Рішення № 21443360, 06.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/21306.02.12 За позовомТойота Джідошя Кабушікі Кайшя (Тойота Мотор Корпорейшен)

До1) Державної служби інтелектуальної власності України

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна - Рибсервіс"

Провизнання свідоцтва України №103828 недійсним повністю та зобовязання

вчинити дії

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивачаОСОБА_1- представник (дов № б/н від 23.09.2009 р.

від відповідача 1ОСОБА_2 представник (дов. № 0312 від 16.05.2011 р.)

від відповідача 2не зявився СУТЬ СПОРУ:

Компанія Тойота Джідошя Кабушікі Кайшя (Тойота Мотор Корпорейшен) звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна - Рибсервіс" в якому просить суд: 1) визнати свідоцтво України № 103828 на знак для товарів і послуг "LEXUS" недійсним повністю; 2) зобовязати Державну службу інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання повністю недійсним свідоцтва України № 103828 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України зареєстровано торговельну марку "LEXUS" і видано свідоцтво України №103828 на ім'я ТОВ "Україна Рибсервіс" для товарі 30 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг.

Компанія Тойота Джідошя Кабушікі Кайшя (Тойота Мотор Корпорейшн) вважає, що вказана торгівельна марка не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки торговельна марка "LEXUS" за свідоцтвом України № 103828 тотожна із знаком позивача "LEXUS", який визнаний добре відомим в Україні до дати подання заявки за якою було видано дане оспорюване свідоцтво та використання знаку відповідачем-2 призведе до введення споживачів в оману щодо особи, яка пропонує послугу, оскільки споживачі будуть асоціювати знак "LEXUS" саме з позивачем.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.10.2011 р. порушено провадження у справі №59/213 та призначено до розгляду на 07.11.2011 р.

В судовому засіданні 07.11.2011 р. представник відповідача 1 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві.

Представник відповідача 2 в судове засідання 07.11.2011 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 07.11.2011 р. представник позивача надав суду на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, додаткові документи, клопотання про призначення по справі судової експертизи обєктів інтелектуальної власності. Суд ухвалив відкласти розгляд клопотання про призначення судової експертизи на наступне судове засідання.

У звязку з незявленням в судове засідання 07.11.2011 р. представника відповідача 2, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 21.11.2011 р., про що 07.11.2011 р. було винесено відповідну ухвалу. Даною ухвалою суд зобов'язав сторін виконати вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 21.10.2011 р. про порушення провадження у справі № 59/213 та запропонував відповідачам надати суду письмові пояснення стосовно клопотання позивача про призначення по справі судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності та перелік питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

У судовому засіданні 21.11.2011 року представник позивача підтримав клопотання про призначення судової експертизи та просив його задовольнити.

Представник відповідача-1 проти заявленого клопотання не заперечував, проте просив суд поставити на вирішення експерта інші питання, аніж ті, які за пропоновані позивачем, вказуючи на необхідність окремо ставити питання щодо схожості спірної торговельної марки відповідача-2 за свідоцтвом України № 103828 з визнаним добре відомим в Україні з 23.05.04 р. знаком позивача "LEXUS" у фонетичному, графічному та семантичному аспектах.

Відповідач-2 письмових пояснень стосовно клопотання позивача про призначення по справі судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності та перелік питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом також не подав, своїх повноважних представників в судове засідання 21.11.2011 р. не направив, про причини незявлення представників суд не повідомлено, про дату та час судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

За результатами розгляду зазначеного клопотання, судом призначена судова експертиза обєктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності, про що 21.11.2011 р. винесено відповідну ухвалу.

Крім того, ухвалою суду від 21.11.2011 р. зупинено провадження у справі №59/213 до закінчення проведення судової експертизи.

24.01.2012 р. відділом діловодства суду отримано від Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України Висновок судової експертизи №80/11 від 18.01.2012р. по справі №59/213 разом з матеріалами справи № 59/213.

Суд ухвалою від 26.01.2012 р. поновив провадження у справі № 59/213 та призначив розгляд справи на 06.02.2012 р.

Представник відповідача 2 в судове засідання 06.02.2012 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 06.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є власником торговельної марки "LEXUS", що у встановленому законом порядку визнана добре відомою в Україні з 24.05.2004 р., що підтверджується рішенням Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України від 23.07.2010 р., затвердженого наказом Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України від 26.10.2010 р. № 119.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 було зареєстровано знак для товарів і послуг "LEXUS" для товарів 30 класу МКТП, а саме: кава, чай, какао, цукор, рис, тапіока, саго, замінники кави; борошно та зернові продукти, хліб; кондитерські вироби, в тому числі печиво, мед, сироп мелясовий; дріжджі, пекарські порошки; сіль, гірчиця; оцет, приправи; прянощі та видано свідоцтво України № 103828. Власником вказаного свідоцтва є відповідач-2.

Заявка № m200606206 на реєстрацію торговельної марки "LEXUS" за свідоцтвом України № 103828 була подана на реєстрацію 27.04.2006 р., тобто правова охорона вищезазначеного свідоцтва діє з дати подання заявки.

Таким чином, судом встановлено, що торговельна марка позивача стала добре відомою в Україні з 14.05.2004 р., тобто значно раніше, ніж була подана на реєстрацію (27.04.2006 р.) торговельна марка відповідача-2 "LEXUS" за оспорюваним свідоцтвом.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків , передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 Господарського кодексу України). Частиною 1 ст. 494 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 5 Закону України від 15.12.1993 р. № 3689-ХІІ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»(надалі - Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг») також встановлено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 494 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру (Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг згідно ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»), і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 494 ЦК України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно з статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності та цим Законом на підставі визнання знака добре відомим Апеляційною палатою або судом. Знак може бути визнаний добре відомим незалежно від реєстрації його в Україні.

Згідно ч. 4 ст. 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»з дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що неспоріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.

За приписами ст. 6bis [Знаки: загальновідомі товарні знаки] Паризької конвенції про охорону промислової власності, яка є чинною на території України та є частиною національного законодавства України (1) країни Союзу зобов'язуються чи з ініціативи адміністрації, якщо це допускається законодавством даної країни, чи за клопотанням зацікавленої особи відхиляти або визнавати недійсною реєстрацію і забороняти застосування товарного знака, що становить відтворення, імітацію чи переклад іншого знака, здатні викликати змішування зі знаком, що за визначенням компетентного органу країни реєстрації чи країни застосування вже є у цій країні загальновідомим як знак особи, що користується привілеями цієї Конвенції, і використовується для ідентичних або подібних продуктів. Це положення поширюється і на ті випадки, коли істотна складова частина знака становить відтворення такого загальновідомого знака чи імітацію, здатну викликати змішування з ним. (2) Для подання вимоги про скасування такого знака надається строк не менше п'яти років, що вираховується від дати реєстрації знака. Країни Союзу мають право встановити строк, протягом якого може вимагатися заборона застосування знака. (3) Строк не встановлюється для подання вимоги про скасування чи заборону застосування знаків, зареєстрованих чи таких, що використовуються недобросовісно.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 493 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 495 Цивільного кодексу України, майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором

Згідно ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності, зокрема, є виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності та виключне право перешкоджати неправомірному використанню права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання.

Як передбачено ч. 1 ст. 495 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку, зокрема, є виключне право дозволяти використання торговельної марки та виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Позивач вважає, що Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України зареєстровано торговельну марку "LEXUS" і видано свідоцтво України №103828 на ім'я ТОВ "Україна Рибсервіс" для товарі 30 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг.

Однак, вказана торгівельна марка не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки торговельна марка "LEXUS" за свідоцтвом України № 103828 тотожна із знаком позивача "LEXUS", який визнаний добре відомим в Україні до дати подання заявки за якою було видано дане оспорюване свідоцтво. В звязку з цим, свідоцтво №103828 має бути визнано недійсним з дати подання заявки.

Також, результатом активної діяльності щодо просування своєї торговельної марки не тільки в Україні, але і в усьому світі та підтримання її високої репутації стало те, що в свідомості споживача продукція під торговельною маркою "LEXUS" чітко асоціюється з компанією Тойота Джідошя Кабушікі Кайся (Тойота Мотор Корпорейшн). А тому використання даного знаку відповідачем-2 призведе до введення споживачів в оману щодо особи, яка пропонує послугу, оскільки споживачі будуть асоціювати знак "LEXUS" саме з позивачем.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У відзиві на позовну заяву відповідач 1 зазначив, що рішення, відповідно до якого знак "LEXUS" визнаний добре відомим в Україні стосовно позивача відносно товарів 12 класу МКТП: "автомобілі та деталі до них, що лежать до 12 класу МКТП" станом на 23.05.2004 p., було прийняте Апеляційною латою 23.07. 2010 р. та набрало чинності з дати його затвердження наказом держдепартаменту, а саме 26.10.2010 р. № 119.

В той же час, заявка № m200606206 на реєстрацію словесного знака для товарів і послуг "LEXUS" для товарів 30 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг була подана ТОВ "Україна-Рибсервіс" 27.04.2006 р.

Тобто, знак позивача на момент подання відповідачем-2 заявки № m 200606206 на реєстрацію словесного знака для товарів і послуг "LEXUS", а саме 27.04.2006 p., добре відомим визнаний ще не був і тому не міг бути врахованим під час проведення кваліфікаційної експертизи зазначеної заявки.

Також, позивачем не надано переконливих доказів, що використання відповідачем 2 позначення "LEXUS" для невластивих для позивача товарів 30 класу МКТП призведе до введення споживачів в оману щодо особи, яка пропонує товар, оскільки споживачі будуть асоціювати відповідний знак виключно з позивачем.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, заперечень на позовну заяву суду не надав.

У звязку з тим, що питання, які виникали у ході судового процесу, потребували спеціальних знань у сфері інтелектуальної власності, судом у відповідності до вимог ст. 41 ГПК України було призначено судову експертизу обєктів інтелектуальної власності. За результатами проведення судової експертизи судовим експертом Ткачук Т.М. було складено висновок № 80/11 від 18.01.2012 р.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 499 Цивільного кодексу України, права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом .

Згідно п. а) ч. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»(в редакції, чинній на момент прийняття рішення), свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково, зокрема, у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

Відповідно до абзацу 5 п . 3 Постанови Верховної Ради України від 23.12.1993р. № 3771-ХІІ «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяли на дату подання заявки.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 103828, датою подання відповідачем-2 заявки на реєстрацію комбінованої торговельної марки "LEXUS" є 27.04.2006 р., отже відповідність заявленого на реєстрацію знаку умовам його реєстрації повинна була визначатися відповідачем-l згідно Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р. з останніми змінами від 22.05.2003 р.

Правова охорона надається знаку, який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»(в редакції від 22.05.2003 р.).

Підстави для відмови в наданні правової охорони, як і для висновку про невідповідність вже зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, визначені ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Так, відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»(в редакції від 16.06.1999 р.), не можуть одержати правову охорону позначення, які, зокрема є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу (ч. 2 ст. 6) та не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності (ч. 3 ст. 6).

Згідно п. 4.3.1.9. Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених Наказом Державного патентного відомства України № 116 від 28.07.1995 р. (надалі - Правила складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг), до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, повязані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.

Згідно п. 4.3.2.1. Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, не реєструються як знак позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, знаками загальновідомими в Україні, що охороняються відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції.

Пунктом 4.3.2.4. Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг встановлено, що позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів.

Пунктом 4.3.2.6. Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг передбачено, що при встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість.

Висновком судової експертизи № 80/11 від 18.01.2012 р. встановлено, що

- Належна ТОВ "Україна-Рибсервіс" торговельна марка за свідоцтвом України № 103828 є схожою настільки, що її можна сплутати з добре відомою в Україні торговельною маркою "LEXUS";

- Торговельна марка ТОВ "Україна-Рибсервіс" за свідоцтвом № 103828 є такою, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Виходячи з вищевикладеного, оспорюваний знак "LEXUS" за свідоцтвом України № 103828 не відповідає умовам надання правової охорони, що підтверджується висновком експертизи № 80/11 від 18.01.2012 р., а отже у відповідача-1 були підстави для відмови у наданні правової охорони відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Суд не може прийняти заперечення відповідача-1 до уваги, оскільки відповідно до ч.4 ст. 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», з дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.

Судом встановлено, що під час продажу позивачем або його представниками автомобілів марки LEXUS, покупцям надаються, як в подарунок, або за окрему плату, можливість придбати і інші супутні товари, марковані знаком LEXUS. Такими супутніми товарами зокрема являються: годинники, кепки, футболки, куртки, ліхтарики, ручки, ножи, парасольки, валізи, гаманці, футляри для дисків, запальнички та інші. Дані факти підтверджуються фотографіями зазначеної продукції, які позивач надав до матеріалів справи.

Суд вважає, що внаслідок використання (виготовлення, рекламування, продажу, пропонування до продажу тощо) відповідачем 2 своїх товарів під торговельною маркою LEXUS ймовірно, буде завдано шкоди правам позивача. Така шкода може бути завдана, в звязку з тим, що у товарів, для яких торговельна марка LEXUS визнана добре відомою та товарів, для яких зареєстровано свідоцтво України № 103828, одне й те саме коло споживачів, адже, велика кількість людей в Україні вживає каву, чай, какао, цукор, рис, хліб, кондитерські вироби, в тому числі печиво, мед, сіль, гірчицю, приправи та прянощі. А тому, наявність товарів відповідача-2 на ринку, може ввести споживачів в оману щодо особи, яка виготовляє товар.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним повністю свідоцтва України № 103828 на знак для товарів і послуг "LEXUS" для товарів 30 класу МКТП є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача-1 внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність", судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", при визнанні свідоцтва чи його частини недійсними Установа (центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності відповідно до ст. 1 вказаного закону) повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

Відповідно до підпункту 3 п. 4 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженого Наказом Президента України за № 436/2011 від 08 квітня 2011 року, Державна служба відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державну реєстрацію та ведення обліку об'єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобовязання Державної служби інтелектуальної власності України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним свідоцтва України № 130178 та здійснити відповідну публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність" підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 49 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. № 04-5/1107, за змістом ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову про визнання свідоцтва на знак недійсним повністю або частково суд не має права покладати сплату державного мита та інших судових витрат на Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, якщо останнього було залучено до участі у справі як одного з відповідачів, а видачу відповідного свідоцтва здійснено ним згідно з чинним законодавством.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним повністю свідоцтво України № 103828 на знак для товарів і послуг "LEXUS" для товарів 30 класу МКТП, а саме: «кава, чай, какао, цукор, рис, тапіока, саго, замінники кави; борошно та зернові продукти, хліб; кондитерські вироби, в тому числі печиво, мед, сироп мелясовий; дріжджі, пекарські порошки; сіль, гірчиця; оцет, приправи; прянощі».

3. Зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України (03680 МСП, м. Київ, вул. Урицького, 45, код 37552556) внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання повністю недійсним свідоцтва України № 103828 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Рибсервіс»(61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11, кімната 306, код ЄДРПОУ 32030997) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь компанії Тойота Джідошя Кабушікі Кайшя (Тойота Мотор Корпорейшен) (Тойота чо 1, Тойота-чі, м. Аіші-кен, Японія) 85 (вісімдесят п'ять) гривень 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 16 243 (шістнадцять тисяч двісті сорок три) грн. 20 коп. витрат на проведення судової експертизи.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 13.02.2012 р.