Ухвала суду № 2144838, 23.08.2007, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

«23» серпня 2007 року                                                                                               м.  Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого -                      Яковлева Ю.В.

суддів -                                 Димерлій О.О,  Стас Л.В.

при секретарі -                     Вихренко К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову господарського суду Херсонської області від 16 квітня 2007 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл ю Джей - Херсон » до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

26 лютого 2007 року ТОВ «Дабл ю Джей-Херсон» звернулось до господарського суду Херсонської області з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 04 липня 2006 року №0005422301/0,  від 26 вересня 2006 року №0007782301/0,  від 26 вересня 2006 року №0007792301/0,  якими позивачу було зменшено бюджетне відшкодування,  донараховане основне зобов'язання по 11ДВ та застосовано штрафні санкції.

Як вбачається з матеріалів справи,  з 26.06.2006 року по 27.06.2006 року ДПІ у м. Херсоні було проведено позапланову невиїзну перевірку обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету ТОВ «Дабл ю Джей-Херсон» за грудень 2005 року,  березень 2006 року,  про що було складено акт №2127/23-7/32618973 від 29.06.2006 року. Крім того,  з 04.09.2006 року по 18.09.2006 року ДПІ у м. Херсоні було проведено позапланову невиїзну перевірку обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету ТОВ «Дабл ю Джей-Херсон» за листопад 2005 року,  січень 2006 року,  про що було складено акт №2938/237/32618973 від 21.09.2006 року. З наявністю вказаних у зазначених актах перевірки порушень позивач не погодився та оскаржив їх до господарського суду Херсонської області.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вказані позовні вимоги у повному обсязі,  а представник ДПІ у м. Херсоні,  заперечуючи проти задоволення позову,  посилався на ті ж самі обставини,  що відображені в акті перевірки,  стверджуючи про правомірність прийнятих вказаних вище податкових повідомлень-рішень.

Справа №22а-319/07

Головуючий першої інстанції суддя - Задорожна Н.О.                                     Категорія № 34

Доповідач суддя - Яковлев Ю.В.

Постановою суду першої інстанції від 16 квітня 2007 року адміністративний позов було задоволено в повному обсязі,  податкові повідомлення-рішення від 04 липня 2006 року №0005422301/0,  від 26 вересня 2006 року №0007782301/0,  від 26 вересня 2006 року №0007792301/0 - визнані нечинними.

В апеляційній скарзі ДШ у м. Херсоні просить скасувати постанову господарського суду Херсонської області від 16 квітня 2007 року у зв'язку з тим,  що вона прийнята з порушенням норм матеріального права у вигляді неправильного застосування вимог Закону України «Про податок на додану вартість»,  та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ТОВ «Даблю Джей-Херсон».

Заслухавши доповідача,  доводи апеляційної скарги,  перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Приймаючи постанову суд першої інстанції виходив з того,  що згідно п.п. 7.4.1. 7.4.5 п. 7.4  ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість»,  податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,  нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою,  встановленою п.6.1  ст. 6 та  ст. 8-1 цього Закону,  протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку,  що не підтверджені податковими накладними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні від 04 липня 2006 року №0005422301/0,  від 26 вересня 2006 року №0007782301/0,  від 26 вересня 2006 року №0007792301/0 оскільки безпідставними є посилання відповідача на порушення позивачем п. 1.3,  п. 1.8  ст.  1,  п.п.3.1.1 п.3.1  ст. 3,  п.п. 7.4.1 п. 7.4,  п.п. 7.7.5 п. 7.7.  ст.  7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року з наступними доповненнями та змінами.

Пункт 1.3  ст.  1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає визначення «платника податку»,  це «...особа,  яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку,  що сплачується покупцем,  або особа,  яка імпортує товари на митну територію України».

Пункт 1.8  ст.  1 вказаного Закону містить визначення поняття «бюджетне відшкодування» - це «... сума,  що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,  визначених цим Законом,  на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду,  визначена згідно з цим Законом».

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7  ст.  7 Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість»,  сума податку,  що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню,  визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми,  розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку,  що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону),  а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності з пп. 7.7.2 вищевказаного Закону,  якщо у наступному податковому періоді сума,  розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  має від'ємне значення,  то:

а) бюджетному відшкодуванню піддягає частина такого від'ємного значення,  яка дорівнює сумі податку,  фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у

попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б)   залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункт 7.7.5 п. 7.7  ст.  7 названого Закону передбачає,  що протягом 30 днів,  наступних за днем отримання податкової декларації,  податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати,  що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства,  податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.»

Враховуючи,  що за змістом Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість,  а факт сплати податку на додану вартість у складі ціни придбання не заперечується відповідачем,  то висновок про порушення підприємством вимог діючого законодавства не можна вважати обгрунтованим і достатнім для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів також вважає правильним висновок суду першої інстанції про те,  що доводи відповідача відносно недоведеності позивачем факту сплати податку на додану вартість до бюджету,  є надуманими. На думку колегії суддів,  дії позивача по включенню спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларування бюджетного відшкодування повністю відповідають механізму,  визначеному Законом України від 03.04.1997 року «Про ПДВ».

Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах,  встановлених законом.  Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,  відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те,  що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України). Чинне законодавство України,  зокрема й Закон України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість»,  не встановлює відповідальності покупця за несплату податків продавцями,  або за недостовірність відомостей про них,  за умови необізнаності покупця щодо такого. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість,  що включена до ціни товару,  є податковим зобов'язанням продавця товару,  і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок неправомірно був покладений державною податковою інспекцією у м. Херсоні на позивача,  який є добросовісним платником податків,  що суперечить вимогам чинного законодавства.

На думку колегії суддів,  відповідач не довів суду факт встановлення порушень позивачем наведених вище положень Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» та Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відтак,  колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги податкової інспекції щодо порушень позивачем п. 1.3,  п. 1.8  ст.  1,  п.п.3.1.1 п.3.1  ст. 3,  п.п. 7.4.1 п. 7.4,  п.п. 7.7.5 п. 7.7.  ст.  7 Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень частин 1 та 2  ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини,  на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача,  якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином,  з урахуванням вищевикладеного,  колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції,  що відповідачем неправомірно занижено позивачу суму

бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,  донараховане основне зобов'язання по ПДВ та застосовано штрафні санкції.

Колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції правильно та в достатньому обсязі встановив обставини справи і ухвалив судове рішення без порушень норм матеріального права,  а доводи,  наведені в апеляційній скарзі є не суттєвими і правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1  ст.  195,  п. 1 ч. 1  ст.  198,   ст.  200 та п. 1 ч. 1  ст.  205 КАС України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Херсонської області від 16 квітня 2007 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Даблю Джей - Херсон » до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набуває законної сили з моменту її проголошення,  однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.