Рішення № 21442988, 07.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/44407.02.12 За позовом Публічного акціонерного товариства “Деревообробний завод”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Віртекс”

про стягнення грошових коштів 11604,00 грн. та зобовязання вчинити дії

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 01.01.2012 р.

У судовому засіданні 07.02.12 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство “Деревообробний завод”звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Віртекс” про стягнення 11 604,00 грн та зобовязання усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення його за актом приймання-передачі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2011 було порушено провадження по справі № 8/17-4772-2011, розгляд призначено на 05.12.2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.12.2011 року, суд, керуючись ст. 15, 17 ГПК України, вирішив передати справу № 8/17-4772-2011 за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою суду від 20.12.11 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу № 8/17-4772-2011 до свого провадження, присвоїла справі № 40/444 та призначила справу до розгляду на 17.01.12.

У судове засідання, призначене на 17.01.12, представники сторін не зявились, вимоги ухвали суду не виконали.

04.01.12 відповідач через службу діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача у судовому засіданні, суд вирішив його задовольнити. Керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України, суд відкладав розгляд справи на 07.02.12 у звязку з неявкою представників сторін та клопотанням відповідача.

24.01.12 представник позивача через відділ діловодства суду подав пояснення по суті спору та клопотання про слухання справи без участі позивача.

У судове засідання, призначене на 17.02.12., представник позивача не зявився. Представник відповідача надав відзив на позов та документи для залучення їх до матеріалів справи, надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судом досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

22.06.2011 року Відкритим акціонерним товариством “Деревообробний завод”, що змінило своє найменування на публічне акціонерне товариство “Деревообробний завод”, (позивач, орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віртекс» (відповідач, орендар) був укладений договір оренди № 148, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування складське приміщення площею 300 кв.м., 1 офісне приміщення в адміністративному корпусі площею 12,0 кв.м., тверде покриття площею 30,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Партизанська, 16 (далі договір).

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає в строкове платне користування обєктом оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі обєкта оренди, який є невідємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.3 договору орендар протягом 3 днів з моменту припинення цього договору зобовязаний звільнити та повернути, а орендодавець прийняти обєкт оренди, що оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору орендна плата встановлюється за домовленістю сторін та становить за один місяць оренди 10750,00 грн. з ПДВ. Орендна плата не включає платежі за комунальні послуги. Орендну плату орендар перераховує орендодавцю щомісячно в період з 20-го по 25-те число кожного місяця, за наступний місяць.

Згідно з п. 9.1. договору останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 30.06.12.

Орендна плата починає сплачуватись орендарем з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення (п.9.2 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.08.2011р. позивач передав, а відповідач прийняв обєкт оренди загальною площею 342 кв.м.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що протягом дії договору оренди № 148 відповідач неналежним чином виконував свої зобовязання щодо внесення орендних платежів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 11125,00 грн. за період з 01.08.11 по 16.09.11.

Позивач зазначає, що 16.08.11 на його адресу від відповідача надійшов лист про розірвання договору оренди з 31.08.11 у звязку із важким фінансовим становищем орендаря.

Позивач не заперечує проти розірвання договору оренди № 148 від 22.06.11, проте тільки з 16.09.11, оскільки п. 9.9 договору передбачено, що у разі дострокового припинення договору оренди за бажанням орендаря, останній повинен повідомити про це за 30 днів до запланованої дати розірвання (зазначене викладено в листі позивача від 07.09.11).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 401,00 грн. та 3 5 річних в сумі 78,00 грн, а також зобовязати відповідача усунути перешкоди у користуванні майном/, шляхом повернення за актом приймання-передачі складського приміщення площею 342,0 кв.м., що розташоване по вул. Партизанській, 16 в м. Одесі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ч.1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 9.9 договору оренди № 148 від 22.06.2011р. у випадку дострокового припинення договору оренди за ініціативи орендаря останній зобовязаний повідомити за 30 днів до запланованої дати розірвання договору оренди.

Згідно з п.9.5 договору дія даного договору припиняється, зокрема, у випадку взаємної згоди сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, лист-повідомлення відповідача № 145 від 01.08.11 про розірвання договору оренди був отриманий позивачем 11.08.11 вхідний № 265, про що свідчить відтиск вхідного штампу у лівому нижньому куті листа (оригінал листа було надано відповідачем в судовому засіданні та досліджено судом).

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням передбаченого сторонами порядку дострокового розірвання договору за ініціативи орендаря (п. 9.9 договору) суд дійшов висновку, що договір оренди № 148 від 22.06.2011р. було розірвано за взаємною згодою сторін з 11.09.11.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з 2.3 договору орендар протягом 3 днів з моменту припинення цього договору зобовязаний звільнити та повернути, а орендодавець прийняти обєкт оренди, що оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами.

Судом встановлено, що разом з листом-повідомленням № 145 від 01.08.11 відповідачем було направлено на адресу позивача акт прийому-передачі (повернення) майна за договором оренди, підписаного з боку відповідача.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів чинення відповідачем перешкод у користуванні майном позивачем не надано, як і не надано доказів щодо наявності заперечень стосовно підписання з боку позивача актів прийому-передачі, отриманих останнім 11.08.2011 р. разом з листом-повідомленням № 145 від 01.08.11.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведеного, позивачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на підтвердження позовних вимог в частині зобовязання відповідача усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення за актом приймання-передачі позивачеві складського приміщення площею 342 кв.м., яке розташоване по вул. Партизанській, 16 в м. Одесі, а відтак позовні вимоги в тій частині не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення боргу за орендними платежами, суд зазначає наступне.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі підлягають задоволенню за період з 01.08.11 по 10.09.11 в сумі 9 333,34 грн: 1 0750 грн орендна плата за серпень) + 3 583,34 грн (орендна плата за 10 днів вересня) 5 000,00 грн (кошти, що були сплачені відповідачем 01.07.11). В іншій частині позовних вимог про стягнення орендної плати слід відмовити.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 401 грн та 78 грн 3 % річних, що нараховані за період з 26.08.11 по 18.11.11.

Відповідно до ст. 216 ГК України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Орендар у випадку несвоєчасного перерахування орендної плати або компенсації вартості комунальних послуг, сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.3 договору).

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності передбаченої умовами договору (п.8.3) та Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Судом здійснено перерахунок розміру пені та 3 % річних з урахуванням суми основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

9333.3426.08.2011 - 18.1.2011857.7500 %0.042 %336.90 Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені за прострочення сплати орендної плати підлягає частковому задоволенню в розмірі 336,90 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

9333.3426.08.2011 - 18.11.2011853 %65.21 Таким чином, вимога позивача щодо стягнення 3 % річних за прострочення сплати орендної плати підлягає частковому задоволенню в розмірі 65,21 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віртекс»(02002 м. Київ, вул. Каховська, будинок 60, ідентифікаційний код 35063305) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Деревообробний завод»(65098 м. Одеса, вул. Партизанська, буд. 16, ідентифікаційний код 05514910) заборгованість з орендної плати в розмірі 9 333 (девять тисяч триста тридцять три) грн 34 коп., пеню в розмірі 336 (триста тридцять шість) грн 90 коп., 3 % річних в сумі 65 (шістдесят пять) грн 21 коп., 1 185 (одну тисячу сто вісімдесят п'ять) грн 66 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 13.02.2012 р.