Постанова № 2144800, 12.07.2007, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12» липня 2007 року                                                                                              м.  Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді -   Яковлева Ю.В. судді -   Стас Л.В. судді -   Димерлій О.О. при секретарі -   Кокшаровій К.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.  Одесі на постанову господарського суду Одеської області від 12 квітня 2007 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомерс-Мультімодал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.  Одесі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркомерс-Мультімодал» 10.02.2007 року звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.  Одесі №00000213321/0 від 05.02.2007 року щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 158 853, 00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 79 426, 50 гривень у зв'язку зі зменшенням позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 158 853, 00 гривень та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення,  посилаючись на безпідставність висновків відповідача щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати нечинним та скасувати винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення № 00000213321/0 від 05.02.2007 року.

Представник відповідача проти позову заперечував,  стверджуючи про правомірність прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення у зв'язку з порушенням позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою господарського суду Одеської області від 12.04.2007 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомерс-Мультімодал» був задоволений. Повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.  Одесі № 00000213321/0 від 05.02.2007 року визнано нечинним та скасовано.

В апеляційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.  Одесі,  посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм   матеріального   та  процесуального   права,    просить  вищевказану  постанову   суду

Головуючий І інстанції суддя - Петров B.C.                                         Справа №22а-389/2007 р.

Доповідач суддя - Яковлев Ю.В.                                                                            Категорія №34

скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Інтеркомерс-Мультімодал».

Заслухавши доповідача,  доводи апеляційної скарги,  вивчивши матеріали справи,  перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга піддягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції вірно встановлено,  що з 18.12.2006 року по 19.01.2007 року на підставі направлення від 18.12.2006 року № 251/13-32.1 згідно  ст.  11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.  Одесі проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеркомерс-Мультімодал» (код ЄДРПОУ 30588167) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.09.2006 року.

За результатами зазначеної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.  Одесі складено акт № 39/13-32.1/30588167/1 від 25.01.2007 року,  на підставі якого 05.02.2007 року СДПІ по роботі з ВПП у м.  Одесі прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 00000213321/0 щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 158 853, 00 гривень,  яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 158 853, 00 гривень та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 79 426, 50 гривень;

№ 00000412321/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 65, 78 гривень та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 131, 56 гривень,  що були сплачені позивачем згідно платіжних доручень від 07.02.2007 року № 34 та № 35;

№ 00000313321/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 14 549, 7 гривень та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8241, 13 гривень,  що також були сплачені позивачем згідно платіжних доручень від 07.02.2007 року № 32 та № 33.

З оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення №00000213321/0 від 05.02.2007 року вбачається,  що підставою для його прийняття стало виявлене,  на думку відповідача під час перевірки порушення позивачем,  вимог підпункту «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7  ст.  7 Закону України „Про податок на додану вартість».

В акті перевірки вказано,  що в порушення підпункту «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7  ст.  7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) ТОВ „Інтеркомерс-Мультімодал» у декларації по ПДВ за січень 2006 року завищено суму бюджетного відшкодування на 78 901 гривень за рахунок завищення суми податкового кредиту,  сплаченої постачальникам у попередньому податковому періоді - у грудні 2005 року,  також в порушення вказаної норми Закону ТОВ „Інтеркомерс-Мультімодал» у лютому 2006 року завищено суму бюджетного відшкодування на 79 952 гривень,  яка перевищує суму ПДВ,  фактично сплачену позивачем постачальникам у попередньому податковому періоді -у січні 2006 року.

Також СДПІ з ВПП у м.  Одесі вказує,  що бюджетному відшкодуванню за січень 2006 року підлягає частина податку на додану вартість,  яка фактично сплачена постачальникам у попередньому податковому періоді -у грудні 2005 року та складає 20 295 гривень згідно реєстру платіжних документів (додаток до акту перевірки № 10). а за лютий 2006 року бюджетному відшкодування підлягає сума податку на додану вартість,  фактично сплачена позивачем постачальникам у попередньому податковому періоді -у січні 2006 року та складає 12 679 гривень згідно реєстру платіжних документів (додаток до акту- перевірки № 11).

Ще апелянт посилався на те,  що в порушення п.п. 7.7.2 п.7.7  ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суму бюджетного відшкодування по декларації за січень та лютий 2006 року позивачем завищено на 78 901 гривень і 79 952 гривень відповідно через сплату податкового кредиту у попередніх податкових періодах. До того ж,  залишок

від'ємного значення за січень 2006 року на суму 78 901 гривень та лютий 2006 року на суму 79 952 гривень позивач має право включити до складу податкового кредиту. У зв'язку з цим сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість для перерахування на розрахунковий рахунок платника податку - позивача в банку по деклараціям з ПДВ за січень та лютий 2006 року складає 20295 гри. та 12 679 гривень відповідно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те,  що оскаржуване повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням чинного законодавства,  а висновки,  наведені у акті перевірки є необгрунтованим.

Так,  пунктом 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість» визначено,  що бюджетне відшкодування - сума,  що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,  визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7  ст.  7 Закону України „Про податок на додану вартість» сума податку,  що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню,  визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми,  розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки,  встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми,  розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку,  що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону),  а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість» визначено,  що податковий кредит - це сума,  на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду,  визначена згідно з цим Законом. .

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4  ст.  7 Закону України „Про податок на додану вартість» передбачено,  що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,  сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,  послуг),  вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Підпунктом 7.5.1 вищевказаного Закону визначено,  що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з таких подій:

· або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт,  послуг),  дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

· або дата отримання податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт,  послуг);

Також підпунктом 7.4.5 п. 7.4  ст.  7 того ж Закону визначено,  що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг),  не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України „Про податок на додану вартість» передбачається два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду,  а саме:

· у разі,  коли вартість придбаних товарі не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

· у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковим накладними.

Будь-які інші вимоги щодо включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачені.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7  ст.  7 Закону України «Про податок на додану вартість»,  якщо у наступному податковому періоді сума,  розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  має від'ємне значення,  то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення,  яка

дорівнює сумі податку,  фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у

попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до

складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з вищевикладеного,  сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту. Так. відповідність розміру заявленої позивачем суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування фактичним витратам позивача по сплаті податку на додану вартість за придбані послуги/товари відповідачем не оспорюється та підтверджується матеріалами справи.

Згідно п.п. 7.7, 4 п. 7.7  ст.  7 Закону України „Про податок на додану вартість» платник податків,  який має право на отримання бюджетного відшкодування і ухвалив рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на свій банківський рахунок,  подає до відповідного податкового органу податкову декларацію і заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування,  яка відображається в податковій декларації. До декларації,  крім передбачених п.п. 7.7.4 п. 7.7  ст.  7 Закону України „Про податок на додану вартість» документів,  також додається розрахунок суми бюджетного відшкодування,  форма якого визначається за процедурою,  встановленою Державною податковою адміністрацією України. Зазначена форма розрахунку суми бюджетного відшкодування є додатком до наказу Державної податкової адміністрації України „Про затвердження форми податкової декларації і Порядку її заповнення і подання» № 166 від 30 травня 1997 року,  узгодженого рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності № 06-10/10-698 від 14 червня 2005 року,  зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за №250/2054.

Вірним є й висновок суду 1-ї інстанції про те,  що посилання податкової інспекції на рядок 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування є необгрунтованим,  оскільки п. 7.7  ст.  7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлений інший порядок бюджетного відшкодування. Згідно абзацу «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7  ст.  7 вказаного Закону,  для визначення суми бюджетного відшкодування вказаний Закон не містить такої умови,  щоб податковий кредит формувався і сплачувався в одному податковому періоді. До того ж Закон України «Про податок на додану вартість» є вищим за юридичною силою ніж наказ ДПА України № 166 від 30.05.1997 року,  який є підзаконним нормативно-правовим актом.

Згідно статті 19 Конституції України,  органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти лише на підставі,  в межах повноважень і способами,  передбаченими Конституцією і законами України.

Також частиною 4  ст.  9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено,  що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України,  закону України,  міжнародному договору,  згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,  або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,  який має вищу юридичну силу.

Згідно п.п. 4.4.1 п. 4.4  ст.  4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,  у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта,  виданого на підставі закону,  або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів,  внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків,  так і контролюючого органу,  рішення приймається на користь платника податків.

Отже вимоги щодо заповнення розрахунку суми бюджетного відшкодування з вказівкою в рядку 3 суми податкового кредиту попереднього податкового періоду,  фактично сплаченої одержувачем товарів (послуг) в попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг),  які передбачені вищевказаним Наказом ДПА України № 166,  не відповідають положенням Закону України „Про податок на додану вартість»,  яким встановлений інший порядок бюджетного відшкодування. Пунктом 7.7  ст.  7 зазначеного Закону не встановлює чітку послідовність попереднього податкового періоду лише наступному податковому періоду. Закон не містить положень,  які визначають що

наступний податковий період є тільки безпосередньо наступним за попереднім податковим періодом.

З огляду на вищевикладене,  колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те,  що позивачем правомірно застосовані норми Закону України „Про податок на додану вартість»,  а відповідач,  не довів суду правомірність прийнятого ним оскаржуваного повідомлення-рішення,  що передбачено частиною 2  ст.  71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.  Одесі неправомірно занижено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 158 853.00 гривень та_визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 158 853, 00 гривень і штрафні (фінансові) санкції в розмірі 79 426.50гривень

На думку колегії суддів суд 1-ї інстанції правильно та в достатньому обсязі встановив обставини справи,  і ухвалив судове рішення (у формі постанови) з додержанням норм матеріального права.

Але приймаючи постанову,  суд 1-ї інстанції помилково,  в порушення п. 1 ч. 2  ст.  162 КАС України,  вказав у резолютивній частині постанови про повне задоволення позову ТОВ „Інтеркомерс-Мультімодал»,  визнання нечинним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Згідно з вказаною нормою КАС України,  визнання судом нечинним рішення суб'єкта владних повноважень не потребує його (такого рішення) додаткового скасування,  а суд мав повноваження застосувати лише один з вказаних наслідків задоволення адміністративного позову. У зв'язку з чим з резолютивної частини постанови необхідно виключити посилання суду про скасування вказаного повідомлення-рішення.

Керуючись ч. 1  ст.  195,  п. 2 ч. 1  ст.  198,  п. 1 ч. 1  ст.  201 та ч. 2  ст. 205 КАС України,  колегія суддів -

постановила:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.  Одесі - задовольнити частково.

Постанову господарського суду Одеської області від 12 квітня 2007 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомерс-Мультімодал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.  Одесі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - змінити.

Викласти резолютивну частину постанови у наступній редакції. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомерс-Мультімодал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.  Одесі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.  Одесі № 00000213321/0 від 05.02.2007 року. В іншій частині постанову господарського суду Одеської області від 12 квітня 2007 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набуває законної сили з моменту її проголошення,  однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.