Рішення № 21487961, 30.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2012 р. Справа № 5023/9505/11

вх. № 9505/11

Суддя господарського суду Задорожна І.М.

при секретарі судовогозасідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 66-01-16/2 від 04.01.2012р.).

3-ї особи <Текст >відповідача - не з*явився. 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", м. Харків 3-я особа <Текст >

до Науково-учбово-виробничого впроваджувального товариства "Новтекс ЛТД" м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" звернувся до господарського суду з позовною заявою до Науково-учбово-виробничо впроваджувального товариства "Новтекс ЛТД", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування земельного податку за договором оренди №1-4 від 30.03.1992 року в сумі 41 212,05 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання своїх зобовязань за вищевказаним договором за період 2009-2011 р.р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 листопада 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01 грудня 2011 року о 10:40 год.

Ухвалою господарського суду від 01.12.2011 року відкладено розгляд справи до 12.12.2011 року, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Ухвалою господарського суду від 12.12.2011 року задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на інший строк. Розгляд справи відкладено до 23.12.2011 року.

Ухвалою господарського суду від 23.12.2011 року, за клопотанням відповідача розгляд спору по справі продовжено на підставі ч.3 ст.69 та відкладено до 18.01.2012 року, з метою надання сторонами доказів в підтвердження заявлених вимог та заперечень.

В судовому засіданні була оголошена перерва з 18.01.2012 року до 30.01.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 30.01.2012 року підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, в процесі розгляду справи за вх.№520 від 18.01.2012 року та за вх.№1837 від 30.01.2012 року надав письмові пояснення в підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема, стосовно площі земельної ділянки, за яку орендар зобов*язувався відшкодовувати орендодавцеві нарахований земельний податок та зазначив, що площа зайнята приміщенням наданого в оренду відповідачеві, оподатковується пропорційно загальній площі земельної ділянки, яку виділено підприємству позивача згідно з даними державного земельного кадастру. Вказаний висновок обґрунтовує з посиланням на Рішення 19 сесії Харківської міської ради 5-ого скликання від 27.02.2008 року №42/08 "Про затвердження "Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2007 року ".

Представник відповідача в судове засідання 30.01.2012 року не з*явився, в процесі розгляду справи у відзиві на позовну заяву вх.№25903 від 23.12.2011 року та у доповненні до відзиву вх.№872 від 17.01.2012 року заперечує проти заявлених позовних вимог, вказує на те, що протягом дії договору сторонами укладались додаткові угоди, в яких не було визначено розмір та порядок розрахунків земельного податку, який підлягає відшкодуванню відповідачем. Крім того, представник відповідача зазначає, що позивачем не було надано відповідачу правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою, де розташована будівля, не надано плану земельної ділянки чи будь-якої технічної документації, тому, як зазначає відповідач, він не має можливості з'ясувати якого розміру земельною ділянкою користується орендар - відповідач. Також, представник відповідача зазначає про те, що позивач зробив донарахування за 2009-2010 роки та розрахунок за 2011 рік, виходячи із загальної площі земельної ділянки 44 765,кв.м та площі будівель, розташованих за адресами вул. Пушкінська, 79 та вул. Артема, 48 - А, а не виходячи з площі будівлі №79/2, в якій розташовані орендовані приміщення та площі земельної ділянки, на якій вона розташована, що на думку відповідача, протирічить законодавству України.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

30 березня 1992 року між позивачем - Харківським політехнічним університетом (далі - позивач, орендодавець) та відповідачем - Науково-учбово-виробничим впроваджувальним товариством "Новтекс ЛТД" (у подальшому “Орендар”) укладено договір оренди №1-4 (далі - договір оренди), у відповідності до умов якого, позивач передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 79/2, а саме: приміщення першого поверху будівлі площею 750 кв. м. та площі підвального приміщення площею 210 кв. м., які знаходяться на балансі Харківського державного політехнічного університету (розділ 1 договору).

Відповідно до п. 4 договору відповідач взяв на себе зобовязання своєчасно і у повному обсязі вносити позивачу орендну плату.

Пунктом 12 договору встановлено, що строк оренди встановлюється з моменту підписання цього договору на п'ятнадцять років або з моменту викупу орендованої площі "Орендарем", згідно вищевказаним орендним платежам і остаточної балансової вартості орендованої площі та відповідно до діючого законодавства.

Додатковою угодою № 1 до договору, укладеною між сторонами 01 січня 1998 року сторонами внесено зміни до договору оренди, а саме пункт перший викладено в наступній редакції: Орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 79/2, площею 856,3 кв. м. перший поверх, і площею 297,6 кв. м., підвальні приміщення, разом: 1153,9 кв.м., згідно технічного паспорту, вартість яких визначена згідно оціночного акту, в сумі 151 тис. грн. для розміщення виробничого участку, МЗП, офісу, магазину.

Крім того, цією ж угодою сторони доповнили п.6 цього договору такими підпунктами, зокрема:

п.6.1. своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату орендодавцю в строки, передбачені п.4.2. цієї додаткової угоди;

п.6.2. окремо сплачувати комунальні послуги по розрахункам, наданим орендодавцем. Сплачувати земельний податок.

01 січня 1998 року між сторонами було підписано акт прийому передачі нерухомого майна. Проведено визначення вартості об'єкта оренди та узгоджено умови договору з Регіональним відділенням Фонду Державного Майна в Харківській області, що підтверджується звітом про оцінку та наказом Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області.

В матеріалах справи містяться додаткові угоди, які укладались між сторонами до договору оренди в частині встановлення порядку та розміру орендної плати, зміни площі орендованих приміщень, крім того, цими угодами продовжувався строк дії договору оренди.

01 вересня 2004 року сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди, відповідно до умов якої сторони підпункт 6.2. договору виклали у наступній редакції": зобов*язано орендара укласти прямі договори на комунальні послуги з відповідними організаціями м. Харкова. До укладення прямих договорів розрахунки вартості комунальних послуг отримувати у Орендодавця.

Зобов*язано орендара укласти договір користування земельною ділянкою з власником землі у відповідності з вимогами чинного законодавства (ст.796 ЦК України) і надати його копію орендодавцеві та Регіональному відділенню Фонду державного майна України».

01 грудня 2006 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди, відповідно до умов якої сторони передбачили обов'язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі окремо відшкодувати Орендодавцеві нарахований земельний податок за користування часткою земельної ділянки, визначеної частиною 4 ст. 14 ЗУ “Про плату за землю" на підставі виставлених орендодавцем рахунків, які орендар повинен отримувати у виробничому відділі НТУ «ХПІ».

Відшкодування земельного податку за звітний рік (щорічне нарахування орендодавцем до 01 лютого) або частину року по терміну дії договору перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця відповідно в строк до 01 березня звітного року або протягом десяти днів з дня одержання рахунка на оплату.

Додатковою угодою від 01.02.2011 року сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2011 року, відповідно до акту прийому передачі від 31.01.2011року, відповідач частково передав позивачеві орендовані за договором оренди приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2007 року було прийнято рішення Харківської міської ради №335/07 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 2007 року". Вказаним рішенням було встановлено базову вартість одного квадратного метра земель м. Харкова, яка підлягає у подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством. Цим же рішенням було встановлено, що плата за землю на підставі даних технічної документації вводиться в дію з 01.03.2008 року.

Відповідно Рішення 19 сесії Харківської міської ради 5-го скликання від 27.02.2008 року № 42/08 "Про затвердження "Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року" (зі змінами та доповненнями) вбачається, що площа зайнята приміщеннями наданими в оренду, оподатковується пропорційно загальній площі земельної ділянки, яку виділено підприємству згідно з даними державного земельного кадастру.

Такий порядок розрахунку земельного податку застосовується підприємствами, які надають в оренду свої будівлі, приміщення, крім того, в зазначеному положенні визначено формулу, відповідно до якої були здійснені вищевказані донарахування земельного податку.

Відповідно до пп.9.1. п.9 вказаного Рішення, у разі зміни вартості одного квадратного метра земель міста Харкова витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що "раніше наданий, втрачає чинність", тобто задекларована та сплачена до бюджету сума земельного податку за 2008 рік ( починаючи з 01.03.2008 року) та за 2009 рік не відповідає чинному законодавству.

Така сама позиція міститься у листі №4748/10/49-0 від 13.07.2010 року заступника начальника СДПІ по роботі з великими клієнтами у м. Харкові.

Невиконання відповідачем договірних зобов*язань по відшкодуванню позивачеві земельного податку в строки, встановлені умовами договору, та на підставі виставлених позивачем та отриманих відповідачем рахунків фактур по відшкодуванню земельного податку, призвело до утворення заборгованості, яка станом на 01.01.2010 року склала 6235,53 грн.

У зв'язку із проведенням переоцінки земельної ділянки сума земельного податку була донарахована позивачем та станом на 01.07.2010 року склала 42378,33 грн. Відповідачем було частково сплачено вказану суму, що підтверджуються виписками по рахункам, які містяться в матеріалах справи та станом на 01.01.2011 року сума боргу по земельному податку складала 28978,33грн.

До матеріалів справи позивачем надано детальний розрахунок суми нарахованого земельного податку за 2009, 2010, 2011 роки та враховані усі суми сплаченого відповідачем земельного податку за вказаний період часу.

Листом №66-07-22/85 від 15.07.2011 року позивачем було запропоновано відповідачу провести звірку розрахунків заборгованості та сплати заборгованість по земельному податку, про що складено відповідний акт. Станом на 01.07.2011 року заборгованість складала 51212,05 грн. Вказаний акт взаєморозрахунків між сторонами був підписаний відповідачем, але із зауваженнями, викладеними відповідачем у листі №43 від 14.08.2011року, в якому відповідач виразив свою незгоду щодо нарахованої заборгованості з земельного податку, яка утворилась у зв'язку із неправомірним введенням позивачем нової формули розрахунку, що значно збільшує розмір податку, та яка була введена заднім числом за 2009 р. та 2010 р.

Станом на 25.10.2011 року згідно наданого розрахунку заборгованості її розмір склав 46 212,05 грн. Відповідно до банківської виписки від 01.11.2011 року відповідачем була частково погашена сума заборгованості у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про плату за землю" (що діяв на час виникнення господарських взаємовідносин), якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Відповідно до ст.13 цього закону (який діяв на момент виникнення господарських взаємовідносин), підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про плату за землю" (який діяв на момент виникнення господарських взаємовідносин) встановлено, що платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки, а перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобовязання щодо відшкодування позивачу земельного податку в строки, встановлені умовами Договору оренди та на підставі виставлених Орендодавцем і отриманих Орендарем рахунків по відшкодуванню земельного податку не виконав (докази отримання відповідачем вищевказаних рахунків містяться в матеріалах справи), внаслідок чого, станом на день подачі позовної заяви (15 листопада 2011 року) у відповідача перед позивачем склалась заборгованість в сумі 41212,05 грн., що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Детальний розрахунок суми земельного податку із визначенням площі земельної ділянки, яка підлягає оподаткуванню, із зазначенням усіх складових формули та розрахунками містяться в матеріалах справи.

Заперечення відповідача щодо неправомірного визначення площі земельної ділянки, за яку орендар зобов*язався відшкодовувати орендодавцеві нарахований земельний податок та безпідставність донарахування суми земельного податку за 2009-10 р.р., не приймаються судом до уваги, як такі, що спростовуються матеріалами справи, зокрема відповідними рішеннями Харківської міської ради та умовами укладеного договору оренди щодо зобов*язання відповідача в повному обсязі відшкодовувати земельний податок.

Стосовно заперечень відповідача щодо безпідставної вказівки позивачем при визначенні земельного податку на адресу земельної ділянки вул. Пушкінська, 79 та вул. Артема, 48, також не приймаються до уваги судом, оскільки, вказана земельна ділянка є єдиним неподільним об*єктом позивача, площею 4,4765 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування та витягом з технічної документації.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач умови договору оренди в частині відшкодування земельного податку в сумі 41212,05 грн. не виконав, та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати відшкодуванням земельного податку за договором оренди, який був укладений між сторонами 30.03.1992 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, та за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 41212,05 грн. заборгованості з відшкодування земельного податку за договором оренди, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 5 ст. 81 , статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 612, 629, Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, суд - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю

Стягнути з Науково-учбово-виробничого впроваджувального товариства «Новтекс ЛТД» (61024, вул.Пушкінська, б.79/2, м. Харків, код 14068912, р/р 26000010616 у філії №3 Акціонерного Східно Українського банку «Грант», МФО 351759) на користь Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (код ЄДРПОУ 02071180; 61002, м. Харків, вул. Фрунзе, буд. 21; р/р 31256273210029 ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011) заборгованість із відшкодування земельного податку за договором оренди № 1-4 від 30 березня 1992 року у розмірі 41212,05грн.. витрати по сплаті судового збору в сумі 1411,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Задорожна І.М.

Повне рішення складено 06.02.2012року.