Рішення № 21442149, 20.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.02.12р.Справа № 17/5005/768/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Александріт і Ко", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промводоремонт", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 142055,61 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довір. № 04-02/10 від 01.12.11р.;

ОСОБА_2, довір. № 04-01/10 від 01.12.11р.;

від відповідача: не зявився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Александріт і Ко" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промводоремонт" (далі - відповідач) суму 121759,88 грн. основного боргу, 15000,00 грн. штрафу, 2533,61 грн. пені, 2191,68 грн. інфляційних, 570,44 грн. 3% річних, а всього 142055,61 грн. заборгованості за порушення виконання зобовязань по договору поставки № 01/10 від 30.09.11р.

У судовому засіданні представником позивача надано до матеріалів справи заяву, за змістом якої останній просить врахувати сплату відповідачем в ході розгляду спору частини основного боргу у сумі 2000,00 грн.

Відповідач у судове засідання не зявився. В той же час, останній належним чином повідомлений про місце, час та дату розгляду справи, але не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, і не направив свого представника у судове засідання.

Разом з тим, відповідачем надіслано на адресу суду письмові пояснення, за змістом яких останній вказує на те, що між сторонами у справі по спірному договору діяльність не відбулася, а також відсутні документи на підставі яких виникла б заборгованість перед позивачем. Між тим, просить суд надати до відповідних податкових інспекцій запити для підтвердження достовірності взаємовідносин, у звязку з відсутністю будь-якої діяльності по спірному договору.

Зважаючи на те, що відповідач мав всі можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень у справі, суд вважає можливим розглянути спір по суті за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про слухання спору належно, а в матеріалах справи достатньо документів необхідних господарському суду для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,-

встановив:

30.09.2011 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки № 01/10 (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник зобовязується поставити в обумовлені строки покупцю металопродукцію (товар) в асортименті та у кількості зазначених у специфікаціях, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити його вартість.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами п. 5.1 Договору ціна поставки товару, складає 121759,88 грн., з ПДВ, що також відображається з узгодженої між сторонами у справі специфікації № 1 до Договору. (а.с.11).

У відповідності до умов п. 5.2 зазначеного договору оплата товару здійснюється покупцем на протязі 2-х календарних місяців з моменту його поставки.

Вивчивши матеріали справи господарський суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Проведений господарським судом детальний аналіз матеріалів справи відображає наступне:

30.09.11р. позивачем, з дотриманням умов п. 2.1 Договору, поставлено на вказану адресу відповідача, а покупцем (директором) прийнято без зауважень товар на загальну суму 121759,88 грн., що підтверджується двохсторонньою видатковою накладною (а.с. 12) з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін у справі.

Проте, всупереч вимогам п. 5.2 Договору, 30.11.11р. відповідачем не сплачено постачальнику вартість отриманого спірного товару, у звязку із чим у покупця утворилась заборгованість, яка на час звернення позивача з позовом до суду складала суму 121759,88 грн.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Між тим, позивачем долучено до матеріалів справи докази часткової сплати відповідачем в ході розгляду спору суми 2000,00 грн. основного боргу, отже ці грошові зобовязання, в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи є припиненими, а тому між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, згідно приписів ст. 80 ч. 1 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, у відповідача на теперішній час існує основна заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 119759,88 грн.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В той же час, не приймаються господарським судом посилання відповідача наведені в письмових поясненнях (зокрема, стосовно того, що фактично угода між сторонами у справі не відбулась та дій по поставці спірного товару не було здійснено) з огляду на те, що до матеріалів справи долучено банківську виписку, насамперед, яка відображає проведення відповідачем 09.02.12р. часткової оплати вартості спірного товару у сумі 2000,00 грн., тобто вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу та підтверджує фактичне існування господарської діяльності між сторонами у справі по Договору.

На час розгляду справи відповідачем не надано господарському суду доказів добровільної сплати суми основного боргу, обставини на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не спростовані.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання умов розділу 7 Договору позивачем 09.12.11р. направлено на адресу відповідача лист (а.с. 14-16) з вимогою сплатити у 7-ми денний термін основну заборгованість та штраф, визначений п. 7.1.1 Договору, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, на підставі умов п.п. 7.1.1, 7.1.3 Договору та приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу за період з 09.12.11р. по 26.01.12р. розмір пені на суму 2533,61 грн., за період з 01.12.11р. по 26.01.12р. розмір 3% річних на суму 570,44 грн., за період з грудня 2011 року по січень 2012 року розмір інфляційних на суму 2191,68 грн., та штрафу на суму 15000,00 грн., що відображається в розрахунку заявника.

Перевіривши здійсненні позивачем нарахування за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи «Законодавство»господарський суд задовольняє їх частково, а саме: за такі ж періоди, що були взяті позивачем, пеню у сумі 2529,93 грн., 3% річних у сумі 569,72 грн., інфляційні у сумі 487,52 грн., та штраф у сумі 15000,00 грн., тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення позову.

Клопотання ж відповідача про витребування від податкових інспекцій відповідних документів задоволенню не підлягає за його необґрунтованості, оскільки відповідно вимог ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, тоді як заявлені позивачем вимоги підтверджені належним чином відповідними документами, які є у справі, а вмотивування такого клопотання є безпідставними.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промводоремонт" (50065, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Революційна, 27; ЄДРПОУ 21887355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Александріт і Ко" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Коцюбинського, 12; ЄДРПОУ 33184037) суму 119759,88 грн. (сто девятнадцять тисяч сімсот пятдесят девять грн. 88 коп.) основного боргу, 2529,93 грн. (дві тисячі пятсот двадцять девять грн. 93 коп.) пені, 487,52 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 52 коп.) інфляційних, 569,72 грн. (пятсот шістдесят девять грн. 72 коп.) 3% річних, 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) штрафу, 2806,94 грн. (дві тисячі вісімсот шість грн. 94 коп.) судового збору.

В частині позовних вимог щодо стягнення суми 2000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано ______