Рішення № 21464182, 15.02.2012, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

К О П І Я

Справа №2-3831/11

рішення

Іменем України

24 січня 2012 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Іваніної Ю.В.,

при секретарі Ємець А.М.,

за участю представника позивача Кравченко Л.І.,

відповідачів ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №2-3831/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ «ПроКредит Банк»звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 125231,97 гривень та судові витрати, посилаючись на те, що відповідно до укладених між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 кредитного договору №16.9477 від 05.08.2008 року, договору №1 про внесення змін до кредитного договору від 05.02.2009 року ОСОБА_2 отримав кредит для задоволення особистих неспоживчих потреб у розмірі 9000 доларів США, на строк користування 25 місяців від дати видачі кредиту включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20% річних та комісії за видачу кредиту 1,5% від розміру кредиту. В якості забезпечення наданого кредитного договору 05.08.2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 був укладений договір поруки №16.9477-ДП, 05.02.2009 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 був укладений договір №1 про внесення змін до договору поруки №16.9477-ДП, 05.02.2009 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №16.9477-ДП2, на підставі яких поручителі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 взяли на себе зобовязання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_2 його зобовязань перед позикодавцем та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору. Однак ОСОБА_2 порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобовязання щодо сплати кредиту та відсотків, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

В ході судового розгляду цивільної справи позивачем було уточнено розмір позовних вимог. Так, 24.01.2012 року до канцелярії суду надійшла заява представника позивача, в якій він просив стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «ПроКредит Банк»заборгованість за кредитним договором №16.9477 від 05.08.2008 року в розмірі 246454,15 гривень та судові витрати, у звязку з тим, що сума боргу за кредитним договором на даний час збільшилася, а також у звязку з тим, що ОСОБА_2 частково було сплачено суму заборгованості (а.с.274).

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник позов визнали частково, а саме в частині стягнення боргу по капіталу та боргу по процентах. Проти стягнення процентів за неправомірне (фактичне) користування простроченим капіталом та нарахованої пені заперечували, у звязку з тим, що вважають суму завищеною, а умови договору кредитування несправедливими, просили суд зменшити штрафні санкції та розстрочити виконання рішення суду до трьох років. Крім того, ОСОБА_2 пояснив, що ніде не працює, має невеликий дохід лише з магазину. ОСОБА_3 зазначила, що коли підписувала договір, не передбачала таких наслідків, має тяжке матеріальне становище, отримує лише пенсію.

Відповідач ОСОБА_5, повідомлена судом належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявилася і не повідомила суд про причини неявки.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів та їхнього представника, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

05.08.2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №16.9477 (а.с.7-8, 9), а також 05.02.2009 року між ними був укладений договір №1 про внесення змін до кредитного договору №16.9477 (а.с.10-11, 12-13), згідно умов яких банк надав позичальнику кредит для задоволення особистих неспоживчих потреб на загальну суму 9000 доларів США, що підтверджується відповідним меморіальним валютним ордером №3232_25 від 05.08.2008 року (а.с.14). ОСОБА_2, в свою чергу, зобовязався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі не пізніше 25 місяців від дати видачі кредиту включно, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором.

Відповідно до умов п.п.2.2, 2.3 договору №1 від 05.02.2009 року про внесення змін до кредитного договору №16.9477 погашення кредиту здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені графіком шляхом зарахування коштів на визначені кредитором рахунки.

На підставі п.п.1.1, 1.3 кредитного договору №16.9477 від 05.08.2008 року та п.1.2 договору №1 від 05.02.2009 року про внесення змін до кредитного договору №16.9477 позичальник зобовязаний сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 20 відсотків річних та комісію за видачу кредиту у розмірі 1,5% від розміру кредиту.

Згідно з ч.5 п.2.2 кредитного договору №16.9477 від 05.08.2008 року та п.5.3 договору №1 від 05.02.2009 року про внесення змін до кредитного договору №16.9477 у разі прострочення позичальником зобовязань з погашення кредиту та/або сплати на користь кредитора відсотків за його користування та/або інших платежів згідно умов кредитного договору, позичальник зобовязаний сплатити на користь кредитора пеню. За домовленістю сторін пеня встановлюється в розмірі 0,5 відсотка, але не менше 15 гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1% за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення. Розмір пені не може бути збільшено, якщо погашено не менш ніж 80% усього боргу чи щомісячно погашається 30% від суми заборгованості.

Відповідно до п.3.2.1. договору №1 від 05.02.2009 року про внесення змін до кредитного договору №16.9477 кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у випадку прострочення погашення грошових зобовязань за кредитним договором тривалістю більше ніж 3 банківські дні.

У звязку з тим, що позичальником не було дотримано зазначених вище умов кредитного договору, позивачем на підставі п.п.4.1, 4.2 кредитного договору №16.9477 від 05.08.2008 року та п.п.3.2.1, 3.3, 3.4, 4.2 договору №1 від 05.02.2009 року про внесення змін до кредитного договору №16.9477 було здійснено вимогу дострокового виконання позичальником його зобовязань за кредитним договором в повному обсязі. Так, позивач направив ОСОБА_2 вимогу №1152/2 від 27.09.2010 року про погашення заборгованості за кредитним договором. Зазначена вимога підлягала виконанню протягом 5 календарних днів з дня її направлення боржнику, але до моменту подання позову до суду вона не виконана і відповідні суми позивачу не сплачені (а.с.16-17).

В якості забезпечення наданого кредитного договору 05.08.2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 був укладений договір поруки №16.9477-ДП, 05.02.2009 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 був укладений договір №1 про внесення змін до договору поруки №16.9477-ДП, 05.02.2009 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №16.9477-ДП2, на підставі яких поручителі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 взяли на себе зобовязання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_2 його зобовязань перед позикодавцем та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору (а.с.18, 19-20, 22-23).

Відповідно до п.2.1 договору поруки №16.9477-ДП від 05.08.2008 року, п.2.1 договору №1 від 05.02.2009 року про внесення змін до договору поруки №16.9477-ДП у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником (ОСОБА_2) взятих на себе зобовязань по кредитному договору, поручитель (ОСОБА_5) і позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Згідно п.2.1 договору поруки №16.9477-ДП2 від 05.02.2009 року поручитель (ОСОБА_3) поручається перед кредитором за виконання усіх зобовязань позичальника (ОСОБА_2.) у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник.

На підставі умов вищезазначених договорів поруки встановлено, що договори поруки у повному обсязі поширюються на зобовязання позичальника із врахуванням усіх змін та/або доповнень до кредитних договорів з моменту набрання ними чинності.

Відповідно до умов вищезазначених договорів поруки у випадку невиконання позичальником боргових зобовязань перед банком за кредитним договором, поручитель зобовязаний здійснити виконання боргових зобовязань в обсязі, заявленому банком, протягом пяти банківських днів з дати надіслання банком відповідної письмової вимоги. Вимога №1153/2 від 27.09.2010 року була надіслана позивачем ОСОБА_5, вимога №1154/2 від 27.10.2010 року була надіслана позивачем ОСОБА_3, однак у зазначений строк вони не виконані і відповідні суми позивачу не сплачені (а.с.21, 24).

Згідно умов вищезазначених договорів поруки якщо кредитор не надіслав поручителю вимогу про погашення заборгованості позичальника і протягом 5 банківських днів з моменту її відправлення поручитель не виконає цю вимогу, поручитель сплачує кредитору пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості позичальника за кредитними договорами за кожен день існування заборгованості позичальника, починаючи з шостого банківського дня з дати відправлення поручителю вказаної вимоги.

Таким чином, ОСОБА_2 вимоги кредитного договору не виконує, в обумовлені строки кредит та відповідну платню по ньому не сплачує. Позивач звертався до відповідачів з вимогою про сплату заборгованості по кредиту, попереджав про звернення до суду, однак останні заходів до погашення заборгованості не вжили.

Станом на 29.08.2011 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором №16.9477 від 05.08.2008 року в сумі 246454,15 гривен, а саме: борг по капіталу в сумі 7489,77 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24.01.2012 року складає 59841,77 гривен, борг по процентах в сумі 565,80 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24.01.2012 року складає 4520,63 гривен, проценти за фактичне користування простроченим капіталом в сумі 1912,83 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24.01.2012 року складає 15283,13 гривень, пеня в сумі 166808,62 гривен (а.с.274).

Відповідно до копії трудової книжки на імя ОСОБА_2 31.10.2011 року ОСОБА_2 звільнений за власним бажанням з посади сторожа Запорізького державного обласного навчально-курсового комбінату за ст.38 КЗпП України (а.с.269).

Згідно копії патенту, серії ПАЕ, №605533, виданого ДПА України, ОСОБА_2 з 01.04.2010 року є субєктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи (а.с.270).

На підставі копії довідки №1592/11 від 12.12.2011 року, виданої Пенсійним фондом України, встановлено, що ОСОБА_3 знаходиться на обліку в Комунарському УПФ України та отримує пенсію за віком. Загальна сума отриманої нею в період з липня по грудень 2011 року пенсії складає 4666,87 гривень (а.с.271).

Згідно довідки №1591/11 від 12.12.2011 року, виданої Пенсійним фондом України, ОСОБА_5 знаходиться на обліку в Комунарському УПФ України та отримує пенсію за віком. Загальна сума отриманої нею в період з липня по грудень 2011 року пенсії складає 4698,07 гривень (а.с.272).

Відповідно до довідки про доходи №436 від 13.12.2011 року, виданої ТОВ «Науково-виробнича фірма МІДА, ЛТД», ОСОБА_5 працює сборщиком на даному підприємстві. Загальна сума її доходу за період з червня по листопад 2011 року становить 6763,63 гривні (а.с.273).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно зі змістом ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

На підставі ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобовязання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обовязку боржників кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

На підставі ст.544 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обовязок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_3 є поручителем перед позивачем за виконання умов кредитного договору №16.9477 від 05.08.2008 року. У звязку з невиконанням позичальником вимог зазначеного кредитного договору у позивача виникло право вимагати від ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виконання зобовязань по кредитному договору, які останні ігнорують.

Тому є підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача суми основного боргу по несплаченому кредиту, процентів за користування кредитними коштами та пені відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним доказом по справі.

Відповідно до ст.216 Цивільно-процесуального кодексу України суд, ухвалюючи рішення проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Як вбачається з матеріалів справи, з поручителями ОСОБА_5 та ОСОБА_3 банком були укладені окремі договори. Законом не заборонено укладання кількох договорів поруки на виконання того самого зобовязання, але в цьому випадку ч.3 ст.554 Цивільного кодексу України не може бути застосована, тобто поручителі не несуть в такому разі солідарної відповідальності, оскільки не можна сказати про їхню спільну поруку. За таких обставин кредитор має право предявити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобовязання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Таким чином, оскільки відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не укладали з банком спільного договору поруки, вони не можуть нести солідарну відповідальність, тому суд вважає за необхідне стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5, і солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в межах розміру загальної заборгованості.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи вимоги ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, принцип справедливості та розумності, матеріальний стан відповідачів, а також те, що сума неустойки значно перевищує розмір заборгованості, суд вважає за можливе зменшити проценти за фактичне користування простроченим капіталом та пеню до суми основного боргу.

Крім того, суд вважає, що надаючи ОСОБА_2 кредит під 20 % річних, банк у розмір кредитної відсоткової ставки заздалегідь уже заклав свої комерційні ризики.

Таким чином, враховуючи обставини справи, суд вважає за можливе задовольнити позов частково.

Разом з тим, згідно ч.5 ст.124 Конституцій України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України обовязковість рішень суду зазначена однією з основних засад судочинства.

Відповідно до ст.217 Цивільно-процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розстрочення виконання рішення можливе лише у виняткових випадках. Посилання відповідачів в даному випадку на відсутність необхідних коштів для виконання судового рішення не можна вважати поважною підставою для розстрочки виконання судового рішення.

Крім того, відповідачі не надали суду обґрунтований графік розстрочення, а також доказів того, що розстрочення виконання рішення призведе до повного його виконання в межах строку розстрочення. Такі докази мають суттєве значення, оскільки розстрочення виконання рішення повинно забезпечити виконання рішення у межах строку розстрочення, а не ухилення від його виконання.

Відповідно до ч.1 ст.60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстав для розстрочення рішення суду на даний час немає. Крім того, відповідно до ст.373 Цивільного-процесуального кодексу України сторони можуть звернутися в суд з заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення, під час виконання такого рішення.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, так як позов задовольняється частково, судові витрати повинні бути присуджені відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.543, 544, 553, 554, 611, 617, 651, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.16, 209, 214-215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (рахунок 290900016.980 у АТ «ПроКредит Банк»м.Київ, МФО 320984, ідентифікаційний №21677333) заборгованість за кредитним договором №16.9477 від 05.08.2008 року, а саме: борг по капіталу в сумі 59841 (пятдесят девять тисяч вісімсот сорок одна) гривня 77 копійок, борг по процентах в сумі 4520 (чотири тисячі пятсот двадцять) гривень 63 копійки, проценти за фактичне користування простроченим капіталом в сумі 5000 (пять тисяч) гривень і пеню в сумі 59841 (пятдесят девять тисяч вісімсот сорок одна) гривня 77 копійок, а всього 129204 (сто двадцять девять тисяч двісті чотири) гривні 17 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(рахунок 290900016.980 у АТ «ПроКредит Банк»м.Київ, МФО 320984, ідентифікаційний №21677333) заборгованість за кредитним договором №16.9477 від 05.08.2008 року, а саме: борг по капіталу в сумі 59841 (пятдесят девять тисяч вісімсот сорок одна) гривня 77 копійок, борг по процентах в сумі 4520 (чотири тисячі пятсот двадцять) гривень 63 копійки, проценти за фактичне користування простроченим капіталом в сумі 5000 (пять тисяч гривень) і пеню в сумі 59841 (пятдесят девять тисяч вісімсот сорок одна) гривня 77 копійок, а всього 129204 (сто двадцять девять тисяч двісті чотири) гривні 17 копійок.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 за кредитним договором №16.9477 від 05.08.2008 року обмежується сумою 129204 (сто двадцять девять тисяч двісті чотири) гривні 17 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(рахунок 290900016.980 у АТ «ПроКредит Банк»м.Київ, МФО 320984, ідентифікаційний №21677333) 884 (вісімсот вісімдесят чотири) гривні витрат по сплаті позивачем судового збору і 62 (шістдесят дві) гривні 40 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя підпис Ю.В. Іваніна

Копія вірна:

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя Ю.В. Іваніна