Рішення № 21484588, 15.02.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

15.02.2012Справа №5002-24/1428-2011 За позовом Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (95053, м.Сімферополь, вул.Гайдара, 3) в особі: Феодосійської філії ОП "Кримтеплокомуненерго (98112, м. Феодосія, вул.Гарнаєва, 67 а)

До відповідача Державного підприємства "Науково-дослідний інститут аеропружних систем" (98112, м. Феодосія, вул.Гарнаєва, 85)

Про стягнення 82 939,41 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1, довіреність №20-3/5891-2 від 27.12.2011р., паспорт НОМЕР_1 виданий 19.12.2006

Від відповідача не зявився.

Обставини справи: до господарського суду звернулося ОП "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії ОП "Кримтеплокомуненерго" з позовом до ДП "Науково-дослідний інститут аеропружних систем" про стягнення 82 939,41 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 01.10.2009р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 605/09.

Відповідно до п.1.1 договору, позивач приймає на себе зобовязання продати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення, у кількості, передбаченій договором, а відповідач зобовязується прийняти теплову енергію за адресою: м.Феодосія, вул.Сімферопольське шосе, 59 та оплатити її за встановленими тарифами у повному обсязі не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим.

У відповідача утворилась заборгованість у розмірі 81463,88 грн.

Таким чином, позивач визначає суму позову у розмірі 82 939,41 грн., у тому числі: 81463,88 грн. заборгованість за договором, 992,32 грн. інфляційні втрати, 378,98 грн. 3% річних, 104,23 грн. пеня.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

23.05.2011р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд задовольнити позов частково, на суму 32145,95 грн. на підставах, які викладені у відзиві.

21.06.2011р. у засіданні суду представником відповідача було заявлене письмове клопотання про продовження строку розгляду справи у порядку ст.69 ГПК України у межах передбачених чинним законодавством, на 15 днів. Представник позивача у судовому засіданні підтримав вказане клопотання та проти продовження строку розгляду справи не заперечував.

Слухання справи відкладалось та оголошувалася перерва у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

При вирішенні даного господарського спору виникли питання, які потребували спеціальних знань, тому ухвалою від 21.06.2011р. по справі №5002-24/1428-2011 суд призначив судову економічну експертизу та зупинив провадження по справі у звязку з цим.

Матеріали контрольної справи були повернути від експертної установи з повідомленням про неможливість надання висновку судово економічної експертизи. Вказане було обґрунтовано невиконанням сторонами вимог щодо надання документів, необхідних для проведення експертизи. Також сторонам по справі експертом було надіслано поштою рахунки на сплату вартості експертизи. Однак сторонами вартість судової експертизи не була оплачена.

Ухвалою від 01.02.2012р. у звязку із закінченням строку розгляду справи та необхідністю поновлення провадження у справі та призначення її до розгляду у судовому засіданні суд дійшов висновку клопотання відповідача задовольнити та продовжити строк розгляду справи на 15 днів, до 15.02.2012 р.

У судовому засіданні 15.02.2012р. позивач надав до матеріалів справи уточнення позовних вимог з доданими розрахунками заборгованості відповідача за договором, інфляції та 3% річних по секціях «А» і «В», а також розрахунок пені по секції «А».

Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 48264,86 грн., у тому числі: 44392,44 грн. основного боргу, 2222,72 грн. інфляційних нарахувань, 809,42 грн. 3 % річних, та 840,28 грн. пені.

Частиною 4 до ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо).

У засіданні суду 15.02.2012р. представник позивача пояснив, що по новому розрахунку розрахована сума позову лише за секціями «А» та «В». Вказане обґрунтував тим, що секцію «Б» займають фізичні особи, на постачання теплової енергії яким з кожним укладений окремий договір.

Крім того, новий розрахунок здійснений позивачем з урахуванням фактів, встановлених в акті перевірки вузла обліку теплової енергії.

Також до заяви доданий розрахунок заборгованості відповідача за секцією «А» з урахуванням зміни її площі, яка становить до 01.01.2011р. з 954,97 м.кв., а з 01.01.2011р. на 658.34 м.кв. (а.с.19, т.2)

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 48264,86 грн., у тому числі: 44392,44 грн. основного боргу, 2222,72 грн. інфляційних нарахувань, 809,42 грн. 3 % річних, та 840,28 грн. пені.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

01.10.2009р. між Орендним підприємством „Кримтеплокомуненерго” (Продавець) та державним підприємством "Науково-дослідний інститут аеропружних систем" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 605/09.

Згідно з пунктом 1.1. вказаного Договору продавець взяв на себе зобовязання продати покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення площі, вказаної покупцем з урахуванням температурного графіку, а покупець зобовязався прийняти від продавця теплову енергію за адресою м.Феодосія, вул.Сімферопольське шосе, 59 та оплатити її за встановленими тарифами у передбачені договором строки.

Відповідно до п. 3.2.2 вказаного договору покупець теплової енергії зобовязався виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії за опалення приміщень в обсягах і в строки, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 6.1 вказаного договору теплова енергія сплачується покупцем щомісячно, до 10 ого числа місяця включно, що слідує за розрахунковим.

Плата стягується за опалення загальної площі 1-ї групи Споживачів м.кв. по тарифу 3,07 грн./кв.м., узгодженому органом місцевого самоврядування щомісячно, на протязі усього року; опалення загальної площі 2-ї групи Споживачів м.кв. по тарифу 6,32 грн./кв.м., узгодженому органом місцевого самоврядування щомісячно, на протязі усього року.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що покупці, які мають прибори обліку, сплачують теплову енергію по затвердженим тарифам у відповідності з показниками приборів обліку теплової енергії, пропорційно площі, яку вони займають: 1 група 1 Гкал 334,68 грн. , опалювальна площа 2824,43 кв. м., 2 група 1 Гкал 601,47 грн., опалювальна площа 987,97 кв.м.

Відповідно до п. 10.1 вказаного договору він укладений строком на пять років, вступає в силу з 01.10.2009 р. і діє до 31.08.2014 р.

Відповідно до п. 10.4 вказаного договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено письмово жодною зі сторін.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У позовній заяві позивач посилався на те, що відповідач взяті на себе зобовязання щодо сплати придбаної теплової енергії виконував неналежним чином, що призвело до виникнення заборгованості, яку позивач визначив у розмірі 81463,88 грн.

Дослідивши розрахунки, надані позивачем до позову, та рахунки, що були виставлені відповідачу, а також заслухавши пояснення представників позивача та відповідача у судових засіданнях, судом встановлено наступне.

Заборгованість у відповідача виникла у звязку із тим, що 28.12.2010р. при контрольній перевірці стану вузла обліку теплової енергії за адресою вул. Сімферопольське шосе, 59 (гуртожиток НІІ АУС) представниками позивача виявлено, що до вузлу обліку теплової енергії виконані врізки на подачі та обратці, а також виконані врізки після вузлу обліку. Тобто, вузол обліку обліковує теплоенергію, яка йде тільки на частину будинку. Інша частина будинку отримує тепло без лічильника, а оплату споживачі усього будинку здійснюють за тепло лічильником (т. 1, а.с.64).

Вказаний акт складений та підписаний членами комісії, у склад якої входили представники позивача, відповідача, управ будинком, та затверджений 04.01.2011р. головним інженером позивача.

Крім того, в акті перевірки вузлу обліку теплової енергії за адресою: вул. Сімферопольське шосе, 59 (гуртожиток відповідача), який підписаний представниками позивача, відповідача та затверджений головним інженером Феодосійського філіалу ОП «Кримтеплокомуненерго» Диким В.П. 10.01.2011р., який складений після дослідження внутрішньо будинкових мереж (ВБМ) житлового будинку через тепло лічильник, встановлено, що до вузла обліку виконані врізки на секції «Б» і «В», а на секцію «А» виконані врізки після вузла обліку. Теплолічильник враховує тільки теплову енергію, яка розподіляється на секцію «А», а секції «Б» та «В» отримують тепло поза лічильником, проте оплата споживачами всього дому здійснюється за теплолічильником (т. 1, а.с. 72).

Як вбачається з розрахунків, наданих позивачем до позовної заяви, розмір заборгованості був розрахований на загальну площу секцій «А», «Б» і «В» із застосуванням тарифів на 1 кв. м. опалювальної площі плюс розрахунок заборгованості з врахуванням показників лічильника. Пояснення, яким чином був здійснений розрахунок за показниками лічильника окремо для споживачів першої і другої групи, на підставі яких даних та за якою секцією, представник позивача не надав.

Відповідач у судових засіданнях та відзивах на позов проти позову заперечував частково.

Факт неправильного встановлення вузла обліку відповідач визнає, однак вважає, що він був поставлений неправильно лише 16.10.2010р. про проведенні держповірки.

Також повідомив, що дійсно, площа, яка опалювалась у спірний період, змінювалась, а розрахунок необхідно здійснювати, виходячи з факту опалення секції «А» за лічильником, а секцій «Б» і «В» - поза лічильником. Крім того, відповідач надав декілька розрахунків заборгованості, які відрізняються один від одного, однак доказів, яку площу мають відповідно секції «А», «Б», «В» з розподіленням по групах споживачів, не надав.

Таким чином, встановити вказані факти самостійно суд не мав можливості.

Отже, під час розгляду справи виникли питання, які потребували спеціальних знань, у звязку із чим судом була призначена судово економічна експертиза, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

1. Визначити розмір заборгованості відповідача за теплову енергію, яка була отримана ним на підставі договору № 605/09 від 01.10.2009р. у період з жовтня 2009р. по лютий 2011р. включно на секцію «А» за адресою: м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, 59 за показниками лічильника теплової енергії окремо для споживачів першої та другої групи з урахуванням змін тарифів та площі опалення.

2. Визначити розмір заборгованості відповідача за теплову енергію, яка була отримана ним на підставі договору № 605/09 від 01.10.2009р. у період з жовтня 2009р. по лютий 2011р. включно на секції «Б» і «В» за адресою: м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, 59 за тарифами за 1 кв.м. опалювальної площі окремо для споживачів першої та другої групи з урахуванням змін тарифів та площі опалення.

3. Визначити розмір індексу інфляції, 3% річних та пені, які підлягають стягненню з відповідача, виходячи окремо із розмірів заборгованості відповідача за теплову енергію, отриману на секцію «А» та секції «Б» і «В» з урахуванням періодів розрахунку, вказаних позивачем у розрахунках до позовної заяви.

Внаслідок ненадання сторонами витребуваних експертом додаткових документів та нездійснення сторонами оплати за проведення експертизи, копії матеріалів справи були повернуті до суду без проведення експертизи.

Після поновлення провадження у справі, на вимогу суду позивач надав новий уточнений розрахунок, а саме просить стягнути з відповідача 48264,86 грн., у тому числі: 44392,44 грн. основного боргу, 2222,72 грн. інфляційних нарахувань, 809,42 грн. 3 % річних, та 840,28 грн. пені.

Суд прийняв до розгляду вказану заяву позивача.

Дослідивши наданий розрахунок, суд дійшов висновку, що сума заборгованості розрахована лише за секціями «А» та «В». Вказане позивач обґрунтував тим, що секцію «Б» займають особи, на постачання теплової енергії якими з кожним укладений окремий договір.

Розрахунок заборгованості відповідача за секцією «А» здійснений з урахуванням зміни її площі, яка становить до 01.01.2011р. з 954,97 м.кв., а з 01.01.2011р. на 658.34 м.кв. (а.с.19, т.2)

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд розглядає вказану справу та приймає рішення по наявним у справі документам у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи відповідача щодо того, що вузол обліку був поставлений неправильно лише 16.10.2010р. про проведенні держповірки, суд до уваги не приймає, оскільки наданим відповідачем свідоцтвом про повірку засобу вимірювальної техніки від 12.10.2010р. підтверджується тільки сам факт проведення повірки, а не місце встановлення лічильника. Не вказано таке місце і в актах демонтажу від 08.10.2010р. та монтажу від 16.10.2010р. вузла обліку теплової енергії (т. 1, а.с. 63,90,91).

В акті перевірки вузлу обліку, який затверджений 04.01.2011р., також вказано лише про демонтаж і монтаж тепло лічильника після державної повірки 16.10.2010р. Доказів того, в якому місці був розташований вузол обліку до державної повірки, до матеріалів справи не надано.

Відповідачем також надані акт прийнятті теплового вузла обліку від 20.11.2002р.та робочий проект вузлу обліку теплової енергії на будинок гуртожитку м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, 59. (т. 1, а.с. 93-102).

Вказані документи надані у незасвідчених копіях, оригіналів для огляду суду не надано. Отже суд вважає, що ці документи не можуть бути прийняті як належні докази у справі.

Крім того, суд вважає необхідним зауважити, що встановлення вузлу обліку у 2002 році відповідно до робочого проекту не є доказом того, що потім вузол обліку був перенесений в інше місце, а теплова енергія, яка надавалась на цей будинок, обліковувалась цим вузлом не в повному обсязі.

В паспорті готовності до роботи будинку по вул. Сімферопольське шосе, 59 в опалювальний сезон 2010/2011р. та відповідному акті від 01.09.2010р., які надані відповідачем, місце розташування вузлу обліку також не зафіксовано (т.1, а.с. 120-124).

Таким чином, суд вважає, що позивач підтвердив обґрунтованість заявлених позовних вимог наданими доказами.

Перевіривши розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що він здійснений з урахуванням фактів, встановлених в актах перевірки вузла обліку теплової енергії, площі опалювання, груп споживачів та тарифів, встановлених договором та за період дії договору з урахуванням актів прийняття теплового вузлу обліку після усунення виявлених порушень (т. 1, а.с. 83-85).

Натомість відповідач документів у підтвердження своєї позиції не надав, після поновлення провадження у справі до судового засідання не зявився, свою позицію не довів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 44392,44 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 809,42 грн. та 2222,72 грн. інфляційних нарахувань.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає, що він обґрунтований, тому вимоги позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 809,42 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 2222,72 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 840,28 грн. пені.

Пунктом 7.2.1 договору передбачено, що Покупець (Платник) несе відповідальність за несвоєчасні розрахунки за поставлену Покупцю теплову енергію (за виключенням 1 групи) у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 840,28 грн. пені. підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 20.02.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Науково-дослідний інститут аеропружних систем" (98112, м. Феодосія, вул.Гарнаєва, 85, ЄДРПОУ 16502169) Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго", м.Сімферопольв особі: Феодосійської філії ОП "Кримтеплокомуненерго (98112, м. Феодосія, вул.Гарнаєва, 67 а, ЄДРПОУ 26178039) заборгованість у розмірі 44392,44 грн., інфляційні втрати у розмірі 2222,72 грн., 809,42 грн. 3% річних та пеню у розмірі 840,28 грн., державне мито у розмірі 482,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 137,35 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.