Рішення № 21438189, 13.02.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.12 Справа № 8/204/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодський елеватор", смт. Біловодськ Луганської області, -

про стягнення 208633 грн. 20 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 заступник начальника юридичного відділу, - довіреність № 200 від 01.10.11 року;

від відповідача ОСОБА_2 представник, - довіреність № 7 від 28.03.11 року; ОСОБА_3 представник, - довіреність №7 від 23.03.11 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за безоблікове водокористування за період з 20.10.2011 по 31.10.2011 включно у сумі 208633,20 грн. (21254,40 м3 х 9,816 грн. за 1 м3), посилаючись на те, що у період з 20.10.11 року по 31.10.11 року опломбування водолічильника з вини відповідача не відповідало вимогам чинного законодавства.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 19.12.11 року до 05.01.12 року - у звязку з неявкою представника відповідача та невиконанням вимог суду в частині подання витребуваних документів; з 05.01.12 року до 19.01.12 року та з 19.01.12 року до 30.01.12 року та з 30.01.12 року до 13.02.12 року з метою витребування додаткових доказів до справи.

На підставі заяви позивача та ч.3 ст. 69 ГПК України суд ухвалою від 30.01.12 року продовжив термін розгляду справи на 15 днів, - до 14.02.12 року.

До початку судового засідання 13.02.12 року сторонами заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач на вимогу суду надав пояснення по справі (вих. №20/437 від 09.02.12 року), згідно якому вартість безобліково спожитої відповідачем води відповідно до розрахунку, складеного ним з урахуванням усіх фактичних обставин справи, становить 3357,07 грн. (342 м3 х 9,816 грн. за 1 м3), а не 208633,20 грн. (згідно позовній заяві від 24.11.11 року за вих. №20/4012) та не 116329,42 грн. (згідно пояснення від 30.01.12 року за вих.№20/114).

Незважаючи на викладене, позивач не звернувся до суду з заявою про зміну (уточнення) позовних вимог.

Керуючись приписами ч.4 ст. 22 ГПК України, суд прийняв це пояснення та прийняв його до уваги при вирішенні спору по суті

Відповідач позов не визнав, пославшись на те, що позивач не надав до справи документальних доказів факту спрямування на адресу відповідача рахунку за безобліково спожиту воду на суму 208633,20 грн. (відзив на позов від 30.01.12 року за вих. №332-2).

В той же час у даному судовому засіданні він не заперечив проти того, що сума вартості безобліково спожитої води може становити 3357,07 грн.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.09.11 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №70/1 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідно до якого постачальник зобовязується постачати споживачеві питну воду та приймати від нього стічні води, а споживач - своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання і водовідведення на умовах, визначених цим договором, та виконувати інші умови останнього (п.1.1).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що відповідно до технічних умов постачальника споживач у точці підключення встановлює (за свій рахунок) прилад обліку використаної води. Без виконання цієї умови підключатися до мереж постачальника споживачу забороняється.

Пунктом 3.11 договору йому заборонено приєднувати до своїх мереж інших споживачів, а також приєднувати власні нові вводи до мереж постачальника без його (постачальника) дозволу.

Згідно п.5.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується споживачем, визначається за показниками приладів обліку.

Зняття поточних розрахункових показань приладів обліку здійснюється не рідше одного разу на місяць з оформлення кількості наданої води та обєму прийнятих стоків двостороннім актом або груп-рахунком (п.5.4).

Сторони домовилися, що споживач повинен виконувати рекомендації постачальника, спрямовані на поліпшення обліку обєму водопостачання та водовідведення в його мережах (п.5.5).

Згідно п.5.6 договору споживач відповідає за цілісність і збереження лічильників, пломб і складових лічильника, запірної арматури та іншого устаткування водомірного вузла, незалежно від місця його розташування. У разі пропажі або виходу з ладу водолічильника чи його складових (стрілок, скла, циферблату, корпусу, зриву пломб, порушення зєднання труб зі зєднуючими частинами водолічильника тощо), псування від морозу або гарячої води, споживач зобовязаний встановити новий лічильник. При цьому водокористування споживача вважається безобліковим і розраховується згідно з п.3.3 Правил користування.

Як сказано у п.5.10 договору, при виявленні представником постачальника витоків води з мережах споживача внаслідок їх пошкодження або нераціонального водокористування, коли водолічильник на вводі відсутній, постачальник виконує розрахунок витрат води відповідно до п.п.3.3 та 3.4 Правил користування. Наявність витоків оформлюється актом.

Сторони домовилися, що у всіх інших випадках порядок обліку здійснюється відповідно до положень Правил водокористування та Правил приймання (п.5.11).

В силу абзацу 1 п.7.1 договору постачальник має право у будь-який час, не погоджений заздалегідь зі споживачем, здійснювати контроль за водоспоживанням та водовідведенням споживача у відповідності з повноваженнями, наданими діючим законодавством, і за результатами складати відповідні акти.

Споживач зобовязаний своєчасно здійснювати оплату за надані постачальником послуги з водопостачання та водовідведення; неухильно виконувати вимоги законів, Правил користування, Правил прийманняё інструкцій та інших нормативно-правових актів, які регулюють даний вид взаємовідносин сторін (п.7.4).

За невиконання умов даного договору постачальник та споживач несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством (п.8.3).

Договір вступає в силу з 01.09.11 року та діє до 31.12.11 року (п.10.1), з можливістю пролонгації строку його дії за умов, визначених п.10.4 договору.

Дослідження судом тексту договору показало, що сторони узгодили усі інші істотні його умови.

Додатком №1 до договору є Паспорт водного господарства споживача, узгоджений сторонами (а.с.10-13;14-15).

Як вбачається з документальних доказів, наданих позивачем, - а саме: з груп-рахунку №670070 від 19.10.11 року на суму 42845,90 грн.(а.с.19), облік спожитої води здійснено по 19.10.11 року включно (п.5.4 договору).

31.10.11 року, скориставшись своїм правом, передбаченим пунктом 7.1 договору, позивач здійснив контрольну перевірку за водоспоживанням та водовідведенням споживача у відповідності з повноваженнями, наданими діючим законодавством, і за результатами перевірки, у присутності представника споживача начальника котельної ОСОБА_4, склав акт №1097 від 31.10.11 року, згідно якому встановив, що на зєднувальних фланцях водоміра порушена цілісність пломбувальної мисини (рос. лески) ТОВ "Луганськвода" шляхом її обриву, що є порушенням чинних Правил користування №190.

Представник споживача підписав цей акт (а.с.17).

Будь-які докази оспорювання останнього з боку відповідача до справи не надано.

03.11.11 року, поштою (а.с.18), позивач спрямував на адресу відповідача груп рахунок №670070 на суму 208633,20 грн., вважаючи, що відповідач за період з 20.10.11 року по 31.10.11 року безобліково отримав 21254,40 м3 води за тарифом: вода питна 8,180 грн. за 1 м3, водовідведення 7,220 грн. за 1 м3 на загальну суму 208633,20 грн. (а.с.18); він також надав до справи документальні докази його отримання відповідачем.

Останній відмовився сплачувати спірну суму коштів, пославшись на:

факт неотримання вищезгаданого рахунку від 03.11.11 року;

недоведеність позивачем та безпідставність обєму та суми вартості безобліково спожитої відповідачем води, оскільки, згідно його (відповідача) доводам, вода йому як споживачу у період з 20.10.11 року по 31.10.11 року подавалася згідно графіку, погодинно, а тому відсутні підстави для нарахування безобліково спожитої води впродовж 24 годин на добу впродовж вищезазначеного періоду.

Дослідивши наявні у справі докази та доводи відповідача, суд дійшов висновку, що обидва вищезазначені твердження відповідача спростовуються, оскільки він отримав груп-рахунок №670070 від 03.11.11 року на суму 208633,20 грн., що підтверджується листом Центру поштового звязку №3 Луганської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку "Укрпошта" від 09.02.12 року за вих. №82.

Крім того, витребуваними судом доказами спростовано твердження відповідача про подачу йому води згідно графіку, погодинно (листи Міловської селищної ради від 11.01.12 року за вих. №10 та від 02.02.12 року за вих. №67).

Позивач в ході розгляду спору надав до справи три розрахунки суми позову, а саме:

первісний розрахунок за період з 20.10.11 року по 31.10.11 року на суму 208633,20 грн. (21254,40 м3 х 9,816 грн. за 1 м3) (викладений у позовній заяві від 24.11.11 року за вих. №20/4012) (а.с.2);

перший уточнений розрахунок за період з 20.10.11 року по 31.10.11 року на суму 116329,42 грн. (11851м3 х 9,816 грн. за 1 м3) (а.с.67) (викладений у пояснені від 30.01.12 року за вих. №20/114);

другий уточнений розрахунок за період з 19.10.11 року по 31.10.11 року на суму 3357,07 грн. (342м3 х 9,816 грн. за 1м3) (викладений у поясненні від 09.02.12 року за вих. №20/437).

Як сказано вище у цьому рішенні, суд, керуючись приписами до ч.4 ст. 22 ГПК України, прийняв останній розрахунок, але вважає, що він підлягає уточненню.

Так, позивач надав до справи документальні докази того, що облік води, спожитої відповідачем, здійснено по 19.10.11 року включно, що підтверджується груп-рахунком №670070 від 19.10.11 року на суму 42845,90 грн. (а.с.19).

В силу пункту 3.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08року №190, зареєстрованих в Мінюсті України 07.10.08 року за №936/15627 (далі Правила №190), розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

З наявних у справі доказів вбачається, що початком безоблікового водокористування у даному випадку є 20 жовтня 2011 року (а.с.19), - а тому саме з цієї дати слід визначати загальний період вищеназваного водокористування, - тобто він буде становити не 13 днів, а 12 днів, з огляду на що сума боргу буде становити 3098,83 грн. (342 м3 : 13 х 12 х 9,816 грн. за 1 м3).

Факт несплати відповідачем суми боргу за безоблікове водокористування став підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши вищезгаданий договір, сторони у справі набули низку прав та обовязків.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів ст. 32 Закону України від 10.01.02 року №2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання" за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством.

Споживач питної води зобовязаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення (ч.2 ст.22 Закону).

Відповідно до п.3.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.08 року №190, розрахунки за спожиту питну воду на скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку.

З цією нормою кореспондується пункт 3.2 договору, укладеного між сторонами, згідно якому споживач зобовязаний у точках підключення встановити за власний кошт прилад обліку використаної води, оскільки кількість води, що подається постачальником та використовується споживачем, визначається за показниками приладів обліку (п.5.1 договору).

Правила №190 (п.3.2) водокористування вважають безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Пунктом 5.18 Правил №190 встановлено, що споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях зєднання засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3 і 3.4 цих Правил.

З цитованим пунктом Правил кореспондується п.5.6 договору №70/1 від 01.09.11 року.

Згідно п.3.3 Правил №190 у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин на добу.

Порядок визначення періоду безоблікового водокористування врегульовано п.3.4 Правил №190.

Позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів факт та період безоблікового споживання відповідачем води.

Розрахунок суми заподіяних збитків позивач визначив відповідно до приписів пунктів 3.3 та 4.2 Правил №190; судом уточнено період заподіяння збитків та їх суму.

Частинами 1 та 2 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

Спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, відповідає приписам ст.16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково у сумі 3098,83 грн. - з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст.ст.44 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме: у сумі 6,20 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,202,509,525-527,530,623,626,627 Цивільного кодексу України; ст. 20 Господарського кодексу України; ст.ст.22,32 Закону України від 10.01.02 року №2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання", керуючись ст.ст.4-3,32.34,43,44,47-1,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодський елеватор", ідентифікаційний код 30419898, яке знаходиться за адресою: смт Біловодськ, вул. Хорунжого, 1 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", ідентифікаційний код 35554719, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166, - заборгованість за безобліково спожиту питну воду у сумі 3098 (три тисячі девяносто вісім) грн. 83 коп., а також судовий збір у сумі 6 (шість) грн. 20 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Решту судових витрат покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 13.02.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 лютого 2012 року.

Суддя А.П.Середа