Рішення № 21484474, 16.02.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

16.02.2012Справа №5002-15/3464-2011 За позовом Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Центрального району м. Сімферополя (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кримських Партизан, 13; ідентифікаційний код 05480536)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (95001, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)

Про звільнення нежитлових приміщень та стягнення 54411,14 грн.

За зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (95001, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До відповідача Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Центрального району м. Сімферополя (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кримських партизан, 13; ідентифікаційний код 05480536)

Про визнання недійсним договору та стягнення 174 773,71 грн.

Суддя Іщенко І.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_5, представник, довіреність від 26.12.2011

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_4

Від третьої особи не з'явився

Обставини справи: Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційного обєднання Центрального району м. Сімферополя звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобовязання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 звільнити нежитлові приміщення площею 90,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та стягнення 54411,14грн., з яких: 52104,20 грн. заборгованість по орендній платі та 2306,94 грн. пеня.

Протоколом розподілу справ автоматизованою системою документообігу господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2011, справа розподілена на суддю господарського суду Автономної Республіки Крим Ковтун Л.О. та привласнено справі №5002-1/3464-2011.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі суддею Ковтун Л.О.

27.10.2011 до суду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 надійшла зустрічна позовна заява до Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Центрального району м. Сімферополя , в якій просить суд:

1.Визнати недійсним договір оренди №847 від 01.03.2003 нежитлового приміщення загальною площею 90 кв.м., розташованого по АДРЕСА_2.

2.Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору оренди №847 від 01.03.2003 нежитлового приміщення загальною площею 90 кв.м., розташованого по АДРЕСА_2

3.Стягнути з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Центрального району м. Сімферополя на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 помилково нараховану орендодавцем та оплачену орендарем суму орендної плати за період з червня 2009 року по листопад 2010 року в розмірі 58226,98 грн.

4.Стягнути з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Центрального району м. Сімферополя на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 111614,00 грн. в рахунок відшкодування вартості здійсненого капітального ремонту.

5.Стягнути з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Центрального району м. Сімферополя на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у звязку з застосуванням наслідків нікчемності правочину суму платежів по орендній платі в розмірі 1932,73 грн.

6.Стягнути з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Центрального району м. Сімферополя на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у звязку з застосуванням наслідків нікчемності правочину в рахунок відшкодування нанесеної моральної шкоди 3000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2011 зустрічну позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Центрального району м. Сімферополя.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Автономної Республіки Крим №133 від 08.12.2011 призначено повторний автоматичний розподіл справи №5002-1/3464-2011, у звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Ковтун Л.О.

Протоколом розподілу справ автоматизованою системою документообігу господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2011, справа розподілена на суддю Іщенко І.А. та привласнено справі номер 5002-15/3464-2011.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2011, справу№5002-15/3464-2011 прийнято до провадження суддею господарського суду Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.

У судовому засіданні представник Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Центрального району м. Сімферополя представив суду заяву, відповідно до якої відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 2306,94 грн. пені.

Суд вважає за можливе вказане клопотання задовольнити, прийняти відмову від позовних вимог в частині стягнення 2306,94 грн. пені, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у судовому засіданні представив суду доповнення до відзиву на позовну заяву, відповідно до якого, проти задоволення первісного позову заперечує.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ :

01.03.2003 між Комунальним підприємством Житлово-експлуатаційне обєднання Центрального району м. Сімферополя (Орендодавець, ЖЕО) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Орендар, ФОП ОСОБА_4) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №847 (далі Договір, а.с.11, т.1).

Також, між сторонами укладені додаткові угоди до договору оренди нежитлового приміщення №847 від 01.03.2003, а саме:

·Угода №1 від 01.03.2004;

·Угода №2 від 01.02.2005;

·Угода №3 від 02.01.2006;

·Додаткова угода від 11.01.2006;

·Угода від 11.12.2006;

·Угода від 11.06.2007;

·Угода від 11.06.2008.

Відповідно до пункту 1.1 Договору (з урахуванням додаткових угод), орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) нежилі приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_2, які знаходяться на балансі КП ЖЕО Центрального району.

Згідно пункту 2.1 Договору (з урахуванням додаткових угод), орендар вступає в строкове платне користування нежилими приміщеннями (майно) в строк, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання даного договору та акту прийому-передачі.

Відповідно до пункту 2.2 Договору (з урахуванням додаткових угод), власником приміщень (майна) є міська рада, а орендар користується ним на протязі строку оренди.

Згідно пункту 2.4 Договору (з урахуванням додаткових угод), у випадку закінчення даного договору нежилі приміщення повертаються орендарем орендодавцю. Орендар повертає нежилі приміщення (майно) орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі нежилих приміщень (майна) даним договором. Нежилі приміщення (майно) вважаються повернутими орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Орендна плата по даному договору визначається на підставі методики розрахунку орендної плати затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, розмір якої за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування за попередній місяць на індекс інфляції. Поверх орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю на утримання будинків та при будинкової території (пункту 3.1 Договору (з урахуванням додаткових угод).

Відповідно до пункту 3.2 Договору (з урахуванням додаткових угод), орендна плата та експлуатаційні витрати перечислюються орендодавцю щомісячно не пізніше 25-го числа поточного місяця.

Згідно пункту 5.2 Договору (з урахуванням додаткових угод), орендар зобовязується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату та експлуатаційні витрати.

Відповідно до пункту 9.3 Договору (з урахуванням додаткових угод), орендна плата та експлуатаційні витрати сплачуються орендарем до дня фактичної здачі приміщення.

Згідно пункту 10.1 Договору (з урахуванням додаткових угод), даний договір діє до 11.06.2009 включно.

Відповідно до пункту 10.6 Договору (з урахуванням додаткових угод), після закінченні строку дії договору, при відсутності рішення компетентних органів про його продовження, або при його достроковому розірванні, орендар зобовязаний здати обєкт оренди на протязі двох тижнів по акту прийому-передачі з усіма поліпшеннями, які не можна відділити від приміщення без нанесення йому шкоди. Вартість поліпшень орендованого майна, здійснених орендарем в період дії договору, за рахунок власних коштів з письмового дозволу орендодавця не компенсуються.

Акт прийому-передачі майна в оренду між сторонами був підписаний 01.03.2003 (а.с.36, т.1).

Листом №73 від 12.01.2009 ЖЕО було запропоновано ФОП ОСОБА_4 направити Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради лист про продовження спірного договору оренди (а.с.31, т.1).

Повідомленням №483 від 27.01.2009 ЖЕО повідомило ФОП ОСОБА_4 про те, що після закінчення строку дії договору оренди №847 від 01.03.2003 буде об'явлений конкурс на право оренди приміщень по АДРЕСА_2 відповідно до вимог Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» (а.с.32, т.1).

Листом №2542 від 10.07.2009 ЖЕО повідомило ФОП ОСОБА_4 про зміни в статті 73 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», відповідно до яких, орендатор який має намір продовжити договір оренди на новий строк, повинен повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна (а.с.31, т.1).

Листом №4123 від 21.08.2010 ЖЕО повідомило ФОП ОСОБА_4 про те, що для вирішення питання про пролонгацію договору необхідно звертатися до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (а.с.33, т.1).

Як зазначає ЖЕО, передане в оренду майно до теперішнього часу ФОП ОСОБА_4 не повернуто, відповідач до теперішнього часу користується майном, проте свої договірні зобов'язання не виконує належним чином.

Суд звертає увагу сторін на те, що згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, обовязок повернути орендоване майно, в межах правовідносин за договором оренди, є обовязком саме орендаря, в той час як орендодавець повинен добросовісно сприяти виконання орендарем цього обовязку.

Але, під час розгляду справи з боку ФОП ОСОБА_4 суду не було надано доказів того, що він фактично мав наміри передати майно ЖЕО, з метою чого підготував орендоване майно та документально, зі свого боку, оформив таку передачу актами, як встановлено пунктом 10.6 Договору.

Більш того, суд зауважує, що у розумінні змісту 10.6 укладеного договору оренди відповідачем не складались відповідні акти, він не направляв їх на адресу позивача та не звертався до суду з вимогою про спонукання позивача прийняти орендоване майно та підписати відповідні акти, у разі ухилення позивача від таких дій тощо, на підставі чого суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_4 тим самим не реалізував формальну процедуру повернення орендованого майна орендодавцю, як то передбачено умовами договору.

На підставі вищевикладеного, суд задовольняє вимоги первісного позову в частині зобовязання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 звільнити нежитлові приміщення площею 90,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Також, суд звертає увагу на те, що сторонами, пунктом 9.3 Договору (з урахуванням додаткових угод передбачено), що орендна плата та експлуатаційні витрати сплачуються орендарем до дня фактичної здачі приміщення.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Чинним цивільним законодавством не встановлено прямої заборони, щодо включення до договору оренди положення про обовязок орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном до моменту повернення майна орендодавцю, навіть якщо таке користування здійснюється після спливу строку дії договору.

Одночасно, господарський суд виходить з того, що не можна ототожнювати момент закінчення строку дії договору та момент припинення цивільних прав та обовязків, які виникли на підставі договору, адже вони продовжують існувати і після закінчення строку дії договору до моменту їх виконання, або припинення з підстав, передбачених главою 50 розділу I книги V Цивільного кодексу України.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині первісного позову про стягнення 2306,94 грн. пені підлягає припиненню у звязку з відмовою позивача від заявлених вимог.

У первісному позові позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендних платежів за період з грудня 2010 по липень 2011 року в сумі 52104,20 грн.

Як вже зазначалося, відповідно до пункту 9.3 Договору (з урахуванням додаткових угод), орендна плата та експлуатаційні витрати сплачуються орендарем до дня фактичної здачі приміщення.

Орендна плата по даному договору визначається на підставі методики розрахунку орендної плати затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, розмір якої за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування за попередній місяць на індекс інфляції. Поверх орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю на утримання будинків та при будинкової території (пункту 3.1 Договору (з урахуванням додаткових угод).

Термін дії договору оренди закінчився 11.06.2009, однак ФОП ОСОБА_4 продовжував користуватися орендованим майном та сплачував орендну плату за нього.

У звязку з неповерненням орендованого майна, ЖЕО виставлялися відповідачу наявні в матеріалах справи рахунки за період з грудня 2010 по липень 2011 року.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Таким чином, суд приймає до уваги та погоджується з періодом нарахування заборгованості з орендної плати, здійсненим позивачем за період з грудня 2010 по липень 2011 року на суму 52104,20 грн.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості з орендних платежів за період з грудня 2010 по липень 2011 року на суму 52104,20 грн.

Відносно зустрічних позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У зустрічному позові ФОП ОСОБА_4 просить суд:

1.Визнати недійсним договір оренди №847 від 01.03.2003 нежитлового приміщення загальною площею 90 кв.м., розташованого по АДРЕСА_2.

2.Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору оренди №847 від 01.03.2003 нежитлового приміщення загальною площею 90 кв.м., розташованого по АДРЕСА_2

3.Стягнути з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Центрального району м. Сімферополя на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 помилково нараховану орендодавцем та оплачену орендарем суму орендної плати за період з червня 2009 року по листопад 2010 року в розмірі 58226,98 грн.

4.Стягнути з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Центрального району м. Сімферополя на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 111614,00 грн. в рахунок відшкодування вартості здійсненого капітального ремонту.

5.Стягнути з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Центрального району м. Сімферополя на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у звязку з застосуванням наслідків нікчемності правочину суму платежів по орендній платі в розмірі 1932,73 грн.

6.Стягнути з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Центрального району м. Сімферополя на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у звязку з застосуванням наслідків нікчемності правочину в рахунок відшкодування нанесеної моральної шкоди 3000,00 грн.

01.03.2003 між Комунальним підприємством Житлово-експлуатаційне обєднання Центрального району м. Сімферополя (Орендодавець, ЖЕО) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Орендар, ФОП ОСОБА_4) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №847 (далі Договір, а.с.11, т.1).

Також, між сторонами укладені додаткові угоди до договору оренди нежитлового приміщення №847 від 01.03.2003, а саме:

·Угода №1 від 01.03.2004;

·Угода №2 від 01.02.2005;

·Угода №3 від 02.01.2006;

·Додаткова угода від 11.01.2006;

·Угода від 11.12.2006;

·Угода від 11.06.2007;

·Угода від 11.06.2008.

Відповідно до пункту 1.1 Договору (з урахуванням додаткових угод), орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) нежилі приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_2, які знаходяться на балансі КП ЖЕО Центрального району.

Згідно пункту 2.1 Договору (з урахуванням додаткових угод), орендар вступає в строкове платне користування нежилими приміщеннями (майно) в строк, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання даного договору та акту прийому-передачі.

Відповідно до пункту 2.2 Договору (з урахуванням додаткових угод), власником приміщень (майна) є міська рада, а орендар користується ним на протязі строку оренди.

Згідно пункту 2.4 Договору (з урахуванням додаткових угод), у випадку закінчення даного договору нежилі приміщення повертаються орендарем орендодавцю. Орендар повертає нежилі приміщення (майно) орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі нежилих приміщень (майна) даним договором. Нежилі приміщення (майно) вважаються повернутими орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Орендна плата по даному договору визначається на підставі методики розрахунку орендної плати затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, розмір якої за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування за попередній місяць на індекс інфляції. Поверх орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю на утримання будинків та при будинкової території (пункту 3.1 Договору (з урахуванням додаткових угод).

Відповідно до пункту 3.2 Договору (з урахуванням додаткових угод), орендна плата та експлуатаційні витрати перечислюються орендодавцю щомісячно не пізніше 25-го числа поточного місяця.

Згідно пункту 5.2 Договору (з урахуванням додаткових угод), орендар зобовязується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату та експлуатаційні витрати.

Відповідно до пункту 9.3 Договору (з урахуванням додаткових угод), орендна плата та експлуатаційні витрати сплачуються орендарем до дня фактичної здачі приміщення.

Згідно пункту 10.1 Договору (з урахуванням додаткових угод), даний договір діє до 11.06.2009 включно.

Відповідно до пункту 10.6 Договору (з урахуванням додаткових угод), після закінченні строку дії договору, при відсутності рішення компетентних органів про його продовження, або при його достроковому розірванні, орендар зобовязаний здати обєкт оренди на протязі двох тижнів по акту прийому-передачі з усіма поліпшеннями, які не можна відділити від приміщення без нанесення йому шкоди. Вартість поліпшень орендованого майна, здійснених орендарем в період дії договору, за рахунок власних коштів з письмового дозволу орендодавця не компенсуються.

Акт прийому-передачі майна в оренду між сторонами був підписаний 01.03.2003 (а.с.36, т.1).

Листом №73 від 12.01.2009 ЖЕО було запропоновано ФОП ОСОБА_4 направити Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради лист про продовження спірного договору оренди (а.с.31, т.1).

Повідомленням №483 від 27.01.2009 ЖЕО повідомило ФОП ОСОБА_4 про те, що після закінчення строку дії договору оренди №847 від 01.03.2003 буде об'явлений конкурс на право оренди приміщень по АДРЕСА_2 відповідно до вимог Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» (а.с.32, т.1).

Листом №2542 від 10.07.2009 ЖЕО повідомило ФОП ОСОБА_4 про зміни в статті 73 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», відповідно до яких, орендатор який має намір продовжити договір оренди на новий строк, повинен повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна (а.с.31, т.1).

Листом №4123 від 21.08.2010 ЖЕО повідомило ФОП ОСОБА_4 про те, що для вирішення питання про пролонгацію договору необхідно звертатися до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (а.с.33, т.1).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але аналогічно породжують цивільні права та обов'язки.

При цьому, у відповідності з частиною 2 вказаної норми, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів і інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) спричинення майнової (матеріального) і моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

В свою чергу, стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Разом з тим, правові основи господарської діяльності (господарювання) встановлені Господарським кодексом України, який визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Слід виділяти два різних за характером застосування норм Цивільного кодексу України до приватно-правових норм інших галузей права: в одних випадках має місце субсидіарне застосування норм Цивільного кодексу України, в інших норми Цивільного кодексу України використовуються як загальне правило, з якого приписами актів спеціального законодавства можуть бути встановлені винятки.

Цивільним кодексом України закріплено положення щодо можливості особливостей регулювання законом відносини в сфері господарювання. Цивільний кодекс України в частині 2 статті 9 передбачає, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин в сфері господарювання. Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних відносин в сфері господарювання, які не суперечать нормам Цивільного кодексу України, мають прийматися у відповідності до частини 2 статті 4 Цивільного кодексу України.

Відносини, на які поширюється чинність Господарського кодексу України, регулюються Цивільним кодексом України, якщо у Господарському кодексі України або іншому спеціальному законі відсутні відповідні спеціальні норми. У випадку колізії норм Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, застосуванню підлягають положення, за винятком норм Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання відносин в сфері господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди №847 від 01.03.2003 підписаний обома сторонами та скріплений печатками без жодних зауважень та заперечень.

Отже, договір оренди №847 від 01.03.2003 не суперечить вимогам чинного законодавства.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звертався до господарського суду АР Крим з позовом до Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Центрального району м. Сімферополя про визнання договору оренди нежитлового приміщення №847 від 01.03.2003 діючим та продовженим строком на 2 роки з 12 червня 2009 року по 12 червня 2011 року, однак, рішенням господарського суду АР Крим від 26.11.2010 по справі №2-26/4789-2010 у задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, суд вважає, що договір оренди нежитлового приміщення №847 від 01.03.2003 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 визнавався та відповідач мав намір його продовжити.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди №847 від 01.03.2003, отже, у цій частині зустрічного позову слід відмовити.

У звязку з відсутністю підстав для визнання недійсним договору оренди №847 від 01.03.2003, у суду відсутні підстави для задоволення іншої частини зустрічного позову, а саме:

1.Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору оренди №847 від 01.03.2003 нежитлового приміщення загальною площею 90 кв.м., розташованого по АДРЕСА_2

2.Стягнути з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Центрального району м. Сімферополя на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 помилково нараховану орендодавцем та оплачену орендарем суму орендної плати за період з червня 2009 року по листопад 2010 року в розмірі 58226,98 грн.

3.Стягнути з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Центрального району м. Сімферополя на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 111614,00 грн. в рахунок відшкодування вартості здійсненого капітального ремонту.

4.Стягнути з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Центрального району м. Сімферополя на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у звязку з застосуванням наслідків нікчемності правочину суму платежів по орендній платі в розмірі 1932,73 грн.

5.Стягнути з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Центрального району м. Сімферополя на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у звязку з застосуванням наслідків нікчемності правочину в рахунок відшкодування нанесеної моральної шкоди 3000,00 грн.

01.03.2003 між Комунальним підприємством Житлово-експлуатаційне обєднання

За вказаних обставин, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

02.02.2012 до суду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 надійшло клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, в якому просить суд: застосувати право виходу господарського суду за межі позовних вимог для захисту його прав та законних інтересів в спорі що розглядається з урахуванням відсутності у нього представника.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Господарський суд може реалізувати це право за наявності таких умов:

- це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору;

- про це є клопотання заінтересованої сторони.

Необхідною є наявність двох зазначених умов одночасно.

Вихід за межі позовних вимог означає лише збільшення кількісного показника розміру заявленої позивачем вимоги. Наприклад, суд може стягнути пеню або відсотки в більшому розмірі, ніж зазначено у позовній заяві: коли позивач зазначив суму пені або відсотків станом на дату подання позову, суд може стягнути цю суму станом на дату винесення рішення.

Однак, суд не вправі змінювати предмет позову, розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.

У пункті 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 №01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» на запитання, чи вправі господарський суд самостійно змінити позовні вимоги позивача чи спонукати сторони до уточнення позовних вимог, дається така відповідь. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина четверта статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Таким чином, суд залишає клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про вихід суду за межі позовних вимог без задоволення.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним та зустрічним позовом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволенних позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 4 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про вихід суду за межі позовних вимог залишити без задоволення.

2.Первісний позов задовольнити частково.

3.Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (95001, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити нежитлові приміщення площею 90,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (95001, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Центрального району м. Сімферополя (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кримських Партизан, 13; ідентифікаційний код 05480536) 52104,20 грн. заборгованості по орендній платі, 521,05 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.В частині первісного позову про стягнення 2306,94 грн. пені провадження у справі припинити.

6.У задоволені зустрічного позову відмовити.

7.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 20.02.2012.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.