Рішення № 21484494, 20.02.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 332

РІШЕННЯ

Іменем України

20.02.2012Справа №5002-32/5487-2011

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул.. Ізобільна, 7, ідентифікаційний код 00443714)

До відповідача Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6 ідентифікаційний код 00131400).

Про стягнення 6488, 00 грн.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1 довіреність № 650- від 01.06.2011р. у справі.

Від відповідача ОСОБА_2, довіреність № 014-О від 03.01.2012р. у справі

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Командитне товариство «Товариство з обмеженою відповідальністю «Ялтинський м'ясозавод» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом Публічного акціонерного товариства «Крименерго» про стягнення 6488, 00 грн. заборгованості, у тому числі 5288,00 грн. інфляційних втрат, 1200,00 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 23.12.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.01.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 16.02.2012р., від 30.01.2012р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Господарського суду АР Крим по справі № 2-4/1319-2004 з відповідача було стягнуто 10600, 00 грн. боргу, 452, 97 грн. річних, 1014,61 грн. інфляційних втрат, 1396, 83 грн. пені, 216, 76 грн. державного мита та 119,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, проте відповідачем було сплачено лише 2600, 00 грн., рішення суду не виконане, що і стало приводом звернення позивача до суду із позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на неоплачену суму.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись у своїх запереченнях на відповідач включений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які приймають участь в процедурі погашення заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, направлені на забезпечення постійного функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду АР Крим від 09.08.2005р. у справі № 2-19/10102-2005 з Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» на користь позивача стягнуто 10600, 00 грн. заборгованості, інфляційних втрат в розмірі 1014, 61 грн., 452, 97 грн. 3% річних, 1396, 83 грн. пені, 216, 76 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. ( а.с. 8).

На виконання цього рішення господарським судом був виданий відповідний наказ про примусове виконання рішення від 06.09.2005р.

Проте, станом на звернення позивача до суду, зазначена вище заборгованість в повному обсязі відповідачем так погашена й не була, що призвело до нарахування на суму боргу 3% річних за період з січня 2007р. по грудень 2011р. в розмірі 1200,00 грн. та індекс інфляції у розмірі 5288,00 грн. за період з січня 2007р. по червень 2011р.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обов'язку.

Майнова відповідальність відповідача зумовлена неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу № 2/112 від 04.1.2003р. і господарський суд здійснив захист порушеного права позивача шляхом відшкодування заборгованості .

За змістом імперативного правила частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. При цьому відповідальність боржника не ставиться у залежність від правової природи самого грошового зобовязання.

В силу частини 2 цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне по суті положення містить норма статті 1214 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Так, чинне законодавство, у випадку порушення однією особою договірних обов'язків, передбачає не тільки відповідальність даної сторони у вигляді неустойки (штраф і/або пеня), а і грошову компенсацію іншій стороні, яка була позбавлена можливості користуватися певний час грошовими коштами, що їй причитаються, у зв'язку з несвоєчасним поверненням від боржника (після примусового стягнення тощо).

У даному випадку, зобов'язання не було виконане відповідачем у повному обсязі вчасно.

Так, у статті 599 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У постанові Верховного Суду України від 26.03.2006 зі справи № 2-4/11319-2004 визначено, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобовязань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Таким чином, не є спроможними посилання відповідача на Приписи Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» як на підставу відсутності провини, з огляду на те, що вданому випадку не йдеться про відповідальність за порушення зобовязання.

Для стягнення інфляційних втрат та 3% річних не потребується наявність вини або протиправної поведінки.

Зупинення виконавчого провадження не зупиняє знецінення грошових коштів, які належать позивачеві, проте знаходяться у відповідача.

Крім того, суд зазначає, що збільшення (або зменшення) розміру грошових коштів по закінченню певного часу у зв'язку з індексом інфляції, є окремим видом врахування фінансових та інших суміжних і тотожних подій в секторі економіки держави.

Чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно зі статтями 598 -609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Водночас, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 № 1/384-07).

Крім того, суд звертає увагу на Рішення Європейського суду з прав людини від 11.01.2005 р. у справі "Дубенко проти України", яким визначено, що невиконання судового рішення на користь заявника понад три роки було втручанням у право заявника на мирне володіння своїм майном, яке закріплене у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Отже, відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини користування боржником грошовими коштами стягувана в період виконавчого провадження порушує право стягувача на мирне володіння своїм майном у світлі вимог статті 1 Першого протоколу до зазначеної Конвенції.

Аналогічна правова позиція щодо можливості стягнення плати за користування чужими грошовими коштами викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 30.05.2006 у справі № 20-9/024-10/245.

Перевіривши розрахунок суми вимог про стягнення 3% річних а також інфляційних втрат, суд вважає зазначити наступне.

Відповідач частково суму боргу заплатив, а саме в сумі 2600, 00 грн. Так, позивач нараховує стягувані інфляційні втрати та відсотки тільки на суму основного боргу за мінусом суми, сплаченої відповідачем.

Отже 10600, 00 грн. сума основного боргу, стягнута за вищевказаним рішенням господарського суду 2600,00 грн. суми оплати відповідача = 8000,00 грн.

Позивач не позбавлений права зменшити період нарахування стягуваних сум, починаючи із 01 січня 2007р.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період з січня 2011р. по червень 2011р. повинна обраховуватися наступним чином:

інфляційні втрати = ( (8000,00 грн. х 100,5 х 100,6 х 100,2 х 100,0 х 100,6 х 102,2 х 101,4 х 100,6 х 102,2х 102,9х 102,2х 102,1 х 102,9х 102,7х 103,8х 103,1х 101,3х 100,8х 99,5 х 99,9х 101,1х 101,7х 101,5х 102,1х 102,9х 101,5х 101,4х 100,9х 100,5х 101,1х 99,9х 99,8х 100,8х 100,9х 101,1х 100,9 х 101,8 х 101,9х 100,9х 99,7х 99,4х 99,6х 99,8х 101,2х 102,9х 100,5х 100,3 х 100,8х 101,0 х 100,9х 101,4 х 101,3 х 100,8х100,4 ) / 100 ) 8000,00 грн. = 6807, 91 грн.

Таким чином сума інфляційних втрат за період з січня 2007р. по червень 2011р. становить 6807, 91 грн., проте оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 5288, 00 грн. підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Сума 3% річних за період з 01.01.2007р. по 30.12.2011р. ( такий період визначений позивачем, як то вбачається з його розрахунку) повинна бути розрахована наступним чином : 8000,00 грн. х 1825 днів прострочення х 3% / 365 днів = 1200, 00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 1200,00 грн. та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, статтею 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6 ідентифікаційний код 00131400) на користь Командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул.. Ізобільна, 7, ідентифікаційний код 00443714) 5288,00 грн. інфляційних втрат, 1200,00 грн. 3% річних, 1411, 50 грн. судового збору.

3.Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 20.02.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 21.02.2012р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.