Ухвала суду № 21442577, 20.02.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 23/19/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

20.02.12 справа № 5009/546/12

Господарський суд у складі судді Шевченко Т.М.,

за участю:

представника кредитора ОСОБА_1, завідувач юридичного сектору, довіреність №1/10/10-010 від 17.05.2011р.;

від боржника не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 5009/546/12

за заявою кредитора Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області (69096, м. Запоріжжя, вул. 3-ї Пятирічки, 8, ідент. код юридичної особи 343147714)

до боржника Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (70435, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Кредитор (ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області) звернувся до господарського суду Запорізької області із заявою про порушення справи про банкрутство відносно ФОП ОСОБА_2 як відсутнього боржника в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою від 10.02.2012 р. господарським судом прийнято заяву до розгляду і порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 23/19/12, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, слухання справи призначено на 20.02.2012 р.

Боржник своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористались, уповноваженого представника не направив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений відповідно до вимог закону.

Враховуючи обмеженість розгляду справи, порушеної в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду та прийняття відповідного рішення, судове засідання проведено за відсутності представника боржника, згідно зі ст. 75 ГПК України.

Суд, розглянувши заяву кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство та подані документи, дійшов висновку про припинення провадження у справі, з огляду на наступне.

За приписами ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі Закон про банкрутство) справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

Втім, статтею 52 Закону про банкрутство передбачено, що <…>, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобовязань.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Із викладених норм вбачається, що при зверненні до суду в порядку статті 52 Закону про банкрутство кредитор має підтвердити безспірність своїх вимог до боржника.

Вимоги кредитора набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема, виконавчими.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 17 Закону України «Про виконавче провадження».

В пункті 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 зазначено, що у разі подання органами державної податкової служби заяв про порушення справи про банкрутство безспірними слід вважати лише вимоги про стягнення податкового боргу (недоїмки), визначення якого наведено в пункті 1.3 статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 р. N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Безспірність вимог щодо стягнення недоїмок зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) має підтверджуватися документами про узгодження суми податкового зобов'язання.

Згідно з ч. 10 ст. 7 Закону про банкрутство до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію ОСОБА_2 05.06.2006 р. зареєстрована Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області як фізична особа-підприємець.

За обліковими даними ДПІ у Запорізькому районі заборгованість боржника становить 1941,45 грн.

Кредитором вживались заходи щодо отримання заборгованості шляхом направлення податкових вимог про сплату боргу та стягнення податкового боргу в примусового порядку через державну виконавчу службу.

Постановою ВДВС Запорізького РУЮ Запорізької області від 30.06.2010 р. повернуто виконавчий документ стягувачу без виконання.

Крім того, кредитором вжито заходів щодо розшуку майнових активів боржника. За інформацією органів реєстрації речових прав на майно, за боржником не зареєстровано, ані рухомого, ані нерухомого майна.

Згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (станом на 26.07.2011 р.) місцем проживання боржника є: АДРЕСА_1. За обліком адресно-довідкового сектору ВПРФО ГУМВС в Запорізькій області боржник зареєстрований за цією ж адресою.

В обґрунтування поданої заяви ініціюючий кредитор ДПІ у Запорізькому районі - посилається на повернення державною виконавчою службою виконавчого документу без виконання у звязку із неможливістю зясувати місце проживання боржника.

Втім, за переконанням суду, постанова державної виконавчої служби не є належним доказом відсутності боржника за місцем проживання, з огляду на наступне.

Статтею 52 Закону про банкрутство передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець боржник або керівні органи боржника юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобовязань.

За вимогами ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка кореспондується із ч. 1 ст. 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою підприємцем.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

За приписами ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

За змістом частин 1 і 3 статті 18 вищезазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, а якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Відповідно до ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

З урахуванням приписів вказаних норм законодавства та матеріалів справи вбачається, що ініціюючим кредитором до заяви не додано належних доказів на підтвердження відсутності боржника за його місцем проживання.

З огляду на ці обставини, суд вважає, що належні докази відсутності боржника за місцем проживання в матеріалах справи не містяться, а подані ініціюючим кредитором документи не підтверджують наявності визначених законом підстав для визнання банкрутом ФОП ОСОБА_2 як відсутнього боржника.

Встановлені судом обставини справи у сукупності свідчать про відсутність ознак, передбачених ст. 52 Закону про банкрутство, для здійснення провадження у справі про банкрутство відносно ФОП ОСОБА_2 в порядку вказаної статті Закону.

Дійшовши викладеного висновку, суд припиняє провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2. на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 5, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 41, 45, п. 11 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 5009/546/12 про банкрутство Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (70435, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) припинити.

Завірені примірники ухвали надіслати: кредитору, боржнику, Головному управлінню статистики у Запорізькій області, державному реєстратору Запорізької районної державної адміністрації, ВДВС Запорізького РУЮ Запорізької області, Головному управлінню юстиції в Запорізькій області.

СуддяТ.М. Шевченко