Рішення № 21488201, 30.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2012 р. Справа № 5023/10037/11 (н.р. 29/311-09)

вх. № 10037/11 (н.р. 5438/5-29)

Суддя господарського суду Задорожна І.М.

при секретарі судовогозасідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

3-ї особи (ОСОБА_1) - ОСОБА_1 (паспорт серії МК № НОМЕР_1).

Представник 3-ї особи (Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області) - ОСОБА_2 (дов. № 12 від 15.12.2011р.).

Представник прокуратури - не з'явився.

3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом ПФ "Супутник", м. Харків 3-я особа <Текст >

до Харківської міської ради, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізична особа ОСОБА_1, м. Харків

3-я особа , Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Х\о, м. Харків, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

за участі прокуратури Харківської області

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням уточнень) про визнання за ПФ "Супутник" право власності на нежитлову будівлю - станцію технічного обслуговування автомобілів, загальною площею 801,9 м2; підвал: 1 - розвантажувальне - 40,1 м2; 2 - кладова - 8,2 м2; 3 - кладова - 30,1 м2; 4 - кладова - 10,1 м2; 5 кладова - 16,1 м2; 6 кладова - 30,0 м2; 7- кладова - 19,8 м2; 8 кладова - 12,9 м2;: 9 - кладова - 18,1 м2; 10 - холодильна камера - 21,1 м2; 11 - холодильна камера -21,1 м2; І-сходова клітка - 12,3 м2; перший поверх: 1-1 - бокс гаражний 66,1 м2; 1-2 - бокс гаражний - 66,1 м2; 1-3 - бокс гаражний - 66,1 м2; 1-4 - битове - 16,1 м2; 1-5 - кладова - 4,2 м2; 1-6 склад - 24,9 м2; II - сходова клітка - 12,3 м2; другий поверх: 2-1 - майстерня - 23,7 м2; 2-2 - кімната майстра - 23,7 м2; 2-3 - коридор - 27,1 м2; 2-4 - битове - 23,7 м2; 2-5 - санвузол - 1,9 м2; 2-6 - коридор - 1,5 м2; 2-7 - вент.камера - 12,0 м2; 2-8 - кабінет - 29,7 м2; 2-9 - кабінет - 30,8 м2; 2-11 кабінет - 30,8 м2; 2-13 - майстерня - 31,6 м2; III - сходова клітка - 12,3 м2; третій поверх: 3-1 - санвузол - 1,9 м2; 3-2 - коридор - 1,5 м2; 3-3 кабінет - 12,0 м2; 3-4 - кабінет - 29,7 м2; IV - сходова клітка - 12,3 м2, розташовані за адресою: м. Харків, пр. Московський, 144-А, під літерою “А-3”.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.07.2011 (суддя Тихий П.В.) позов ПФ "Супутник" залишено без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 у складі: Бондаренко В.П., Ільїна О.В., Камишевої Л.М. ухвалу господарського суду першої інстанції скасовано, справу передано на розгляд господарського суду Харківської області.

Постановою Вищого господарського суду від 03.11.2011 року касаційну скаргу Приватної фірми "Супутник" залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного господарського суду у справі №29/311-09 від 22.08.2011 залишено в силі.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області від 02.12.2011 року справу призначено для розгляду судді Задорожній І.М.

Ухвалою господарського суду від 05.12.2011 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області. Розгляд справи призначено на 19.12.2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.12.2011 року розгляд справи відкладено на 16.01.2012 року, в зв*язку з неявкою в судове засідання представників позивача, відповідача та третьої особи ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.01.2012 року розгляд справи відкладено до 30.01.2012 року з метою надання сторонами та учасниками процесу доказів по справі.

Позивач ПФ "Супутник" в судові засідання господарського суду Харківської області жодного разу не з*являвся, про причини неявки суд не повідомляв, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію господарського суду надіслав листа (вх. 1778 від 27.01.12 р.), в якому посилається на Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.12.2011 року по справі № 2-232/10, яким визнано недійсним договір про часткову участь у будівництві станції технічного обслуговування автомобілів від 25.09.1998 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПФ "Супутник" та у зв*язку з чим, як вважає позивач, розгляд даної справи № 5523/10037/11 за позовом ПФ "Супутник" до Харківської міської ради, ніяким чином не зачіпає та не порушує права та інтереси третьої особи ОСОБА_1, а тому просив суд виключити ОСОБА_1 з учасників судового процесу по даній справі.

Відповідач Харківська міська рада в судові засідання жодного разу не з*являвся, документів витребуваних Ухвалою суду не надав, свою позицію по справі не виклав, про причини неявки суд не повідомляв, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізична особа ОСОБА_1 в судовому засіданні 30.01.2012 року зазначає про безпідставність та незаконність заявлених позовних вимог, зокрема, посилається на порушення його права як спільного власника на спірне майно, оскільки позивачем при зверненні до господарського суду з позовом про визнання права власності на нежитлову будівлю - станцію технічного обслуговування автомобілів, загальною площею 801,9 м2 не надано договору часткової участі в будівництві СТО від 25.09.1998 року, укладеного між ПФ "Супутник" та ОСОБА_1, чим приховано факт часткової участі скаржника в будівництві станції технічного обслуговування та в зв*язку з чим порушуються його права та законні інтереси.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області в судовому засіданні 30.01.2012 року зазначає про відсутність підстав для задоволення позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. 913 від 30.01.12 р.), в яких посилається на відсутність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об*єкту та вводу його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, що є порушенням норм діючого законодавства України.

Представник прокуратури Харківської області в судове засідання господарського суду 30.01.2012 року не з*явився, про причини неявки суд не повідомив, своєї позиції по справі не надав. Про час та місце слухання справи прокуратура повідомлена належним чином.

Господарський суд розглянувши клопотання позивача (вх. 1778 від 27.01.12 р.) про виключення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - фізичну особу ОСОБА_1 з учасників судового процесу по даній справі, вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з наступних підстав.

У відповідності до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського суду може вплинути на їх права або обов*язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов*язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову , збільшення чи зменшення позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

З врахуванням вищевикладеної статті, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що фізична особа ОСОБА_1, який приймає участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача, перебуває з позивачем ПФ "Супутник" у матеріальних правовідносинах, які випливають з умов укладеного договору часткової участі в будівництві СТО від 25.09.1998 року між ПФ "Супутник" та ОСОБА_1, та які в результаті прийняття судом рішення у справі № 5023/10037/11 можуть зазнати певних змін, а тому, з врахуванням викладеного, господарський суд відмовляє в задоволенні вищевказаного клопотання.

Щодо посилання представника позивача на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.12.2011 року по справі №2-77/11, як на підставу про виключення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - фізичну особу ОСОБА_1 з учасників судового процесу, оскільки договір часткової участі в будівництві СТО від 25.09.1998 року, укладений між ПФ "Супутник" та ОСОБА_1 визнано судом недійсним, господарський суд зауважує, що принцип належності та допустимості доказів, полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування і подають докази суду.

Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Оскільки вищевказане рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова не набрало законної сили на момент розгляду справи № 5023/10037/11, тому у суду відсутні підстави вважати рішення у справі №2-77/11, як таке, що має преюдиціальне значення для вирішення по суті спору у справи № 5023/10037/11 в розумінні ст.34, ст.35 ГПК України.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників третіх осіб, дослідивши надані сторонами та учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на нежитлову будівлю станцію технічного обслуговування автомобілів, загальною площею 801, 9 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, пр. Московський, 144-А, під літерою "А-3", мотивуючи тим, що з 1992р. за власні кошти з залученням підрядних організацій на відведеній йому для будівництва земельній ділянці, згідно з проектною документацією побудував нежитлову будівлю станцію технічного обслуговування. Будівля відповідає санітарно-технічним пожежним та будівельним нормам.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.2008 року по справі № 47/355-08 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Визнано право власності за приватною фірмою „Супутник” (код ЄДРПОУ 21204988) на нежитлову будівлю станцію технічного обслуговування автомобілів, загальною площею 801,9 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, пр. Московський, 144-А, під літерою "А-3".

Постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2009 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2008 року по справі № 47/355-08 скасовано, справу направлено до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

При новому розгляді справи, судом встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 12.01.1989 року № 173-18 готелю "Турист" дозволено будівництво боксів по ремонту автомобілів і пральні по пр. Московському, 144, та виконано робочий проект боксів по ремонту автомобілів (станції технічного обслуговування на 3 пости) і швацької майстерні на території готелю "Турист", який складався з пояснювальної записки, основних креслень та кошторисної вартості будівництва. У 1992 році готель "Турист" відмовився від будівництва збірного приміщення та за відповідними листами № 15 від 25.11.1992 р. та № 31 від 20.09.1993 р. звернулось до голови виконкому Харківської міської ради народних депутатів з проханням змінити рішення Харківської міської ради від 12.01.1989 р. за № 173-18 та дозволити кооперативу "Супутник" з побутового обслуговування населення закінчити будівництво станції технічного обслуговування. Розпорядженням виконавчого комітету Фрунзенської районної ради народних депутатів м. Харкова від 15.10.1993 року за № 958 перереєстровано кооператив "Супутник" з побутового обслуговування населення, у приватну фірму "Супутник".

17.02.1994 року комунальним підприємством "Харківське міськБТІ" проведено інвентаризацію будівлі за адресою: м. Харків, пр. Московський, 144, та видано реєстраційне посвідчення № 433 про належність будинку позивачу. Рішенням Харківської міської ради № 764 від 14.06.2000р. приватній фірмі "Супутник" дозволено закінчити будівництво станції технічного обслуговування до 31.12.2001 року, уклавши з позивачем договір оренди земельної ділянки від 14.06.2001 року № 124/01, відповідно до якого земельна ділянка надається у тимчасове платне користування на умовах оренди для завершення будівництва Станції технічного обслуговування, площею 0,1189 га. Послідуючими рішеннями Харківської міської ради від 25.09.2002р., від 23.12.2005 року № 248/05, строки користування земельної ділянки площею 0.1189 га. для закінчення будівництва позивачу продовжувались в межах договору оренди від 15.06.2001 року.

Рішенням Фрунзенської районної ради м. Харкова від 20.02.2001 року за № 25/2, на прохання приватної фірми „Супутник” обєкту незавершеного будівництва станції технічного обслуговування надано нову поштову адресу пр. Московський. 144-А.

Для будівництва станції технічного обслуговування автомобілів по пр. Московському 144-А, позивачем залучались підрядні організації фірма "Вента", мале підприємство "Гала", мале підприємство "Бетта-О.О.О.", з якими приватною фірмою "Супутник" по закінченню робіт було укладено акти прийому-передач та акти виконаних будівельно монтажних робіт.

27 вересня 2005 року за клопотанням позивача Комунальним підприємством "Харківське міськБТІ" повторно проведено інвентаризацію будівлі станції технічного обслуговування автомобілів по пр. Московському, 144-А, площа якого складає 801,9 м.кв., будівлі присвоєно літеру "А-3".

Відповідно до висновків ТОВ "Харківреконструкція", щодо стану будівельних конструкцій та можливості збереження побудованої нежитлової будівлі літ. "А-3" пр. Московський, 144-А, в м. Харкові, всі основні несучі конструкції будинку знаходяться в задовільному технічному стані та придатні для подальшої експлуатації за призначенням. Норми розміщення побудови, санітарно-технічні та пожежні норми не порушені.

Також, господарським судом з урахуванням вказівок Вищого господарського суду встановлено, що 25.09.1998 року між ПФ "Супутник" (забудовник) та ОСОБА_1 (спільник) укладено Договір часткової участі в будівництві станції технічного обслуговування.

Відповідно п. п. 1, 2 Договору часткової участі в будівництві станції технічного обслуговування, спільник бере часткову участь в будівництві нежитлового приміщення - станції технічного обслуговування по пр. Московському, 144, в м. Харкові.

Пунктом 6 Договору передбачено, що після введення СТО до експлуатації забудовник (позивач) зобов*язується передати у власність спільникові (3-й особі ОСОБА_1) 50% площ та передати документи для оформлення права власності в БТІ. Розмір площі, належний спільникові, визначається після завершення будівництва та оформлюється двостороннім актом, який буде невід*ємною частиною цього договору.

Крім того, згідно п. 7 Договору, внески сторін, а також нежитловий фонд, який буде придбано внаслідок спільного будівництва, є їх спільною власністю до моменту оформлення документу про право власності сторін на відповідні частки нежитлового фонду, після чого кожна із сторін має право самостійно та в повному обсязі розпоряджатися своєю власністю, згідно з чинним законодавством.

Матеріалами справи підтверджується, що третьою особою ОСОБА_1 здійснювалось фінансування, відповідно до умов вищевказаного договору, яке необхідне для будівництва СТО, що підтверджується, зокрема, відповідними накладними, товарними чеками та висновком судово-будівельної експертизи № 8763 від 31.03.2006 року по цивільній справі № 2-26540/05 за позовом ПФ "Супутник" до ОСОБА_1

Проте, як посилається третя особа ОСОБА_1, позивачем не виконані умови вищевказаного договору, чим порушені його права як спільника, а тому зазначає про відсутність підстав для задоволення позову.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Як передбачено ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судом встановлено, що станом на день вирішення спору, позивач не виконав свої зобовязання по договору часткової участі в будівництві станції технічного обслуговування та не забезпечив введення обєкту будівництва в експлуатацію, при зверненні до суду з позовом про визнання права власності на спірний об*єкт не врахував інтереси спільника (ОСОБА_1), відповідно до умов вищевказаного договору, укладеного між ПФ "Супутник" та ОСОБА_1., чим порушив права та інтереси останнього.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно норми ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових прав визначені Законом України від 01.07.2004 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі ст. 2, ч. 3 ст. 3 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно.

Як передбачено п. 1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р. (із змінами і доповненнями) державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

За приписами п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 5 ст. 26 Закону України від 17.02.2011 р. № 05-5-44/7405 «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, яке засвідчується документами, визначеними у ст. 39 вказаного Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача відсутній документ, який підтверджував би згідно вимог законодавства прийняття в експлуатацію Станцію технічного обслуговування, загальною площею 801,9 кв. м., розташовану за адресою: м. Харків, пр. Московський, 144-А, під літерою "А-3".

Таким чином, позивач на момент звернення до суду з позовом не набув відповідно до ст. 331 ЦК України права власності на СТО, як на об*єкт нерухомості, тому вимоги про визнання за ним права власності, з зазначених у позові підстав, задоволенню не підлягають.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, який в п. 8 інформаційного листа від 21.11.2011 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права» звернув увагу господарських судів на те, що до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає; статтею 331 ЦК України не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.

Також, суд звертає увагу на те, що у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Враховуючи, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України), право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право.

З огляду на документи, що знаходяться в матеріалах справи, відповідач не оспорює право власності на спірний обєкт за позивачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що у позивача ПФ "Супутник" відсутні підстави для визнання за ним права власності на спірний об*єкт - Станцію технічного обслуговування, загальною площею 801,9 кв. м., розташовану за адресою: м. Харків, пр. Московський, 144-А, під літерою "А-3", який у встановленому законодавством порядку в експлуатацію не прийнятий, крім того, позивачем не надано суду документів, які підтверджують факт порушення його права, зокрема, факти оспорювання або невизнання права власності позивача саме відповідачем, в зв*язку з чим, позовні вимоги позивача ПФ "Супутник" задоволенню не підлягають.

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2011 у справі № 05-5-35/7788-35/511.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 331 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суддя (підпис< Текст >Задорожна І.М.

Повне рішення складено 06.02.2012 року.