Рішення № 21487688, 16.02.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.12 Справа № 4/256/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), м. Київ

до Автогосподарства, підпорядкованого УМВС України в Луганській області, м. Луганськ

третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1, м. Луганськ

третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2, м. Луганськ

про стягнення 17745 грн. 59 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

секретар судового засідання: Макаренко В.А.

представники сторін:

від позивача - ОСОБА_3, довіреність № 2807914 від 19.12.2011;

від відповідача - ОСОБА_4, довіреність № 73/01 від 03.01.2012;

третя особа - ОСОБА_1 - не прибув;

третя особа - ОСОБА_2 - не прибув.

У судовому засіданні 13.02.2012 у справі № 4/256/2011, згідно ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 16.02.2012. Рішення господарського суду Луганської області виноситься 16.02.2012.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь коштів (в порядку регресу) в сумі 17745 грн. 59 коп., з яких: 17175,59 грн. сума виплаченого відшкодування за пошкоджений транспортний засіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 570,00 грн. розмір витрат, понесених на встановлення розміру збитків та збір документів у справі.

Представником відповідача у судовому засіданні 23.01.2012 подано заперечення на позовну заяву №7334 від 20.01.2012, в якому відповідач відхилив вимоги позивача за позовною заявою, вважає, що позивач не має права на подання регресивного позову з підстав, викладених у запереченні, та просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача надав клопотання, в порядку ст. 22 ГПК України, здане до суду 07.02.2012, яким просить понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. покласти на відповідача. Дане клопотання судом розцінюється як клопотання про розподіл судових витрат відповідно до 49 ГПК України. Вказане клопотання судом відхиляється за необґрунтованістю та долучається до матеріалів справи.

Представник позивача надав у судовому засіданні 13.02.2012 клопотання, в порядку ст. 22 ГПК України, про залучення до матеріалів справи наданих документів. Вказане клопотання судом розглянуте, задоволене та долучається до матеріалів справи з наданими документами.

Представник відповідача надав у судовому засіданні 13.02.2012 пояснення, яким зазначив, що додаткові витрати за послуги аварійних комісарів у розмірі 570,00 грн., передбачені п.40.3 ст.40, п.41.4 ст.41 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, не підлягають поверненню у порядку регресу додаткових витрат ( на встановлення розміру збитків та збір документів). Вказане пояснення долучається до матеріалів справи.

Представник відповідача надав у судовому засіданні 16.02.2012 пояснення та додаткові документи до нього, яке долучається до матеріалів справи.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців точна назва відповідача - Автогосподарство, підпорядковане УМВС України в Луганській області.

На підставі викладеного відповідачем у справі слід вважати: Автогосподарство, підпорядковане УМВС України в Луганській області.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не надала.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не надала.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09.10.2008 на вул. П.Сороки м.Луганська з вини громадянина ОСОБА_2, працюючого РКСМ при ЛСУ - конвоїром, який керував автомобілем ГАЗ-3307 з державними номерними знаками НОМЕР_3, що належить Автогосподарству, підпорядкованому УМВС України в Луганській області (відповідач), була скоєна дорожньо-транспортна пригода (далі- ДТП), про що свідчить довідка складена ВДАІ м Луганська від 28.10.2008 № 8240562.

На дату скоєння цієї пригоди Автогосподарство, підпорядковане УМВС України в Луганській області не мало чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб автомобіль ГАЗ-3307 з державними номерними знаками НОМЕР_3.

Вина водія ОСОБА_2 у скоєні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Артемівського районного суду м.Луганська від 03.11.2008.

В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, переданий по довіреності ОСОБА_1, який і був за кермом під час ДТП.

Позивач у позовній заяві зазначив, що згідно звіту про оцінку майна № 6138 автомобіля Сіtrоеn Веrlіngо, реєстраційний номер НОМЕР_2 розмір завданих збитків становить 20 610 грн. 71 коп., в тому числі ПДВ - 3435,12 грн., за пошкоджений транспортний засіб Сіtrоеn Веrlіngо з державними номерними знаками НОМЕР_2.

Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі. Власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ, позивач) з відповідною заявою до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/4627132 з терміном дії з 20.12.2007 до 19.12.2008.

Договірних зобов'язань між МТСБУ, потерпілою особою та відповідачем не виникало.

Позивач зазначив, що відповідно до пп. а) п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), позивач за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно із ст. 22 Закону, позивач відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.

У зв'язку з настанням події, передбаченої пп.а) п.41.1 ст.41 Закону, позивач 18 грудня 2008 року здійснив виплату відшкодування потерпілій особі в розмір 17 175 грн. 59 коп., без урахування ПДВ, за пошкоджений транспортний засіб Сіtrоеn Веrlіngо з державним номерним знаком НОМЕР_2.

Крім цього, позивач зазначив, що ним понесені витрати на встановлення розміру збитків та збір документів по справі в розмірі 570,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням №2965 від 01.12.2008 на суму 570,00 грн. з вказанням призначення платежу:

«за послуги аварійних комісарів згідно рахунку № 6138 від 12.11.2008 без ПДВ».

Загальний розмір витрат, понесених позивачем становить 17 745 грн. 59 коп.

Позивач у позові зазначив, що ним виконано покладені на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст.1191 ЦК України та п.З8.2.1 ст.38 Закону після проведення виплати ОСОБА_1 у МТСБУ (позивач) виникло право зворотної вимоги до Автогосподарства, підпорядкованого УМВС України в Луганській області (відповідач).

Позивач 30.01.2009 звернувся до винуватця ДТП з листом про компенсацію витрат в добровільному порядку, який було залишено без відповіді.

Оскільки позивач відповідно до Закону здійснив відшкодування шкоди за власника транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то відповідно до ст.54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.1166, 1188, ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України та п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тому звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача коштів (в порядку регресу) в сумі 17745 грн. 59 коп., з яких: 17175,59 грн. сума виплаченого відшкодування за пошкоджений транспортний засіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 570,00 грн. розмір витрат, понесених на встановлення розміру збитків та збір документів у справі.

Відповідач відзивом на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не надала.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не надала.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог частково, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

- договори та інші правочини;

- створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

- завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

- інші юридичні факти.

Стаття 979 ЦК України та ст.16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору

Згідно ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами ст. 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 2 ст. 1187 зазначеного кодексу передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, мас право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Аналогічні норми містить ст. 228 ГК України, якими унормовано, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, мас право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток .

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами.

У відповідності до ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Жодних застережень щодо наявності права регресу до будь-якої іншої особи (страховика тощо), окрім самої винної особи, вказані норми не містять.

Матеріалами справи підтверджено, що 09.10.2008 на вул. П.Сороки м.Луганська з вини громадянина ОСОБА_2, працюючого РКСМ при ЛСУ - конвоїром, який керував автомобілем ГАЗ-3307 з державними номерними знаками НОМЕР_3, що належить Автогосподарству, підпорядкованому УМВС України в Луганській області (відповідач), була скоєна дорожньо-транспортна пригода (далі- ДТП), про що свідчить довідка складена ВДАІ мЛуганська від 28.10.2008 № 8240562 (а.с.15).

На дату скоєння цієї пригоди Автогосподарство, підпорядковане УМВС України в Луганській області не мало чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб -автомобіль ГАЗ-3307 з державними номерними знаками НОМЕР_3.

Вина водія ОСОБА_2 у скоєні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Артемівського районного суду м.Луганська від 03.11.2008 (а.с.16).

В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль Сіtrоеn Веrlіngо державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, переданий по довіреності ОСОБА_1, який і був за кермом під час ДТП (а.с.31).

Згідно звіту про оцінку майна № 6138 автомобіля Сіtrоеn Веrlіngо, реєгистраційний номер НОМЕР_2 розмір завданих збитків становить 20 610 грн. 71 коп., в тому числі ПДВ - 3435,12 грн., за пошкоджений транспортний засіб Сіtrоеn Веrlіngо з державними номерними знаками НОМЕР_2(а.с.17-30).

Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі. Власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ, позивач) з відповідною заявою до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/4627132 з терміном дії з 20.12.2007 до 19.12.2008(а.с.13-14).

Договірних зобов'язань між МТСБУ, потерпілою особою та відповідачем не виникало.

Відповідно до пп. а) п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), позивач за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно із ст. 22 Закону, позивач відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з настанням події, передбаченої пп.а) п.41.1 ст.41 Закону, позивач 18 грудня 2008 року здійснив виплату відшкодування потерпілій особі в розмір 17 175 грн. 59 коп., без урахування ПДВ, за пошкоджений транспортний засіб Сіtrоеn Веrlіngо з державним номерним знаком НОМЕР_2 (а.с.35-36).

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Аналогічне положення встановлено ст. 27 Закону України "Про страхування". Так, до

страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки. Таке ж положення містить ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що приймаючи до уваги приписи зазначених статей Цивільного кодексу України та Закону України „Про страхування" у позивача виникло право регресної вимоги.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, позивач, сплативши суму страхового відшкодування, отримав право зворотної вимоги (регресу) до винної особи Автогосподарство, підпорядковане УМВС України в Луганській області (відповідач) у розмірі виплаченого відшкодування.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме:

- Довідка ВДАІ з обслуговування м.Луганськ та автомобільно-технічної інспекції УДАІ УМВД в Луганській області від 28.10.2008 № 8240562 підтверджує факт настання дорожньо-транспортної пригоди.

- Постанова Артемівського районного суду м. Луганська від 03.11.2008 № 3-32631/08 підтверджує вину ОСОБА_2 в даній дорожньо-транспортній пригоді.

- Звіт про оцінку майна № 6138 автомобіля Сіtrоеn Веrlіngо, реєстраційний номер НОМЕР_2 підтверджує розмір завданих збитків у сумі 20 610 грн. 71 коп., в тому числі ПДВ - 3435,12 грн., за пошкоджений транспортний засіб (проведеного з 22.10.2008 по 26.10.2008).

- Наказ МТСБУ (позивач) від 18.12.2008 № 2841 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_1 Олексієвич» є підставою для виплати страхового відшкодування.

- Платіжне доручення № 3171 від 18.12.2008 на суму 17175,59 грн. підтверджує виплату страхового відшкодування в повному обсязі.

Відповідачем не спростовано обставин, на які позивач посилається у своєму позові, не надано суду документів, які обґрунтовували б інший розмір стягуваних сум або свідчили б про відсутність вини водіїв у заподіянні шкоди застрахованому позивачем майну.

Згідно ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 вказаного Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу, тощо.

Розмір стягуваної з відповідача суми позивачем визначено відповідно до фактичних обставин справи, з урахуванням вини двох водіїв, згідно із умовами законів України про страхування та Договору страхування.

Суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування (в порядку регресу) у розмірі 17175,59 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 570,00 грн. розмір витрат, понесених на встановлення розміру збитків та збір документів у справі слід зазначити наступне.

Позивачем у підтвердження вищезазначених завданих витрат надане до матеріалів справи платіжне доручення №2965 від 01.12.2008 на суму 570,00 грн. з вказанням призначення платежу: «за послуги аварійних комісарів згідно рахунку № 6138 від 12.11.2008 без ПДВ»та акт від 21.11.2008 виконаних робіт за дорученням МТСБУ № 6138 від 22.10.2008 по справі МТСБУ № 6138, який підписаний між МТСБУ (позивач) та аварійним комісаром Левченко О.В.(а.с.33-34).

Відповідно до п.41.4 ст.41 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” зазначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює оплату послуг аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, залучених відповідно до пункту 40.3 статті 40 цього Закону.

Пунктом 40.3 ст.40 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що МТСБУ має право залучити аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону, та необхідності перевірки дій страховика відповідно до пункту 36.3 статті 36 цього Закону.

Статтею 43 вказаного Закону передбачає централізовані страхові резервні фонди МТСБУ.

З урахуванням викладено, суд вважає, що згідно із положеннями п. 9 Порядку залучення Моторним (транспортним) страховим бюро України комісарів для визначення причин настання страхових випадків, розміру збитків та перевірки дій страховика, та п. 40.3 ст.40, п.41.4 ст.41 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” , МТСБУ здійснює оплату послуг аварійних комісарів з фонду захисту потерпілих. Згідно положенням ст. 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобі», МТСБУ має право на повернення в регресному порядку коштів за заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду, але щодо повернення у порядку регресу додаткових витрат ( на встановлення розміру збитків та збір документів) у зазначеному вище Законі не зазначається.

На підставі викладено, у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача 570,00 грн. розмір витрат, понесених на встановлення розміру збитків та збір документів у справі слід відмовити.

Доводи відповідача, викладених у запереченні на позовну заяву спростовуються матеріалами справи.

Суд вважає, вимоги позову такими, що підлягають задоволенню частково та стягненню з відповідача судового збору пропорційно задоволених вимог.

У судовому засіданні 16.02.2012 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог, а саме судовий збір у сумі 1366 грн. 16 коп.

Щодо витрат по сплаті витрат на правову допомогу у сумі 2000,00 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Витрати по сплаті витрат на правову допомогу, які надавались гр.. ОСОБА_3 позивачу, відповідно до договору про надання правової допомоги від 11.07.2008 та додаткової угоди № 13 від 14.10.2011 до вказаного контракту, не є оплатою послуг адвоката, оскільки послуги надавались особою, що не є адвокатом (особою яка не має свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю).

За таких обставин, витрати на правову допомогу у сумі 2000,00 грн. не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 979,990,993,1172,1191,1194 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 22, 44, 49, 77,82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Автогосподарства, підпорядкованого УМВС України в Луганській області, вул. Владімірська,67, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 08682565 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), Русанівський бульвар,8, м. Київ, код ЄДРПОУ 21647131, суму виплаченого відшкодування за пошкоджений транспортний засіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 17175,59 грн., витрати зі сплати судового збору у сумі 1366 грн. 16 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача витрат, понесених на встановлення розміру збитків та збір документів у сумі 570,00 грн. відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено і підписано 21.02.2012.

Суддя Г.М.Старкова