Рішення № 21488337, 02.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2012 р. Справа № 57/318-09

вх. № 9960/4-57

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судовогозасідання Боброва Д.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., довіреність №02-07/2293 від 24.10.2011р.;

відповідача - Шумаков В.П., директор;

третьої особи (ТОВ "Агро-Альянс") - не з`явився;

третьої особи (ОСОБА_2.) - не з`явився;

третьої особи (ОСОБА_3) - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", м. Київ в особі Харківської обласної філії АКБ"Укрсоцбанк", м.Харків;

до Колективного підприємства " Старе кафе ", м. Харків;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Альянс", м. Донецьк;

2. ОСОБА_2, м. Єнакієве;

3. ОСОБА_3, м. Донецьк;

про стягнення 10453105,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - АКБ СР „Укрсоцбанк” в особі Харківської філії АКБ „Укрсоцбанк”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до КП "Старе кафе” про стягнення 12692517,18грн., що складається із заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-145 від 04.09.2007р. в сумі 1220116,52грн.; заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-221 від 25.12.2007р. в сумі 9401768,39грн.; заборгованості за договором не відновлювальної кредитної лінії №805/8/18/8-102 від 01.08.2008р. в сумі 2070632,27грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки нежитлову будівлю, літ. "Л-3", загальною площею 910,1кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та знаходиться в іпотеці та наступній іпотеці банку за іпотечним договором №805/6/18/7-907 від 04.09.2007р., реєстровий №6805, іпотечним договором №805/13/18-5/7-1291 від 25.12.2007р., реєстровий №461, іпотечним договором №805/13/18-5/8-703 від 01.08.2008р., реєстровий №1313, а також відшкодування за рахунок вартості предмету іпотеки сплачене позивачем державне мито у розмірі 25500,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн., встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу 9302430,20грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.02.2011р.).

Розглянувши клопотання позивача (вих.№11.4.1-01/85-885 від 23.07.2010р.) про залучення документів, на підтвердження зміни типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування банку, до матеріалів справи, суд керується наступним.

За приписом статті 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника.

Відповідно до п.1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

З огляду на вищевказане, те, що позивачем подано статут ПАТ "Укрсоцбанк", довідку з ЄДР та свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ "Укрсоцбанк" (том 2-ий, арк. спр.106-113) суд змінює назву позивача з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк".

17.05.2011р. до господарського суду Харківської області надійшла телеграма від ОСОБА_4 про зупинення провадження по справі 57/318-09, у зв"язку із тим, що 07.04.2011р. до Ворошилівського районного суду м.Донецьк, ОСОБА_4 подано позов до АКБ "Укрсоцбанк", КП "Старе Кафе", ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів іпотеки: №805/6/18/7-907 від 04.09.2007р., №805/13/18-5/7-1291 від 25.12.2007р. та №805/13/18-5/8-703 від 01.08.2008р., предметом яких є нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою суду від 17.05.2011р. було задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №57/318-09 та зупинено провадження у справі до вирішення Ворошилівським районним судом м.Донецька спору по справі №2-1902.

Позивач надав до суду клопотання (вх.№23328), в якому повідомляє суд, що ухвалою апеляційного суду Донецької області від 08.11.2011р. рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 21.07.2011р., яким відмовлено в задоволенні позову, залишено без змін, у зв"язку з чим позивач просить суд поновити провадження у справі №57/318-09.

Ухвалою суду від 28.12.2011р. провадження у справі №57/318-09 було понволено та призначено до розгляду на 01.02.2012р.

01.02.2012р. третя особа - ОСОБА_2., надав до канцелярії суду клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№2128), в якому просить суд зупинити провадження у справі №57/318-09 до прийняття Єнакієвським міським судом Донецької області рішення у справі за позовом ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів: відновлювальної кредитної лінії №805/13/18-5/7-1291 від 25.12.2007р., поруки №805/13/18-5/8-036 від 28.12.2007р., іпотеки №805/13/18-5/7-1291 від 25.12.2007р.

01.02.2012р. третя особа - ОСОБА_3, надав до канцелярії суду клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№2170), в якому просить суд зупинити провадження у справі №57/318-09 до прийняття Ворошиловським районним судом м. Донецька рішення у справі за позовом ОСОБА_3 про визнання недійсним договору відновлювальної кредитної лінії №805/13/18-5/7-1291 від 25.12.2007р.

В судовому засіданні 01.02.2012р. було оголошено перерву до 11:00 години 02.02.2012р.

02.02.2012р. третя особа - ОСОБА_2., надав до канцелярії суду клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№1059), в якому просить суд зупинити провадження у справі №57/318-09 до прийняття Єнакіївським міським судом Донецької області рішення у справі за позовом ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів: відновлювальної кредитної лінії №805/13/18-5/7-1291 від 25.12.2007р., поруки №805/13/18-5/8-036 від 28.12.2007р., іпотеки №805/13/18-5/7-1291 від 25.12.2007р.

02.02.2012р. позивач надав до канцелярії суду заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2012р. підтримав позов в повному обсязі, заперечував проти клопотань третіх осіб про зупинення провадження у справі, посилаючись на затягування процесу третіми особами та зловживання ними своїми правами.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.02.2012р. проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову, підтримав клопотання третіх осіб про зупинення провадження у справі.

Вирішуючи клопотання третіх осіб про зупинення провадження у справі, суд керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу україни, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши клопотання третьої особи - ОСОБА_2, про зупинення провадження у справі №57/318-09 до прийняття Єнакіївським міським судом Донецької області рішення у справі за позовом ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів: відновлювальної кредитної лінії №805/13/18-5/7-1291 від 25.12.2007р., поруки №805/13/18-5/8-036 від 28.12.2007р., іпотеки №805/13/18-5/7-1291 від 25.12.2007р., суд відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.

З поданих в обгрунтування цього клопотання документів, а саме копії ухвали суду про відкриття провадження у справі Єнакіївським міським судом Донецької області не вбачається з приводу яких саме кредитних договорів та договорів іпотеки виник спір у вказаній справі, а саме у вступній частині вказано, що відкрито провадження у справі №0517/548/12 за позовною заявою ОСОБА_2 до Акціонерно-комерційного банку "Укрсоцбанк" про захист прав споживача банківських послуг, визнання договірів, що не відповідають закону, недійсними.

Заявником - третьою особою, ОСОБА_2., не було надано копії позовної заяви, з якої можна було б встановити, які саме договори він просить визнати недійсними, отже заявник не довів пов"язаність справ №57/318-09 та №0517/548/12.

Також, слід зазначити, що рішенням Ворошиловського районного суду міста Донецька від 21.07.2011р., до прийняття якого було зупинено провадження у справі №57/318-09, зокрема, було відмовлено у визнанні недійсним договору іпотеки №805/13/18-5/7-1291 від 25.12.2007р.

Окрім того, в прохальній частині клопотання третьої особи - ОСОБА_2, навіть невірно вказані номери та дати оспорюваних договорів.

Стосовно клопотання про зупинення провадження у справі третьої особи - ОСОБА_3, в якому йдеться про зупинення провадження у справі №57/318-09 до прийняття Ворошиловським районним судом м. Донецька рішення у справі за позовом ОСОБА_3 про визнання недійсним договору відновлювальної кредитної лінії №805/13/18-5/7-1291 від 25.12.2007р., суд вказує наступне.

Третьою особою - ОСОБА_3, не було надано на підтвердження свого клопотання доказів порушення провадження у справі Ворошиловським районним судом міста Донецька за позовною заявою ОСОБА_3

Господарський суд повинен зупинити (тобто у 1ч. ст. 79 ГПК України йдеться саме про обов"язок суду зупинити провадження, в той час як в ч.2 ст. 79 ГПК України суду надається право зупинити провадження у справі) провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів.

Пов"язанність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення.

На підставі вказаного суд відмовляє в задоволенні клопотань третіх осіб, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, (поданих за вх.№№ 2128, 2170, 1059) про зупинення провадження у справі, як у необгрунтованих та заявлених безпідставно та звертає увагу учасників судового процесу на наступне.

Відповідно до рекомендації Вищого господарського суду України "Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України" №04-06/113 від 10.07.2010р., згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, недопустимими є дії деяких сторін, третіх осіб у справах, спрямовані на зловживання своїми процесуальними правами.

Такі дії можуть полягати у заявленні численних безпідставних відводів суддям, нез'явленні представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, поданні не заснованих на законі клопотань про вчинення судом процесуальних дій, поданні зустрічних позовів без дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, одночасному оскарженні судових рішень в апеляційному і в касаційному порядку, поданні апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені, тощо.

Відповідно до п.3.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу:

- клопотань (заяв) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК ( 1798-12 ) процесуальних дій;

- подання другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання, яке вже вирішено господарським судом;

- апеляційних і касаційних скарг на процесуальні документи, дія яких на момент подання такої скарги закінчилася (вичерпана), - наприклад, на ухвалу про зупинення провадження у справі після поновлення провадження в останній.

З урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без задоволення, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

У даному випадку, при розгляді справи №57/318-09, дії третіх осіб дають суду підстави зробити висновок, що треті особи зловживають своїми правами, оскільки розгляд справи триває з 2009 року, але питання про недійсність кредитних договорів та договорів іпотеки порушуються ними лише у 2011 році, при цьому, за весь час розгляду справи третіми особами та відповідачем не було вжито жодних заходів для з"ясування суми заборгованості перед банком та не проведено звірки розрахунків з позивачем, представники третіх осіб не з"являються в судові засідання, не повідомляють суд про причини неявки у судові засідання.

Подібна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонами для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної конвенції.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Між АКБ СР «Укрсоцбанк» (Банк, позивач, змінено назву на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та ТОВ Компанія «Агро-Альянс» (третя особа 1, позичальник) було укладено договір відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-145 від 04.09.2007р., відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 3480000,00грн. зі сплатою 16,4 відсотків річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 03.09.2017р.

Відповідно до п.2.7. договору встановлено, що погашення кредиту здійснюється в порядку та в строки, передбачені в п.п.1.1.1. цього договору.

Між АКБ СР «Укрсоцбанк» (Банк, позивач, змінено назву на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та ОСОБА_2 (третя особа 2, позичальник) було укладено договір відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-221 від 25.12.2007р. Відповідно до умов договору та додаткових угод до нього позичальнику надано кредит в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 980000,00 дол. США зі сплатою 13,5 відсотків річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 05.12.2017р.

Відповідно до п.1.1.2. додаткової угоди №5 від 22.04.2009р. до договору (том 1-ий, арк.спр.17-20) сторони договору визначили, що повернення кредиту буде здійснюватися рівними частинами, періодично до пятого числа грудня місяця кожного року, в сумі 98000,00дол. США, починаючи з 05.12.2008р. та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 05.12.2017р. на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.1.4.1. вищевказаної додаткової угоди встановлено, що майновим поручителем є КП «Старе кафе».

Між АКБ СР «Укрсоцбанк» (Банк, позивач, змінено назву на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та ОСОБА_3 (третя особа 3, позичальник) було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії №805/8/18/8-102 від 01.08.2008р., відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 200000,00дол. США зі сплатою 15 відсотків річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 04.12.2017р.

Відповідно до п.1.1.2. договору сторони договору визначили, що повернення кредиту буде здійснюватися рівними частинами, періодично до пятого числа кожного місяця; в сумі 1785,71дол. США, починаючи з 05.09.2008р. та остання сума 1786,19дол. США з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 04.12.2017р.

Позивачем були виконані зобовязання за вищевказаними кредитними договорами та надано грошові кошти позичальникам у розмірі визначеному сторонами цих договорів (том 2-ий, арк..спр.84-104).

В порушення умов вищевказаних договорів треті особи несвоєчасно та не в повному обсязі виконували свої зобовязання в частині сплати відсотків за користування кредитом, комісій та кредиту, внаслідок чого у третіх осіб перед позивачем утворилась заборгованість:

- ОСОБА_3 за договором №805/8/18/8-102 від 01.08.2008р. має заборгованість у розмірі 2070632,27грн., яка складається з строкової заборгованості за кредитом в сумі 1177044,74грн., простроченої заборгованості за кредитом в сумі 311986,75грн., поточної заборгованості за відсотками в сумі 37846,25грн., простроченої заборгованості за відсотками в сумі 417714,88грн., пені (нарахованої на підставі п.4.1. договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення) в сумі 126039,65грн.;

- ТОВ “Компанія Агро-Альянс” за договором №805/6/18/7-145 від 05.09.2007р. має заборгованість у розмірі 1220116,52грн., яка складається з строкової заборгованості за кредитом в сумі 834292,00грн., простроченої заборгованості за кредитом в сумі 119186,00грн., поточної заборгованості за відсотками в сумі 13899,61грн., простроченої заборгованості за відсотками в сумі 185472,66грн., заборгованості по комісії в сумі 2134,73грн., заборгованості з простроченої заборгованості за комісіями в сумі 29396,42грн., пені (нарахованої на підставі п.4.1. договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення) в сумі 35735,10грн.;

- ОСОБА_2. за договором №805/6/18/7-221 від 25.12.2007р. має заборгованість у розмірі 9401768,39грн., яка складається з строкової заборгованості за кредитом в сумі 5447869,00грн., простроченої заборгованості за кредитом в сумі 1556534,00грн., поточної заборгованості за відсотками в сумі 78799,53грн., простроченої заборгованості за відсотками в сумі 1767736,21грн., заборгованості по комісії в сумі 2917,95грн., заборгованості з простроченої заборгованості за комісіями в сумі 65007,91грн., пені (нарахованої на підставі п.4.1. договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення) в сумі 482903,79грн.

Слід зазначити, що ані відповідачем ані третіми особами не було вчинено жодних дій з приводу оскарження суми заборгованості або її уточнення, не було надано доказів на підтвердження сплати вищевказаної заборгованості, не надано свого розрахунку суми заборгованості. Крім того, не було проведено звірки розрахунків з позивачем за кредитними договорами, в той час як позивач в процесі судового розгляду справи неодноразово запрошував третіх осіб для прийняття участі в проведенні звірки взаєморозрахунків та направляв третім особам акти звірки взаєморозрахунків (том 1-ий, арк.спр. 116-119а, том 4-ий, арк. спр. 12-14, 41-43).

Натомість, в процесі судового розгляду справи, в обґрунтування своїх заперечень відповідач, зокрема звертав увагу суду на те, що згідно ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 № 15-93 операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, а також використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави потребують індивідуальної ліцензії Національного банку. Проте на момент укладення кредитних договорів, а також під час виконання зобовязань за ними, його сторони не мали індивідуальних ліцензій на виконання окремих валютних операцій, що вказує на їх незаконність.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач має генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій у формі письмового дозволу, виданого Національним банком, який був наявним на момент укладення кредитних договорів. Це узгоджується з приписами ст.ст. 44, 47, 56 Закону України “Про Національний банк України”.

Згідно ч. 5 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії. Відтак, треті особи не потребують індивідуальної ліцензії на одержання валютних коштів та здійснення платежів у валюті.

Також суд враховує ті фактичні дані, що на момент укладення кредитних договорів позивачем в повному обсязі виконано вимоги постанови Правління НБУ від 10.05.2007 р. № 168, якою затверджено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що мало наслідком підписання кредитних договорів третіми особами.

Тобто, на час укладення кредитних договорів позивачем було виконано усі вимоги чинного законодавства, які регулюють питання надання кредитів в іноземній валюті, що вказує на правомірність цих договорів.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що згідно ст. 524 Цивільного кодексу України сторони у зобовязанні мають право визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті, а ст. 533 Цивільного кодексу України передбачає, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом., використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

З викладеного вище суд доходить висновку, що позивач, на підставі отриманої ліцензії на здійснення банківських операцій та письмового дозволу на валютні операції, мав право укладати кредитні договори в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 (Позика) цієї глави.

Відповідно до параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, а саме ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика (кредит) вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1052 Цивільного кодексу України, у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, враховуючи доведеність порушення третіми особами положень кредитних договорів та норм діючого законодавства, зважаючи на те, що сума заборгованості третіми особами не оспорена, свого розрахунку суми заборгованості перед позивачем не надано та не надано доказів на підтвердження виконання зобов"язань за кредитними договорами, не вжито жодних дій для проведення звірки взаєморозрахунків із банком (в той час, як на протязі судового розгляду даної справи позивач неодноразово пропонував третім особам провести таку звірку розрахунків), сума заборгованості третіх осіб перед позивачем у розмірі 12692517,18грн., що складається із заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-145 від 04.09.2007р. в сумі 1220116,52грн.; із заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-221 від 25.12.2007р. в сумі 9401768,39грн. та із заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії №805/8/18/8-102 від 01.08.2008р. в сумі 2070632,27грн., - є доведеною, обгрунтованою та такою, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, судом встановлено, що між АКБ СР «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель, змінено назву на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та КП «Старе кафе» (іпотекодавець, відповідач) було укладено Іпотечний договір №805/6/18/7-907 від 04.09.2007р. (та додаткові угоди до нього), відповідно до умов якого, в якості забезпечення виконання позичальником (ТОВ «Компанія Агро-Альянс») всіх зобовязань за основним зобовязанням (договір відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-145 від 04.09.2007р.) іпотекодавець передав в наступну іпотеку нерухоме майно, яким є нежитлова будівля, літ. "Л-3", загальною площею 910,1кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2007р. у справі №40/290-07 (вх.7311/4-40), право власності на яку зареєстроване згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «ХМБТІ» від 21.06.2007р. за реєстраційним номером 19301378, номер запису 2739 в книзі 1.

Відповідно до п.1.2. (додаткова угода №3 від 02.08.2008р.) вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 9302430,20грн.

Також, між АКБ СР «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель, змінено назву на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та КП «Старе кафе» (іпотекодавець, відповідач) було укладено Іпотечний договір №805/13/18-5/7-1291 від 25.12.2007р., відповідно до умов якого, в якості забезпечення виконання позичальником (ОСОБА_2) всіх зобовязань за Договором відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-221 від 25.12.2007р.) іпотекодавець передав в наступну іпотеку нерухоме майно - нежитлову будівлю, літ. "Л-3", загальною площею 910,1кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2007р. у справі №40/290-07 (вх.7311/4-40), право власності на яку зареєстроване згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «ХМБТІ» від 21.06.2007р. за реєстраційним номером 19301378, номер запису 2739 в книзі 1, згідно з витягом №14985476 від 21.06.2007р., виданого КП «ХМБТІ».

Крім того, між АКБ СР «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель, змінено назву на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та КП «Старе кафе» (іпотекодавець, відповідач) було укладено Іпотечний договір №805/13/18-5/8-703 від 01.08.2008р., відповідно до умов якого, в якості забезпечення виконання позичальником (ОСОБА_3) всіх зобовязань за Генеральним договором про надання кредитних послуг №805/8/18/8-102 від 01.08.2008р.) та додатковими угодами до нього, що укладені та будуть укладені між іпотекодержателем та позичальником, які є невідємними частинами договору, яким обумовлене основне зобовязання, іпотекодавець передав в наступну іпотеку нерухоме майно - нежитлову будівлю, літ. "Л-3", загальною площею 910,1кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2007р. у справі №40/290-07 (вх.7311/4-40), право власності на яку зареєстроване КП «ХМБТІ» згідно з витягом №14985476 від 21.06.2007р. за реєстровим №19301378, номер запису 2739 в книзі 1.

Відповідно до п.1.2. цього договору заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 9302430,20грн., що в еквіваленті складає 1919966,61дол. США.

Рішенням Ворошиловського районного суду міста Донецьк від 21.07.2011р. у справі №2-1902/11 (залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 08.11.2011р.) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_5, КП "Старе кафе", АКБ СР "Укрсоцбанк" в о. ХОФ "Укрсоцбанк"; треті особи: приваний нотаріус ХМНО ОСОБА_7 приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів іпотеки: №805/6/18/7-907 від 04.09.2007р., №805/13/18-5/7-1291 від 25.12.2007р. та №805/13/18-5/8-703 від 01.08.2008р., предметом яких є нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 5-ий, арк.спр.17), - в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Стосовно посилань ОСОБА_2 на те, що він не підписував додаткову угоду №4 від 01.08.2008р. та додаткову угоду №5 від 22.04.2009р. до договору відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-221 від 25.12.2007р., як на підставу для відмови у задоволенні позову, суд вказує на наступне.

Додатковою угодою №4 до договору було збільшено заставну вартість переданої в іпотеку нежитлової будівлі з 8256396,50грн. до 9302430,20грн., а додатковою угодою №5 до договору змінено назву кредитного договору на договір невідновлювальної кредитної лінії.

Тобто, вищевказані додаткові угоди, укладені після отримання позичальником грошових коштів за договором, змінили технічні питання, що не повязані з основними умовами договору (як-то сума кредиту, відсотки, строки повернення, тощо).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, такі заперечення третьої особи - ОСОБА_2, не можуть бути прийняті судом як обґрунтування невиконання зобовязань щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів банку.

Нормами діючого законодавства, а саме статтею 1 Закону України "Про іпотеку", визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. 3 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ст.19 Закону України "Про іпотеку", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічне за змістом правило передбачено і у ст. 589 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень п. 4.1. договорів іпотеки нерухомого майна, укладених позивачем та відповідачем, в забезпечення виконання третіми особами зобовязань за кредитними договорами, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобовязання, іпотекодержатель має право задовольнити свої, забезпечені іпотекою вимоги, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку”, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частина 3 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” встановлює, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється і у тому числі на підставі рішення суду.

Стаття 590 Цивільного кодексу України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є способом виконання присудженого боргу, а тому така заява розглядається у межах справи про присудження боргу.

Відповідно до ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку" предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, може бути реалізований іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до частини 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у своєму рішенні зазначає, зокрема, початкову ціну продажу предмету іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку", початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Зважаючи на те, що відповідачем не було доведено виконання третіми особами або самим відповідачем зобов"язань за кредитними договорами, в забезпечення виконання яких саме й були укладені відповідні договори іпотеки, сума заборгованості не спростована, та те, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, позовні вимоги позивача правомірні та обгрунтовані.

Таким чином, враховуючи норми статей 38, 39 Закону України “Про іпотеку”, зважаючи, що сторонами договорів іпотеки було досягнуто згоди щодо вартості майна, яка становить 9302430,20грн., суд задовольняє позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 22.02.2011р., в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 543, 554, 589, 590, 1046, 1048-1050, 1052, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 7, 12, 19, 33, 38, 39 Закону України “Про іпотеку”, статтями 1, 4, 12, 21, 22, 32, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Змінити назву позивача з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк".

Відмовити в задоволенні клопотань третіх осіб, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, (поданих за вх.№№ 2128, 2170, 1059) про зупинення провадження у справі.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Колективного підприємства "Старе кафе" (61012, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 6, п/р №26007036469800, в АКІБ "УкрСіббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 22699590) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, к/р. №32008152402 в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 00039019) в особі Харківської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10, рахунок №09351014, МФО 351016, код ЄДРПОУ 09351014) 12692517,18грн., що складається:

- із заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-145 від 04.09.2007р. в сумі 1220116,52грн.;

- із заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-221 від 25.12.2007р. в сумі 9401768,39грн.;

- із заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії №805/8/18/8-102 від 01.08.2008р. в сумі 2070632,27грн.,

шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю, літ. "Л-3", загальною площею 910,1кв.м., що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок №6, та знаходиться в іпотеці банку за іпотечним договором №805/6/18/7-907 від 04.09.2007р., реєстровий №6805, іпотечним договором №805/13/18-5/7-1291 від 25.12.2007р., реєстровий №461, іпотечним договором №805/13/18-5/8-703 від 01.08.2008р., реєстровий №1313, а також відшкодувати за рахунок вартості предмету іпотеки державне мито в сумі 25500,00грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Визначити спосіб реалізації предмету іпотеки: шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу - 9302430,20грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рильова В.В.

Повний текст рішення скалдено та підписано 07.02.2012р.

Справа №57/318-09