Рішення № 21439301, 17.01.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2012 р. Справа № 3/247-10/25

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БТК Київ”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “А.В.В.А. - Трейд”, с. Велика Олександрівка, Бориспільський район, Київська область

про стягнення 1033814,78 грн.

за участю представників:

позивача не зявився;

відповідача не зявився.

Обставини справи:

Рішенням господарського суду Київської області від 12.01.2011 (суддяЛопатін А.В.) у справі №3/247-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БТК Київ” (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “А.В.В.А. Трейд” (далі відповідач) про стягнення 1033814,78грн. позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача: 738048,36грн. основного боргу, 75857,22 грн. пені, 147609,67грн. штрафу, 47973,22 грн. інфляційних втрат, 22326,31грн. 3%річних, 4000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 10338,15 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від27.04.2011 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Калатай Н.Ф., суддів ПашкінаС.А., Синиця О.Ф.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення господарського суду Київської області від12.01.2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2011 (ускладі суддів: головуючий суддя Мирошниченко С.В., суддів БарицькаТ.Л., ЄвсіковО.О.) касаційну скаргу відповідача задоволено, рішення господарського суду Київської області від 12.01.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 скасовано, матеріали справи повернуто до господарського суду Київської області на новий розгляд.

Скасовуючи рішення господарського суду Київської області та постанову Київського апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України виходив з того, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце засідань суду першої інстанції, про що свідчить відсутність в матеріалах справи повідомлень про вручення ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи відповідачу і, як наслідок позбавлення його можливості реалізувати надані йому процесуальні права сторони, а також неповно встановлено всі обставини справи, які підлягали зясуванню для правильного вирішення спору, зокрема, судами не надано оцінки твердженням уповноваженої особи відповідача ОСОБА_1, підпис якої міститься на видаткових накладних від02.10.2009 № Б1002-0002, від 07.10.2009 №Б1007-0003 та довіреностях від 02.10.2009 №79 та від07.10.2009 № 79 про те, що вона вказані документи не підписувала і товар за ними не отримувала.

Відповідно до реєстру автоматизованого розподілу справ господарського суду Київської області від 21.06.2011 справу № 3/247-10 передано до розгляду судді СаванчукС.О.

Ухвалою від 24.06.2011 справу № 3/247-10 прийнято до провадження, присвоєно їй №3/247-10/25 та призначено до розгляду на 14.07.2011.

Ціну позову вказано у позовній заяві неправильно, оскільки арифметично вірна сума всіх майнових вимог позивача складає 1031814,78грн., тобто на 2000,00грн. менше, ніж зазначено, а тому відповідно до статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначена суддею - у розмірі 1031814,78грн.

У звязку з неявкою у судове засідання 14.07.2011 представника відповідача розгляд справи відкладено на 28.07.2011.

У судове засідання 28.07.2011 представник відповідача повторно не зявився, не зважаючи на те, що явку представників сторін у судові засідання ухвалами суду від 24.06.2011 та від 14.07.2011 визнано обовязковою.

Ухвалою суду від 28.07.2011 на підставі статті 41 Господарського процесуального кодексу України призначено у справі судову комплексну експертизу, визначено перелік запитань до експерта, проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

02.09.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 12061 від 02.09.2011) супровідним листом від 30.08.2011 №11/01-05/8373/8374/11-11 надійшло клопотання судового експерта ДрапейН.Г. про надання матеріалів, необхідних для проведення почеркознавчої експертизи.

05.09.2011 вимоги експерта про витребування документів в оригіналах та їх завірених копіях доведені до відома сторін.

07.11.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 15134 від 07.11.2011) надійшло повідомлення від02.11.2011 №19/8375/11-19 про надіслання експертною установою рахунку на оплату витрат по проведенню експертизи позивачу. 25.11.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 16202 від 25.11.2011) надійшло повторне повідомлення від 23.11.2011 № 19/8375/11-19 про надіслання експертною установою рахунку на оплату витрат по проведенню експертизи позивачу та про те, що виконання експертизи буде розпочато після попередньої оплати вартості дослідження. 08.12.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 17006 від 08.12.2011) супровідним листом від 02.12.2011 №8373/8374/11-11 надійшло повідомлення № 8373/8374/11-11 судового експерта Драпей Н.Г. про неможливість дати висновок судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів за матеріалами справи, у звязку з ненаданням сторонами витребуваних експертом додаткових документів, також повідомлено, що у звязку з тим, що вимога експерта не виконана, матеріали знаходяться в інституті протягом тривалого часу, а за наявними документами проведення експертизи неможливе, вказані експертизи проведені не будуть. 15.12.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№184/11 від 26.12.2011) супровідним листом від 14.12.2011 № 8375/11-45 надійшов висновок судово-економічної експертизи № 8375/11-45 судових експертів Піркл А.І. та Лукової О.С.

Ухвалою суду від 23.12.2011 провадження у справі № 3/247-10/25 поновлено, розгляд справи призначено на 10.01.2012.

У судове засідання 10.01.2012 представники сторін не зявились, повторно витребувані у відповідача ухвалою суду від 23.12.2011 документи суду не надано, у звязку з чим розгляд справи відкладено на 17.01.2012.

17.01.2012 представники сторін у судове засідання не зявились, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно зі статтею 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала господарського суду Київської області від 24.06.2011 про прийняття справи до провадження надіслана відповідачу 24.06.2011 за вих.№166, про що свідчить відмітка служби діловодства на зворотному боці ухвали.

Ухвали господарського суду Київської області про відкладення розгляду справи від 14.07.2011, ухвала про зупинення провадження у справі від28.07.2011, ухвала про поновлення провадження у справі від 23.12.2011 та про відкладення розгляду справи від 10.01.2012 також надіслані відповідачу відповідно 18.07.2011 за вих. № 213, 08.08.2011 за вих. № 270, 28.12.2011 за вих. № 673 та 11.01.2012 за вих. № 10, про що свідчать відмітки служби діловодства на зворотному боці ухвал.

Вищезазначені ухвали надсилалися відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві: 08320, Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Гагаріна, 52, кв. 11, крім того, дана адреса зазначена як місцезнаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що вбачається зі спеціального витягу, зробленого судом та долученого до матеріалів справи.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно пункту 4.1.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 12.12.2007 № 1149 (далі Нормативи) нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають для місцевої Д+2, де Д день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до пункту 4.2. зазначених Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Приймаючи до уваги те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.01.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі укладено договір від 01.07.2009 № 2 (далі Договір), відповідно до умов якого, продавець позивач зобовязується передати у власність покупця відповідача побутову, компютерну, аудіо-, відеотехніку та серверно-мережеве обладнання (далі товар) згідно Специфікацій, що є невідємними частинами Договору, а покупець зобовязується прийняти і оплатити такий товар згідно з умовами, передбаченими Договором (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.4. Договору передача (приймання-передача) товару відбувається згідно з умовами поставки, погодженими сторонами у відповідних специфікаціях. Датою поставки товару вважається дата фактичної передачі продавцем товару покупцеві, про що свідчить дата на накладних, товарно-транспортних накладних.

Приймання товару здійснюється уповноваженими представниками покупця. Повноваження представників покупця на приймання товару повинні бути підтверджені довіреностями, оформленими відповідно до вимог діючого законодавства України (пункт 2.10. Договору).

Згідно пункту 3.4. Договору, оплата товару покупцем проводиться на підставі рахунків, виставлених продавцем.

Пунктом 3.7. Договору встановлено, що продавець зобовязаний здійснити оплату товару згідно умов, зазначених у відповідній специфікації до Договору.

Відповідно до пункту 7.2. Договору за порушення строків сплати вартості поставленого товару, а також порушення строків сплати суми курсової різниці, покупець зобовязаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі 1% від вартості несплаченого товару та несплаченої суми курсової різниці, за кожний день прострочки.

У разі, якщо прострочення сплати вартості поставленого товару, а також прострочення строків сплати суми курсової різниці, триває більше 10днів від дня, коли таке зобовязання повинно було бути виконане, покупець додатково сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20 % від вартості товару, відносно якого відбувається прострочення оплати (пункт 7.3. Договору).

Відповідно до пункту 14.1 Договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 30.12.2009. У випадку невиконання сторонами зобовязань, обумовлених Договором, він діє до повного виконання сторонами таких зобовязань. Датою підписання Договору є дата, що вказана у правому верхньому куті першої сторінки Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на суму 738048,36 грн., що підтверджується видатковими накладними: від02.10.2009 № Б1002-0002 на суму 109728,36грн. та від07.10.2009 №Б1007-0003 на суму 628320,00 грн., а відповідач на підставі довіреностей від 02.10.2009 № 79 та від07.10.2009 № 79 вказаний товар отримав. Вищезазначені накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств у двосторонньому порядку, вищевказані довіреності містять підписи керівника відповідача і особи, уповноваженої на отримання цінностей та відбитки його печатки, завірені копії залучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач за отриманий від позивача товар не розрахувався і має заборгованість перед останнім у сумі 738048,36 грн.

У той же час, відповідач заперечував проти наявності у нього вказаної заборгованості за поставлені згідно Договору товари, з огляду на те, що ОСОБА_1, підпис якої міститься на видаткових накладних від 02.10.2009 № Б1002-0002, від 07.10.2009 № Б1007-0003, довіреностях від 02.10.2009 № 79, від 07.10.2009 №79 вказані документи не підписувала і товар за даними накладними не отримувала.

На вищевказану обставину у постанові від 08.06.2011 № 3/247-10 вказав Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України під час нового розгляду справи судом враховано вказівки постанови касаційної інстанції.

Оскільки вирішення даного питання потребує спеціальних знань, то судом на підставі статті 41 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 28.07.2011 призначено у справі судово-почеркознавчу, судово-технічну та судово-економічну експертизи, проведення яких доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення експертів поставлені наступні питання: "чи виконано у спірних документах підпис тією особою, від імені якої він зазначений, а саме Сєвєровою В.В., яка на час підписання документів займала посаду директора відповідача або він виконаний іншою особою?; чи нанесено відтиск печатки у всіх спірних документах печаткою товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.В.А. Трейд»; установлення документальної обґрунтованості оформлення операцій з одержання, зберігання, реалізації товарно-матеріальних цінностей, а саме: телевізорів TOSHIBA 15SLDT2, LCD з вбудованими DVD програвачами у кількості 400 штук, поставлених відповідно до специфікації від 02.10.2009 № 2, видаткової накладної від02.10.2009 № Б1002-0002, специфікації від 07.10.2009 № 3, видаткової накладної від 07.10.2009 № Б1007-0003 та отриманих за довіреностями від02.10.2009 № 79 та від 07.10.2009 № 79; чи були порушення вимог нормативних актів, що регламентують ведення бухгалтерського обліку і контролю при оформленні довіреностей від 02.10.2009 № 79 та від 07.10.2009 №79?; чи відповідають наявні в матеріалах справи копії довіреностей від02.10.2009 №79 (а.с. № 12, Т.1) та від 07.10.2009 № 79 (а.с. № 15, Т.1) тим, що складені відповідно до бухгалтерської документації?".

Пунктом 8 Розяснення Вищого арбітражного суду України від11.11.1998 № 02-5/424 “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” розяснено, що згідно зі статтями 33, 36, 37 та 38 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, призначаючи судову експертизу, вправі витребувати від учасників судового процесу, а в разі необхідності - інших підприємств, установ, організацій, державних та інших органів чи їх посадових осіб (пункт 4 статті 65 Господарського процесуального кодексу України) зразки почерків, підписів, відбитків печаток, друкованих документів тощо і надати їх експерту для дослідження.

У звязку з неявкою у судові засідання 14.07.2011 та 28.07.2011 представника відповідача та з урахуванням обмеженого строку розгляду спору господарським судом, пунктом 4 ухвали від 28.07.2011 зобовязано сторін надати в розпорядження експерта всі необхідні матеріали (оригінали документів, зразки тощо) для проведення експертизи, які буде вимагати експерт.

02.09.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 12061 від 02.09.2011) супровідним листом від 30.08.2011 №11/01-05/8373/8374/11-11 надійшло клопотання судового експерта ДрапейН.Г. про надання матеріалів, необхідних для проведення почеркознавчої експертизи. 05.09.2011 вимоги експерта про витребування документів в оригіналах та їх завірених копіях доведені до відома сторін.

Однак, відповідач вимоги ухвали суду від 28.07.2011 та клопотання судового експерта Драпей Н.Г. щодо надання матеріалів для проведення почеркознавчої експертизи не виконав, що вбачається з надісланого повідомлення № 8373/8374/11-11 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому судовий експерт вказав на неможливість надання висновку з питання приналежності підпису ОСОБА_1 та питання чи нанесено відтиск печатки у всіх спірних документах печаткою відповідача за наявними у справі документами, з огляду на ненадання витребуваних у відповідача додаткових документів.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, судом вжито усіх можливих заходів для повного зясування обставин справи, що підлягали встановленню, з метою належної оцінки судом заперечень відповідача достовірності підпису його уповноваженої особи на видаткових накладних та довіреностях, якими позивач підтверджує передачу товару відповідачу, а також з питання чи нанесено відтиск печатки на них печаткою відповідача.

15.12.2012 до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок №8375/11-45 судово-економічної експертизи за господарською справою №3/247-10/25, складений 14.12.2011 (надалі Висновок експерта).

Відповідно до Висновку експерта за наданими сторонами та наявними в матеріалах справи документами оформлення господарських операцій з поставки товарів відповідає вимогам чинного законодавства України; оформлення довіреностей від 02.10.2009 № 79 та від 07.10.2009 № 79 відповідає вимогам додатку 1 до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 (Типова форма №М-2).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Ухвалою господарського суду від 28.07.2011 відповідно до статті 14 Закону України "Про судову експертизу" було попереджено експерта про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України, зі змісту Висновку експерта вбачається, що він обґрунтований, містить докладний опис проведеного дослідження, чіткі висновки з поставлених перед експертами питань, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність Висновку експерта чи суперечливість його іншим матеріалам справи, сторонами не наведено, судом не встановлено, відтак, суд приходить до висновку, що наданий Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України Висновок експерта є належним та допустимим в розумінні статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказом у справі того, що спірні господарські операції оформлені сторонами відповідно до вимог чинного законодавства, а наявні в матеріалах справи первинні документи можуть бути взяті судом до уваги у якості доказів, що підтверджують здійснення зазначених у них господарських операцій.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи. Статтею 1 цього Закону передбачено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Представником позивача та керівником відповідача підписані та скріплені печатками товариств видаткові накладні від 02.10.2009 №Б1002-0002 та від07.10.2009 № Б1007-0003, що підтверджує домовленість двох сторін про передачу матеріальних цінностей. При цьому, суд звертає увагу, що будь-яких доказів звернення відповідача до правоохоронних органів по факту викрадення або незаконного використання печатки підприємства останнім не подано, як і не подано доказів, які б свідчили про проведення службового розслідування з цього приводу.

Також суд звертає увагу, що згідно листа Міністерства фінансів України № 31-04200-30/23-7454/6784 від 29.08.2005 довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Враховуючи вищевказані норми закону та висновок судово-економічної експертизи, видаткові накладні від 02.10.2009 № Б1002-0002 та від07.10.2009 № Б1007-0003 та довіреності від 02.10.2009 №79 (а.с. № 12, Т.1), від07.10.2009 № 79 (а.с. № 15, Т.1) є належними та допустимими доказами у справі і підтверджують факт передачі позивачем товару та факт отримання відповідачем поставленого товару за Договором.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобовязання з поставки товару за Договором, а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 738048,36 грн.

В матеріалах справи наявна претензія позивача від 22.06.2010 № 23. Відповіді на вказану претензію не надано.

Доказів сплати вищезазначеної суми боргу відповідачем суду не надано.

Заперечення відповідача розміру вказаної заборгованості у звязку з тим, що у наявному в матеріалах справи акті звірки взаєморозрахунків сторін від19.10.2009 №10/19-1 (а.с. №16, Т.1) зазначено сальдо на 19.10.2009 у розмірі 628320,00грн., а не 738048,36, судом до уваги не береться з огляду на наступне.

Відповідно до статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зведені облікові документи, до яких відноситься вказаний акт, складаються на підставі первинних документів, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її здійснення та складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо- безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт здійснення господарської операції з передачі позивачем відповідачу товару визначеного виду, кількості та вартості, встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи первинних документів, які оцінені судом у якості належних та допустимих доказів, а саме: видаткових накладних від 02.10.2009 № Б1002-0002 та від07.10.2009 № Б1007-0003 та довіреностей від 02.10.2009 №79 (а.с. № 12, Т.1), від07.10.2009 № 79 (а.с. № 15, Т.1).

Отже, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій, наявності заборгованості у суб'єкта господарювання, а також доказом для визначення розміру такої заборгованості.

Крім того, зі змісту наявного в матеріалах справи акту не вбачається, а відповідачем не доведено, що звірка сторонами проводилась саме за договором від01.07.2009 №2 і суму заборгованості у вказаному акті визначено саме за цим договором.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів своїх вимог та заперечень покладається на сторони. Інших обставин, які б спростовували позовні вимоги відповідачем не зазначено, додаткових доказів своїх заперечень відповідачем не подано.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 738048,36 грн. є обґрунтованою, і тому підлягає задоволенню.

Оскільки відповідачем порушено строки виконання зобовязання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, позивач, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період прострочення з жовтня 2009 року по квітень 2010 року в розмірі 47973,22грн. та 3% річних в розмірі 22326,31грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с. №5, Т.1) та 3% річних (а.с. №5, Т.1) відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі пункту 7.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі 1% від вартості несплаченого товару за кожний день прострочки, яка за розрахунком позивача складає 75857,22 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені (а.с. №4, Т.1) в розмірі 75857,22грн. є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Також, позивач на підставі пункту 7.3. Договору за прострочення оплати поставленого товару більше ніж на 10 днів заявляє до стягнення з відповідача штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару, який за розрахунком позивача складає 147609,67 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки Договір між сторонами скріплений підписами уповноважених на це осіб та затверджений печатками підприємств, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу в розмірі 147609,67 грн. є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 47973,22грн. інфляційних втрат, 22326,31 грн. 3%річних, 75857,22 грн. пені та 147609,67 грн. штрафу, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Також позивач на підставі статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4000,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”.

Згідно зі статтею 12 Закону України “Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до статті 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999) угода про надання правової допомоги - це договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності- фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності.

Судом досліджено договір про надання адвокатських послуг від12.11.2010 на який, зокрема, посилається позивач, як на доказ понесених ним судових витрат у вигляді оплати послуг адвоката та встановлено, що він укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_2, а тому, суд має всі правові підстави покласти на відповідача зазначені витрати на підставі статті 44, частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до акту здачі-приймання висновку судового експерта №8375/11-45 у господарській справі №3/247-10/25 за ухвалою від28.07.2011 ціна проведеної у справі експертизи складає 11251,20грн. Ухвалою суду від28.07.2011 оплату експертизи покладено на позивача, яку було ним здійснено відповідно до рахунку, виставленого експертною установою.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи входять до складу судових витрат. Відшкодування суми, що була сплачена позивачем за проведення судової експертизи відповідно до частини 5 статті49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Відшкодування витрат на сплату державного мита і витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 43, 33, 41 - 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “А.В.В.А - Трейд” (08320, Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Гагаріна, буд. 52, кв. 11, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31200088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БТК Київ” (03151, місто Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 11, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34189083) 738048 (сімсот тридцять вісім тисяч сорок вісім) грн. 36коп. - основного боргу, 47973 (сорок сім тисяч девятсот сімдесят три) грн. 22 коп. - інфляційних втрат, 22326 (двадцять дві тисячі триста двадцять шість)грн. 31 коп. - 3% річних, 75857 (сімдесят пять тисяч вісімсот пятдесят сім) грн. 22 коп. - пені, 147609 (сто сорок сім тисяч шістсот девять) грн. 67коп. - штрафу, 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката, 11251 (одинадцять тисяч двісті пятдесят одна) грн. 20коп. - ціни судової експертизи, 10338 (десять тисяч триста тридцять вісім) грн. 15 коп.- державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

СуддяС.О. Саванчук

Повне рішення складено 23.01.2012.