Рішення № 21487003, 15.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.02.12 р. Справа № 7/316

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Сгара Е.В., суддів Риженко Т.М., Левшиної Г.В.

при секретарі судового засідання Журило О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» м.Київ

До відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» м.Донецьк

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору

1. на стороні позивача ОСОБА_1 м.Київ

2. на стороні позивача ОСОБА_2 м.Київ

3. на стороні відповідача ОСОБА_3 м.Київ

Предмет спору: стягнення 6826, 00 грн. в порядку регресу.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_4. - довір.

від відповідача: ОСОБА_5. - довір.

треті особи: не зявились.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» м.Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» м.Донецьк про стягнення 6826, 00 грн. в порядку регресу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на поліс добровільного комплексного страхування ризиків повязаних з експлуатацією наземного транспорту №2000017550 від 27.06.2007р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Mitsubishi д/н НОМЕР_1; посвідчення водія ОСОБА_2.; заяву на виплату страхового відшкодування від 07.06.2008р.; довідку №И-1108817 від 04.07.2008р.; довідку про дорожньо-транспортну пригоду №Н-857/07 від 29.07.2008р.; постанову Соломянського районного суду м.Києва №3-15279/08 від 13.06.2008р.; звіт про оцінку майна №2121 від 28.07.2009р.; акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 03.07.2008р.; ремонтну калькуляцію №2121 від 17.06.2008р.; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №6640 від 02.07.2008р.; сертифікат №7481/08 від 23.07.2008р.; кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №5851 від 05.04.2008р.; рахунок №17061 від 17.06.2008р.; акт прийому-передачі робіт №17061 від 17.06.2008р.; товарний чек №б/н від 17.06.2008р.; страховий акт №200-1785-08 від 08.10.2008р.; наказ №200178508 від 10.10.2008р.; платіжне доручення №15355 від 14.10.2008р.; регресну вимогу №Н-1624/04 від 13.04.2009р.; лист №4074/538 від 04.09.2009р.

В уточненнях до позову позивач повідомив про допущення технічної помилки в тексті позову, зазначив, що датою ДТП є 07.06.2008р., а розмір виплаченої страхувальнику суми складає 7336,00 грн.

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав в повному обсязі, надав додаткові документи для залучення у справу. Стосовно заперечень відповідача, зауважив про той факт, що шкода, завдана пошкодженому автомобілю Mitsubishi д/н НОМЕР_1 розрахована спеціалістом (оцінювачем), зауважив про відсутність необхідності проведення експертизи для визначення завданої пошкодженому автомобілю шкоди, також з огляду на той факт, що пошкоджений автомобіль відновлено тривалий час потому.

У відзиві та в судовому засіданні відповідач повідомив про часткову сплату суми позову в розмірі 2558, 65 грн. та надав копію платіжного доручення №795 від 24.01.2012р. на суму 2558, 65 грн., вважає безпідставними позовні вимоги в залишковій сумі, оскільки частину замінених в пошкодженому автомобілі деталей можна було відремонтувати, а не замінювати.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.10.2011р. до участі у справі було залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:

1. на стороні позивача ОСОБА_1 м.Київ

2. на стороні позивача ОСОБА_2 м.Київ

3. на стороні відповідача ОСОБА_3 м.Київ

Треті особи у жодне судове засідання не прибули, вимоги ухвал суду не виконали, пояснень по суті спору не надали.

В ході розгляду справи було досліджено матеріали справи №3-15279/08 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУАП ОСОБА_3., направлену на запит суду Солом?янським районним судом м.Києва.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Склад суду неодноразово змінювався, розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 15.02.2012р. призначено колегіальний розгляд спору у складі головуючого судді Сгара Е.В., Риженко Т.М., Левшиної Г.В.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

7.06.2008р. біля 12:00 год. в м. Києві по вул..Кільцева Дорога сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобіля Mitsubishi д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2. та Mitsubishi д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

Постановою Солом?янського районного суду м.Києва №3-15279/08 від 13.06.2008р, копія якого міститься у справі, ОСОБА_3. притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді сплати штрафу у сумі 17 грн.

Між позивачем та ОСОБА_1., який є власником автомобіля Mitsubishi д/н НОМЕР_1, укладено поліс до добровільного комплексного страхування ризиків повязаних з експлуатацією наземного транспорту №2000017550 від 27.06.2007р. (далі по тексту Договір).

Строк дії Договору встановлено з 27.06.2007р. по 27.06.2008р., тобто у момент настання ДТП пошкоджений автомобіль Mitsubishi д/н НОМЕР_1 був застрахований.

Відповідно до звіту про оцінку майна №2121 від 28.07.2009р., ремонтної калькуляції №2121 від 17.06.2008р., вартість матеріального збитку пошкодженого автомобіля склала 8246, 16 грн.

Відповідно до рахунку №17061 від 17.06.2008р.та акту прийому-передачі робіт №17061 від 17.06.2008р., вартість ремонту пошкодженого автомобіля Mitsubishi д/н НОМЕР_1 склала 7841,00 грн.

Відповідно до страхового акта №200-1785-08 від 08.10.2008р. сума страхового відшкодування, з урахуванням франшизи (505,00 грн.) склала 7336, 00 грн.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування позивач зазнав витрат у загальному розмірі 7336, 00 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №15355 від 14.10.2008р. та відомість №285 виплат страхових відшкодувань «ТДВ Альянс Україна» по договору №Дог.№11/07-11-2/042 від 24.03.2006/.

Враховуючи вищенаведене та фактично понесені витрати на страхове відшкодування, позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою №Н-1624/04 від 13.04.2009р.

Відповідач листом №4074/538 від 04.09.2009р. повідомив про те, що питання про виплату страхового відшкодування буде розглянуто.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування відповідачем, позивач звернувся до суду та просить стягнути 6826, 00 грн. (за мінусом суми франшизи в розмірі 510 грн.) у примусовому порядку.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З матеріалів справи, у тому числі з постанови Солом?янського районного суду м.Києва №3-15279/08 від 13.06.2008р., копія якої міститься у справі, вбачається, що ДТП сталося саме з вини третьої особи ОСОБА_3., який на момент скоєння ДТП не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечну дистанцію та скоїв зіткнення із пошкодженим автомобілем Mitsubishi д/н НОМЕР_1, тобто його дії знаходились у причинному звязку з виникненням зіткнення транспортних засобів.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до приписів Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” між ОСОБА_3. та відповідачем укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/3321569 від 12.10.2007р. (далі по тексту Поліс).

Застрахованим транспортним засобом згідно Полісу є автомобіль Mitsubishi д/н НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що на час скоєння ДТП цивільна-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи була застрахованою.

Згідно умов Полісу, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду третім особам встановлений у розмірі 25500,00 грн. із франшизою 510,00 грн.

Згідно преамбули Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Статтею 37. 4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до відповідача з регресною вимогою) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Пунктом 36.1 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеним лімітом. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ

Як зазначено вище, відповідач по справі є страховиком винної у скоєнні ДТП та нанесенні збитків особи та не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі.

Згідно підпункту 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (в даному випадку відповідача-1) після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (відповідача-2) або водія забезпеченого транспортного засобу (третя особа-2), який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону; якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування).

З огляду на наведені вище приписи, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 даного Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову до страховика (відповідача по справі), який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної розміру суми франшизи покладається на страхувальника за Полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою стягнути з відповідача суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 6826, 00 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку суми позову, ця сума розрахована з урахуванням суми франшизи.

Заперечення відповідача стосовно суми страхового відшкодування (вважає, що вартість відновлювального ремонту повинна складати 2558, 65 грн.) є безпідставними та необґрунтованими, оскільки такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому, вартість відновлювального ремонту, як вказано вище, саме в заявленому розмірі підтверджена наступними документами: звіт про оцінку майна №2121 від 28.07.2009р.; акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 03.07.2008р.; ремонтна калькуляція №2121 від 17.06.2008р.; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №6640 від 02.07.2008р.; сертифікат №7481/08 від 23.07.2008р.; кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №5851 від 05.04.2008р.; рахунок №17061 від 17.06.2008р.; акт прийому-передачі робіт №17061 від 17.06.2008р.; товарний чек №б/н від 17.06.2008р.; платіжне доручення №15355 від 14.10.2008р.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

В ході розгляду спору господарським судом зясовано, що відповідач частково сплатив суму позову в розмірі 2558, 65 грн. після подачі позову до суду, в підтвердження чого у справі міститься платіжне доручення №795 від 24.01.2012р. на суму 2558, 65 грн.

Таким чином, предмет спору в частині вимог про стягнення 2558,65 грн. відсутній, у звязку з чим провадження у справі підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Шляхом дослідження всіх наявних у справі документів, з огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в залишковій сумі 4267, 35 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,

На підставі Конституції України, ст.ст. 526, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 4- 27, 33, 42, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» м.Донецьк за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 м.Київ, на стороні позивача ОСОБА_2 м.Київ, на стороні відповідача ОСОБА_3 м.Київ про стягнення 6826, 00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (83055, м.Донецьк, вулПостишева, 60, 7 поверх, ЄДРПОУ 31650052, п/р 26506000000761 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» (04119, м.Київ, вул..Дегтяревська, 21-г, ЄДРПОУ 32253690, р/р 26501227 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 4267, 35 грн., 102,00 грн. державне мито, 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення 2558, 65 грн.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 20.02.2012р.

Головуючий суддя Сгара Е.В.

Суддя Риженко Т.М.

Суддя Левшина Г.В.