Рішення № 21442296, 13.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.02.12 р. Справа № 5006/37/12пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Тимченко М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Повного товариства «ІСТОК» ЛОМБАРД ГРЕБЕННІКОВА ТА КОМПАНІЯ», м. Донецьк, ідентифікаційний код 31912871

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка, Донецька область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: визнання договору оренди № 02-07/11 від 01.07.2011р. недійсним.

та за зустрічною позовною заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка, Донецька область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до Відповідача: Повного товариства «ІСТОК» ЛОМБАРД ГРЕБЕННІКОВА ТА КОМПАНІЯ», м.Донецьк, ідентифікаційний код 31912871

про: визнання права власності позивача на нерухоме майно приміщення загальною площею 39,90 кв.м. з облаштованим виходом, колишню двокімнатну квартиру АДРЕСА_1

за участю уповноважених представників (за первісним позовом):

від Позивача ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 20.01.2012р.);

від Відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю б/н від 28.11.2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 30.01.2012р. на 13.02.2012р.

У судовому засіданні 13.02.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Повне товариство «ІСТОК» ЛОМБАРД ГРЕБЕННІКОВА ТА КОМПАНІЯ», м. Донецьк (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка (далі Відповідач) про визнання договору оренди № 02-07/11 від 01.07.2011р. недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на те, що право власності на майно за договором оренди № 02-07/11 від 01.07.2011р зареєстровано за Відповідачем як за фізичною особою, а не підприємцем, і наявність у цієї фізичної особи виключного статусу власника не узгоджується із фактом здійснення поліпшень Орендарем в перебігу орендних правовідносин за спірним договором.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди № 02-07/11 від 01.07.2011р.., акт приймання-передачі за ним, акти про сплату орендних платежів, договір купівлі-продажу від 06.04.2011р., довідки про реєстрацію та правоустановчі документи, платіжні документи на придбання будівельних матеріалів, договір на виконання робіт з внутрішнього опорядження обєкту з актами приймання-передачі, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 16, 203, 215, 778 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Відносно первісного позову Відповідачем 27.01.2012р. був наданий відзив з додатками (а.с.а.с.68-71), яким проти доводів Позивача заперечено з підстав набуття збільшеного обсягу правоздатності внаслідок реєстрації фізичної особи у якості підприємця без втрати наявних прав, та можливості використання всього приналежного майна фізичної особи при здійсненні підприємницької діяльності.

Крім того, Відповідач до початку розгляду справи 24.01.2012р. звернувся до суду із зустрічним позовом з вимогами про визнання права власності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка на нерухоме майно приміщення загальною площею 39,90 кв.м. з об лаштованим виходом, колишню двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.а.с.38-40), який ухвалою суду від 24.01.2012р. був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

Зустрічні вимоги Відповідача обґрунтовані посиланням на неправомірне оспорювання Позивачем право власності Відповідача на орендне майно внаслідок проведення поліпшень, вартість яких була зарахована в орендні платежі та нормативно обумовлені посиланням на ст.ст. 1, 22, 60 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.319, 392 Цивільного кодексу України. На підтвердження зазначених у зустрічному позові обставин Відповідач надав додаткові документи (а.с.а.с.7273).

В свою чергу, первісним Позивачем був наданий відзив на зустрічний позов від 09.02.2012р. (а.с.78), в якому наголошено на наявності спільної власності на обєкт оренди внаслідок проведеної його реконструкції.

У судовому засіданні 13.02.2012р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її підтвердженням та достатність зібраних у справі матеріалів для вирішення спору.

Суд вважає за можливе вирішити спір за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації розглядуваних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011р. між Відповідачем (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №02-07/11 (а.с.а.с.15-18), згідно п.п.1.1., 1.2., 1.4. та 10.1 Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно загальною площею 40 кв.м., вартість якого складає 95000, та яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі, строком до 01.06.2012р.

Право власності Відповідача на майно підтверджується договором купівлі-продажу від 06.04.2011р. (а.с.20) та витягом з державного реєстру правочинів (а.с.а.с.21-22)

Розділом 3 покладено на Позивача зобовязання зі сплати орендної плати з розрахунку 165 грн. кв.м. (п.3.1.), до вартості якої витрати з експлуатації орендованого приміщення (використання води, електроенергії, комунальні послуги, вивозу сміття) (п.3.2.)

Положеннями п. 5.2.2. спірного договору сторони обумовили право Орендаря зі згоди Орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне забезпечення, що обумовлює підвищення його вартості. Цим же пунктом передбачене право Орендаря набути частку у праві власності на приміщення у разі участі у витратах на реконструкцію (поліпшення) приміщення, за умов окремої сплати орендних платежів, своєчасне і повне здійснення яких п.5.1.3. договору віднесено до обовязків Орендаря.

01.07.2011р. обєкт оренди за актом приймання-передачі, в якому визначена загальна площа 40кв.м., був переданий Орендарю (а.с.19).

На підтвердження виконання зобовязань за договором оренди сторонами 30.10.2011р. та 30.11.2011р. були складені і підписані без заперечень акти приймання-передачі робіт відносно оренди приміщення за жовтень і листопад 2011р. та оплату цих місяців готівковим розрахунком у загальному розмірі 13200грн.

Листом №42/11 від 09.07.2011р. (а.с.66) Орендар звернувся до Орендодавця з проханням надати письмову згоду на проведення невідокремлюваних поліпшень за попередньо узгодженим проектом, у відповідь на який Відповідач в листі №4 від 12.07.2011р. (а.с.67) узгоджено проведення поліпшень в межах вартості 8000грн. із застереженням про те, що сума перебільшення не буда зарахована в рахунок орендних платежів.

З метою проведення ремонтних робіт відносно обєкту оренди Позивачем 01.09.2011р. був укладений з ОСОБА_4 договір на виконання робіт (а.с.а.с.32, 33), задля забезпечення виконання якого Позивачем придбавалися будівельні матеріали (а.с.а.с.26-31), усього на загальну суму 29646,82грн.

За результатами проведення означених робіт відбулася реконструкція обєкту оренди, поточний стан якого із площею 39,9кв.м. і облаштованим окремим входом відображений у технічному паспорті КП «БТІ м. Макіївки» від 29.11.2011р. (а.с.а.с.49, 50), та який (стан) згідно висновку про результати оцінки технічного стану вбудованого нежитлового приміщення, проведеної ліцензованим Приватним підприємством «Домінанта» (а.с.а.с.51-63) перебуває у задовільному стані.

Листом №6 від 20.11.2011р. (а.с.64) Відповідач відмовив Позивачеві в укладанні на запропонованих ним умовах договору купівлі-продажу обєкту оренди та повідомив про зарахування суми здійснених поліпшень в рахунок орендної плати. З приводу означеного листа Орендар листом №59 від 01.12.2011р. наголосив на тому, що внаслідок проведеної ним реконструкції є фактичним співвласником приміщення згідно ст. 778 Цивільного кодексу України та піддав сумніву дійсність укладеного між ними договору оренди в302-07-11 від 01.07.2011р. через його укладанням Орендодавцем як підприємцем, тоді як право власності зареєстроване за ним як за фізичною особою.

В подальшому Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, заперечуючи про ти якого, Відповідач заявив зустрічні вимоги, які підлягають спільному розгляду в межах розглядуваної справи в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги за первісним позовом такими, що мають бути відхилені у повному обсягу, тоді як зустрічний позов задоволений у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи та змісту позовних заяв, сутність розглядуваного спору полягає у встановлені наявності або відсутності права власності на приміщення, яке є обєктом оренди за спірним договором, в контексті проведеної його реконструкції в перебігу орендних правовідносин і наявності зареєстрованого права власності відносно попереднього стану майна, та оцінка такого договору у світлі цієї обставини.

Відповідно до абз. 3 п. 1 Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема Цивільним кодексами України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 3 п. 3.12. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки Відповідач як підприємець не є власником обєкту оренди, права якого зареєстровані у встановленому порядку за фізичною особою, і набуття Орендарем статусу співвласника приміщення внаслідок проведеної реконструкції.

Таким чином, оскільки підставою первісного позову (відсутність приналежності на праві власності обєкту оренди Відповідачеві) є предмет вимог за зустрічною заявою, остільки оцінка правомірності та обґрунтованості такої підстави зумовлює необхідність первісного дослідження обставини наявності або відсутності права власності у Відповідача на обєкт оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право власності набувається в порядку, визначеному законом. В свою чергу, ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається зокрема із правочинів. Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України права та обовязки виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту позовної заяви та наявних матеріалів справи, наявність спірного права Позивачем обґрунтовується посиланням на договір купівлі-продажу від 08.08.2005р. №3671.

Укладання Відповідачем договору купівлі-продажу квартири у нотаріальній формі, у сукупності із доказами його (договору) державної реєстрації та реєстрації права власності на придбану квартири у світлі не спростованих в межах цієї справи презумпцій, встановлених ст. 204 та ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України, щодо правомірності правочину і набуття права власності, зумовлюють висновок суду про виникнення у Відповідача права власності на придбану за цим договором квартиру у розумінні ст. 334 Цивільного кодексу України, з чим, власне, погоджується і Позивач.

Наявність у Відповідача статусу власника квартири передбачає і наявність відповідних повноважень із здійснення прав власника, встановлених ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України з володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Основного закону України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, а положення ст. 320 Цивільного кодексу України визначають можливість використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності. Наразі, доказів використання Відповідачем придбаної квартири для промислового виробництва, забороненого ч. 1 ст. 383 Цивільного кодексу України, до матеріалів справи не надано, а із наявних не вбачається.

Відтак, в контексті викладених положень діючого законодавства, Відповідач цілком правомірно міг розраховувати на використання цієї власності як нежитлового приміщення при здійсненні підприємницької діяльності, що вимагало проведення відповідного пристосування квартири під потреби такої діяльності, що узгоджується із ч. 2 ст. 383 Цивільного кодексу України. Наразі, як було встановлено судом, таке пристосування було здійснено Орендарем, проте доказів наданні дозволу Орендодавця на виконання робіт з поліпшення вартістю 29646,82грн. до справи не надав, що за змістом ч.4 ст. 778 Цивільного кодексу України не призводить до виникнення спільної власності у Орендаря і Орендодавця на реконструйований обєкт. В свою чергу, узгоджена вартість поліпшень (8000грн.) в порядку ч.3 зазначеної статті була зарахована в рахунок орендних платежів, адже належних доказів їх сплати відносно всього періоду орендних правовідносин як обовязкової умови для набуття частки у власність за змістом п.5.2.2. спірного договору оренди, Позивачем також суду не представлено.

За таких обставин, суд не вважає спростованим з боку Позивача наявності права власності Відповідача на реконструйований обєкт, відхиляючи, таким чином, за доказовою і юридичною неспроможністю первісний позов.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного субєктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача, а також належності обраного способу судового захисту.

З огляду на обраний Відповідачем у зустрічному позові спосіб захисту свого права, в контексті приписів ст. 392 Цивільного кодексу України, до предмету доказування, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі, крім наявність у заявника таких вимог права власності на спірне майно, відноситься також і факт порушення (не визнається або оспорюється) такого права іншою особою первісним Позивачем.

Приймаючи до уваги, що факт невизнання Повного товариства «ІСТОК» ЛОМБАРД ГРЕБЕННІКОВА ТА КОМПАНІЯ» за Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 статусу власника відповідного нежитлового приміщення обєкту оренди за спірним договором, покладений (факт) в основу первісного позову та безпосередньо вбачається із змісту листа №59 від 01.12.2011р., суд вважає за можливе погодитися із заявником зустрічного позову про правомірність застосування такого способу судового захисту, як визнання його власником обєкту оренди, що відповідає критеріям належність та адекватність, як складовими елементами права на ефективний судовий захисту, гарантоване ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

Таким чином, зустрічний позов підлягає повному задоволенню судом, з огляду на що згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом відносяться на рахунок Позивача у повному обсягу, а за зустрічним позовом стягуються з Позивача на користь Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Повного товариства «ІСТОК» ЛОМБАРД ГРЕБЕННІКОВА ТА КОМПАНІЯ», м. Донецьк (ідентифікаційний код 31912871) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка, Донецька область (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про визнання договору оренди № 02-07/11 від 01.07.2011р. недійсним.

2. Зустрічні позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка, Донецька область (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Повного товариства «ІСТОК» ЛОМБАРД ГРЕБЕННІКОВА ТА КОМПАНІЯ», м. Донецьк (ідентифікаційний код 31912871) про визнання права власності позивача на нерухоме майно приміщення загальною площею 39,90 кв.м. з облаштованим виходом, колишню двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 задовольнити повністю

3. Визнати за Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м. Макіївка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно приміщення загальною площею 39,90 кв.м. з облаштованим виходом, колишню двокімнатну квартиру АДРЕСА_1

4. Стягнути з Повного товариства «ІСТОК» ЛОМБАРД ГРЕБЕННІКОВА ТА КОМПАНІЯ», м. Донецьк (ідентифікаційний код 31912871) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка, Донецька область, м. Макіївка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) компенсацію зі сплати судового збору у розмірі 1840 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.02.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2012р.

Суддя Попков Д.О.