Рішення № 21443315, 14.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/291-201214.02.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хілті (Україна) ЛТД"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінтех"

Простягнення 51 335,32 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін :

від позивачаОСОБА_1 (дов. №10/01/12-01 від 10.01.2012 р.)

від відповідачане зявився

В судовому засіданні 14 лютого 2012 р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хілті (Україна) ЛТД" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінтех" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 51 335,32 грн. заборгованості за Договором поставки № 1008-вп від 15.09.2008 року, з яких 34 259,18 грн. основної заборгованості, 2 676,91 грн. пені, 11134,24 грн. інфляційних втрат, 3 265,00 грн. трьох відсотків річних за неналежне виконання грошових зобов'язань, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати заборгованості за поставлений товар за Договором поставки № 1008-вп від 15.09.2008 року. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 526, 610, 622-625 ЦК України, ст. ст. 218, 220, 224 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5011- 9/291-2012, розгляд справи призначено на 14.02.2012 року.

В судове засідання 14.02.2012 року представник відповідача не зявився, конверт з ухвалою суду від 10.01.2012 року, направлений відповідачу за адресою: 04071, м. Київ, вул. Оболонська, 7 повернуто до суду з відміткою “за зазначеною адресою не проживає”.

Як вбачається з витягу станом на 14.02.2012 р. з ЄДРПОУ на відповідача, відповідач зареєстрований за адресою: 04071, м. Київ, вул. Оболонська, 7.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи № 5011- 9/291-2012.

Представник позивача вимоги ухвали суду від 10.01.2012 року виконав, надав додаткові матеріали по справі, оригінали документів доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні.

Також, в судовому засіданні 14.02.2012 року представником позивача надано усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хілті (Україна) ЛТД" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудінтех"(покупець) було укладено Договір поставки № 1008-вп (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до ст. 1 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах даного Договору. Загалом під визначенням поняття товар у цьому Договорі розуміється електроінструмент, системи кріплення, протипожежні засоби, витратні матеріали. Товар за цим Договором поставляється партіями. Найменування, асортимент та кількість товару в партії визначається в заявці покупця або специфікації, погодженою сторонами. Право власності на товар переходить з моменту отримання товару уповноваженим на то представником покупця.

Статтею 2 Договору сторони передбачили, що ціна Договору є сумою партій поставок покупцеві за даним Договором. Форма оплати за партію товару - відстрочення платежу. розрахунок за товар по даному Договору здійснюється покупцем в безготівковій формі, шляхом перерахування 100% вартості партії товару, вказаної в рахунку-фактурі на товар, на рахунок постачальника та в терміни передбаченні даною статтею. Відстрочення оплати за поставлену партію товару складає 30 (тридцять0 банківських днів від дати поставки товару та дати вказаної у відповідній накладній.

Згідно з ст. 3 Договору покупець отримує товар відповідно до видаткової накладної на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 34 259,18 грн., що підтверджується накладною № 61064777 від 15.09.2008 року, накладною № 61064997 від 17.09.2008 року та довіреністю серії ЯПИ № 550073 від 15.09.2008 року, виданої уповноваженій особі відповідача на отримання цінностей від позивача.

Проте, в порушення умов Договору та чинного законодавства України, відповідач не здійснив оплату за поставлений товар, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 34 259,18 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 22.06.2009 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 70-юр з вимогою погасити борг, а після залишення її без задоволення - претензію № 40-юр від 26.01.2010 року на суму 50 899,68 з нарахованими штрафними санкціями, яку також задоволено не було.

Проте, 10.03.2009 року відповідач надіслав позивачу лист № 26 з проханням реструктуризувати суму боргу, що виникла у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінтех" перед позивачем.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 34 259,18 грн. основної заборгованості за Договором поставки № 1008-вп від 15.09.2008 року, 2 676,91 грн. пені, 11 134,24 грн. інфляційних втрат, 3 265,00 грн. трьох відсотків річних.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В статті 692 ЦК України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 34 259,18 грн., що підтверджується накладною № 61064777 від 15.09.2008 року, накладною № 61064997 від 17.09.2008 року та довіреністю серії ЯПИ № 550073 від 15.09.2008 року, виданої уповноваженій особі відповідача на отримання цінностей від позивача (копії долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Отже, як встановлено судом, позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, незважаючи на викладені обставини та в порушення умов Договору відповідач не здійснив оплату за поставлений позивачем товар.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 34259,18 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 676,91 грн., 11 134,24 грн. інфляційних втрат, 3 265,00 грн. трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

В звязку з тим, що Відповідач припустився прострочення по платежах, Позивач на підставі п. 5.2. Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 676,91 грн. пені за період 01.07.2011 року по 31.12.2011 року.

У відповідності до п. 5.2. Договору, у разі порушення строків оплати (п.2 Договору) покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме на момент прострочення виконання зобов'язання від несплаченої у строк суми партії товару за термін прострочення платежу з моменту закінчення строку, зазначеного в п. 2 цього Договору.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зважаючи на вищезазначені норми чинного законодавства України, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за останні шість місяців прострочення оплати на поставлений товар, а саме. за період 01.07.2011 року по 31.12.2011 року.

Враховуючи те, що відповідач прострочив оплату за поставлений товар, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2 676,91 грн. пені за період 01.07.2011 року по 31.12.2011 року підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача, правильність якого перевірена судом.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 11 134,24 грн. інфляційних втрат, 3 265,00 грн. трьох відсотків річних

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобовязання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобовязання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 11 134,24 грн. інфляційних втрат, 3 265,00 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілті (Україна) ЛТД" підлягають задоволенню повністю.

Витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінтех" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 7; код ЄДРПОУ 33348804, р/р 2600148672001 в АБ "Київська Русь", м. Київ, МФО 319092, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілті (Україна) ЛТД" (01033, м. Київ, вул. Боженко, 86 Л, офіс 10; код ЄДРПОУ 23162194, р/р 26004200033019 у ПАТ "Сітібанк", МФО 300584) 34 259 (тридцять чотири тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 17 коп. основної заборгованості, 2 676 (дві тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 91 коп. пені, 11 134 (одинадцять тисяч сто тридцять чотири) грн. 24 коп. інфляційних збитків, 3 265 (три тисячі двісті шістдесят п'ять) грн. 00 коп. трьох відсотків річних, витрати по сплаті судового збору сумі 1 411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Г.П. Бондаренко

Рішення підписано 16.02.2012 року