Рішення № 21488166, 24.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2012 р. Справа № 5023/10257/11

вх. № 10257/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 16/02-11 від 16.02.2011 р.

ОСОБА_2 за довіреністю № 10/09-11 від 10.09.2011 р.

3-ї особи <Текст >відповідача - не з'явився 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "Вітрал-Восток", с. Комунар 3-я особа <Текст >

до ФОП ОСОБА_3, м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 22524,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітрал-Восток" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми основного боргу у розмірі 20000,00 грн., пені у розмірі 144,38 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2380,00 грн. у зв'язку з не виконанням відповідачем умов договору поставки № 165/11-4 від 14.10.2011 р. щодо своєчасної оплати поставленого йому товару.

Представники позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 24.01.2012 р. за вх. № Д99/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 24.01.2012 р. за вх. № 1511, надав письмові пояснення, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, встановив наступне.

14.10.2011 року між сторонами був укладений договір поставки № 165/11-4 (надалі договір).

Згідно з умовами цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю “Вітрал-Восток” (постачальник) зобов'язалося поставити і передати у власність відповідача металопластикові конструкції, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (покупець) зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 7.1. договору оплата товару здійснюється покупцем не пізніше 3 робочих днів з дати поставки товару постачальником.

Пунктом 10.1. договору було визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє на протязі одного року. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством.

Судом встановлено, що позивач виконав належним чином свої договірні зобов'язання, поставив відповідачеві товар відповідно до видаткових накладних, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Всього на виконання умов цього договору позивачем відповідно до видаткових накладних до цього договору було поставлено відповідачу товар на суму:

- 01 листопада 2011 року відповідно до накладної № 01129 було поставлено товар на суму 10000,00 грн.;

- 01 грудня 2011 року відповідно до накладної № 01137 було поставлено товар на суму 10000,00 грн., що разом становить 20000,00 грн.

Представником позивача до суду були надані письмові пояснення (вх. № 1511 від 24.01.2012 р.) в яких зазначалося, що дані накладні, підписані директором ТОВ “Вітрал-Восток” та відповідачем по справі в рамках зазначеного договору, та ніяких інших договорів між сторонами не укладалося.

При цьому суд зазначає, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобовязання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 20000,00 грн., яка на час винесення рішення по справі не погашена.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За таких обставин суд вважає вимогу позивача про стягнення 20000,00 грн. боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Згідно п. 8.5. договору у разі порушення терміну розрахунків покупець за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період такого прострочення за кожен день затримки від суми заборгованості.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань. Отже, позовні вимоги в частині стягнення 144,38 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.8.4. договору у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 0,7% з простроченої суми за кожний день прострочення оплати.

Частиною 3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 2380,00 грн. суми процентів за користування чужими грошовими коштами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд керуючись ст. 49 ГПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 1411,50 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (61129, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітрал - Восток” (62490, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 2, код ЄДРПОУ 36429283, п/р 26006000083459 в ПАТ “Укрсоцбанк”, МФО 300023) суму основного боргу у розмірі 20000,00 грн., пеню у розмірі 144,38 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2380,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1411,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Доленчук Д. О.

Рішення підписано 30.01.2012 р.