врахувати недовключені витрати при підведенні результатів перевірки, у звязку з чим Володимир-Волинською ОДПІ при розрахунку податкового зобовязання з податку на прибуток були враховані як порушення в частині завищення, так і порушення в частині заниження валових витрат.

Крім того, перевіркою встановлено, що на порушення ст.3, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.2.2 п.8.2, п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ВАТ «Володимирцукор» занижено амортизаційні відрахування на загальну суму 30706368 грн., в тому числі: за І квартал 2010 року на суму 8140860 грн., за ІІ квартал 2010 року на суму 7652409 грн., за ІІІ квартал 2010 року на суму 7198615 грн., за IV квартал 2010 року на суму 7714484 грн.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Отже, при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток враховуються виявлені за результатами перевірки порушення, що призвели до завищення валових витрат, заниження валових витрат та заниження амортизаційних відрахувань.

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за результатами перевірки ВАТ «Володимирцукор» згідно акту № 370/23-00372664 від 22.04.2011 року донарахований податок на прибуток обчислений з таких порушень:

- завищення валових витрат через включення до їх складу витрат на придбання мішків п/п, вапнякового каменя, вугілля, що не використані в господарській діяльності позивача, на суму 20358 839 грн. в третьому кварталі 2010 року, та яке спростоване матеріалами справи й не знайшло свого підтвердження при розгляді даної справи (обґрунтування неправомірності такого порушення описано вище),

- завищення валових витрат через відображення в їх складі витрат по придбанню ТМЦ, використаних ВАТ «Володимирцукор» для поліпшення основних фондів, в більшому розмірі як 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, що визнано судом підставним, на суму 26195 166 грн. в третьому кварталі 2010 року,

- заниження валових витрат через їх не відображення в даних декларації з податку на прибуток підприємства у відповідних податкових періодах у розмірі 12 109 347 грн. (в тому числі в третьому кварталі 2010 року 8 943 549 грн., в четвертому кварталі 2010 року 3 165 798 грн.),

- заниження амортизаційних відрахувань у розмірі 30 706 368 грн. (в тому числі в третьому кварталі 2010 року 22991 884 грн., у четвертому кварталі 2010 року 7 714484 грн.).

Враховуючи наведене та положення п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд приходить до висновку, що завищення валових витрат на суму 26195166 грн. через зайве включення витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей, використаних на ремонт основних фондів, не впливає на розрахунок податкових зобовязань з податку на прибуток підприємства, оскільки сума заниження валових витрат та амортизаційних відрахувань в третьому кварталі 2010 року в розмірі 31935 443 грн. (8943 549 грн. + 22991 884 грн. = 31935 443 грн.) є значно вищою від суми завищення валових витрат за цей період, що склала 26195166 грн.

Також, незважаючи на встановлене перевіркою заниження ВАТ «Володимирцукор» валового доходу в четвертому кварталі 2010 року на суму 3115 грн. (пункт 3.1.1 акту перевірки), обєкт оподаткування за цей період та за 2010 рік також обчислюється з відємним значенням через значне заниження валових витрат і амортизаційних відрахувань за четвертий квартал 2010 року в розмірі 10880282 грн. (3165798 грн. + 7714484 грн. = 10880282 грн.) та в цілому за 2010 рік на суму 42815715 грн. (12109347 грн. + 30706368 грн. = 42815715 грн.).

Таким чином, суд дійшов висновку, що донарахування Володимир-Волинською ОДПІ податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 935351 грн. є безпідставним, а тому податкове повідомлення-рішення відповідача від 11 травня 2011 року №0000162302/23-6093 слід скасувати як протиправне.

Разом з тим, висновки Володимир-Волинської ОДПІ про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» базуються на тих же порушеннях, викладених в акті перевірки, а саме п.3.1.2 акту, щодо не проведення коригування валових витрат в ІІІ кварталі 2010 року в частині списаних на витрати виробництва вартості вугілля, вапнякового каменю та мішків поліпропіленових, яким суд надав правову оцінку, встановивши, що виявлені податковим органом в ході перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно із п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону визначає, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, аналізуючи вищевказані норми Закону, ВАТ «Володимирцукор» правомірно включено до складу податкового кредиту за відповідні періоди суми ПДВ, сплачені товариством у звязку з придбанням вугілля, вапнякового каменю та мішків поліпропіленових, оскільки вказані енергоносії, тара використовувались в межах господарської діяльності позивача, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 11 травня 2011 року №0000172302/23-6094 також підлягає скасуванню як протиправне.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), з огляду на що на користь позивача слід присудити суму сплаченого судового збору в розмірі 6,80 грн.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції від 11 травня 2011 року №0000162302/23-6093 та №0000172302/23-6094.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Володимир-Волинський цукровий завод» судові витрати по справі в сумі 6,80 грн. (шість грн. 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 07 вересня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій