Постанова № 21438098, 15.02.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2012 р.

Справа № 7/17-5120-2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Жекова В.І.,

Суддів Лашина В.В., Сидоренко М.В.,

(склад колегії суддів змінено на підставі розпорядження голови суду №101 від 13.02.2012р.)

секретар судового засідання Щербатюк О.В.

за участю представників сторін :

від УПФУ в Кодимському районі Одеської області, м. Кодима –Рожко О.М.

від СТОВ „Вектор” - Погорілий О.В.

розглянувши апеляційну скаргу

УПФУ в Кодимському районі Одеської області, м. Кодима

на ухвалу Господарського суду Одеської області

від 17.01.2012р.

у справі № 7/17-5120-2011

за заявою кредитора УПФУ в Кодимському районі Одеської області, м. Кодима

до боржника СТОВ „Вектор”, с. Баштанків Кодимського району Одеської області

про визнання банкрутом

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 03.02.2012р., яка надіслана учасникам процесу 03.02.2012 р., розгляд апеляційної скарги призначено на 15.02.2012 р.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частини третьої ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з частиною сьомою ст. 81 Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п’ятнадцяти днів з дня постановляння ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 15 лютого 2012р. за погодженням сторони, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

19.12.2011р. Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Вектор” в порядку передбаченому ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в якій просило порушити провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Вектор”, юридична адреса: 66010, одеська область, Кодимський район, с. Баштанів, код ЄДРПОУ 00453820, р/р 260065773 у відділенні ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 318351; визнати кредиторські вимоги управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області, відносно боржника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Вектор” в сумі 201 746, 42 грн.

Обґрунтовуючи заяву заявник зазначає, що згідно повідомлення Кодимського відділу МДПІ від 17.11.2011р. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Вектор” з 19.09.2008р. не надає податкових декларацій та бухгалтерської звітності, що свідчить про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Крім того, в обґрунтування заяви заявником зазначається, що станом на 01.12.2011р. СТОВ „Вектор” має заборгованість з платежів до пенсійного фонду в сумі 201 746, 42 грн., в тому числі:

На думку заявника ці обставини і стали підставою для звернення до господарського суду з відповідною заявою щодо визнання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Вектор” банкрутом за правилами ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2012р. (суддя Лепеха Г.А.) провадження у справі № 7/17-5120-2011 за заявою Управління пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області про визнання банкрутом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Вектор” (Одеська область, Кодимський район, с. Баштанів. Код ЄДРПОУ 00453820) в порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” припинено; скасовано арешт, мораторій та інші заходи по забезпеченню заяви, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2011р.

Ухвала мотивована тим, що УПФУ в Кодимському районі Одеської області, м. Кодима не надано належних доказів на підтвердження неплатоспроможності боржника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Вектор”, тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 ст. 80 ГПК України.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою, Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області звернулось до Одеського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.01.2012р. у справі № 7/17-5120-2011 про припинення провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Вектор”; справу передати на розгляд до Господарського суду Одеської області.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі підставою для припинення провадження у справі про банкрутство судом визначено ненадання кредитором витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із записом про відсутність СТОВ „Вектор” за юридичною адресою та документів, які підтверджували б факт неподання звітності до податкових органів і неплатоспроможність боржника.

Апелянт також зазначив, що відомості, надані до суду боржником СТОВ „Вектор” про подання податкових розрахунків 15.04.2011р. є неправдивими, але прийнятими судом до уваги, незважаючи на інформацію Кодимського відділу Балтської МДПІ від 17.11.2011р.

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу представленими до заяви документами в повному обсязі підтверджено факт ненадання боржником з 19.09.2008р. податкової звітності, а також відсутність підприємницької діяльності СТОВ „Вектор”, що підтверджується довідками БТІ, ДАІ, відділу Держкомзему.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, з наявних у справі матеріалів вбачається, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2007р. було порушено провадження у справі № 32/283-07-8944 за заявою УПФУ в Кодимському районі Одеської області про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Вектор”. (а.с.70), ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.03.2011р. у справі № 2-1-21-25-32/283-07-8944 провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Вектор” припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України. (а.с.71-73)

З наведеного вбачається, що під час знаходження Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Вектор” в банкрутстві остане не займалось господарською діяльності, а тому і не звітувало у встановленому законом порядку до органів ДПІ.

Після припинення справи про банкрутство 10.03.2011р. підприємство у встановленому законом порядку подало звіт до ДПІ про фінансово - господарську діяльність за перший картал 2011р. про що свідчить печатка ДПІ на звіті від 15.04.2011р.

Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать про відсутність підстави (ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника), порушення справи про банкрутств,о а крім того за приписами ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” УПФУ у даному випадку не є суб’єктом звернення із заявою у справі про банкрутство.

Також, слід зазначити, що приписи Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” обмежують повторне звернення із заявою про порушення справи про банкрутство протягом року після закінчення попередньої.

Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Таким чином, при розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в площині безспірності грошових вимог, а саме-справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч.3 ст.6 Закону, встановленого для їх погашення, з моменту відкриття виконавчого провадження-всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов’язання, передбаченого ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, регулюються загальними нормами закону.

Згідно з приписами статті 1 Закону, неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом. До складу грошових зобов’язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов’язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання з виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника-юридичної особи, що виникли з такої участі.

Судова колегія апеляційної інстанції також погоджується з висновком господарського суду щодо того, що неплатоспроможність боржника заявником доведена не була виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до приписів ст.7, ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитором Управлінням Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області не надано достатньо доказів неплатоспроможності боржника та безспірності грошових вимог.

Так, згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Крім того, відповідно з приписами ст.11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” господарський суд оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яка передбачає статус відомостей Єдиного державного реєстру, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін( Постанова ВГСУ від 15.01.2008р. по справі № 24/124-б).

Таким чином, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що СТОВ „Вектор” відсутнє за юридичною адресою, а з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що СТОВ „Вектор” знаходиться за юридичною адресою.

Твердження апелянта, щодо того, що господарським судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали безпідставно взяті до уваги податкові розрахунки на 15.04.2011р., які є неправдивими, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги також не приймаються, оскільки зазначений податковий розрахунок був отриманий Балтською міжрайонною ДПІ 15.04.2011р., про що свідчить штамп державної податкової інспекції та доказів не правдивості розрахунку на 15.04.2011р. УПФУ в Кодимському районі Одеської області представлено не було. (а.с.88)

Наведене вище свідчить про обґрунтованість прийнятої оскаржуваної ухвали господарським судом, та унеможливлює задоволення скарги, оскільки саме відповідні процесуальні дії суду, що передумовлені статтями 7, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” виконані у повному обсязі.

Відповідно до статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Крім того, згідно приписів п.1 ст.5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” справи про банкрутство підвідомчі арбітражним судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

Поряд з положеннями Закону, господарський суд у справах про банкрутство має право застосовувати норми ГПК України, які передбачають, зокрема припинення провадження у справі.

Згідно з пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

При розгляді справи в апеляційному порядку апелянт не спростував наявні в ухвалі суду обставини, а отже, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, відповідно до вимог ст. 38 ГПК України, (в редакції Закону № 2453 ), забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що оскаржувана ухвала суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак остання підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-106 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.01.2012 р. у справі № 7/17-5120-2011 –залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя

Жеков В.І.

Судді

Лашин В.В.

Сидоренко М.В.

Повий текст постанові підписано 16.02.2012р.