Рішення № 21444203, 02.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/41602.02.12 За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк

“Індустріалбанк”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “УА Реалті”

Про стягнення 35490,34 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № 169 від 15.11.11.

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк “Індустріалбанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “УА Реалті” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 35490, 34 грн. за Договором лізингу № 2801/0300/4/10 від 17.03.10.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору фінансового лізингу, відповідачем не виконано обовязку щодо своєчасної сплати лізингових платежів, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 30966,85 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобовязання позивач просить стягнути з відповідача 4523,49 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.11. порушено провадження у справі № 30/416; розгляд справи призначено на 20.12.11. о 14-40.

Представник відповідача в судове засідання 20.12.11. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 02.12.11. про порушення провадження у справі № 30/416 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.11. розгляд даної справи було відкладено на 17.01.12. о 12-00.

Представник відповідача в призначене судове засідання 17.01.12. повторно не зявився, заяв, клопотань не подав та не надіслав, поважних причин неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.12. розгляд справи № 30/416 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 02.02.12. о 09-30.

В судовому засіданні 02.02.12. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 02.02.12. не зявився, вимоги ухвали суду від 17.01.12. у справі № 30/416 не виконав, письмового відзиву на позов не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 960987.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/416.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

17.03.10. між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк “Індустріалбанк” (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “УА Реалті” (Лізингоодержувач) укладено Договір лізингу (далі - Договір), відповідно до умов якого п. 1.1 якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця в платне володіння та користування, на умовах фінансового лізингу рольову офсетну друкувальну машину Solna-D25, вартість якого наведено у Додатку № 1 до цього Договору, що є невід'ємною його частиною.

Згідно з п. 3.1 Договору визначено, що предмет лізингу передається Лізингодавцем і приймається Лізингоодержувачем на умовах сплати Лізингоодержувачем Лізингодавцю лізингової плати за володіння та користування предметом лізингу шляхом перерахування лізингових платежів Лізингодавця.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору належним чином не виконує свої зобов'язання в частині внесення лізингових платежів, які визначені в графіку внесення платежів, наслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 30966,85 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” встановлено обовязок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі у повному обсязі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ст. 16 Закону).

Розмір лізингових платежів визначено в графіку лізингових платежів, що є невідємною його частиною та включає в себе: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду Лізингодавцю за отримане у лізинг майно.

Відповідно до п. 3.3 Договору (в редакції укладеної між сторонами Додаткової угоди № 1 від 29.07.10 до Договору) лізингові платежі сплачуються Лізингоодержувачем щомісячно у сумі та строки, зазначені у Додатку № 2 до цього Договору, шляхом безготівкового перерахування на рахунок Лізингодавця. Винагорода Лізингодавцю нараховується Лізингодавцем на поточний місяць в перший робочий день поточного місяця та сплачується Лізингоодержувачем щомісячно в складі лізингових платежів.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Умовами Договору, а саме пунктом 4.4.3, передбачено обовязок Лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення умов Договору, відповідач не здійснив оплату лізингових платежів за період: квітень 2010 р. по березень 2011 р., в звязку з чим позивач скористався своїм правом на відмову від Договору, передбаченим п. 7.1, та направив на адресу відповідача вимогу-повідомлення № 34 від 06.01.11. У вказаному листі позивач повідомив про відмову від Договору та вимагав сплати існуючої заборгованості. Договором (п. 7.4) передбачено, що відмова від договору є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалась або могла довідатися про таку відмову.

Вимога-повідомлення отримана відповідачем 10.01.11., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія поштового повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість по сплаті лізингових платежів відповідачем не погашена, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 30966,85 грн., з яких: 8771,60 грн. загальна сума комісії, 22120,96 грн. винагорода, відповідно до п. 3.2.2 Договору лізингу, 74,29 грн. ПДВ з суми винагороди) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, в звязку з порушенням виконання грошового зобовязання, позивач просить суд на підставі п. 9.2 Договору стягнути з відповідача пеню в розмірі 4523,49 грн.

Згідно п. 9.2, передбачено, що за несвоєчасну сплату лізингових платежів Лізингодавець має право застосувати до Лізингоодержувача штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 1 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми, простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Так як факт прострочення виконання грошового зобовязання встановлено судом, то вимога позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 4523,49 грн.

За таких обставин, позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк “Індустріалбанк” підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк “Індустріалбанк” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УА Реалті” (03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15, код ЄДРПОУ 35839518) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк “Індустріалбанк” (69037, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, вул. Сорок років Рад. України, 39 Д, код ЄДРПОУ 13857564) 30966 (тридцять тисяч девятсот шістдесят шість) грн. 85 коп., 4523 (чотири тисячі пятсот двадцять три) грн. 49 коп. пені, 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 09.02.12.