Рішення № 21487904, 28.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2011 р. Справа № 5023/6981/11

вх. № 6981/11

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - арбітражний керуючий Бихно О.М., ухвала від 30.03.2011 р.

відповідача - ОСОБА_1, дов. від 05.08.2010 року;

третя ооба - не з'явився; 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "ЛСВ "Моноліт", м. Харків 3-я особа <Текст >

до Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк в особі відділення "Харківська регіональна дирекція", м. Харків 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підпориємство "СВ", м. Харків 3-я особа <Текст >

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПП “ЛСВ Моноліт” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою ( з урахуванням прийнятих ухвалою суду від 28.09.2011 року уточнень) до відповідача ПАТ “ВТБ Банк”в особі Відділення “Харківська регіональна дирекція ”ПАТ “ВТБ Банк”, в якій просить суд:

1) Визнати припиненим правовідношення між Приватним підприємством “ЛСВ МОНОЛІТ” та ВАТ “ВТБ Банк”(ПАТ “ВТБ Банк”) за іпотечним договором № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 1467;

2) Визнати припиненим правовідношення між Приватним підприємством “ЛСВ МОНОЛІТ” та ВАТ “ВТБ Банк”(ПАТ “ВТБ Банк”) за Договором № 1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі.

3) Виключити з Державного реєстру іпотек запис за № 7257689 від 26.05.2008р., внесений реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2. у зв'язку з укладанням іпотечного договору № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року, що укладений між ВАТ “ВТБ Банк”(ПАТ “ВТБ Банк”) та Приватним підприємством “ЛСВ МОНОЛІТ”, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 1467 про державну реєстрацію обтяження майнових прав на нежитлові приміщення підвалу № 102,103, 1-го поверху № 104-121, 123-125, 2-го поверху № 126, 127, 129, 131, 132, 135-149 в літ. “А-2”, загальною площею 818,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, що належить Приватному підприємству “ЛСВ Моноліт”.

4) Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за № 7258329 від 26.05.2008р, внесений реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2. у зв'язку з укладанням іпотечного договору № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року, що укладений між ВАТ “ВТБ Банк”(ПАТ “ВТБ Банк”) та Приватним підприємством “ЛСВ МОНОЛІТ”, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 1467, про накладання заборони відчуження нежитлових приміщень № 102,103, 1-го поверху № 104-121, 123-125, 2-го поверху № 126, 127, 129, 131, 132, 135-149 в літ. “А-2”, загальною площею 818,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, що належить Приватному підприємству “ЛСВ Моноліт”.

А також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 серпня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12 вересня 2011 року о 12:30 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 12.09.2011 року, 21.09.2011 року, 28.09.2011 року, 20 жовтня 2011 року розгляд справи відкладався.

У призначеному судовому засіданні 28 жовтня 2011 року представник позивача позов, з урахуванням уточнень, підтримував та наполягав на його задоволенні.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову, заперечував та просив відмовити в його задоволенні надав через канцелярію суду письмові пояснення (вх. № 32894) та документи в їх обґрунтування, які судом долучені до матеріалів справи.

Присутні в судовому засіданні 28 жовтня 2011 року позивач та відповідач вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі третьої особи, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2011року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

22 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, (далі банк, відповідач) та Приватним підприємством "СВ" (далі- позичальник) укладено Генеральну угоду № 178 (далі - Угода).

Відповідно до п 1.1 Угоди Банк на положеннях та умовах Угоди зобовязується надавати Клієнту кредит, кредитні лінії, гарантії, акредитиви (Продукти) в порядку і на умовах визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договору про відкриття кредитної лінії (відновлювальні, не відновлювальні), договору про надання гарантії, договорами про авалювання векселів та договорами про відкриття акредитиву укладених у рамках укладеної Угоди і які є її невідємними частинами. Відповідно до п 1.2 угоди, загальний розмір позичкової заборгованості клієнта за наданими в рамках угоди Продуктами не повинен перевищувати суми еквівалентної 7000000, 00 грн. за офіційним курсом НБУ на дату надання Продукту. Відповідно до п 1.3 термін Угоди визначено - по 20 травня 2011 включно. Сторони домовились, щодо Валюти Кредитних договорів Угоди: гривня, російські рублі, долари США. З процентною ставкою: за кредитними операціями: 16,2 % річних - гривня; 13,6 % річних - дол. США; 13,6 % річних - євро; 15,0 % річних - російські рублі;

22 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, (далі банк, відповідач) та Приватним підприємством "СВ" укладено договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 (далі-кредитний договір)

Відповідно до п. 1.1 Договору Банк надає Позичальнику («ПП «СВ») грошові кошти шляхом відкриття відновлюваної мультивалютної кредитної лінії кредит з максимальним загальним лімітом 4000000 гривень та наступною сплатою процентів за користування кредитними коштами: у гривнях - 16,2 % річних, в доларах США та ЄВРО 13,6 % річних, в рублях РФ 15% річних. Відповідно до п. 1.1.1 строк повернення кредиту до 21.11.2009р. Відповідно до п. 5.1 договору позичальник зобов'язався повернути банку отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

До зазначених кредитних договорів між банком і позичальником укладено додаткові угоди, а саме:

- 26 травня 2008 року додаткова угода № 1. За змістом якої було змінено положення п. 1.1, 1.3 та 5.9 кредитного договору № 178-Ю/1 від 22.05.2008 року, якою було збільшено ліміт кредитної лінії з 4000000 грн. до 7 000 000 грн.

- 28 жовтня 2008 року додаткова угода № 1. за змістом котрої було змінено положення п. 1.1. та 7.4 договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 від 22.05.2008 року, а саме було змінено процентну ставку за користування кредитом в гривні та російських рублях, а саме: в гривнях - з 01.10.2008 р -19,0 % річних, в доларах США -13,6 % річних, в євро - 13,6 % річних, рублях Російської Федерації 15% річних.

- 16 січня 2009 року додаткова угода № 3. за змістом котрої було змінено положення п. 1.1. та 1.3 договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 від 22.05.2008 року, а саме було змінено вид кредитної лінії з відновлюваної на не відновлювану та конкретизовано валюту кредиту, а саме: в гривні - 5 911 900,00 гривень та 5 274 588, 36 в російських рублях. Відсоткова ставка за користування кредитом була залишена без змін.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 26 травня 2008 року між іпотекодержателем ВАТ “ВТБ Банк” (відповідачем у справі) та іпотекодавцем ПП «ЛСВ Моноліт» (позивачем у справі) був укладений іпотечний договір № 178-Z/2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2. та зареєстрований в реєстрі за № 1468 (далі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого, іпотекодавець (відповідач у справі) на забезпечення виконання зобовязань Приватного підприємства «СВ» (позичальником за кредитним договором) в повному обсязі перед Іпотекодержателем за Генеральною угодою № 178 від "22" травня 2008 р., Договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 від "22" травня 2008 р. та за іншими договорами, що укладені та/або будуть укладені на підставі Генеральної угоди передав нерухоме майно - нежитлові приміщення підвалу № 102,103, 1-го поверху № 104-125, 2-го поверху 126-149 в літ. “А-2”, загальною площею 818,1 кв.м, у зв'язку з уточненням при поточній інвентаризації змінено нумерацію приміщення на нежитлові приміщення підвалу № 102,103, 1-го поверху № 104-121, 123-125, 2-го поверху № 126, 127, 129, 131, 132, 135-149, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, будинок номер 7. яке належить у на праві власності Приватному підприємству “ЛСВ Моноліт».

Відповідно до п. 1.2 іпотечного договору, згідно Генеральної угоди Іпотекодержатель відкриває Позичальнику кредитний ліміт (надає кредит) на строк до 20 травня 2011 р. з максимальним загальним розміром заборгованості в 7000000,00 гривень 00 копійок на умовах сплати процентів за користування кредитом та будь-яких інших, платежів, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитними договорами.

Згідно з пунктом 8.4 іпотечного договору передбачено накладення нотаріусом заборони на відчуження предмета іпотеки.

26 травня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 накладено заборону (зареєстровану в реєстрі № 1468) на відчуження нежитлових приміщень підвалу № 102.103, 1-го поверху № 104-125, 2-го поверху № 126-149 в літ. «А-2», загальною площею 818,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд.7.

Пунктом 4.1, 4.2 іпотечного договору сторони договору встановили обсяг прав іпотекодержателя, зокрема, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитними договорами у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат, повязаних з предявленням вимоги звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобовязання та/або цього договору іпотеки; у разі виконання зобовязань за кредитним договором та/або цим договором , іпотекодержатель має право достроково стягувати наданий кредит незалежно від встановленого строку виконання зобовязання та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

16 січня 2009 року було укладено договір № 1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 178- Z/7 від 26.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2., за реєстраційний в реєстрі за № 1467, за змістом якого положення пункту 1.2 іпотечного договору викладено в новій редакції, а саме, зазначено, що ліміт генеральної угоди на строк до 20.05.2011 року становить: в гривні 5911900,00 гривен, в рублях Російської Федерації 5274588,36 рос. руб. Після погашення заьоргованості по договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 від 22.05.2008 року в повному обсязі, загальний розмір ліміту генеральної угоди встановлюється у розмірі 7000000,00 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, внаслідок збільшення зобов'язань позичальника (ПП «СВ») за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 від 22.05.2008 року збільшився обсяг відповідальності майнового поручителя - іпотекодавця ПП «ЛСВ Моноліт» (позивача) у звязку з чим, на думку позивача, Іпотечний договір № 178-2/7 від 26.05.2008р. в порядку ч.І статті 559 ЦК України припинив свою дію., що і стало підставою для звернення позивачу з відповідним позовом до суду про визнання припиненим правовідношення між позивачем та відповідачем за іпотечним договором № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис, внесений реєстратором - приватним нотаріусом, у зв'язку з укладанням іпотечного договору № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, встановлено, що одним із способів захисту права є припинення правовідношення (припинення господарських правовідносин).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Стаття 572 Цивільного кодексу України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами 1,3 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про іпотеку”: іпотекодавець особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; іпотекодержатель кредитор за основним зобов'язанням.

Згідно з частиною першою ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною першою ст. 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частинами 4, 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобовязання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частиною 5 ст. З Закону України “Про іпотеку” встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Якщо вимога за основним зобовязанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобовязання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобовязання (ч. 2 ст. 7 Закону).

Статтею 11 Закону встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотеко держателем за невиконання боржником виключно в межах вартості предмету іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку", встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається зі змісту іпотечного договору № 178-Z/7 (далі-іпотечний договір), він укладений між іпотекодавцем (позивачем у справі) та іпотекодержателем (відповідачем у справі) 26 травня 2008 року, в якості забезпечення виконання в повному обсязі зобовязань позичальника (Приватного підприємства «СВ», третьої особи у справі) перед іпотекодержателем (відповідачем у справі) за генеральною угодою № 178 від 22 травня 2008 року (далі - генеральна угода) та іншими договорами, що укладені та/або будуть укладені на підставі генеральної угоди, а саме: кредитні договори, договори про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договори про відкриття кредитної лінії (відновлювальні, не відновлювальні), договори про надання гарантії, договори про авалювання векселів та договори про відкриття акредитиву (надалі кредитні договори).

16 січня 2009 року було укладено договір № 1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 178- Z/7 від 26.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2., за реєстраційний в реєстрі за № 1467, за змістом якого положення пункту 1.2 іпотечного договору викладено в новій редакції, а саме, зазначено, що загальний розмір позичкової заборгованості за наданими в рамках даної угоди продуктами не повинен перевищувати: в гривні 5911900,00 гривен, в рублях Російської Федерації 5274588,36 рос. руб.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 травня 2008 року між ВАТ ВТБ Банк (банком, відповідачем у справі) та ПП «СВ» (клієнтом, третьою особою у справі) було укладено генеральну угоду № 178, відповідно до умов якої, банк на положеннях та умовах цієї угоди зобовязався надати клієнту кредит, кредитні лінії, гарантії, акредитиви (надалі-продукти) в порядку та умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії (відновлювальні, не відновлювальні), договорах про надання гарантії, договорами про авалювання векселів та договорами про відкриття акредитиву (далі за текстом кредитні договори), укладених у рамках цієї угоди і які є невідємними частинами.

Пунктом 1.2 генеральної угоди сторони угоди встановили, що загальний розмір позичкової заборгованості клієнта за наданими в рамках даної угоди продуктами не повинен перевищувати суму, еквівалентної 7000000,00 грн. за офіційним курсом НБУ на дату надання продукту,

Пунктом 1.3 генеральної угоди сторони угоди узгодили термін її дії по 20 травня 2011 року включно.

Пунктом 1.5 генеральної угоди сторони угоди узгодили процентні ставки за продуктами:

1.5.1 за кредитними операціями:

- 16,2 % річних у гривні,

- 13,6 % річних у доларах США,

- 13,6 % річних у євро,

-15,0 % річних в російських рублях,

Пунктами 1.5.2, 1.5.3, 1.6 сторони генеральної угоди також узгодили проценти за: документарними операціями, за операціями з цінними паперами (аваль векселя), а також комісійні угоди.

Розділом 3 генеральної угоди сторони угоди встановили, що забезпеченням виконання зобовязань клієнта перед банком за цією угодою, є майно та (або) майнові права клієнта та третіх осіб (поручителів, майнових поручителів, гарантів) згідно укладених договорів застави, поруки та гарантії, зокрема, сам клієнт забезпечив виконання зобовязання за цією угодою наступним майном:

- пяти кімнатною квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3,

- товари в обороті (автозапчастини в асортименті), які належать ТОВ «Кріо-Трейд»,

- нежитлові приміщення підвалу №№ 102,103, 1 го поверху №№ 104-125, 2-го поверху №№ 126-149 в літ «А-2», що розташовані в м. Харкові по вул. Морозова, б. 7 та належать ПП «ЛСВ Моноліт».

На виконання генеральної угоди, 22.05.2008 року між ВАТ ВТБ Банк (банком, відповідачем у справі) та ПП «СВ» (позичальником, третьою особою у справі) було укладено договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1, відповідно до п .1.1 якого банк на положеннях та умовах цього Договору надає Позичальнику грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії (надалі по тексту кредит) з максимальним загальним лімітом 4000000,00 (чотири мільйони) гривень та наступною сплатою процентів за користування кредитними коштами: в гривнях - 16,2 (шістнадцять цілих дві десятих) % річних, в доларах США - 13,6 (тринадцять цілих шість десятих) % річних, в євро -13,6 (тринадцять цілих шість десятих) % річних, рублях Російської Федерації 15 (п'ятнадцять )% річних.

До даного кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 від 22.05.2008 року було укладено 3 додаткові угоди, а саме:

-від 26 травня 2008 року додаткова угода № 1, за змістом котрої було змінено положення п. 1.1, 1.3 та 5.9 кредитного договору № 178-Ю/1 від 22.05.2008 року, якою було збільшено ліміт кредитної лінії з 4000000 грн. до 7000000 грн.

-від 28 жовтня 2008 року додаткова угода № 2, за змістом котрої було змінено положення п. 1.1. та 7.4 договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 від 22.05.2008 року, а саме було змінено процентну ставку за користування кредитом в гривні та російських рублях, а саме: в гривнях - з 01.10.2008 р -19,0 (дев'ятнадцять) % річних, в доларах США -13,6 (тринадцять цілих шість десятих) % річних, в євро - 13,6 (тринадцять цілих шість десятих) % річних, рублях Російської Федерації 15 (п'ятнадцять )% річних. Тобто було збільшено кредитне навантаження по зобов'язанням, які виникли у національній валюті Україна - гривня з 16,2 % річних до 19% річних, та які виникли у національній валюті РФ -російських рублях з 13,6 % річних до 15% річних.

-від 16 січня 2009 року додаткова угода № 3, за змістом котрої було змінено положення п. 1.1. та 1.3 договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 178-Ю/1 від 22.05.2008 року, а саме було змінено вид кредитної лінії з відновлюваної на не відновлювану та конкретизовано валюту кредиту, а саме: - в гривні - 5 911 900,00 гривень та 5 274 588, 36 в російських рублях. Відсоткова ставка за користування кредитом була залишена без змін.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами у судових засіданнях, між ВАТ ВТБ Банк (банком, відповідачем у справі) та ПП «СВ» (клієнтом, третьою особою у справі) було укладено дві додаткові угоди до генеральної угоди № 178 від 22.05.2008 року, які є невідємними її частинами а саме:

-28 жовтня 2008 року додаткову угода № 1 до генеральної угоди № 178 від 22.05.2008 року, згідно з якою, п. 1.5.1 генеральної угоди було викладено в наступній редакції: «1.5.1 за кредитними операціями:

-з 01.10.2008 року 19% річних у гривні,

-13,6 % річних у доларах США,

-13,6 % річних у євро,

-15,0% річних у російських рублях.

Інші пункти генеральної угоди залишені без змін.»

-16 січня 2009 року - додаткову угода № 2 до генеральної угоди № 178 від 22.05.2008 року, згідно з якою, п. 1.2 генеральної угоди було викладено в наступній редакції: «1.2 загальний розмір позичкової заборгованості за наданими в рамках даної угоди продуктами не повинен перевищувати:

-в гривні 5911900,00 гривен,

-в рублях Російської Федерації 5274588,36 рос. Руб.

Після погашення заборгованості по Договору про відкриття мультивалютної лінії № 178-Ю/1 від 22.05.2008 року в повному обсязі розмір позичкової заборгованості клієнта за наданими в рамках даної угоди продуктами встановлюється 7000000,00 грн. Інші пункти генеральної угоди залишені без змін.»

Частиною 2 статті 19 Закону встановлено, що будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою. У разі коригування графіка виконання основного зобов'язання у зв'язку з його частковим достроковим погашенням анулювання заставної і видача нової заставної не є обов'язковими.

З аналізу іпотечного договору № 178-Z/7 вбачається, що іпотекодавець (позивач у справі) взяв на себе зобовязання відповідати перед іпотекодержателем (відповідачем у справі), як майновий поручитель, який передав в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника (Приватного підприємства «СВ», третьої особи у справі) в рамках за генеральної угоди № 178 від 22 травня 2008 року, без будь яких додаткових угод до неї, що укладені та/або будуть укладені, в тому числі, що збільшують обсяг зобовязань та процентів за основним зобовязанням в рамках генеральної угоди, оскільки про це прямо не зазначено в іпотечному договорі, а відповідати тільки за іншими договорами, що укладені та/або будуть укладені на підставі генеральної угоди, а саме: кредитні договори, договори про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договори про відкриття кредитної лінії (відновлювальні, не відновлювальні), договори про надання гарантії, договори про авалювання векселів та договори про відкриття акредитиву (надалі кредитні договори).

Натомість, з матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами у судових засіданнях, додатковою угодою № 1 від 28.10.2008 року до генеральної угоди, сторонами угоди було збільшено проценті ставки за кредитними операціями, зокрема, у гривні з 16,2 % до 19,0 % річних, у доларах США та євро залишені 13,6% річних, в російських рублях залишені 15,0 % річних, а додатковою угодою № 2 від 16 січня 2009 року до генеральної угоди , сторонами угоди було змінено загальний розмір позичкової заборгованості за наданими в рамках даної угоди продуктами під умовою, що після погашення заборгованості по Договору про відкриття мультивалютної лінії № 178-Ю/1 від 22.05.2008 року в повному обсязі, розмір позичкової заборгованості клієнта за наданими в рамках даної угоди продуктами встановлюється 7000000,00 грн.

Проте, не зважаючи на збільшення процентів за основним зобов'язанням за генеральною угодою (додатковою угодою до неї № 1 ), оскільки таке збільшення прямо не передбачене іпотечним договором (передбачено тільки збільшення зобовязань за іншими договорами, що укладені та/або будуть укладені на підставі генеральної угоди, а саме за кредитними договорами, договорами про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорами про відкриття кредитної лінії, договорами про надання гарантії, договорами про авалювання векселів та договорами про відкриття акредитиву, тобто за кредитними договорами), будь-які зміни до іпотечного договору № 178-Z/7, укладеного між іпотекодавцем (позивачем у справі) та іпотекодержателем (відповідачем у справі) 26 травня 2008 року, з урахуванням додаткової угоди № 1 до генеральної угоди та здійснення державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, сторонами іпотечного договору, нотаріально здійснено не було.

Крім викладеного, суд виходить з того, що згідно ст.ст. 18-19 Закону України "Про іпотеку" назва іпотекодержателя є істотною умовою іпотечного договору, причому зміна цієї умови договору підлягає обовязковому нотаріальному посвідченню.

Однак, докази внесення змін та доповнень до іпотечного договору щодо зміни найменування іпотекодержателя ВАТ «ВТБ Банк» на ПАТ "ВТБ Банк" відсутні в матеріалах справи.

Натомість, 16 січня 2009 року було укладено договір № 1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 178- Z/7 від 26.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2., за реєстраційний в реєстрі за № 1467, за змістом якого положення пункту 1.2 іпотечного договору викладено в новій редакції, а саме, зазначено, що ліміт генеральної угоди на строк до 20.05.2011 року становить: в гривні 5911900,00 гривен, в рублях Російської Федерації 5274588,36 рос. руб., тобто, з урахуванням додаткової угоди № 2 до генеральної угоди, сторонами іпотечного договору, нотаріально була здійсненна, в порядку статті 19 Закону України «Про іпотеку», державна реєстрація відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

З аналізу діючого законодавства вбачається, що законодавець чітко розмежував поняття поручителя в договорі поруки (Глава 49, параграф 3 Цивільного кодексу України) і поняття майнового поручителя як сторони в договорі застави (іпотеки) (Глава 49, параграф 6 Цивільного кодексу України; Закону України "Про іпотеку").

Натомість, порука і іпотека (застава) згідно ст. 546 Цивільного кодексу України є видами забезпечення виконання договірних зобов'язань.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Статтею 17 Закону встановлені підставі припинення іпотеки, зокрема, іпотека припиняється у разі:

-припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

-реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

-набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

-визнання іпотечного договору недійсним;

-знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

-з інших підстав, передбачених цим Законом.

Таким чином, положення Цивільного кодексу (Глава 49, параграф 6 Цивільного кодексу України; та ст.ст. 559,598 ) та Закону України «Про іпотеку» (ст. ст. 17, ст. 19), в даному випадку повинні бути застосовані по аналогії закону. Відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Тобто, положення ст. ст. 17, 19 Закону України "Про іпотеку" (що іпотека припиняється з інших підстав, передбачених цим Законом, зокрема, у випадку, якщо не здійснено державну реєстрацію відомостей умов обтяження нерухомого майна іпотекою, про будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором) наводяться позивачем, в даному випадку, за аналогією статті 559 Цивільного кодексу України, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Приймаючи до уваги той факт, що були збільшені проценти за основним зобов'язанням за генеральною угодою (додатковою угодою до неї № 1), оскільки таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором (передбачено тільки збільшення зобовязань за іншими договорами, що укладені та/або будуть укладені на підставі генеральної угоди, а саме за кредитними договорами, договорами про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорами про відкриття кредитної лінії, договорами про надання гарантії, договорами про авалювання векселів та договорами про відкриття акредитиву, тобто за кредитними договорами), проте, здійснення державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, сторонами іпотечного договору, нотаріально здійснено не було, суд, приймаючи до уваги приписи статті 598 Цивільного кодексу України та статей 17,19 Закону України «Про іпотеку», дійшов до висновку, що зобовязання позивача за договором іпотеки № 178-Z/7 від 26.05.2008 року є припиненими з 28.10.2008 року (з моменту укладання додаткової угоди № 1 до генеральної угоди).

При винесенні рішення, суд також враховує, що іпотекодавець (позивач у справі) та позичальник (Приватне підприємство «СВ») перебувають у процедурі банкрутства.

Таким чином, щодо іпотекодавця (позивача у справі) та позичальника (третьої особи у справі) діє спеціальний правовий режим, визначений законодавством України про банкрутство.

Згідно ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Стаття 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, зокрема, встановлює, що укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Стаття 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, зокрема, встановлює, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

В Рекомендаціях Вищий господарський суд України N 04-5/1193, 04.06.2004 року “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”зазначив, що Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює певні гарантії прав кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника: щодо черговості у задоволені вимог (частина 1 статті 31), щодо права не погодитись на укладення мирової угоди (частина 3 статті 35) тощо.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Відповідно абз. 2 ч. 2 ст. 26 зазначеного Закону майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Частина 1 статті 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” встановлює, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Відповідно п.п. “а” п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею. Зокрема, у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Таким чином, відповідно положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” в силу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також в силу наслідків визнання боржника банкрутом (ст.ст. 1, 12, 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”) припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання зобов'язань боржника, скасовуються будь-які обмеження щодо розпорядження майном банкрута. Майно, що належить банкруту та є предметом застави (іпотеки), підлягає включенню до ліквідаційної маси. Повноваження щодо його оцінки та реалізації належать виключно ліквідатору в ліквідаційній процедурі. При цьому, за заставодержателем (іпотекодержателем) зберігається право на виключне першочергове задоволення його вимог за рахунок коштів отриманих від реалізації заставного майна.

Суд також зазначає, що положення Закону України “Про іпотеку ” не суперечать положенням Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, а лише доповнюють його. Так, зокрема, ч. 2 ст. 33 Закону України “Про іпотеку ” визначає, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Тобто, вказана норма надає право іпотекодержателю отримати задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів отриманих від реалізації майна банкрута навіть до моменту настання строку виконання основного зобов'язання (достроково), але не надає можливість задоволення вимог іпотекодержателя поза межами процедури банкрутства (зокрема, ліквідаційної процедури).

З аналізу норм Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” (зі змінами та доповненнями), а також норм Законів України “Про іпотеку ”, “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ” в частині регулювання правового становища кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, у зв'язку з порушенням провадження у справах про банкрутство вбачається, що до внесення відповідних змін до Закону стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ” і Законом України “Про іпотеку ” окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватись, оскільки встановлення у Законі особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань окремих кредиторів). (Відповідна правова позиція також викладена у Постановах Вищого господарського суду України у справах №1/122 від 20.01.2010 року, № 2/129 пн від 27.10.2010 року.).

Згідно п.8.5 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), має здійснюватись за правилами, встановленими Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”.

Відповідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №15 “Про судову практику в справах про банкрутство ” провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК), іншими законодавчими актами України. Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Норми ряду законів містять положення, що не суперечать Закону, а доповнюють його, зокрема: пунктом 8 частини першої статті 34 Закону України “Про виконавче провадження ” встановлено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника); згідно з частиною третьою статті 23 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ”, частиною другою статті 33 Закону України “Про іпотеку ” у разі порушення провадження у справі про банкрутство заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави, який є майном боржника, незалежно від настання строку виконання забезпеченого заставою зобов'язання.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на зазначене, суд вважає, що зобовязання за договором іпотеки № 178-Z/7 від 26.05.2008 року, є припиненим, а отже, припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання зобовязань іпотекодавця (позивача у справі) за позичальника (Приватного підприємства «СВ», третьої особи у справі) перед іпотекодержателем (відповідачем у справі) за генеральною угодою № 178 від 22 травня 2008 року та іншими договорами, що укладені та/або будуть укладені на підставі генеральної угоди, а саме: кредитні договори, договори про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договори про відкриття кредитної лінії (відновлювальні, не відновлювальні), договори про надання гарантії, договори про авалювання векселів та договори про відкриття акредитиву (надалі кредитні договори) та з цього моменту припиняється заборона на відчуження іпотечного майна, накладена приватним нотаріусом на зазначеному договору іпотеки.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що у відповідача відсутнє право утримувати під обтяженнями майно, передане в іпотеку за договорами іпотеки після його припинення.

Враховуючи викладене, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15,16 509, 525,546,548,572,593,598, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 20,173, Господарського кодексу України, Законом України «Про іпотеку», Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” , статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати припиненим правовідношення між Приватним підприємством “ЛСВ МОНОЛІТ” та ВАТ “ВТБ Банк”(ПАТ “ВТБ Банк”) за іпотечним договором № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 1467;

Визнати припиненим правовідношення між Приватним підприємством “ЛСВ МОНОЛІТ” та ВАТ “ВТБ Банк”(ПАТ “ВТБ Банк”) за Договором № 1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі.

Виключити з Державного реєстру іпотек запис за № 7257689 від 26.05.2008р., внесений реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2. у зв'язку з укладанням іпотечного договору № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року, що укладений між ВАТ “ВТБ Банк”(ПАТ “ВТБ Банк”) та Приватним підприємством “ЛСВ МОНОЛІТ”, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 1467 про державну реєстрацію обтяження майнових прав на нежитлові приміщення підвалу № 102,103, 1-го поверху № 104-121, 123-125, 2-го поверху № 126, 127, 129, 131, 132, 135-149 в літ. “А-2”, загальною площею 818,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, що належить Приватному підприємству “ЛСВ Моноліт”.

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за № 7258329 від 26.05.2008р, внесений реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2. у зв'язку з укладанням іпотечного договору № 178-Z/7 від 26 травня 2008 року, що укладений між ВАТ “ВТБ Банк”(ПАТ “ВТБ Банк”) та Приватним підприємством “ЛСВ МОНОЛІТ”, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 1467, про накладання заборони відчуження нежитлових приміщень № 102,103, 1-го поверху № 104-121, 123-125, 2-го поверху № 126, 127, 129, 131, 132, 135-149 в літ. “А-2”, загальною площею 818,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, що належить Приватному підприємству “ЛСВ Моноліт”,

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк (01004, м. Київ, бул. Т Шевченко/вул. Пушкінська, буд. 8/26, код 14359319) в особі Відділення "Харківська регіональнп дирекція ПАТ "ВТБ Банк" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 66) на користь Приватного підприємства “ЛСВ МОНОЛІТ” (61005, м. Харків, вул. Військова, 33, код 34015769) 85,00 грн. держмита та 236,00 грн.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 02 листопада 2011 року

справа № 5023/6981/11