Рішення № 21489067, 08.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2012 р. Справа № 5023/10350/11

вх. № 10350/11

Суддя господарського суду Прохоров С.А.

при секретарі судовогозасідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за дов.

відповідача - не з'явився.

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Харків

до ДАК "Національна мережа Аукціонних центрів" в особі філії "Харківський аукціонний центр", м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 39822,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ФОП ОСОБА_2 про стягнення з ДАК "Національна мережа Аукціонних центрів" в о. філії "Харківський аукціонний центр" суми простроченої заборгованості, з урахуванням пені, неустойки, індексу інфляції, 3% річних у розмірі 39822,32 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, надав витребувані ухвалою суду документи, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не зявився, до суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі, направлена на адресу відповідача, з відміткою пошти: "зі спливом терміну зберігання".

Відповідно до розяснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в звязку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Між ФОП ОСОБА_2 (позивач, Орендар) та ДАК «Національна мережа аукціонних центрів», в особі Філії «Харківський аукціонний центр» (відповідач, Суборендар) укладено договір суборенди № 62 від 19 липня 2010 року, предметом якого є надання Суборендарю у строкове платне користування на умовах суборенди нежитлових приміщень у будівлі адміністративно-виробничого корпусу на другому поверсі, а саме: двох кімнат - № 234, площею 18,4 кв.м. та № 235, площею 17,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, з метою розміщення офісу.

У відповідності до п. 2.3 Договору його строк встановлюється з 20 липня 2010 року по 31 травня 2011 року.

20 липня 2010 року сторонами було підписано Акт приймання-здачі суборендованого приміщення, за яким Орендарем було передано Суборендарю у користування вищезазначені приміщення.

Пунктом 2.2 Договору передбачено обов'язок Суборендаря здійснити оплату за перший та останній місяць суборенди на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору.

Згідно п. 3.3 Договору орендна плата за користування приміщеннями перераховується Суборендарем (відповідачем) щомісячно авансовим платежем на підставі виставленого Орендарем (позивачем) рахунку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за користування приміщенням та за спожиті комунальні послуги не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за користування приміщенням та плати за спожиті комунальні послуги у розмірі 15 645,39 грн. за час дії договору оренди, обґрунтовані наданими до матеріалів справи документами та підлягаючи задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 276,90 грн. 3% річних та інфляційних в сумі 410,37 грн. обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Так, згідно ч.1. ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, позивачем за невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкту оренди була нарахована неустойка за період з 01 червня 2011 року по 28 листопада 2011 року у розмірі подвійної плати за користування приміщенням у сумі 21 834,67 гривень.

Крім того, згідно п.4.3 договору в день підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщень суборендар зобов'язаний передати орендарю комплект ключів від об'єкту суборенди, а саме: 5-ть ключів. У випадку невиконання даного положення суборендар зобов'язаний виплатити орендарю штраф у розмірі 120,00 грн.. Оскільки станом на момент винесення рішення судом приміщення орендарю не повернуто, а при його передаванні відповідачу за актом приймання-передачі надавалось два комплекти ключів загальною кількістю 10 штук.

З урахуванням викладеного загальний розмір штрафу складає 240,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача про стягнення суми пені у розмірі 1414,99 грн.,неустойки в сумі 21834,67 грн. та 240,00 грн. штрафу, суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1411,50 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів», в особі Філії «Харківський аукціонний центр» (61145, місто Харків, вулиця Шатилова Дача, 4, ідентифікаційний код 23148320, розрахунковий рахунок 26009229810010 у ПАТ «АКБ «Базис», МФО: 351760) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (61013, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО: 300023) суму основного боргу у розмірі 15 645,39 грн., суму пені у розмірі 1414,99 грн., інфляційні в сумі 410,37 грн., 3% річних в сумі 276,90 грн., неустойку в сумі 21834,67 грн., 240,00 грн. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1411,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Прохоров С.А.

повний текст рішення виготовлено та підписано судом 13.02.2012 року