Рішення № 21488265, 01.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2012 р. Справа № 5023/10009/11

вх. № 10009/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

прокурора - не з'явився

1. позивача - ОСОБА_1 (дов. № 220/622/д від 31.10.2011 р.)

2. позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали справи Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону, м. Вінниця в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України, м. Київ-168 ,

2. Державного підприємства Міністерства оборони України "Вінницьке інженерно-будівельне управління", м. Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" Будівельний альянс", м. Харків

про стягнення 55 207,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Вінницького гарнізону (надалі - Прокурор) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" Будівельний альянс" (надалі - Відповідач) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Вінницьке інженерно-будівельне управління" (надалі - 2. Позивач) заборгованість за виконані підготовчі роботи згідно договору субпідряду № 556/М від 31.10.2008 р. в сумі 55 207,10, грн., де: 43 007,20 грн. - основна сума боргу, 5 146,72 грн. - пеня за порушення строків розрахунку, 7 053,18 грн. - розрахунок індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Прокурор у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник 1. Позивача у судовому засіданні позовні вимоги прокурора підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник 2. Позивача у судове засідання не з'явився. У наданій 31.01.2012 року заяві повідомляє суд, що представник Державного підприємства Міністерства оборони України "Вінницьке інженерно-будівельне управління" не має можливості прийняти участь у судових засіданнях по даній справі, у зв'язку з відсутністю фінансування на оплату відряджень з Вінницької у Харківську область. Позовні вимоги прокурора підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги попередньої ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представника 1. Позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

31.10.2008 року між Відповідачем (генпідрядник) та 2. Позивачем (субпідрядник) був укладений договір субпідряду № 556/М про виконання робіт з будівництва 64 квартирного житлового будинку в м. Вінниця по вул. Червоноармійській (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 договору 2. Позивач зобов'язався здійснити загальні роботи по будівництву 64-х квартирного будинку в м. Вінниця по вул. Червоноармійській, а Відповідач зобов'язався прийняти закінчені роботи та оплатити їх у визначеному Договором порядку. Календарним графіком було передбачено, що виконання робіт по підготовці території до будівництва здійснюється в період з 28.10.2008 року по 19.11.2008 року (а.с. 30-31).

Згідно вищезазначеного графіку, у листопаді 2008 року, 2. Позивач виконав будівельні роботи “по підготовці території на суму 93007,00 грн. про що свідчить довідка про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року (а.с. 33) та Акт № 85 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року (а.с. 34-36), підписані та скріплені печатками Державного підприємства Міністерства оборони України "Вінницьке інженерно-будівельне управління" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" Будівельний альянс" 28.11.2008 року.

На підставі п. 5.2 Договору розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі актів прийняття виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3.

Відповідачем на рахунки 2. Позивача 26.11.2008 року було перераховано кошти за виконані роботи у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки (а.с. 40).

На момент розгляду справи, Відповідачем не надано жодного доказу щодо погашення заборгованості за виконані підготовчі роботи на підставі договору субпідряду № 556/М від 31.10.2008 р. у розмірі 43007,20 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 7 ГПК України 2. Позивач, направив на адресу Відповідача претензією від 11.11.2011 року за вих. № 257 про перерахування 43007,20 грн., оскільки останній має заборгованість перед Державним підприємством Міністерство оборони України "Вінницьке інженерно-будівельне управління" відповідно до даних бухгалтерського обліку. Відповіді про результат розгляду претензії на адресу ДП МО України “Вінницьке інженерно-будівельне управління” не надійшло.

Станом на 16.11.2011 року Відповідач не погасив свою заборгованість, яка утворилась перед 2. Позивачем за виконані підготовчі роботи у розмірі 43 007, 20 грн.

Відповідно до п. 14.3 Договору Генпідрядник за несвоєчасне виконання взятих ним на себе за Договором зобовязань, зокрема щодо дотримання строків фінансування робіт та оплати за виконані роботи, несвоєчасно, без відповідного обґрунтування, прийняття робіт сплачує Субпідряднику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплачених Субпідряднику за Договором коштів чи вартості невиконаних ним за Договором зобов'язань за кожну добу прострочення виконання Генпідрядником своїх зобовязань із врахуванням змін розмірів облікових ставок за даними Національного банку України у період, за який нараховується неустойка.

Таким чином, загальна сума заборгованості Відповідач перед 2. Позивачем становить 55207,10 грн., з яких 43007,20 грн. - основна сума боргу, 5146,72 грн. - пеня за порушення строків розрахунку, 7 053,18 грн. - розрахунок індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника 1. Позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Прокурора підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГПК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

За договором підряду одна сторона (підрядник зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобовязаний одержати спеціальний дозвіл (ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст. 843 ЦК України). Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобовязаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобовязання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Крім того, відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, а якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Виконання та прийняття робіт підтверджується наявним в матеріалах справи Актом № 85 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 р. (а.с. 34-36), який підписаний та завірений печатками сторін.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ст. 882 ЦК України).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також у відповідності до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 ЦК України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610-612 ЦК України, п. 2 статті 231 ГК України за порушення строків виконання зобов'язання передбачено, що кредитор має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі штрафних санкцій відповідно до умов договору.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України основна сума боргу підлягає стягненню з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 (трьох) процентів річних від простроченої суми.

Станом на момент розгляду справи, Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу у розмірі 55 207,10 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, Відповідач визнається судом таким, що не виконав зобовязання за договором субпідряду від 31.10.2008 р. за № 556/М на виконання робіт з будівництва 64-х квартирного житлового будинку в м. Вінниці по вул. Червоноармійській, оскільки не повністю виконав оплату робіт.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове рішення” від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією з основних засад судочинства.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості у розмірі 55 207,10 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16 525, 526, 530, 549, 598, 599, 610 - 612, 619, 624, 626, 629, 837, 838, 843, 846, 849, 853, 854, 857, 882 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 198, 218, 231 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт «Будівельний альянс» (61052, м. Харків, пров. Мало-Панасівський, 4/7, код 3246474) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Вінницьке інженерно - будівельне управління» (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 17, р/р 26002231692701 в АКІБ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, код 24967623) заборгованість за виконані підготовчі роботи згідно договору субпідряду № 556/М від 31.10.2008 року в сумі 55 207,10 грн., з яких: 43 007, 20грн. - основна сума боргу, 5 146,72 грн. - пеня за порушення строків розрахунку, 7 053,18 грн. - розрахунок індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт «Будівельний альянс»(61052, м. Харків, пров. Мало-Панасівський, 4/7, код 3246474) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДК у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31210206700003, код ЄДРПОУ 24134567, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) - 1 411,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний “02” лютого 2012 року

по справі № 5023/10009/11.