Рішення № 21443357, 08.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/492

08.02.12

За позовом

Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій

до

Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про

стягнення 268 651,09 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:

Чугайнова Т.О.

від відповідача:

Тарасенко Р.О., Фрідман О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій (надалі –"Центр") звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі –"Управління") про стягнення 161 270,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди №06/2007 від 26.06.2007 р. позивач передав в оренду частину нежитлових приміщень будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Спаська, 12, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по відшкодуванню витрат позивача на оплату комунальних послуг та утримання предмету оренди не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 142 613,60 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 14 378,26 грн. та 3% річних у розмірі 4 278,41 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.11.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.11.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2011 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали розгляд справи відкладено до 12.12.2011 р.

В судовому засіданні 12.12.2011 р. у зв’язку із невиконанням сторонам вимог ухвал суду оголошено перерву до 21.12.2011 р.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 21.12.2011 р. у зв’язку із перебуванням судді Бойко Р.В. у відпустці справу №48/492 передано для розгляд судді Ващенко Т.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2011 р. (суддя Ващенко Т.М.) прийнято до провадження справу №48/492 та у зв’язку із неявкою представників сторін, неподанням ними витребуваних доказів розгляд справи відкладено до 25.01.2012 р.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 10.01.2012 р. справу №48/492 передано для розгляд судді Бойко Р.В. у зв’язку із поверненням останнього з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2012 р. (суддя Бойко Р.В.) прийнято до провадження справу №48/492.

В судовому засіданні представником позивача було подано додаткові пояснення та уточнення суми позову за змістом якого зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені до 13 926,48 грн. та 3% річних до 2 104,14 грн.

Представником відповідача в судовому засіданні подано відзив на позовну заяву за змістом якого вказував на відсутність будь-якої заборгованості перед позивачем та просив застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені та частково основної заборгованості.

В судовому засіданні 25.01.2012 р. оголошено перерву до 01.02.2012 р.

Представником позивача в судовому засіданні подано заяву про збільшення позовних вимог за змістом якої просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 246 133,70 грн., пеня у розмірі 19 361,26 грн., 3% річних у розмірі 3 156,13 грн.

При цьому, суд відзначає, що визначення позивачем в прохальній частині загальної суми позову у розмірі 262 164,32 грн. є помилковим внаслідок арифметичної помилка, що мала місце при здійсненні математичної операції складання загальної суми заборгованості, пені та 3% річних, яка становить 268 651,09 грн. Наведене також підтверджується сплатою судового збору, розрахованого від наведеної суми.

В судовому засіданні 01.02.2012 р. оголошено перерву до 08.02.2012 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представники відповідача в судове засідання з’явилися, проти позову заперечують, в його задоволенні просять відмовити повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2007 р. між Центром (орендодавець) та Управлінням (орендар) було укладено договір оренди №06/2007 на використання частини приміщень –нежилого будинку за адресою: вул. Спаська, 12 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 26.06.2007 р. №934/1595 передає, а орендар приймає в оренду частину нежитлових приміщень будинку за адресою: вулиця Спаська, будинок №12, під адміністративні приміщення.

Згідно із п. 2.1 Договору об’єктом оренди є частина нежитлових приміщень загальною площею 504,0 кв.м., в т.ч. в підвалі –246,9 кв.м., на 1 поверсі –257,1 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.

У відповідності до п. 3.1 Договору за користування об’єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 р. №34/91, та на дату підписання договору становить 0,00 грн. за 1 кв.м. орендної площі, що в цілому складає в межах витрат на утримання.

Пунктом 3.8 Договору встановлено, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Із змісту п. 4.9 Договору вбачається, що орендар зобов’язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж. У місячний термін після укладання цього договору орендар повинен надати орендодавцю копії договорів, передбачених цим підпунктом.

У відповідності до п. 9.1 Договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 26 червня 2007 року по 25 червня 2010 року.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду частину нежитлових приміщень будинку загальною площею 504,00 кв.м. розташованого за адресою: вулиця Спаська, будинок №12.

Додатковою угодою від 01.01.2008 р. до Договору сторонами викладено п. 4.9 Договору в наступній редакції: "4.9. Орендар відшкодовує орендодавцю витрати в розмірі очікуваної вартості послуг на 2008 рік, згідно з розрахунками, а саме: відшкодування за спожиту електроенергію складає 19 224,00 грн.; відшкодування витрат на теплопостачання складає: 20 594,40 грн.; відшкодування витрат на водопостачання складає: 1 861,20 грн. Загальна сума відшкодувань складає 41 679,60 грн. Розмір названих витрат може бути змінено в разі зміни цін і тарифів у відповідності до чинного законодавства України.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по відшкодуванню витрат на оплату комунальних послуг за користування спірними приміщеннями за Договором пропорційно розміру їх площі протягом 2008-2011 років.

Договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується представниками сторін передача позивачем та отримання відповідачем в оренду спірного майна на підставі Договору.

Із змісту п. 9.1 Договору вбачається, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 26.06.2007 р. по 25.06.2010 р.

Відповідно до п. 9.3 Договору після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Матеріали справи не містять жодних заяв сторін про припинення дії Договору після закінчення строку його дії, наявними листами підтверджується волевиявлення сторін на продовження строку користування відповідачем орендованим за Договором майном, а рішенням Київської міської ради VII сесії VI скликання від 25.05.2011 р. №214/5601 "Про надання дозволів на укладання договорів оренди, на продовження договорів оренди та внесення змін до рішень Київської міської ради з питань оренди" надано відповідачу дозвіл на продовження строку Договору.

За таких обставин, матеріалами справи належним чином підтверджується та не заперечується представниками сторін користування відповідачем спірним майном в т.ч. протягом листопада 2008 –грудня 2011 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У відповідності до п. 3.1 Договору за користування об’єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 р. №34/91, та на дату підписання договору становить 0,00 грн. за 1 кв.м. орендної площі, що в цілому складає в межах витрат на утримання.

Відповідно до п. 21 наведеної Методики у разі надання приміщення в тимчасове безоплатне користування та встановлення орендної плати в межах витрат на утримання об'єкта оренди орендар повністю компенсує фактичні витрати на утримання об'єкта оренди.

Отже, враховуючи положення п. 3.1 Договору та п. 21 методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 р. №34/91, сторонами було встановлено оренду плату за користування об’єктом оренди за Договором в розмірі фактичних витрат орендодавця на оплату комунальних послуг за користування таким майном, що розраховується пропорційно займаній орендарем площі.

Заперечення відповідача щодо відсутності підстав для покладення на нього обов’язку по відшкодуванню витрат орендодавця на утримання об’єкту оренди, оскільки згідно п.п. 3.8, 4.9 Договору такі витрати оплачуються орендарем на підставі укладених ним з організаціями, які надають комунальні послуги, окремих договорів, а такі договори між позивачем, відповідачем та відповідними організаціями не укладалися, судом відхиляється з огляду на наступне.

По-перше, за змістом наведених положень Договору витрати по оплаті комунальних послуг покладаються на орендаря лише у випадку наявності окремого договору між орендарем та організацією, що надає такі послуги. При цьому, законодавством не заборонено здійснення оплати спожитих комунальних послуг балансоутримувачем (орендодавцем) на підставі укладених між ним та організаціями, що надають такі послуги, договорів з подальшим їх відшкодуванням орендарем.

По-друге, з пояснень представників сторін вбачається, що укладення окремих договорів на отримання комунальних послуг з орендарем є технічно неможливим, оскільки відповідачу передано в користування лише частину нежилих приміщень (фактично окремі кімнати та частину місць загального користування) будівлі, яка знаходиться на балансі позивача, а тому їх відокремлення для укладення договору на отримання комунальних послуг є неможливим.

З огляду на викладене та враховуючи, що судом встановлено користування відповідачем об’єктом оренди за Договором протягом листопада 2008 –грудня 2011 років, останній повинен був сплатити оренду плату у сумі витрат позивача на оплату комунальних послуг за користування спірним майном (встановлений сторонами розмір орендної плати) пропорційно займаній площі.

Суд відзначає, що визначений сторонами в додатковій угоді до Договору від 01.01.2008 р. розмір відшкодування витрат орендодавця на утримання об’єкту оренди за Договором в 2008 році є орієнтовним, що підтверджується змістом такої угоди, а тому визначення реального розміру орендної плати (розміру відшкодування витрат орендодавця по утриманню об’єкту оренди) необхідно здійснювати відповідно до фактичних витрат Центру, понесених на утримання спірного майна, пропорційно займаній площі.

Із наявних в матеріалах справи документів (договору на використання електричної енергії №8379 від 03.12.1998 р. та додаткових угод до нього, договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №250071 від 23.06.2000 р. та додаткових угод до нього, актів приймання-передавання товарної продукції та платіжних доручень) вбачається, що витрати орендодавця на утримання об'єкту оренди (оплату спожитих комунальних послуг) за Договором протягом 2008-2011 років, пропорційно займаній відповідачем площі, становлять 281 314,54 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця.

Відповідач частково оплатив наведені витрати позивача в 2008 році у загальному розмірі 35 180,84 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача за 24.12.2008 р.

Таким чином, заборгованість відповідача по відшкодуванню витрат позивача по оплаті комунальних послуг за користування об’єктом оренди протягом 2008-2011 років становить 246 133,70 грн., а строк виконання наведеного грошового зобов’язання відповідача на момент звернення з позовом до суду та подання заяви про збільшення позовних вимог (01.02.2012 р.) настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по відшкодуванню витрат позивача на оплату комунальних послуг за користування об’єктом оренди за Договором у розмірі 246 133,70 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Управлінням обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Посилання відповідача на звіти про заборгованість за бюджетними коштами та виписки з рахунку з урахуванням КЕКВ як на підтвердження відсутності будь-якої заборгованості перед позивачем судом відхиляються з огляду на наступне.

Суд відзначає, що як позивач, так і відповідач є суб’єктами, фінансування яких здійснюється, зокрема, з бюджету.

При цьому, Управління є розпорядником державних коштів вищого рівня (по відношенню до Центру) та через нього здійснюється відповідне фінансування Центру, який згідно п. 1 Положення про установу "Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій" підпорядкований Управлінню.

Тобто, наведені документи є підтвердженням здійснення бюджетного фінансування.

В той же час, спір у справі щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат по оплаті комунальних послуг за користування майном згідно Договору виник з господарських відносин між Центром та Управлінням, які в даному випадку є суб’єктами господарювання, що не пов'язанні будь-якими бюджетними зобов'язаннями.

Відтак, посилання Управління на вказані документи як підтвердження відсутності заборгованості перед Центром за Договором є безпідставним.

За таких обставин, позовні вимоги Центру про стягнення з Управління заборгованості у розмірі 246 133,70 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 19 361,26 грн. та 3% річних у розмірі 3 156,13 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання за Договором по сплаті 246 133,70 грн. у загальний період з листопада 2008 року по січень 2012 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з наступних днів, слідуючих за останніми днями виконання грошового зобов’язання по сплаті орендної плати (відшкодуванню витрат орендодавця по оплаті комунальних послуг), та з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки (пені).

У відповідності до п. 6.2 Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по оплаті 246 133,70 грн., нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у загальний період з листопада 2008 року по січень 2012 року по кожному платежу окремо з урахування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 25.01.2012 р. було заявлено про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені.

При цьому, позовна заява №412 від 27.10.2011 р. подана до суду 28.10.2011 р., що підтверджується відбитком штампу канцелярії господарського суду міста Києва на титульній сторінці позовної заяви.

Відтак, вимоги про стягнення пені, нарахованої до 28.10.2010 р., заявлено з пропуском позовної давності.

Таким чином, з огляду на викладене та враховуючи наявність заяви відповідача про застосування строку позовної давності правомірним є задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті орендної плати за травень 2010 року –грудень 2011 року, нарахованої з 29.10.2010 р., що за перерахунком суду з урахуванням встановлених днів, з яких відповідач є таким, що прострочив, положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, становить 7 396,98 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені, нарахованої у період з листопада 2008 року по 28.10.2010 р., необхідно відмовити у зв’язку із пропуском строку позовної давності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що строк позовної давності до вимог про стягнення 3% річних становить 3 роки (загальний), а тому, враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих з листопада 2008 року та за волею позивача обмежених 180-ти денним строком нарахування по кожному платежу окремо, за перерахунком суду згідно наведеного позивачем розрахунку підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі –3 156,13 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Управління на користь Центру заборгованості у розмірі 246 133,70 грн., пені у розмірі 7 396,98 грн. та 3% річних у розмірі 3 156,13 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та судовий збір) покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04070, м. Київ, вул. Спаська, 12; ідентифікаційний код 33746799) на користь Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій (04070, м. Київ, вул. Спаська, 12; ідентифікаційний код 21507625) заборгованість у розмірі 246 133 (двісті сорок шість тисяч сто тридцять три) грн. 70 коп., пеню у розмірі 7 396 (сім тисяч триста дев’яносто шість) грн. 98 коп., 3% річних у розмірі 3 156 (три тисячі сто п’ятдесят шість) грн. 13 коп., державне мито у розмірі 1 541 (одна тисяча п’ятсот сорок одна) грн. 17 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 49 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 98 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –13.02.2012 р.