Рішення № 21443532, 08.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/27208.02.12 За позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЛТД»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Фізична особа ОСОБА_2

про стягнення 11579,18 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № 6820/4 від 30.03.2011 р.

від відповідача:не з'явився;

від третьої особи:ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі позивач, М(Т)СБУ) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЛТД»(надалі відповідач) про стягнення 11579,18 грн. Крім того, позивач просить суд витрати по сплаті судового збору та витрати по оплаті вартості наданої правової допомоги в розмірі 2000,00 грн. покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що М(Т)СБУ внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено відшкодування власнику автомобіля марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Власником транспортного засобу автомобіля «ГАЗ 33021», реєстраційний номер НОМЕР_2 та працівника якого визнано винним у скоєнні ДТП є Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ЛТД», а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2011 р. порушено провадження у справі № 5/271, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача Фізичну особу ОСОБА_2, розгляд справи призначено на 24.01.2012 р.

В судовому засіданні 24.01.2012 р. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 24.01.2012 р. не зявились, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 14.12.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/272 не виконали, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2012 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 08.02.2012 р.

В судовому засіданні 08.02.2012 р. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні 08.02.2012 р. позов визнав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 08.02.2012 р. не зявився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 14.12.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/272 та ухвали господарського суду міста Києва від 24.01.2012 р. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з ЄДРПОУ, що поданий позивачем, повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 08.02.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

14.10.2008 р. о 12 год. 30 хв. по вул. Пухівській, 2 в м. Києві сталося ДТП за участі автомобіля марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля «ГАЗ 33021», реєстраційний номер НОМЕР_2 а саме: ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ГАЗ 33021», реєстраційний номер НОМЕР_2 виїзжаючи з двору не надав дорогу автомобілю «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, що рухався по вул. Пухівській, внаслідок чого допустив з ним зіткнення, здійснивши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в м. Києві та довідко ВДАІ Деснянського ГУ МВС України в місті Києві.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Деснянського районного суду міста Києва від 15.10.2008 р. в адміністративній справі № 3-52711 2008 рік, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб автомобіль «ГАЗ 33021», реєстраційний номер НОМЕР_2 яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1, належить Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРО ЛТД»та знаходився під керуванням ОСОБА_2, який перебував в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ЛТД».

Станом на 14.10.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ЛТД»не застрахувало свою цивільно-правову відповідальність щодо транспортного засобу автомобіля «ГАЗ 33021», реєстраційний номер НОМЕР_2 у визначеному законом порядку, тому 26.11.2008 р. потерпілий ОСОБА_3. звернувся до позивача з повідомленням про пошкодження транспортного засобу.

Згідно з Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/0347595), Страхувальником за даним полісом є ОСОБА_3. Строк дії з 25.01.2008 р. по 24.01.2009 р.

Згідно з п. 41.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до звіту № 198 від 14.11.2008 р. автотоварознавчого дослідження, субєктом оціночної діяльності ФДМУ Приватним підприємцем ОСОБА_4, протоколу огляду транспортного засобу, ремонтної калькуляції, вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 13211,02 грн.

На підставі наказу № 2866 від 19.12.2008 р. позивач виконуючи свої зобов'язання згідно Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", сплатив потерпілому суму страхового відшкодування у розмірі 11009,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3201 від 23.12.2008 р.

Згідно з п. 38.2.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Таким чином, до МТСБУ перейшло в межах суми 11009,18 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Спір у справі виник у звязку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем зобовязання по відшкодуванню шкоди у розмірі 11009,18 грн., заподіяної внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «ГАЗ 33021», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Матеріалами справи підтверджено, що матеріальний збиток, заподіяний пошкодженням автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 11009,18 грн.

Враховуючи викладені обставини, визнання відповідачем позовних вимог та згідно ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 Цивільного кодексу України, п. п. 38.2.1 та 41.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позовні вимоги в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 11009,18 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Претензією № 01 від 22.11.2011 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звертався до відповідача з вимогою відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті ДТП.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат, понесених у зв'язку із залученням аварійного комісара, у розмірі 570,00 грн.

Згідно з п. 40.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону, та необхідності перевірки дій страховика відповідно до пункту 36.3 статті 36 цього Закону.

Відповідно до абз. 2 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

Матеріалами справи (доручення № 6199, акт виконаних робіт за дорученням М(Т)СБУ № 6199, платіжне доручення № 3039 від 08.12.2008 р.) підтверджується оплата позивачем вартості послуг аварійного комісара у розмірі 570,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЛТД»на користь М(Т)СБУ шкоди у розмірі 11009,18 грн. та вартості послуг аварійного комісара у розмірі 570,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2000,00 грн. витрат по оплаті вартості наданої правової допомоги, суд встановив наступне.

27.02.2008 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «БІЗНЕС-АСІСТАНС»укладено Контракт про надання правової допомоги № 2 (БА), відповідно до умов якого М(Т)СБУ доручає, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «БІЗНЕС-АСІСТАНС»за винагороду приймає на себе зобовязання з надання правової допомоги на умовах, встановлених вказаних Контрактом.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», в якій зазначається, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає можливість відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам, чи юридичним особам.

При цьому, згідно із п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 02-5/78 від 04.03.1998 р. витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" № 01-8/1270 від 14.07.2004 р. судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Таким чином, оскільки, виконавцем згідно умов зазначеного Контракту про надання правової допомоги № 2 (БА) від 27.02.2008 р. виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «БІЗНЕС-АСІСТАНС», а договір про надання юридичних послуг, укладений позивачем з юридичною фірмою, як і оплата таких послуг не є оплатою послуг адвоката, повязаних з розглядом справи, в той час як положення ст. 44 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість віднесення до судових витрат послуг з оплати адвоката, то понесені позивачем витрати по оплаті юридичних послуг (правової допомоги) не можуть бути кваліфіковані та віднесені до судових витрат, тож суд не вбачає правових підстав для покладення на відповідача сплачених позивачем 2000,00 грн. (Вказану правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 18.03.2010 р. у справі № 12/191-09-4422 та постанові Вищого господарського суду України від 10.02.2009 р. у справі № 31/56).

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судовий збір у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЛТД» (02222, м. Київ, вул. Бальзака, б. 44, кв. 22; ідентифікаційний код 22867171) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (03150, м. Київ, вул. Горького, б. 51; ідентифікаційний код 21647131) 11009 (одинадцять тисяч девять) грн. 18 коп. суму страхового відшкодування, 570 (пятсот сімдесят) грн. 00 коп. - вартість послуг аварійного комісара, 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 13.02.2012 р.