Рішення № 21484496, 21.02.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

21.02.2012Справа №5002-32/91-2012

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Медіа» (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 6, ідентифікаційний код 33940429).

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Консоль ЛТД» (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, ідентифікаційний код 20676633).

Про стягнення 172432,25 грн.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1., довіреність № б/н від 01.12.2011р. у справі

Від відповідача ОСОБА_2., довіреність № 604 від 20.09.2011р. у справі.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МК Медіа» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Консоль ЛТД» про стягнення суми заборгованості в розмірі 172 432,25 грн.

Ухвалою господарського суду від 04.01.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.02.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обовязків за договором про організацію рекламної кампанії в частині повної та своєчасної оплати послуг, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, з мотивів неотримання рахунків від позивача, що на думку відповідача твердить про відсутність обовязку оплачувати отримані послуги.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

08.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МК Медіа» ( позивач) (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми «Консоль ЛТД» ( відповідач) (рекламодавець) укладений договір № 08/01/51 про організацію рекламної кампанії ( а.с. 5-9)

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Пунктом 1.1. Договору сторони погодили, що виконавець за завданням і за рахунок рекламодавця надає рекламні послуги по розміщенню рекламних матеріалів Рекламодавця в друкованих засобах масової інформації .

Пунктом 4.1 Договору сторони встановили, що загальна ціна даного Договору вираховується на підставі відповідних Актів здачі-приймання виконаних послуг після закінчення дії Договору.

Строк дії Договору передбачений пунктом 9.1 і закінчується 31.12.2008р.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, у відповідності до наданих позивачем актів виконаних робіт, позивач надав відповідачеві послуги на суму 172432, 25 грн. ( а.с. 12-18).

Послуги прийняті відповідачем, про що свідчить підпис та печатка у зазначений актах.

Більш того, відповідач не заперечує проти прийняття послуг, не оспорює він і безпосередньо суму заборгованості. Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем не надано доказів направлення рахунків на адресу відповідача, що на думку останнього є причиною відсутності у відповідача обовязку оплатити отримані послуги.

Так, відповідач посилається на пункт 4.3 Договору, відповідно до якого вартість розміщення рекламних матеріалів зазначається в рахунку, що надсилається Рекламодавцю після узгодження Сторонами замовлення але не пізніше 3 банківських днів до дня виходу відповідного ЗМІ.

До того ж у своїх запереченнях відповідач зазначає пункт 4.4 Договору, в якому сторони визначили , що на підставі виставленого Виконавцем рахунку Рекламодавець повинен здійснити оплату в розмірі 100% від вартості рекламних послуг протягом 5 банківських днів з моменту одержання рахунку поштовими, факсовими або електронними засобами звязку.

Отже відповідач вважає, що ненадання позивачем рахунків та доказів їх відправки на адресу відповідача, позбавляє останнього обовязку оплатити отримані послуги.

Проте суд не може погодитись із такими доводами, з огляду на наступне:

Так, як вбачається із відзиву та пояснень відповідача у судовому засіданні, відповідач не заперечує, що прийняті за актами послуги є послугами в рамках договору, проте вважає що акти не є належним доказами наявності заборгованості у відповідача.

Відповідач наполягає на тому, що ніякі рахунки ним отримані не були. Проте цей факт спростовується доказами , наявними в матеріалах справи.

Так у відповідності до виписок банку, відповідач підтвердив наявність обовязку оплачувати отримані послуги шляхом їх безпосередньої оплати ( а.с. 119 -124). Більш того, кожна виписка банку в призначенні платежу має посилання на рахунки, тобто відповідач при здійсненні платежів зазначав їх призначенням оплату по рахунках.

Позивач пояснив суду, що рахунки відправлялись електронною поштою, що унеможливлює надання відповідних доказів на паперовому носії. Так дійсно, такі посилання не були б належними та допустимими доказами в рамках господарського процесу. Проте посилання відповідача на неотримання ніяких рахунків є неспроможним з огляду на те, що факт існування рахунків підтверджений документально, підтверджений самим відповідачем в призначеннях платежу.

Більш того, і сама по собі часткова оплата доводить, що все ж таки відповідач безпосередньо наявність обовязку визнав.

Пунктом 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Переважна більшість цивільно-правових зобов'язань має двосторонній характер, тобто покладають як на одну, так і на іншу сторону певні обов'язки. В таких зобов'язаннях кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку (наприклад, за договором купівлі-продажу продавець передає річ, а покупець сплачує гроші).

Пункт 4 вищенаведеної статті 538 Цивільного кодексу України твердить, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Тобто , надання позивачем послуг (виконання взятих на себе зобовязань) вже породжує зявлення зустрічного зобовязання відповідача оплатити ці послуги.

А виконання позивачем послуг підтверджено документально, та і не оспорюється відповідачем.

Навіть у випадку, коли б рахунки не були направлені відповідачеві, не можна було б стверджувати, що це свідчить про відсутність у нього зобовязання оплатити отримані послуги.

Ненадання рахунків та доказів відправки їх на адресу відповідача лише є завадою для ствердження про прострочення виконання зобовязання, проте ніяк не про відсутність зобовязання.

Відповідач послуги прийняв, проте ухиляється від оплати досить вагомої суми заборгованості , що суттєво порушує законні права позивача і є неприпустимою поведінкою у господарських правовідносинах.

За таких обставин, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а й відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Консоль ЛТД» (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, ідентифікаційний код 20676633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Медіа» (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 6, ідентифікаційний код 33940429) 172432, 25 грн. заборгованості, 3448, 65 грн. судового збору.

3.Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.02.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 21.02.2012р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.