Рішення № 21442401, 24.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.01.12 р. Справа № 6/346пд

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства „Азовстройавтокомплекс” м.Маріуполь, Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольстальконструкція” м.Маріуполь, Донецької області

про визнання договору купівлі продажу дійсним

за зустрічною позовною заявою:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольстальконструкція” м.Маріуполь, Донецької області

до відповідача: Приватного підприємства „Азовстройавтокомплекс” м.Маріуполь, Донецької області

про визнання права власності

за участю

представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічною позовною заявою) ОСОБА_1. представник по довіреності №1 від 02.12.2011р.

від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічною позовною заявою) ОСОБА_2 - представник по довіреності №7 від 10.01.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „Азовстройавтокомплекс” м.Маріуполь, Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольстальконструкція” м.Маріуполь, Донецької області про визнання договору купівлі-продажу №17 від 27.09.2011р. дійсним та зобовязання відповідача виконати договір відповідно до його умов.

Відповідач із вказаним позовом не погодився та до початку розгляду справи по суті звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив суд визнати за ТОВ «Маріупольстальконструкція» права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю-склад лит. Л-1, загальною площею 434,7кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул.Переїзна,2, який ухвалою від 11.01.2012р. господарський суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом по справі № 6/346пд.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2011 р. Приватним підприємством «Азовстройавтокомплекс» (далі по текстуПокупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріупольстальконструкція» (далі по тексту Продавець) був укладений договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості №17, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві об'єкти нерухомого майна, вказані в п.2 договору, а покупець взяв на себе зобов'язання прийняти зазначені об'єкти і сплатити продавцеві договірну ціну за них.

Відповідно зі ст. 33 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на те, що на його думку, суд має усі підстави для визнання спірного договору дійсним, а також визнання за позивачем права власності на придбані об'єкти нерухомості, в разі, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно приписів чинного законодавства неподання додаткових матеріалів і доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень сторонами свідчить про те, що вони вважають наявні у справі докази достатніми, а суд відповідно до ст. ст. 43, 82 ГПК України надає їм належну оцінку та має право прийняти за наявними у матеріалах справи документами відповідне рішення.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі - продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За приписами п. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державній реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державній реєстрації з моменту державній реєстрації.

Відповідно до п. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані х його недійсністю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір купівлі продажу є недійсним, а отже, майно, яке є предметом цього договору, залишається у власності позивача за зустрічним позовом.

Крім цього, суд вважає, що доводи та аргументи ПП «Азовстройавтокомплекс» є необґрунтованими і позивач за первісним позовом просячи суд визнати договір купівлі продажу № 10 від 12.07.2010 р. дійсним, безпідставно оспорює право власності позивача за зустрічним позовом на нежитлову будівлю склад лит. Л-1, загальною площею 434, 7 кв.м., розташовану за адресою: м. Донецьк, вул.Переїзна, 2.

Право власності на зазначене нерухоме майно підтверджується наявними договорами купівлі продажу нерухомого майна вказаних у спірному договорі купівлі продажу об'єктів. А на деякі новозбудовані об'єкти право власності позивача за зустрічним позовом підтверджується довідками про знаходження цих об'єктів на балансі ТОВ «Маріупольстальконструкція».

Крім того, відповідність державним будівельним нормам зазначених об'єктів нерухомості та їх задовільний стан, підтверджується технічними висновками, наданими ТОВ «Донбасспецмонтаж», права на здійснення діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури якої посвідчується ліцензією.

Статтею 392 Цивільного Кодексу України передбачено право особи на пред'явлення позову про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою. На підставі вищенаведеного та приймаючи до уваги те, що, відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного Кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), тобто право власності на нову річ виникає в той момент, коли в результаті виготовлення чи створення, виникає об'єкт, який може кваліфікуватися як нова річ. Таким чином, Товариство з обмеженою Відповідальністю «Маріупольстальконструкція» здобуло право власності на нерухоме майно, що є предметом спору з моменту завершення його будівництва. Згідно до ст. 317 Цивільного Кодексу України, власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 319 Цивільного Кодексу України передбачає, що власник володіє, користується та розпоряджується своїм майном на свій розсуд. Частиною 5 зазначеної статті встановлюється єдине обмеження щодо здійснення права власності власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадянам, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відтак, у наслідок дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольстальконструкція» щодо проведення незначних добудов деяких нежитлових приміщень та будівництва нових об'єктів, не заподіяно шкоду правам,свободам та гідності громадянам, інтересам суспільства, або погіршено екологічну ситуацію та природні якості землі.

Стаття 328 Цивільного Кодексу України встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Тому, суд приходить до висновку, що позивач за зустрічним позовом має здобути право власності на новостворене нерухоме майно нежитлову будівлю склад лит Л-1, загальною площею 434, 7 кв.м., розташовану за адресою: м. Донецьк, вул.Переїзна, 2.

Частина 1 ст. 321 Цивільного Кодексу Україні встановлює непорушність права власності особи. Згідно до цього положення, ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 392 Цивільного Кодексу України передбачено право на пред'явлення позову про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою. З огляду на викладення та приймаючи до уваги те, що, відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного Кодексу України передбачено право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), тобто право власності на нову річ виникає в той момент, коли в результаті виготовлення чи створення, виникає об'єкт, який може кваліфікуватися як нова річ. Виходить, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріупольстальконструкція» правомірно здобуло право власності на нерухоме майно, що є предметом спору з моменту завершення його будівництва. Згідно до ст. 317 Цивільного Кодексу України, власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Статтею 319 Цивільного Кодексу України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджується своїм майном на свій розсуд. Частиною 5 цієї статті встановлене єдине обмеження щодо здійснення права власності власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадянам, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріупольстальконструкція» уклало та добросовісно виконує договір оренди землі від 04.09.2008 року.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, щодо правомірності здобуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріупольстальконструкція» права власності на нерухоме майно нежитлові будівлі склад лит. Л-1, загальною площею 434, 7 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул.Переїзна, 2.

Позовні вимоги ПП «Азовстройавтокомплекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольстальконструкція» про визнання договору купівлі продажу № 17 від 27.09.2011 р. дійсним та зобов'язання відповідача за первісним позовом виконати вказаний договір, відповідно до його умов, задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що судові витрати за подання первісного позову треба віднести на позивача за первісним позовом, а за подання зустрічної позовної заяви на позивача за зустрічним позовом, оскільки останній висловив згоду щодо їх покладення на нього.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 216, 220, 319, ч. 1 ст. 321, 328, ч. 2 ст. 331, 392, 640, 657 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 60, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні первісного позову Приватного підприємства «Азовстройавтокомплекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольстальконструкція» про визнання договору купівлі продажу № 17 від 27.09.2011 р. дійсним та зобов'язання відповідача за первісним позовом виконати вказаний договір, відповідно до його умов, відмовити.

Зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольстальконструкція» до Приватного підприємства «Азовстройавтокомплекс» про визнання за ТОВ «Маріупольстальконструкція» права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю склад лит. Л-1, загальною площею 434, 7кв.м., розташоване за адресою: м.Донецьк, вул.Переїзна, 2, задовольнити.

Визнати за ТОВ «Маріупольстальконструкція» (87515, Донецька область м.Маріуполь, вул.Італійська, 35, ЄДРПОУ 33244090) право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю склад лит. Л-1, загальною площею 434, 7кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул.Переїзна, 2.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 24.01.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.01.2012р.

Суддя Подколзіна Л.Д.