Рішення № 21489282, 14.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2012 р. Справа № 5023/149/12

вх. № 149/12

Суддя господарського суду Яризько В.О.

при секретарі судовогозасідання Сінченко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Оксі Банк" в особі Харківського відділення ПАТ "Оксі Банк", м. Харків

до ФОП ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 1352494,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Оксі Банк" в особі Харківського відділення ПАТ "Оксі Банк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ФОП ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 01/10-ВКЛ-2001 від 09.11.2010р. у загальній сумі 1352494,35 грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений ухвалою суду, отримання якої підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам у справі за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Судом вжито належні заходи для повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, однак відповідач своїми процесуальними правами на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Суд вважає, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

09 листопада 2010 р. між Публічним акціонерним товариством "ОКСІ БАНК" (позивач, банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач, позичальник) було укладено кредитний договір з відкриттям відновлювальної кредитної лінії №01/10-ВКЛ-2001 (Договір), згідно з яким банк надає грошові кошти (відкриває відновлювальну кредитну лінію) позичальнику в розмірі 1250000,00 гривень на строк з 09 листопада 2010 р. до 08 листопада 2014 р., а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити 24% річних на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 2.4 Договору повернення кредиту здійснюється згідно з Графіком зменшення ліміту кредитної лінії, зазначеним в Додатку 1, який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.4.2.1 Договору позичальник зобов'язувався повернути отриманий кредит в повному обсязі до 16.00 год. 08 листопада 2014 р. згідно з Графіком зменшення ліміту кредитної лінії.

В п.4.2.3 Договору передбачено обов'язок Позичальника своєчасно здійснювати сплату нарахованих процентів за користування кредитом та комісійної винагороди в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, процентної ставки, передбаченої п. 1.1 Договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору сплата позичальником процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, не пізніше п'ятого календарного дня місяця, наступи за звітним, а також в день повернення кредиту.

Додатковим договором № 1 від 14.09.2011р. до Кредитного договору, сторонами була зменшена ставка по сплаті відсотків, а саме на 19% річних.

Позивач виконав свої зобов'язання за Договором та перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 1250000,00 грн., що підтверджується Меморіальними ордерами № 939283 від 09.11.2010р. та № 939284 від 09.11.2010р., копії яких додані до матеріалів справи.

Всупереч положень Договору Позичальник отриманий кредит та відсотки користування кредитом у вказані терміни не сплачує. Відповідачем не здійснена повна та своєчасна оплата нарахованих відсотків за користування кредитом, а саме з розрахунку суми заборгованості вбачається, що остання часткова сплата відсотків була здійснена 30.11.2011р. Крім того згідно з Графіком зменшення кредитної лінії відповідач з травня 2011р. повинен був приймати заходи до зменшення ліміту кредиту, однак він не проводив сплату коштів на погашення кредиту.

Відповідно до пункту 4.3 Договору банк має право у випадку порушення позичальником умов Договору вимагати його дострокового розірвання, повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та комісійної винагороди зі стягненням штрафу/пені у розмірі, визначеному у розділі 7 Договору.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів виконання ним умов Кредитного договору, хоча відповідач мав можливість надати такі докази.

Згідно з наданим розрахунком заборгованість відповідача по основній сумі кредиту складає 1250000,00 грн., по нарахованих процентах за період з 09.11.2010 р. по 22.12.2011р. з урахуванням сплаченої суми - 86742,33 грн.

Нарахування відсотків відповідає умовам договору та фактичним відносинам, що склалися між сторонами.

Суд зазначає, що фізична особа ОСОБА_3 зверталась до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом про визнання недійсним вищезазначеного Кредитного договору, однак ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2012р. по справі № 2-3080/11 2/2012/1012/2012, яка набрала законної сили, зазначений позов залишений без розгляду.

Інших доказів визнання Кредитного договору недійсним суду не надано, судом також не встановлено підстав вважати такий договір недійсним.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, встановлено, що одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до статей 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення, він визначається календарною датою або вказівкою на подію яка має неминуче настати. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом такими, що прострочив виконання зобовязання по Кредитному договору.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення домовленості сторін, позику не повернув, відсотки за користування нею не сплатив, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Окрім того, правом на участь у судовому засіданні відповідач не скористався.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджували сплату заборгованості по договору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 1250000,00 грн. та відсотків за користування кредитом у сумі 86742,33 грн. правомірні та обґрунтовані, не спростовані відповідачем, та підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1.1 Договору передбачено, що за недотримання строків сплати кредиту та/або нарахованих процентів та/або комісійної винагороди в порядку, передбаченому даним Договором, Позичальником сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період існування простроченого платежу, і несплачених вчасно сум за кожен день прострочення.

Позивачем нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, яка станом 23.12.2011 р. становить 15752,02 грн.

Зроблений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склалися між сторонами.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені 15752,02 грн. нормативно та документально обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Судові витрати суд покладає на відповідача в відповідності до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Оксі Банк" в особі Харківського відділення ПАТ "Оксі Банк" (адреса головного банку : 79058 м. Львів, вул. Газова, 17, код 09306278, адреса філії : 61002 м. Харків, вул. Червонопрапорна, 6, п/р 2909101000355, код банку 325990, банк отримувача ПАТ "ОКСІ БАНК") основну суму заборгованості 1250000,00 грн., нараховані відсотки в сумі 86742,33 грн., пеню в сумі 15752,02 грн., судовий збір у сумі 28659,39 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Яризько В.О.

Повний текст рішення підписаний 17.02.2012р.