Рішення № 21489020, 13.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2012 р. Справа № 5023/254/12

вх. № 254/12

Суддя господарського суду Лаврова Л.С.

при секретарі судовогозасідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом Публічне АТ "Харківміськгаз", м. Харків

до ФОП ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення коштів в сумі 3309,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача 3309,40 грн. з яких: 2867,73 грн. основного боргу, 289,64 грн., інфляційних, 152,03 грн. 3% річних.

Сторони в судове засідання не з*явились.

Про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, ухвалою суду.

Відповідно до Закону України № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", розділу XII Прикінцеві положення ч.3.3 п.14 “Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином”.

В матеріалах справи міститься поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому зазначено, що відповідач особисто отримав копію ухвали про порушення провадження у справі від 19.01.2012 р., що була направлена на його адресу.

За таких обставин справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

01.02.2010 року між сторонами був укладений договір №10413ПОВ на постачання природного газу.

Відповідно до умов договору позивач зобовязався поставити природний газ на умовах даного договору на постачання природного газу в лютому 2010 року в загальному об*ємі в межах 1000 куб. метрів, а відповідач зобов*язався сплатити, прийняти та використовувати природний газ за його призначенням.

У відповідності до п.6.1. договору відповідач зобовязався здійснювати оплату виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, не пізніше п*яти банківських днів з дати підписання договору. Оплата за поточний місяць поставки природного газу, у якому або перед яким був укладений договір здійснюється відповідачем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача вартість обсягу запланованому для поставки в відповідному місяці поставки протягом двох банківських днів з моменту укладання договору. Остаточний розрахунок за фактично поставлений природний газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору надав відповідачеві послуги з постачання природного газу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №10413 ПОВ від 28.02.2010р. та №10413ПОВ від 31.03.2010р.

Відповідач не виконав своєчасно та належним чином взяті на себе зобовязання, розрахунки за наданий йому природний газ не виконав, чим порушив суттєві умови договору, внаслідок чого на протязі лютого-березня 2010 року відповідачу було надано послуги з газопостачання на суму 2870,92грн., з яких сплачено лише 3,19грн.

Таким чином заборгованість відповідача складає 2867,73грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 2870,92 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх обов`язків по оплаті, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 289,64грн. та 3% річних в сумі 152,03 грн. визнані судом обгрунтованими та підлягають стягненню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ФОП ОСОБА_1 (61004, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АТ "Укрсіббанк", МФО 351005) на користь ПАТ "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, п/р 26004027428001 у філії ПАТ "КБ "Надра" Харківське РУ, МФО 351834, код 03359552) - 2867,73 грн. основного боргу, 289,64 грн. інфляційних, 152,03 грн.3% річних, 1609,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Лаврова Л.С.

Повний текст рішення підписаний

14.02.2012р.