Рішення № 21488227, 01.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2012 р. Справа № 5023/10321/11

вх. № 10321/11

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судовогозасідання Боброва Д.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 30.05.2011р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серпневе плюс", с. Серпневе;

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серпневе плюс" про стягнення 22014,21грн. заборгованості з орендної плати за період з квітня 2011 року по жовтень 2011 року, 5141,51грн. пені за період з 18.04.2011р. по 08.11.2011р., розірвання Договору оренди №738-О від 28.11.2003р., укладеного між РВ ФДМУ по Харкіській області та ТОВ "Серпневе плюс" та про зобов"язання відповідача повернути за актом приймання-передачі окреме індивідуально визначене майно - обладнання у кількості 22 одиниць, розташованого за адресою: Харківська область, Валківський район, с. Серпневе, вул. Садова,7. Позивач просить суд витрати зі сплати судового збору у розмірі 2352,50грн. покласти на відповідача.

25.01.2012р. позивач надав до канцелярії суду заяву про уточнення позовних вимог (вих.№03-417 від 24.01.2012р.), в якій уточнює п. 4 прохальної частини позовної заяви від 08.12.2011р. №03-7140, та просить суд зобов"язати відповідача повернути за актом приймання-передачі окреме індивідуально визначене майно - обладнання у кількості 22 одиниць, розташованого за адресою: Харківська область, Валківський район, с. Серпневе, вул. Садова,7, відповідно до переліку майна, наведеного у таблиці.

27.01.2012р. позивач надав супровідним листом (вх.№1776) документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши заяву про уточнення позовних вимог, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідають вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та підлягає прийняттю до розгляду.

В судовому засіданні 01.02.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 01.02.2012р. не з"явився, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні про вручення відповідачеві відповідної ухвали суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи , в той час як відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні і не реалізував, про причини неможливості направити у судове засідання свого представника не повідомив, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

28.11.2003р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Серпневе плюс" (орендар) був укладений Договір оренди № 738-О, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - обладнання у кількості 22 одиниць, розташоване за адресою: Харківська область, Валківський район, с Серпневе, вул. Садова, 7, що знаходиться на балансі ВАТ "Перше Серпня" і вартість якого не увійшла до статутного фонду ВАТ "Перше Серпня" при приватизації.

Вартість майна визначена згідно з експертною оцінкою станом на 31.05.2003р. та становить 95900,00грн. Майно було передано в оренду з метою використання для приготування соків, виноматеріалів, вина та напоїв.

Факт передачі майна підтверджується Актом приймання-передачі орендованого майна від 28.11.2003р., підписаний сторонами та скріплений печатками сторін (арк.спр. 14, зворотня сторона аркушу).

Відповідно до п. 3.3. Договору оренди, орендна плата перераховується Орендарем безпосередньо до Державного бюджету щомісячно, до 10 числа, наступного за звітним, на рахунки, визначені фінансовими органами.

Згідно умов Додаткової угоди № 1 від 24.06.2004р. (арк.спр. 15), орендар на період дії Договору оренди зараховує на баланс орендоване майно по результатам експертної оцінки станом на 31.05.2003 р.

Згідно умов Додаткової угоди № 2 від 12.11.2007р. (арк.спр.16), розмір орендної плати за базовий місяць був визначений у сумі 1718,15 грн.

Відповідно п.10.1. Договору оренди, цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 28.11.2003р. до 28.11.2004р. включно.

Зважаючи на відсутність заяви однієї із сторін зазначеного Договору оренди про припинення або зміну після закінчення строку його чинності, Договір був продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, згідно п. 10.6. Договору оренди, ч. 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 764 Цивільного кодексу України.

За умовами п. 5.2. укладеного Договору оренди, відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також всі податки і збори, передбачені законодавством України.

Крім вказаних договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі відповідно до ч. З ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання ТОВ "Серпневе плюс" умов Договору оренди № 738-О від 28.11.2003р., а саме щодо повного та своєчасного внесення орендної плати, Валківським міжрайонним прокурором, в інтересах держави, в особі РВ ФДМУ по Харківській області, був поданий позов до господарського суду Харківської області до ТОВ "Серпневе плюс" про стягнення заборгованості з орендної плати та пені за несвоєчасний розрахунок, за результатами розгляду якого господарським судом Харківської області було прийнято рішення від 17.08.2011р. у справі № 42/222-10 про стягнення 24 694,97 грн. заборгованості з орендної плати та 2 617,50 грн. пені за період з липня 2009 року по березень 2010 року.

Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 07.04.2011р. у справі № 5023/1217/11 за позовом РВ ФДМУ по Харківській області до ТОВ "Серпневе плюс" було вирішено стягнути з відповідача 26180,46грн. заборгованості з орендної плати та 377,79грн. пені за період з квітня по грудень 2010.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2011р. у справі №5023/4616/11, за позовом Валківського міжрайонного прокурора в інтересах держави, в особі РВ ФДМУ по Харківській області, до ТОВ "Серпневе плюс" було вирішено стягненути з відповідача 9193,26грн. заборгованості з орендної плати та 1794,00грн. пені за період з січня по березень 2011 року.

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи присуджені до стягнення суми заборгованості, відповідно до вказаних вище рішень господарського суду Харківської області, та згідно розрахунку заборгованості з орендної плати по Договору оренди № 738-О від 28.11.2003р. за період з квітня 2011р. по жовтень 2011р. заборгованість ТОВ "Серпневе плюс" перед Державним бюджетом України становить 22014,21 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 22014,21грн. заборгованості з орендної плати, за період з квітня 2011року по жовтень 2011року, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 3.5 Договору сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте, частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути змінено у договорі.

Відповідно до п.1.ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За прострочення внесення орендної плати, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за період з 18.04.2011 року по 08.11.2011 року, при чому таке нарахування здійснено з 18.04.2011р. на суму 49581,83грн. та в останньому місяці (листопад 2011р.) на суму 68466,60грн. Отже, за розрахункрм позивача (арк.спр.10) сума пені склала 5141,51 грн.

Враховуючи те, що, зокрема, останнім рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2011р. у справі №5023/4616/11, за позовом Валківського міжрайонного прокурора в інтересах держави, в особі РВ ФДМУ по Харківській області, до ТОВ "Серпневе плюс" було вирішено стягненути з відповідача 9193,26грн. заборгованості з орендної плати та 1794,00грн. пені за період з січня по березень 2011 року, та попередніми судовими рішеннями було стягнуто з відповідача заборгованість з орендної плати та пеню, нараховану позивачем за неналежне виконання ТОВ "Серпневе Плюс" своїх зобов"язань за договором оренди №738-О від 28.11.2003р., у позивача відсутнє право двічі нараховувати пеню на суму заборгованості, що вже присуджена попередніми судовими рішеннями до стягнення на користь позивача, з урахуванням шостимісячного терміну нарахування пені, відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України. Оскільки в даній справі позивач пред"являє позов про стягнення заборгованості на суму 22014,21грн., тому вірним є нарахування пені саме на цю суму.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобовязання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 838,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В решті суми пені заявленої до стягнення, у розмірі 4303,31грн., суд відмовляє, як у заявленій безпідставно та необгрунтованій, у зв"язку з невірним розрахунком.

Стосовно позовних вимог позивача про розірвання Договору оренди №738-О від 28.11.2003р. та зобовязання відповідача повернути орендоване майно, суд зазначає наступне.

Цивільне законодавство базується на принципі обовязкового виконання сторонами зобовязань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за обєктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги те, що відповідач своїм правом не скористувався та не довів суду, в силу вказаних статей, що ним вживалися заходи щодо виконання умов договору, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що порушив умови Договору оренди №738-О від 28.11.2003р.

Пункт 10.4. Договору оренди №738-О від 28.11.2003р. містить положення, відповідно до якого, за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбаченних чинним законодавством.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, у тому числі і розірвання договору.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем умов договору, суд знаходить позовні вимоги позивача в частині розірвання Договору оренди №738-О від 28.11.2003р., обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.1. ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За таких обставин, господарський суд вважає позовну вимогу позивача щодо зобовязання відповідача повернути за актом приймання-передачі орендоване за договором майно обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в сумі 2128,77грн.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 525, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 651,762,764,782 Цивільного кодексу України, статтями 179, 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 291, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ст.ст. 1,2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву про уточнення позовних вимог (вих.№03-417 від 24.01.2012р.) до розгляду.

Позов задовольнити частково.

Розірвати Договір оренди №738-О від 28.11.2003р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Серпневе плюс".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серпневе плюс" (63053, Харківська обл., Валківський район, с. Серпневе, вул. Конторська, 1, код ЄДРПОУ 31931145) на користь Державного бюджету (стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області), на р/р УДК у Валківському районі № 31115094700116, код ЄДРПОУ 24134277, МФО 851011, код бюджетної класифікації - 22080300, символ звітності в ГУДКУ у Харківській області - 094, заборгованість з орендної плати у розмірі 22 014,21 грн. та 838,20грн. пені, 2128,77грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Зобов"язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Серпневе плюс" (63053, Харківська обл., Валківський район, с. Серпневе, вул. Конторська, 1, код ЄДРПОУ 31931145) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 24134277, МФО 851011, код бюджетної класифікації - 22080300, символ звітності в ГУДКУ у Харківській області - 094) за актом приймання-передачі окреме індивідуально визначене майно -обладнання у кількості 22 одиниць, розташованого за адресою: Харківська обл., Валківський р-н, с Серпневе, вул. Садова, 7, а саме :

№Інв. №Назва інвентарного об'єктуВартість об'єкту оцінки, грн.

1142Ємкість 20 куб. м1000.00

2143Ємкість 20 куб. м1000.00

3144Ємкість 20 куб. м1000,00

4190Ємкість 25 куб. м1100.00

5191Ємкість 25 куб. м1100.00

6769Устаткування насосне1400,00

7770Устаткування насосне1400.00

8807Транспортне ТРБ - 0816500,00

9809Машина пляшко мийна5500.00

10810Екран світловий1100,00

11811Автомат наповнювач ВРК - 330000.00

12812Автомат закупорювальний У2-62000.00

13813Автомат ВРК - 510000,00

14814Автомат етикет очний2300,00

15815Транспортер ящичний1300,00

16816Транспортер ящичний1300.00

17817Транспортер КТБ2500,00

18818Транспортер КТБ2500.00

19819Транспортер КТБ2500.00

20820Мірник 73 дкл2500.00

21821Мірник 250 дкл3500,00

22826Фільтр - прес4400.00

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 4303,31грн. відмовити.

Суддя Рильова В.В.

Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2012р.

Справа №5023/10321/11