Рішення № 21442151, 20.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.02.12р.Справа № 8/5005/499/2012 За позовом Публічного акціонерного товариства "Актабанк", (м. Дніпропетровськ)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 5 151,84 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 184 від 04.01.12р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Актабанк" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення 5 151,84 грн.

Сума позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором еквайрингу № 19-42/Т від 08.11.10р., в частині втрати POS - терміналу за с/н 801980057198 у розмірі 5 151,84 грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 943402 станом 14.05.2010 року юридичне місцезнаходження Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - 49000, АДРЕСА_1 - куди і направлялись ухвали суду.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Актабанк»та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір еквайрінгу № 19-42/Т та додаткові угоди до нього: № 1 від 12.11.2010р., № 2 від 04.05.2011р., № 3 від 01.09.2011р.

Договір еквайрінгу регулює відносини між позивачем та відповідачем по проведенню платежів і розрахунків по банківським платіжним карткам відповідних платіжних систем в РОS -терміналах, встановлених відповідно умов даного договору.

Відповідач приймає банківські платіжні карти (далі-БПК) до оплати в якості рівноцінного платіжного засобу за товари і послуги по процедурі, що прописана в даному договорі та додатках до нього. Позивач забезпечує обробку документів і перерахування коштів на рахунок відповідача по операціям, проведеним з використанням БПК відповідних платіжних систем в РОS -терміналах, встановлених згідно умов даного договору.

Згідно п. 3.1.1. договору, позивач зобов'язаний забезпечити авторизацію і зарахування коштів на рахунок відповідача, а також надавати відповідачу необхідні консультації. Позивач зобов'язаний своєчасно забезпечити відповідача необхідними витратними матеріалами та інструментами (п. 3.1.3 договору).

Відповідно до п. 3.2.1. договору, відповідач зобов'язаний надати можливість і умови для встановлення на території торгівельної точки відповідача обладнання, необхідного для прийому БПК, в кількості 2 РОS - терміналів.

Відповідно додатку до договору еквайрінгу точкою обслуговування є точка за адресою: АДРЕСА_2. В підтвердження адреси точки обслуговування та у відповідності до п. 6.1. договору еквайрінгу відповідачем було надано копію договору суборенди № 10092001 від 20.09.2010р.

Згідно умов п. 3.2.1 договору еквайрінгу, обладнання передається між позивачем та відповідачем по акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно акту прийому - передачі від 17.11.2010р. до договору еквайрінгу № 19-42/Т від 08.11.2010р. позивач передав, а відповідач прийняла 17.11.2010р. РОS - термінали в кількості 2-х штук з серійними номерами 801480038513, 801980057198 для використання при обслуговуванні клієнтів відповідача відносно прийому банківських платіжних карт міжнародних платіжних систем VISA Іnternational i MasterCard Wordwide в якості рівноцінних платіжних коштів за товари і послуги по процедурі, яка обумовлена в договорі еквайрінгу і додатках до нього.

Відповідачем 17.11.10р. згідно акту прийому передачі до договору еквайрінгу було повернуто позивачу один з РОS - терміналів за с/н 801480038513, а РОS - термінал за с/н 801980057198 залишився в користуванні відповідача.

16.08.2011р. відповідач звернувся до позивача з заявою в якій зазначив, що встановлений РОS - термінал за с/н 801980057198 за адресою: АДРЕСА_2 був викрадений невідомими особами і на даний час за заявою відповідача ця подія розглядається в органах внутрішніх справ.

23.08.2011р. відповідач надав позивачу копію листа Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 23.08.2011р. за вих. № 46/10523 та копію Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.08.2011р., виходячи з яких факту таємного викрадення чужого майна не встановлено.

Пунктом 3.2.11. договору еквайрінгу відповідач зобов'язаний не передавати обладнання третім особам. У разі, якщо власником РОS - термінала є Банк (позивач), за передачу обладнання третім особам, переміщення РОS - термінала за межі, вказані в договорі еквайрінгу, адреси місця встановлення, а також його псування, втрату, оплатити штраф в розмірі вартості обладнання на дату його придбання Банком (позивачем) за кожен факт такого порушення. Місце встановлення РОS - термінала може змінюватися Фірмою (відповідачем) тільки за згодою з Банком (позивачем) шляхом підписання відповідної додаткової угоди до даного договору еквайрінгу.

Відповідно до ст. 1166 ЦКУ майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Оскільки в заяві від 16.08.2011р. відповідач наголошує про викрадення РОS - терміналу, а діями органів внутрішніх справ не встановлено факт викрадення про що винесено Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.08.2011р., то відповідно треба вважати РОS - термінал втраченим відповідачем, а отже згідно умов п. 3.2.11. договору еквайрінгу відповідач повинен сплатити позивачу штраф в розмірі вартості обладнання на дату його придбання Банком.

Вартість POS - терміналу відповідно до видаткової накладної № РН-0000499 від 04 червня 2010р. на дату його придбання позивачем складала у розмірі 5 151, 84 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору еквайрінгу в разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків однією зі сторін, інша сторона має право вимагати від винної сторони виконання прийнятих на себе зобов'язань, а також компенсування понесених їй збитків.

В разі відсутності проведення операцій по РОS - терміналу на протязі 3 місяців з дня встановлення в торговій точці відповідача або з дня проведення останньої операції, відповідач зобов'язаний повернути на протязі 1 дня після отримання вимоги РОS - термінал в справному стані, але відповідач не повернув РОS - термінал позивачу.

Відповідачеві було надіслано дві письмові вимоги за № 2628 від 23.08.2011р. та № 3356 від 12.10.2011р. про порушення ним умов договору еквайрінгу та необхідності відшкодування шкоди за втрачений термінал, однак вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Доказів оплати спірної суми заборгованості на час розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення штрафу за втрату терміналу у розмірі 5151, 84 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення штрафу за втрату терміналу у розмірі 5151, 84 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 230 Господарського кодексу України, ст. 49, ст. 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Актабанк" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Глинки, буд. 7; к/р 32002105800 в Управлінні НБУ в Дніпропетровській області, МФО 351005, код ЄДРПОУ 35863708) 5151 (п'ять тисяч сто п'ятдесят одна) грн. 84 коп. штраф за втрату терміналу, 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін Повне рішення складено 20.02.12р.