Рішення № 21442301, 14.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.02.12 р. Справа № 37/380пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Тімченко М.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська”, м. Добропілля, Донецької області, ідентифікаційний код 36028628

про: внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу Відокремленого підрозділу „Шахта „Білозерська” Державного підприємства „Добропіллявугілля” № 5/2008 від 13.11.2008р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - ОСОБА_1 (діє за довіреністю № 4 від 11.01.2012р.);

від Відповідача ОСОБА_2 (діє за довіреністю № 01-13 від 03.01.2012р.); ОСОБА_3 (діє за довіреністю № 01-12 від 03.01.2012р.); ОСОБА_4 (діє за довіреністю № 01-311 від 30.01.2012р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України судом оголошувалася перерва у засіданні з 16.01.2012р. до 31.01.2012р. та відкладав розгляд справи з 31.01.2012р. на 14.02.2012р.

У судовому засіданні 14.02.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська”, м. Добропілля, Донецької області (далі Відповідач) про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу Відокремленого підрозділу „Шахта „Білозерська” Державного підприємства „Добропіллявугілля” № 5/2008 від 13.11.2008р.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на необхідність внесення змін до договору оренди № 5/2008 від 13.11.2008р. через зміну Кабінетом Міністрів України методики розрахунку орендної плати, що передбачено договором як підстава для таких змін, надсилання Орендареві пропозиції про укладання відповідної додаткової угоди задля запровадження зумовлених поточною редакцією Методики змін та відмову від укладання цієї додаткової угоди.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №5/2008 від 13.11.2008р. з додатками та договорами про внесення до нього змін, лист №11-06-02-10971 від 07.11.2011р. та лист №01-6468 від 30.11.2011р. з розрахунком плати, протоколом розбіжностей та проектом договору №3 про внесення змін до договору, нормативно обґрунтувавши вимоги посиланням на ст.ст. 10, 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 180, 188, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 16, 525, 651, 638 Цивільного кодексу України.

Для додаткового обґрунтування заявлених вимог Позивачем 31.01.2012р. надані пояснення (а.с.а.с.87, 88) щодо обовязковості внесення запропонованих змін зважаючи на умови спірного договору оренди.

Відповідач надав відзив від 30.01.2012р. (а.с.а.с. 89-94), яким проти позову заперечив, посилаючись на: досягнення сторонами згода за всіма істотними умовами спірного договору, у тому числі щодо розміру платежів, на момент його укладання та встановлену законодавчу гарантію збереження умов договору навіть попри зміни у законодавстві, що встановлюють правила, які погіршують становище Орендаря; застосування у запропонованих змінах до договору орендної ставки відносно правовідносин, що сформувалися за період до зміни Кабінетом Міністрів України методики розрахунку орендної плати всупереч ст. 58 Конституції України; некоректність запропонованого розрахунку розміру орендної плати через не проведення незалежної оцінки орендованого майна на дату внесення змін.

На виконання вимог суду і задля підтвердження своєї позиції Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.99-116), у тому числі пояснення №01-520 від 14.02.2012р. щодо неможливості застосування у спірному розрахунку результатів незалежної оцінки майна через закінчення строку їх чинності.

У судовому засідання 14.02.2012р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її підтвердження.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

13.11.2008р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідач (Орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Відокремленого підрозділу «Шахта «Білозерська» Державного підприємства «Добропіллявугілля» № 5/2008 (а.с.а.с.12-20), згідно п.п.1.1, 10.1. якого Орендодавець передає строком на 49 років до листопада 2057р., а Орендар приймає в строкове платне користування майно, що належить до державної власності цілісний майновий комплекс Відокремленого підрозділу «Шахта «Білозерська» Державного підприємства «Добропіллявугілля», розташоване за адресою: 85013, Донецька область, Добропільський район, м. Білозерське, вул. Строїтельна, 17, склад і вартість якого визначено у відповідності до передавального балансу, актом оцінки Підприємства, складених станом на 31.08.2008р. (а.с.а.с.24-26), і становить 309674638,59 грн., у тому числі:

·Необоротні активи з них:

- основні фонди:

а) по первісній вартості 372644312,50 грн.

б) по залишковій вартості 292833995,00 грн.

·Нематеріальні активи:

а) за первісною вартістю 2126397,00 грн.

б) за залишковою вартістю 2120332,00 грн.

·Незавершене будівництво 14720311,59 грн.

Згідно п. 2.1. договору Орендар вступає у строкове платне користування майном в термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі, який було підписано сторонами 13.11.2008р. (а.с.а.с.21-22).

Розділом 3 договору встановлені домовленості сторін відносно орендної плати, а саме:

- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженою КМУ, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (серпень 2008р.) 1464170,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди листопад 2008р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень листопад 2008р. (п.3.1.);

- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.2.) і перераховується у розмірі 100% до Державного бюджету щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п.3.3.);

- розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики їх розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (3.4.)

В свою чергу, згідно Розрахунку орендної плати, який є додатком №2 до договору оренди (а.с.23), станом на момент укладання договору сторонами було встановлено наступне:

1. Вартість державного майна цілісного майнового комплексу, на яку нараховується орендна плата, станом на 31.08.2008р. (В3) складає 292833995,00 грн., де В3 вартість необоротних активів основних засобів (без незавершеного будівництва) за незалежною оцінкою на час оцінки обєкта оренди, грн.

2. Орендна ставка (Сор.ц) 6%

Орендна ставка визначена виходячи з додатку 1 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, як для підприємства паливної промисловості.

3. Орендна плата за рік (Опл) визначається за формулою Опл = В3 х Сор.ц, а саме:

Опл = 292833995,00 х 6% = 17570040,00 грн.

4. Орендна плата за базовий місяць (серпень 2008р.) (Опл.міс.) складає:

Опл.міс = Опл : 12 = 17570040,00: 12 = 1464170,00 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2008р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень, жовтень та листопад 2008р.

Орендна плата у розмірі 100% від нарахованої суми перераховується до державного бюджету.

Положення розділу 5 договору оренди, визначаючи обовязки Орендаря, у тому числі - з своєчасної і повному обсягу сплати орендної плати до державного бюджету (п.5.2.) не визначають обовязку Відповідача з укладання запропонованої Орендодавцем додаткової угоди до договору у разі зміни методики нарахування орендної плати.

Водночас, п. 8.2. встановлює право Орендаря виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна Підприємства внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Положеннями п. 10.2 договору визначено, що його умови зберігають силу протягом всього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладання законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобовязань Орендаря щодо орендної плати до виконання зобовязання.

Відповідно до п. 10.3. договору його зміни і доповнення допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні, а згідно п. 10.9 неврегульовані цим договором взаємовідносини сторін, регулюються чинним законодавством України.

Вказані положення розглядуваного договору оренди відтворюють відповідні умови Типового договору цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства), затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 р. N 1774, редакція якого не змінювалася з моменту затвердження.

Договорами про внесення змін та доповнень договору оренди № 1 від 08.05.2009р. (а.с.а.с.27, 28) та №2 від 28.12.2009р. (а.с.а.с.31-33) внесені зміни до предмету договору і розміру орендної плати (із затвердженням нового розрахунку а.с.а.с.34-36), змінена вартість обєкту оренди та затверджений новий розрахунок розміру орендної плати у звязку із переданням в оренду майна іншої вартості за актом прийманняпередачі від 28.12.2009р. (а.с.а.с.37, 38);

Таким чином, остаточний (діючий на момент прийняття розглядуваного рішення) Розрахунок орендної плати, запроваджений договором №2 від 28.12.2009р., встановлює наступні умови:

1. Вартість державного майна цілісного майнового комплексу, на яку нараховується орендна плата, станом на 31.08.2008р. (В3) складає 292833995,00 грн.

Де В3 вартість необоротних активів основних засобів (без незавершеного будівництва) за незалежною оцінкою на час оцінки обєкта оренди, грн.

2. Орендна ставка (Сор.ц) 6%

Орендна ставка визначена виходячи з додатку 1 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, як для підприємства паливної промисловості.

3. Орендна плата за рік (Опл) визначається за формулою Опл = В3 х Сор.ц, а саме:

Опл = 292833995,00 х 6% = 17570040,00 грн.

4. Орендна плата за базовий місяць (листопад 2008р.) (Опл.міс.) складає:

Опл.міс = Опл : 12 х Іп.р = 17570040,00 : 12 х 1,043= 1527129,31 грн.

1,043 індекси інфляції за період з дати оцінки (зі.31.08.2008р.) по листопад 2008р.

5. Збільшення вартості державного майна цілісного майнового комплексу з урахуванням вартості індивідуально-визначеного майна (основних засобів, малоцінних необоротних активів, що введені в експлуатацію у період з 01.09.2008р. по 12.11.2008р.) відповідно до звіту про незалежну оцінку державного майна станом на 30.09.2009р., складає 10864780,00 грн.

Опл = 10864780,00 х 6% = 651886,80грн.

6. Збільшення орендної плати за базовий місяць (листопад 2008р.) складає:

Опл.міс = Опл : 12 х Іп.р. = 651886,80 : 12 = 54323,9 грн.

7. Орендна плата за базовий місяць (листопад 2008р.) з урахуванням збільшення вартості, державного майна (відповідно до звіту про незалежну оцінку станом на 30.09.2009р.) (Опл.міс.) складає:

Опл.міс. = 1527129,31 + 54323,90 = 1581453,21 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

8. Розрахунок різниці:

Крім того, положення п.9 розрахунку орендної плати визначають, що донарахована сума орендної плати складає 5366,72 та підлягає перерахуванню до державного бюджету протягом 1 місяця після підписання сторонами додаткової угоди №2

Означений Розрахунок орендної плати відтворював методологію її розрахунку за затвердженою Постановою КМУ від 4 жовтня 1995р. N 786 (з подальшими змінами) Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна в редакції, що діяла на момент запровадження такого розрахунку за згодою сторін.

Постановою КМУ від 14 вересня 2011 р. N 961, яка набула чинності 20.09.2011р., внесені, серед іншого, зміни до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, за якими:

·По-перше, замість існуючої до цього формули "Опл = Вз х Сор.ц," запроваджену таку

Опл = (Воз+Внм)хСор.ц /100, де Воз - вартість основних засобів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, гривень; Внм - вартість нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, гривень;

·По-друге, значення Сор.ц (орендна ставка) для цілісних майнових комплексів державних підприємств паливної промисловості збільшене з 6% до 16%.

Листом №11-06-02-10971 від 07.11.2011р. (а.с.а.с.39, 40) Позивач повідомив Відповідача про необхідність внесення змін до договору, у звязку із внесенням вказаних вище змін постановою Кабінету Міністрів України до Методики розрахунку, та надіслав відповідний проект договору №3 про внесення змін та доповнень до спірного договору оренди цілісного майнового комплексу (а.с.46) в наступній редакції:

„1. Річна орендна ставка за використання цілісного майнового комплексу встановлюється на рівні: 16% від вартості ЦМК. Відповідні зміни відображаються у розрахунку орендної плати, що є невідємною і складовою частиною Договору оренди.

2. Пункт 3.1. Розділу 3 „Орендна плата” викласти в наступній редакції:

„3.1. Орендна плата визначається на підставі Постанови КМУ від 04.10.1996р. №786 „Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу” і становить за базовий місяць розрахунку вересень 2011р. 5523377,06 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.”

3. Договір №3 набирає чинності з моменту підписання його уповноваженим представником сторін, є невід'ємною частиною Договору та укладений в 2-х примірниках кожен з яких має однакову юридичну силу, по одному для Орендодавця та Орендаря.

4. Розрахунок орендної плати викласти у Додатку №7 до договору оренди від 13.11.2008р. № ЦМК/5/2008, який є його невідємною частиною.

5. Додаток №5 до договору оренди від 13.11.2008р. № ЦМК/5/2008 вважати таким, що втратив чинність.”

В свою чергу, доданий до проекту договору про зміни проект Розрахунку орендної плати (а.с.а.с.47, 48) передбачає відображення означених змін до методики визначення розміру орендних платежів із використанням у формулах розрахунку відомостей про незалежну оцінку вартості обєкту оренди (а.с.а.с.102-109) станом на 31.08.2008р. і на 30.09.2009р. (в частині майна, що додатково надійшло до складу орендованого підприємства та встановлення (збільшення) розміру орендної плати за вересень 2011р. в сумі 5523377 грн. з подальшим щомісячним інфляційним коригуванням.

Наразі, як вбачається із змісту звітів про незалежну оцінку майна, значення яких використаних у проекті Розрахунку орендної плати, строк чинності таких звітів у жодному з випадків не застерігався як такий, що перевищує 6 місяців, а отже - на момент надсилання розглядуваної пропозиції добіг кінця.

Відповідач листом №01-6468 від 30.11.11. проти підписання зазначеної додаткової угоди заперечив та надіслав на адресу Позивача Протокол розбіжностей із складаннями власного розрахунку (а.с.а.с.42, 43)

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, наполягаючи на його задоволені.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві від 30.01.2012р. (а.с.а.с. 89-94).

Як вбачається із наданих до матеріалів справи акту звірення розрахунків (а.с.а.с.110, 111), підписаного сторонами без зауважень, та платіжних доручень (а.с.а.с.112-116) за період з вересня 2011р. (моменту запропонованого спірним проектом запровадження збільшення розміру орендної плати) по січень 2012р. включно (розгляд цієї справи) орендна плата нараховувалася Позивачем і сплачувалася Відповідачем у розмірі, визначеному діючим Розрахунком орендної плати, запроваджений договором №2 від 28.12.2009р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи та змісту позовних заяв, сутність розглядуваного спору полягає у запровадженні змін до укладеного між сторонами договору оренди цілісного майнового комплексу щодо порядку розрахунку та розміру орендної плати з вересня 2011р. з мотивів внесених Кабінетом Міністрів України змін до Методики розрахунку орендної плати, якої керувалися сторони при укладання договору та внесення до нього змін в перебігу дії.

Зважаючи на статус сторін, перебуванням обєкту оренди у державній власності та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна” , Цивільним кодексом України та умовами укладеного договору оренди № 5/2008 від 13.11.2008р.

Відповідно до загального правила, встановленого ч. 1 ст.188 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги приписи ч. 2 ст. 19 та п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України, згідно яких здійснення судом повноважень із надання судового захисту можливо виключно в межах, встановлених законом, суд враховує, що згідно приписів ст.ст.651 та 652 Цивільного кодексу України зміна судом умов договору може бути зумовлена положеннями самого договору чи вказівки законодавця, або істотним порушенням його умов, або істотною зміною обставин.

Виходячи із наведеного Позивачем нормативного обґрунтування заявлених вимог, останній вимагає зміни спірного договору саме у завязку із запровадженим самим договором імперативним (на думку Позивача) механізмом перегляду розміру орендної плати через зміну методики її розрахунку, в контексті чого судом і розглядається позов.

Водночас, за змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту (у тому числі і зміна договору) є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступної сукупність умов:

- наявність у Позивача певного субєктивного права (інтересу) обєкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Отже, в розглядуваному випадку, захищуваним Позивачем правом є субєктивне право сторони договору ініціювати зміни відносно розміру і порядку розрахунку орендної плати, а порушенням цього права ухилення Відповідача від укладання угоди щодо запровадження таких змін попри наявність обовязку із акцепту пропозиції, що у сукупності і становить предмет доказування у розглядуваній справі.

Втім, виходячи із встановлених судом обставин справи, наразі не вбачається існування означених складових елементів для задоволення позовних вимог, з огляду на таке:

·По-перше, розглядуваний договір оренди цілісного майнового комплексу не містить жодних положень, які б запроваджували кореспондуючий п. 3.4. обовязок Орендаря погоджуватися із пропозиціями Орендодавця відносно зміну розміру орендної плати навпаки, співставлення змісту цього пункту із п. 10.3 договору, який регламентує порядок зміни його умов, дозволяє однозначно стверджувати, що зміни запроваджуються виключно за умов взаємного волевиявлення сторін і це повністю відповідає приписам ст.627 Цивільного кодексу України. Відтак, зміст п. 3.4. договору відносно зміни методики розрахунку орендної плати розцінюється судом виключно як такий, що визначає лише право Орендодавця ініціювати у загальному порядку питання про перегляд розміру орендної плати, за наслідками реалізації якого (права) зміни або приймають або ні в залежності від волевиявлення Орендаря.

·По-друге, посилання Позивача на те, що умови п. 3.4. відображають положення Типового договору оренди і через, нібито, ці умови набувають імперативності, судом до уваги не приймаються, оскільки діюча редакція Типового договору оренди, з якого відтворено п. 3.4. розглядуваного договору оренди, лише відображувала положення ч.2 ст. 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, що діяли до внесення змін Законом України від 29 червня 2004 року N 1905-IV, і вже не діяли і на момент укладання договору між сторонами, і не діють і зараз.

В свою чергу, запроваджена означеними змінами поточна редакція ч.2 ст. 21 названого Закону не тільки не містить вказівку на обовязковість змін („.....розмір орендної плати може бути змінено....”), але й взагалі прямо не встановлює залежності можливості перегляду розміру змін від зміни методики розрахунку.

Наразі, ч.2 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначає обовязковість дотримання Типового договору лише при викладені наведений в ч.1 цієї статті істотних умов договору оренди, до яких віднесено сама орендна плата з урахуванням її індексації, а не порядок і умови її зміни. У будь-якому разі, жодне положення діючого законодавства України не містить приписів відносно пріоритетності умов затвердженого Фондом державного майна України Типового договору оренди цілісного майнового комплексу по відношенню до норм Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

·По-третє, аргументація позовних вимог ч.2 ст. 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” в її поточній редакцій не підтверджує, а, навпаки, спростовує обґрунтованість позиції Орендодавця. Так, вказана норми передбачає можливість ініціації змін розміру орендної плати на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди (на це Позивач не посилається і відносно спірного проекту договору не доводить), а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. В свою чергу, жодна із згаданих у позовній заяві норм діючого законодавства України безпосередньо не визначає можливості зміни розміру орендної плати через зміну в перебігу дії договору методики її розрахунку - жодних вказівок відносно перегляду вже укладених договорів оренди державного майна не містить Постанова КМУ від 14 вересня 2011 р. N 961.

Посилання в цьому контексті на загальне правило ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України відносно можливість зміни умов договору не за згодою сторін, якщо це передбачено самим договором, жодною мірою не стосується розглядуваного випадку, оскільки:

- ч.2 ст. 21 Закону запроваджує спеціальну норму саме відносно розміру орендної плати, яка (норма) не може визначатися загальною нормою Цивільного кодексу України для всіх договорів. Теж саме вбачається і із змісту ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України, яка у досліджуваних правовідносинах між сторонами у світлі сформульованої в абз. 1 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. N 01-8/211 позиції має пріоритет у застосуванні як спеціальна по відношенню до ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України випадки, коли можливі зміни розміру орендної плати, визначаються, окрім згоди сторін, саме законодавством, а не договором;

- співставлення ч.1 і ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що згадувана Позивачем ч.1 стосується виключно позасудового порядку односторонньої зміни чи розірвання договору, який кореспондується із ст. 615 Кодексу, а отже не має відношення до розглядуваного випадку. Теж саме стосується і посилання на ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України у запропонованому Позивачем контексті, адже якщо бажана для Орендодавця зміна умов договору оренди могла б відбутися в односторонньому порядку (внаслідок вчинення ним відповідного одностороннього правозмінюючого правочину), взагалі б не існувало потреби у звернені до суду з цим позовом.

·По-четверте, ч.4 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч.2 ст. 284 Господарського кодексу України, положення яких відтворені п. 10.2 розглядуваного договору оренди цілісного майнового комплексу, гарантують збереження умов договору оренди впродовж всього строку його дії, навіть у випадку, коли законодавством встановлюють правила, що погіршують становище орендаря. Між тим, запропоновані Позивачем зміни передбачають збільшення для Відповідача орендних платежів майже в три рази порівняно із існуючим порядком їх розрахунку (без врахування щомісячного інфляційного коригування), а отже, поза всякого сумніву, погіршують становище Орендаря. Дійсно, відплатний характер користування майном в межах орендних правовідносин визначає сутність таких правовідносин за змістом ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч.1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та дає підстави стверджувати, що розмір орендної плати і порядок її розрахунку є однією з визначальних умов для Орендодавця з точки зору балансу майнових інтересів сторін, в залежності від змісту якої останнім взагалі приймається рішення про укладання договору оренди.

У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини (п. 38 Рішення Суду у справі „Полтораченко проти України” від 18.01.2005р.) застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., яка (практика) відповідно до ст. 17 Закону „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р., ст. 46 Конвенції є джерелом права для національних судів, законні сподівання та майновий інтерес Відповідача, повязані із набуттям в оренду цілісного майнового комплексу на визначений строк із узгодженими та законодавчого гарантованими відносно незмінюваності умовами оплати за оренду, мають кваліфікуватися як обєкт захисту гарантією щодо забезпечення мирного володіння своїм майном.

Тотожність за придатністю до судового захисту майнових інтересів та прав вбачається і із ст. 15 Цивільного кодексу України та п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004, статус якого як обовязкового закріплений ч. 2 ст. 150 Конституції України та ст. 69 Закону України „Про Конституційний Суд України”.

В свою чергу, згідно ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України вжиття заходів судового захисту прав Орендодавця пропонувати зміни умов договору є несумісним із одночасним завданням такими змінами шкоди законним майновим інтересам Орендаря всупереч встановленою для нього гарантії.

·По-пяте, запровадження Постановою КМУ від 14 вересня 2011 р. N 961 зміни Методики розрахунку орендної плати, якою сторони керувалися при укладанні договору, не може розцінюватися як підстава для незастосування згадуваних вище законодавчих гарантій стабільності умов орендного договору і в контексті положень ч.2 ст. 22 Конституції України, якими встановлений загальний принцип, згідно якого прийняття нових або внесення змін до діючих законів не повинно мати наслідком звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до абз. 6 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005р. № 8-рп/2005. звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей особи, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Відтак, позиція Позивача, яка зводиться до кваліфікації факту втрати чинності попередньої і відтвореної у діючому зараз Розрахунку орендної плати редакції Методики розрахунку орендної плати, як такого, що унеможливлює існування права Орендаря на сплату платежів за діючим Розрахунком, оцінюється судом як безпідставне звуження змісту та обсягу правомірно набутих відповідних прав Орендаря до їх повного анулювання всупереч законодавчої гарантії незмінюваності.

Відповідно до ст. 8 Конституції України її норми мають вищу юридичну силу та є нормами прямої дії. Згідно із ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обовязки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. В цьому аспекті, є всі підстави стверджувати, що будь-які подальші зміни у законодавстві, що регулює порядок розрахунків орендних платежів, за відсутністю спеціального законодавчого застереження не можуть призводити до звуження змісту і обсягу, а тим більше, до скасування вже існуючих на момент таких змін прав господарюючих субєктів, зокрема Позивача.

Таким чином, суд, враховуючи приведені вище висновки щодо правової оцінки розглядуваних правовідносин, погоджуючись із запереченням Відповідача стосовно аргументів позову, має підстави стверджувати про відсутність обвязку у Орендаря акцептувати розглядувану пропозицію Орендодавця про зміну (збільшення) розміру орендної плати з мотивів прийняття Постанови КМУ від 14 вересня 2011 р. N 961.

В свою чергу, відхилення такої пропозиції не може вважатися порушенням та мати наслідком примусове (у судовому порядку) внесення змін до договору оренди, адже відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України та ч.2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Крім того, суд вважає також наголосити на неможливості запровадження змін до договору у запропонованій Позивачем редакції також і через невідповідність змісту проекту договору №3 про внесення змін та доповнень до спірного договору оренди цілісного майнового комплексу і проекту Розрахунку орендної плати до нього вимогам діючого законодавства України.

Дійсно, аналіз положень запропонованого проекту договору про зміни вказує на те, що збільшення розміру орендної плати запроваджується з вересня 2011р., при цьому за весь місяць в цілому, тоді як:

- період з вересня 2011р. і по січень 2012р. згідно представлених платіжних документів Відповідачем оплачений за діючим розміром орендної плати - грошові зобовязання Орендаря в цій частині вже відсутні через припинення належним виконанням в порядку ст. 599 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України. В свою чергу, наслідком зміни договору ч.1 ст. 653 Цивільного кодексу України визначає зміну відповідних зобовязань, що передбачає поточне існування цих зобовязань, а отже в розглядуваному випадку не може стосуватися вже сплаченого періоду, тим більше, що запропонований проект змін не містить жодних положень на врегулювання питання доплати орендних платежів відносно вже сплаченого періоду у відповідності до зміненого розрахунку оплати, а позовні вимоги не містять клопотання про встановлення чинності спірних змін до договору з іншої, аніж моменту набрання чинності рішенням суду, дати згідно ч.5 ст.188 Господарського кодексу України;

- оскільки орендна плата є ціною договору оренди у розумінні ст. 189 Господарського кодексу України, остільки положення розглядуваного проекту договору в частині, що передбачає зміну орендної плати відносно вже сплаченого періоду, не відповідають вимогам ч.3 ст. 632 Цивільного кодексу України, адже щодо цього періоду договір є виконаним двома сторонами (Орендар користувався обєктом оренди і сплатив за це користування);

- Постанова КМУ від 14 вересня 2011 р. N 961 не вказує на наявність у неї зворотної сили (ретроспективної дії). Враховуючи приписи ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти за загальним правилом не мають зворотної дії в часі. Відтак, оскільки цей нормативно-правовий акт набув чинності лише 20.09.2011р., остільки не має жодних правих підстав розраховувати оренду плату і за період з 1 по 19 вересня 2011р. за новою редакцією Методики розрахунку, як це здійснено у спірному проекті Позивачем (новий розмір орендної плати розрахований для всього вересня 2011р.);

Поряд із цим, згідно запровадженої Постановою КМУ від 14 вересня 2011 р. N 961 формули розрахунку розміру орендної плати, яка відтворена Позивачем у спірному проекті, використовується складова Воз - вартість основних засобів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди та Внм - вартість нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди. Для встановлення значення цих складових Позивачем у запропонованому проекті в листопаді 2011р. (складання і звернення до Орендаря з пропозицією) були використанні відомості звітів про незалежну оцінку станом на 31.08.2008р. і на 30.09.2009р., які у відповідності до абз.4 п.2 затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. N 629 „Методики оцінки об'єктів оренди” вже втратили свою чинність по збігу шестимісячного строку і на вересень 2011р.

Таким чином, Розрахунок розміру орендної плати за запропонованим проектом змін є неприйнятним і через невідповідність діючому законодавству, що регламентує визначення розміру орендної плати.

Через юридичну неспроможність позовних вимог понесені Позивачем судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 13511245) до Товариства з додатковою відповідальністю „Шахта „Білозерська”, м. Добропілля, Донецької області (ідентифікаційний код 36028628) про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу Відокремленого підрозділу „Шахта „Білозерська” Державного підприємства „Добропіллявугілля” № 5/2008 від 13.11.2008р.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 14.02.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2012р.

Суддя Попков Д.О.