Рішення № 21468311, 16.02.2012, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

Номер провадження 2/828/42/2012

Справа № 828/32/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Ім'ям України

"16" лютого 2012 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого Маврешко В.В.

при секретарі Лісниченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю жінки, поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю жінки, поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що 03 лютого 1990 року вона та відповідач уклали між собою шлюб, від шлюбу вини мають повнолітніх сина та дочку. В останній час шлюбні відносини між сторонами погіршилися внаслідок зловживання відповідачем спиртними напоями, сварок що виникали на зазначеному підґрунті та 04 жовтня 2011 року шлюб між сторонами було розірвано. Після укладення шлюбу позивач та відповідач почали проживати в будинку АДРЕСА_1. Зазначений будинок на той час належав матері відповідача, але після її смерті в 1994 році власником будинку на підставі відповідного свідоцтва про право на спадщину став відповідач. За час подружнього життя сторони своїми особистими трудовими, грошовими внесками підтримували матеріальне становище своєї родини, зокрема позивачка здійснювала підприємницьку діяльність по роздрібній торгівля продуктами харчування. Зазначену діяльність позивачка здійснювала за адресою свого місця проживання в зв"язку з чим виникла необхідність створити на території домоволодіння торговельний павільйон, необхідно було обладнати відповідне приміщення тощо. Таке приміщення у вигляді невеликого павільйону було споруджено в квітні 2005 року на території домоволодіння АДРЕСА_1 та з метою здійснення на законних підставах підприємницької діяльності позивачка в 2005 році була зареєстрована як фізична особа-підприємець і 20 квітня 2005 року нею було отримане відповідне свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. На протязі 2005 року більшу частину доходу, який було отримано від зазначеної діяльності, позивачка направила на розширення торгового місця, а саме на початку 2006 року на місці старого торговельного павільйону було споруджено інший, який існує і по теперішній час. В подальшому, а саме в 2009 році, відповідач вирішив приватизувати земельну ділянку на якій розташовано належний йому будинок, але в зв"язку з тим, що на території домоволодіння було розташовано торговельний павільйон відповідачу було передано в приватну власність дві земельні ділянки - одна площею 0,2443 га цільовими призначенням для індивідуального житлового будівництва, друга площею 0, 0057 га цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг. Саме на цій, другій ділянці , розташовано торговельний павільйон в якому здійснює свою підприємницьку діяльність позивачка.

На теперішній час внаслідок розірвання шлюбу між сторонами виник спір щодо володіння та користування як будинком, так і торговельним павільйоном, право власності на яке оформлено на ім"я відповідача. Останній вважає себе одноособовим власником зазначених будівель оскільки він є спадкоємцем майна, яке раніше належало його матері, фактично відповідач шляхом погроз, насильства тощо вимусив позивачку та їхню дочку виїхати з будинку, позивачка разом із 19-ти річною дочкою вимушена проживати у своєї сестри в с. Мала Тернівка. Але позивачка такі дії відповідача стосовно його одноособового права власності на торговельний павільйон та земельні ділянки, які розташовані за адресою домоволодіння відповідача, вважає невірними, помилковими, вважає, що за нею може бути визнане право власності на частину домоволодіння.

Таким чином, підсумовуючи обставини спорудження, експлуатації торговельного павільйону, здійснення в останньому позивачкою підприємницької діяльності, виходячи із зазначеного, позивачка вважає, що спірний павільйон належить їй одноособово. Крім того позивачка вважає, що вона також є власником іншого майна, яке значиться за відповідачем.

В позові позивачка просить визнати її особистою приватною власністю торгівельний павільйон, визнати її особистою приватною власністю земельну ділянку площею 0,0057 га, цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, провести поділ спільної сумісної власності її та відповідача та визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2443 га, цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач, в судовому засіданні, позовні вимоги визнав частково та пояснив наступне, він почав будувати торгівельний кіоск ще у 2005р, на той момент позивачка не була приватним підприємцем. В позові позивачка зазначає, що відповідач не працював і вона сама утримувала сім»ю працюючи в кіоску, але відповідач стверджує, що він не працював всього 4 місяці. У 2009р відповідач влаштувався на роботу, охоронцем на базу відпочинку, і в цей же період почав перебудовувати кіоск на павільйон, зі списаних з бази відпочинку матеріалів, всі роботи по перебудові він виконував своїми руками, але код азів цьому він надати суду не може, також не може надати докази, що позивачка не витрачала власних грошей на будівництво павільйону. Щодо земельної ділянки відповідач стверджує, що отримав її у спадок від матері, у 2007р приватизував її, і вже потім оформлював цільове призначення земельної ділянки під комерційну діяльність. Також позивач вважає, що за ним треба визнати право власності під будинком одноособово, так як будинок це спадщина яку він прийняв. Щодо права власності на торгівельний кіоск вважає, що треба визнати по ? за ним та позивачкою, а земля під ним не підлягає поділу бо це його власність якою користувалися ще його батьки.

В судовому засіданні були вивчені наступні докази по справі:

- свідоцтво про укладення шлюбу між позивачкою та відповідачем (а.с.3)

- свідоцтво про розірвання шлюбу між позивачкою та відповідачем (а.с.4)

- свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.6)

- дозвіл № 190 виданий Кирилівською селищною радою на роздрібну торгівлю виданий ОСОБА_1 (а.с.7)

- державні акти на право власності на земельну ділянку виданий на імя ОСОБА_2 (а.с.8-9)

- копія паспорта позивачки (а.с.10)

- копія паспорта відповідача (а.с.16)

- копія трудової книжки відповідача (а.с.17-18)

- технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду (а.с.19-21)

- дозвіл на розміщення торгівельного павільйону з літнім майданчиком виданий на імя ОСОБА_1 (а.с.22)

- свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок (а.с.23)

- довідка видана Державним центром зайнятості в Якимівському районі щодо зайнятості ОСОБА_2 (а.с.35)

- довідка видана Державним центром зайнятості в Якимівському районі щодо зайнятості ОСОБА_1 та додаток до неї про прийняття рішення щодо нарахувань та платежів(а.с.44-45)

- витяг із наказів про прийняття рішення по особі ОСОБА_1 виданий Державним центром зайнятості в Якимівському районі (а.с.46)

- Звіт про експертну оцінку вартості торгівельного павільйону (а.с.48-80)

- довідка видана Державним центром зайнятості в Якимівському районі про перебування ОСОБА_2 на обліку як безробітного (а.с.81)

- довідка видана ОСОБА_2 про розмір заробітної плати (а.с.82)

- довідка видана Державною податковою інспекцією у Якимівському районі ОСОБА_1, щодо її доходів (а.с.83)

Відповідно до вимог ст.57 ч.1 п.2 СК України особистою власністю одного з подружжя є майно, яке придбане ним внаслідок спадкування.

Відповідно до вимог ст. 57 ч.1 п.3 особистою власністю жінки, чоловіка є майно, яке було нею ( ним) придбане в період шлюбу, але за кошти, які належать їй (йому)особисто;

У відповідності до вимог ст. 61 ч.2 СК України об"єктом права сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, отриманим одним із подружжя та внесені до сімейного бюджету.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року " Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружися" судам у зв"язку з прийняттям Сімейного Кодексу України надано роз'яснення щодо застосування норм зазначеного Кодексу. Зокрема п. 29 Постанови передбачено, що відповідно до положень ст.ст.57,61 СК України, ст.52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об"єктом спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може подати позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюються або не визнається іншою особою.

У відповідності до ст.. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на будівлю, споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

На теперішній час між сторонами виник спір щодо права власності на земельні ділянки.

На момент спорудження торговельного павільйону, земельна ділянка, на якій він розміщений, перебувала у власності Кирилівської територіальної громади. В 2010 році на ім"я відповідача було видано державні акти про право приватної власності на землю цільовим призначенням: для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, тобто для розміщення торговельного павільйону, земельну ділянку цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, тобто для обслуговування житлового будинку, який належить відповідачу.

В судовому засіданні встановлено, що торгівельний павільйон був споруджений для роботи позивачки як приватного підприємця(що підтверджується дозвільними документами на розміщення торгівельної точки). При цьому на початку 2006р на кошти позивачки був встановлений торгівельний павільйон які вона отримувала в наслідок підприємницької діяльності. Цей висновок суд робить з того, що відповідно до вивчених документів на початку 2006р (січень, лютий) відповідач не працював та доходу не отримував, на відміну від нього позивачка працювала приватним підприємцем, отримувала дохід. Позивачка і відповідач у судовому засіданні підтвердили, що торгівельний павільйон був споруджений на початку 2006р., тому суд робить висновок, що торгівельний павільйон є майном фізичної особи підприємця позивачки і на цих підставах визнати за нею право власності на торгівельний павільйон одноособово. В звязку з тим, що право власності на земельні ділянки, що є предметом спору були набуті в наслідок безоплатної передачі одному із подружжя із земель комунальної власності, суд вважає, що на підставі ст.. 61 ч.5 СК України ці земельні ділянки є сумісною власністю подружжя і тому при поділі вказаної сумісної власності необхідно визнати за кожною стороною право власності на ? частину вказаної земельної ділянки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. На підставі викладеного, керуючись ст. 15,16, 52,392,ЦК України, ст.ст. 57,61,68,69,70,71 СК України 10, 11,88,215-218 ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007р «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд

В И Р І Ш И В:

1. ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю жінки, поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя задовольнити частково.

2. Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 торгівельний павільйон з полегшених металевих конструкцій розміром 3x9,5 метрів квадратних, площею 28,5 метрів квадратних, який розташовано за адресою: будинок АДРЕСА_1.

3. Припинити право сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0057 га, цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:02:001:0033, яка розташована за адресою: будинок АДРЕСА_1.

4. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0057 га, цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:02:001:0033, яка розташована за адресою: будинок АДРЕСА_1.

5. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0057 га, цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:02:001:0033, яка розташована за адресою: будинок АДРЕСА_1

6. Припинити право сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2443 га, цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:02:001:0032, яка розташована за адресою : будинок АДРЕСА_1

7. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2443 га, цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:02:001:0032, яка розташована за адресою : будинок АДРЕСА_1.

8. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2443 га, цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:02:001:0032, яка розташована за адресою : будинок АДРЕСА_1.

9.Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився с.Лиманське Якимівського району Запорізької області та мешкає АДРЕСА_1 ( код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_3,нар. с.Спартак Приуральського району Уральської області,мешкає АДРЕСА_2,зареєстрована АДРЕСА_1, код НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 4 гр. 69 коп.

10. Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився с.Лиманське Якимівського району Запорізької області та мешкає АДРЕСА_1 ( код НОМЕР_1) судовий збір на користь держави у розмірі 304,87 грн.

РЕКВІЗИТИ РАХУНКУ

Отримувач коштів Держбюджет Якимівського району,

код ЄДРПОУ 34676885

МФО банка 813015

Код ЄДРПОУ суду - 37429279

УДК у Якимівському районі ГУДКУ у Запорізькій області

розрахунковий рахунок 31212206700016

код класифікації доходів бюджету 22030001

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Якимівський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:В. В. Маврешко