Рішення № 21443880, 07.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/23707.02.12 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Партнер»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Статус»

про стягнення 2654,93 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники: не зявилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Партнер»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»про стягнення 2654,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2011р. порушено провадження у справі.

Представником позивача в судовому засіданні подано частину документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.11.2011р., а також письмове пояснення, в якому позивач просить задовольнити заявлений позов повністю.

Ухвалою від 13.12.2011р. суд відклав розгляд справи на 10.01.2012р., зобовязав позивача надати договір добровільного страхування наземного транспорту №1012-10/01 від 24.11.2006р.; також суд зобовязав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 10.11.2011р. про порушення провадження у справі.

Від позивача 05.01.2012р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.01.12р. судом було відкладено розгляд справи на 24.01.12р. та суд зобовязав позивача надати договір добровільного страхування наземного транспорту №1012-10/01 від 24.11.2006р.; також суд зобовязав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 10.11.2011р. про порушення провадження у справі.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 24.01.12р. в звязку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Самсіну Р.І.

Ухвалою від 24.01.2012р. суд відклав розгляд справи на 07.02.2012р., зобовязав позивача надати договір добровільного страхування наземного транспорту №1012-10/01 від 24.11.2006р.; також суд зобовязав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 10.11.2011р. про порушення провадження у справі.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 06.02.12р., в звязку з виходом судді Домнічевої І.О. з лікарняного, було вирішено передати дану справу від судді Самсіна Р.І. для розгляду судді Домнічевій І.О.

Від позивача 06.02.2012р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 24.01.2012р. та клопотання слухати справу за відсутності представника позивача.

Представники відповідача в призначене судове засідання 07.02.2012р. не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Вимоги ухвали суду від 24.01.2012р. відповідачем не виконані.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Позивач підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники Відповідача в призначені судові засідання не з`являлись, про поважні причини їх неявки в судові засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Вимоги ухвал суду відповідачем не виконані.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 07.02.12р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2004 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Партнер»(правонаступником якого є Позивач) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Статус»(правонаступником якого є Відповідач) було укладено договір № 09/11/04 (Договір), предметом якого є загальні умови факультативного перестрахування ризиків.

Відповідно до п. 1.3. Договору сторони укладають договори факультативного перестрахування (ковер-ноти, сліпи, конкретні договори перестрахування, сертифікати перестрахування і т.і.), що мають юридичну чинність і спричиняють відповідальності Сторін. Кожен такий договір перестрахування є незалежним від умов будь-якого іншого договору перестрахування, укладеного Сторонами.

Відповідно до п. 6.1 Договору перестрахувальник зобов'язаний перерахувати перестраховику перестрахувальну премію, що відповідає його частці відповідальності по переданому в перестрахування ризику і розміру погодженого тарифу, якщо інше не передбачено сторонами. Розмір перестрахувальної премії вказується в договорі перестрахування (ковер-ноті).

Пунктом 8.1. Договору перестрахувальник зобов'язується повідомити перестраховика про настання страхового випадку про перестрахованому ризику протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту одержання належного письмового повідомлення про його настання.

Відповідно до п. 8.8. Договору перестрахувальник по закінченню розслідування страхового випадку надсилає перестраховику лист (рахунок) про виплату його частки страхового відшкодування та визначений договором комплект документів.

У відповідності до п. 9.3.6. Договору, перестраховик по визнаним ним страховим випадкам зобов'язаний перерахувати Перестрахувальнику, або по його письмовій вказівці третій особі, відповідну частку страхового відшкодування в межах прийнятого на себе обсягу відповідальності протягом 15 робочих днів з моменту одержання від Перестрахувальника всіх документів, зазначених у п. 8.8. даного Договору.

На підставі пункту 4.2 Договору між Позивачем та Відповідачем було укладено Ковер-нот № К/913-10/2006 від 22.12.2006 року (надалі Ковер-нот), згідно якого було перестраховано автомобіль Мітсубісі Лансер, д.р.н. АА 6788 ВА

29.07.2007 року з вказаним автомобілем, який був застрахований Позивачем відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 1012-10/01 від 24.11.2006 року, сталася дорожньо-транспортна пригода та відповідно до страхового акту № 518/1012-10/01 від 01.08.2007 року розмір страхового відшкодування склав 2895 грн. та був виплачений в повному обсязі (видатковий касовий ордер від 02.08.2007р.)

Ковер-нотом визначена частка перестрахового відшкодування розміром 33,33% від суми страхового відшкодування, і таким чином сума перестрахового відшкодування від 2895 грн. складає 964,90 грн.

30.07.2007 року з зазначеним автомобілем сталася друга дорожньо-транспортна пригода та відповідно до страхового акту № 519/1012-10/01 від 01.08.2007 року розмір страхового відшкодування склав 1520,85 грн. та був виплачений в повному обсязі (видатковий касовий ордер від 02.08.2007р.)

Ковер-нотом визначена частка перестрахового відшкодування розміром 33,33% від суми страхового відшкодування, і таким чином сума перестрахового відшкодування від 1520,85 грн. складає 506,90 грн.

01.08.2007 року з зазначеним автомобілем сталася третя дорожньо-транспортна пригода та відповідно страхового акту № 520/1012-10/01 від 01.08.2007 року розмір страхового відшкодування склав 2900,15 грн. та був виплачений в повному обсязі (видатковий касовий ордер від 02.08.2007р.).

Ковер-нотом визначена частка перестрахового відшкодування розміром 33,33% від суми страхового відшкодування, і таким чином сума перестрахового відшкодування від 2900,15 грн. складає 966,62 грн.

На виконання пункту 8.8. Договору Позивачем було направлено Відповідачу листи про виплату наведених вище часток страхового відшкодування та до листів було додано комплект передбачених цим пунктом документів (належним чином засвідчені копії листів та докази звернення з ними залучені до матеріалів справи).

Відповідач не скористався своїм правом зявитися до суду та надати усні або письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

В матеріалах справи відсутні докази виплати Відповідачем Позивачу наведених вище часток страхового відшкодування за умовами Договору перестрахування та Ковер-нотів, разом на суму 2438,42 грн.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки; відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.4 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Сторони сплачують неустойку у розмірі 0.1% від суми платежу за кожен день його прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період час, за який сплачується неустойка.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача та періоди нарахування, відповідно до якого заборгованість Відповідача становить 2654,93 грн., в т.ч. сума основного боргу 2438,42 грн., пеня 128,01 грн., інфляційні 63,46 грн. та 3% річних 25,04 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведених сум заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 2654,93 грн., в т.ч. сума основного боргу 2438,42 грн., пеня 128,01 грн., інфляційні 63,46 грн. та 3% річних 25,04 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»(м. Київ, проспект Воззєднання, 15, офіс 109; ідентифікаційний код 31201694) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Партнер»(м. Кременчук, вул. Чапаєва, 75; ідентифікаційний код 13958383) суму основного боргу 2438 (дві тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 42 коп., пеню 128 (сто двадцять вісім) грн. 01 коп., інфляційні 63 (шістдесят три) грн. 46 коп., 3% річних 25 (двадцять пять) грн. 04 коп., а також 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 09.02.12р.