Рішення № 21443332, 30.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/43630.01.12 За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»

ДоГромадської організації «Комітет з питань протидії корупції та організованої злочинності»

Простягнення 16753,91 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № Д07/2011/04/22-28 від 22.04.2011 р.

ОСОБА_2 дов. № Д07/2011/04/22-26 від 22.04.2011 р.

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Громадської організації «Комітет з питань протидії корупції та організованої злочинності»про стягнення 5697,66 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 307,80 грн. боргу за спожиту реактивну електроенергію, 10682,22 грн. боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною, 6,01 грн. інфляційної складової боргу, 60,22 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором на постачання електричної енергії № 81367 (о/р 81367012) від 21.10.2010 р.

Ухвалою від 08.12.11 р. за даною позовною заявою було порушено провадження у справі № 37/436 та призначено її до розгляду на 21.12.11 р.; витребувано у сторін певні документи.

У судовому засіданні 21.12.11 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов суду не надав.

Приймаючи до уваги неявку представника відповідача та неподання ним відзиву на позов, ухвалою суду від 21.12.11 р. було відкладенорозгляд справи № 37/436 на 30.01.2012 р.; повторно зобовязано відповідача надати суду на підтвердження його статусу юридичної особи і повного найменування подати суду оригінал і належну копію статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію, довідку з органів статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідку з обслуговуючого банку про наявність відкритих рахунків та їх реквізити; подати письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу; зобовязано позивача надати суду довідку про стан заборгованості відповідача станом на день розгляду справи в суді.

У судовому засіданні 30.01.12 р. представник позивача заявив письмове клопотання про приєднання до матеріалів справи довідки про стан заборгованості на день слухання справи, які зареєстровано службою діловодства суду та приєднано до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 30.01.12 р. повторно не зявився, відзив на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її судового розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернені органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Громадською організацією «Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності» (споживач) був укладений договір на постачання електричної енергії №81367 від 21.10.10 р., відповідно умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невідємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 81367 від 21.10.10 р. визначено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, не обумовлених цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Згідно з п. 2.2.2 договору № 81367 від 21.10.10 р., постачальник зобовязується постачати споживачу електроенергію як різновид товару:

-в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 даного договору (додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»);

-з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами;

-згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЕ) чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромонтаж та експлуатаційної відповідності сторін».

У відповідності до п. 2.3.2. зазначеного договору, споживач зобовязується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок відповідно до додатка «Перелік обєктів».

Пунктами 2.3.3. та 2.3.4. договору № 81367 від 21.10.10 р. визначено, що споживач зобовязується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків»та «Графік зняття показів обліку електричної енергії»; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками «Порядок розрахунків»та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії».

Згідно з п. 4.2.2. договору № 81367 від 21.10.10 р., за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини; плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВа і більше та середньомісячним (за підсумками минулого року) обсягом фактичного споживання електричної енергії 50 тис. кВтг і більше.

У відповідності до п. 4.2.3. вищевказаного договору, споживач сплачує постачальнику вартість недорахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів ат кількості годин їх використання та кількості годин їх використання відповідно до методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ (№ 562 від 04.05.06 р., за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням надалі Методика), у разі таких споживача:

- самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії;

- пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку;

- споживання електроенергії поза засобами обліку;

- інших умов, визначених методикою.

Розділом 5 договору № 81367 від 21.10.10 р. встановлено порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності.

У відповідності до п. 5 додатку № 2 до договору № 81367 від 21.10.10 р., за даними акта про використану електроенергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в акті про приймання-передачу товарної продукції, акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, по два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

Згідно з п. 6 додатку № 2 до договору № 81367 від 21.10.10 р., перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається за результатами підсумків розрахункового періоду на підставі підтвердженого сторонами додатка «Акт про використану електричну енергію». протягом наступних календарних місяців споживач отримує у постачальника рахунок на оплату двократної вартості перевищення. Вартість перевищення споживання електричної енергії понад договірну величину має бути оплачена до дати зазначеної у платіжному повідомленні, і не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка.

Додатком № 5 б до договору № 81367 від 21.10.10 р. визначено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Згідно з п. 6.14. Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку.

У відповідності до п. 6.16. ПКЕЕ, обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Визначені відповідно до законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії, а також вартість різниці між найбільшою величиною споживаної електричної потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження, та договірною граничною величиною електричної потужності зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно з п. 6.17. ПКЕЕ, у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф, він за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії підвищену згідно з законом вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом.

Середньозважений тариф розраховується як частка від ділення всієї нарахованої за розрахунковий період суми оплати за електричну енергію на обсяг всієї електричної енергії, спожитої за цей період.

Позивач пояснив суду, що у квітні, травні та червні 2011 р. було зафіксовано перевищення договірних величин споживання електроенергії відповідно на 7096 кВ/г, 31 кВ/г та 3891 кВ/г, двократна вартість якого становить відповідно 8901,85 грн. (без ПДВ).

Станом на 01.11.11 р. відповідачу було нараховано за перевищення договірних величин споживання 10682,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивача надав суду звіти про використану електроенергію за спірний період; акти відключення споживача при розірванні договору; заяви відповідача щодо встановлення лімітів на обсяги постачання енергії за договором № 81367 від 21.10.10 р.; рахунки-розшифровки по активній та реактивній електроенергії та рахунки за спірний період.

ПАТ «Київенерго»направило на адресу Громадської організації «Комітет з питань протидії корупції та організованої злочинності» лист (вихідний № 691 від 19.07.11 р.) з проханням здійснити повне погашення заборгованості за спожиту електричну енергію (належним чином засвідчені докази поштового відправлення додано до матеріалів справи).

Однак, на день звернення позивача з позовом до суду вищевказана заборгованість не була погашена.

За таких обставин ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Громадської організації «Комітет з питань протидії корупції та організованої злочинності»про стягнення 5697,66 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 307,80 грн. боргу за спожиту реактивну електроенергію, 10682,22 грн. боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною, 6,01 грн. інфляційної складової боргу, 60,22 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором на постачання електричної енергії № 81367 (о/р 81367012) від 21.10.2010 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електричної енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 81367 від 21.10.10 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту електричну енергію та її понад договірну величину не здійснив.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 5697,66 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 307,80 грн. боргу за спожиту реактивну електроенергію та 10682,22 грн. боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»щодо стягнення з Громадської організації «Комітет з питань протидії корупції та організованої злочинності»5697,66 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 307,80 грн. боргу за спожиту реактивну електроенергію та 10682,22 грн. боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії за договором № 81367 від 21.10.10 р. на постачання електричної енергії та додатками до нього визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 6,01 інфляційної складової боргу та 60,22 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 81367 від 21.10.10 р. за період з липня 2011 р. до жовтня 2011 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як відємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що повязані із встановленням рівня інфляції у липні 2011 р. та серпні 2011 р. на рівні 98,7 % та 99,6 %, відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період з відємним показником, тобто відсутні.

У звязку з вищенаведеним, суд відмовляє ПАТ «Київенерго»у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Громадської організації «Комітет з питань протидії корупції та організованої злочинності»6,01 грн. інфляційних втрат за період з липня 2011 р. до жовтня 2011 р.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за договором № 81367 від 21.10.10 р. станом на 01.11.11 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 60,22 грн. трьох відсотків річних за період з липня 2011 р. до жовтня 2011 р.

Таким чином позов ПАТ «Київенерго»до Громадської організації «Комітет з питань протидії корупції та організованої злочинності»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Громадської організації «Комітет з питань протидії корупції та організованої злочинності»(02094, м. Київ, вул. Попудренка, 46/2, код ЄДРПОУ 36688761) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 5697 (пять тисяч шістсот девяносто сім) грн. 66 коп. боргу за спожиту активну електричну енергію, 307 (триста сім) грн. 80 коп. боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 10 682 (десять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 22 коп. боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії, 60 (шістдесят) грн. 22 коп. трьох відсотків річних та 1 410 (одна тисяча чотириста десять) грн. 99 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.У решті позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

складено 03.02.12 р.